І я знаю, груди в пологовому собі перев'язала "бо молоко аж хлестало, треба було якось зупинити" Ще одну знаю, яка ніби хотіла, так казала, але робила все навпаки до правил успішного ГВ. Вона їх знала, 100%. В результаті -місяць мученого ГВ, але "я старалась". Хіба це не є небажання?
Не впевнена точно, що відчувала злість, швидше почуття провини мене і досі супроводжує. Хоча в мене інша ситуація, бо я годувала, але тільки до року, бо через другу вагітність пропало молоко. Але гризуть сумніви, що воно могло з'явитися через деякий час, а я забрала в дитини груди
В цій темі дуже багато нюансів і деталей, які роблять "погоду". Дуже легко навішувати ярлики одна на одну. Давайте спробуємо говорити кожна про власні відчуття і, можливо про те, чого б хотілося, щоб стало комфортніше. Почну з себе Хоча я розумію, що в багатьох жінок питання годування може бути болючем мозолем, але мене злить, коли на мене намагаються перекласти частину відповідальності за невдачі. Як на консультанта , який "не так" як треба було подав інформацію (а жоден консультант не вміє читати думки, і не завжди в певний час мама може сприйняти інформацію, як би "правильно" не подавали цю інформацію) і як на маму, яка довго годувала дітей грудьми, годувала на людях і тим самим завдавала болю тим , в кого це не вийшло (я не несу відповідальність за інших дорослих жінок, я несу відповідальність за своїх дітей і буду годувати їх там, де це вважаю це допустимим і потрібним). Мені б хотілося, щоб на мене не перекладали відповідальності за те, за що я не відповідаю.
Що стосується іншої сторони, я відчуваю велику вдячність тим, хто попри страх розказує про свої відчуття, не прикриваючись "не хочу", "не вийшло", відкриває справжню суть того, що відбуваються в душі. Адже коли жінка говорить "не хочу" оточуючі так і бачать - не хоче. Не видно болю.
Інколи яблуко - це просто яблуко. Я б не проти почитати тут жінок, яким ГВ не є пріоритетом і ніякої трагедії в його відсутності вони не бачать.
А про що читати? Якщо не кормить, бо це на її думку не є важливим, а важливішим є побутові чи інші речі, то вона цьому просто не приділяє жодної уваги і значення.. Комусь важливо кормити дитину грудьми, комусь ні.. В любому випадку я не вважаю, що мама менше свою дитину любить, якщо в них ШВ, чи дитина - маму.. То так до слова, згадала - нещодавно в новинах чула історію про горе-маму, яка сильно любила випити, але регулярно і часто кормила дитину грудьми бо яжемать.. Дитина померла (9 міс.вроді мала) від сильної інтоксикації. Краще б те дитя ніколи не знало що таке ГВ
Ну це улюблена "тема" в дискусіях ГВ-шних - проїхатися на порівнянні любові. Я не порівнюю, бо не маю критеріїв. Свідомої відмови не розумію і не намагаюся, бо маю інший досвід і сформовану позицію в питаннях материнства. Я це писала до того, що не кожен випадок "не хочу" обов’язково означає, що мама має якісь внутрішні відчуття провини з приводу негодування. Та я Вас прошу. Я теж в новинах колись бачила, як дитині в суміш підмішували горілки, щоб краще спала. Хвороба матері тут причина біди, а не спосіб годування. @Suzi ти розбудила сплячого дракона
Я свідома того )) Ми так звикли штампами говорити. Мені хочеться глибшої правди. Справжні почуття включають хороші і правильні процеси.
А я би послухала розповідь про моральний дискомфорт від ГВ, от коли стидно. Не лише годувати, а й розмовляти про ГВ, навть про чуже. І в рік давно пора закруглятись. Може би нарешті зрозуміла одну людину, яку справді люблю
Ця людина не робить з відсутності ГВ проблеми, і взагалі між користю ШВ і ГВ - знак рівності. Принаймні я не маю жодних причин запідозрити, що вона хотіла годувати. Але, для прикладу, почувши про двохрічку який досі на ГВ відразу висловлює шокшокшок, "ну для чого таке робити? величезна дитина і сіська в роті. Ну кому від того краще? О ужас-ужас" Мене це зачіпає і я починаю в голові крутити всяке, яке мені самій не приємне, типу " ага, простіше баночну воду в мікрохвильовці нагріти, пару ложок не відомо чого там закалатати і тішити себе,що дитині від того користь". Мене не влаштовує така реакція, бо, повторюсь, людина мені близька і дорога. Але як вона вмикає таку собі гв дурочку цей ланцюжок в голові запускається автоматично. Книжки читали, про ГВ розповідали, всякі там чудо факти з авторитетних джерел наводили, але все рівно то все сприймає як байку. Я і міняти нікого не хочу, вже. Я хочу щоб мене це не нервувало і щоб я в середині перестала їй дорікати за ШВ.
@marianast як на мене, то не питання переконати її в користі ГВ. Це питання швидше кордонів - чому Ви дозволяєте тій людині таке вам говорити і не говорите про свої почуття від цих слів.
Трохи ще пороздумувала. Злість в мене викликають історії успішного ГВ під час вагітності, але злість не на тих жінок, а на саму себе і своє тіло, що не "продукує" молоко/молозиво
Були на свята в родичів. Сильно їх дивувало, що ми досі годуємось.Якихось прямих претензій я не почула. Але в мене склалось враження , що в своєму оточені я напевно одна,яка перетнула оцю позначку в рік і продовжила годувати далі. Історій про цицю до двох я чула певно дві і все... А перлів навіть всіх не памятаю. І ще мене дивує, що молоді мамочки абсолютно не цікавляться гв. При можливості навіть почитати щось в неті, радше слухатимуть мамів , свекрух. На превелике моє щастя в моє гв ніхто особливо не ліз і це напевно завдяки тому,що жила я сама. Хоча бажання запхати дурник в свекрухи було і вона щиро важала що нічого страшного в цьому нема.
Дивує те, що коли починаються якісь проблеми з гв, замість того, щоб налагодити його правильно, частіше прикладати , забрати дурник, одразу догодовують сумішю.
для мене невдача з ГВ - велика травма. Мене заспокоює те, що малюк прекрасно розвивається (і радує мене першими досягненнями, багато в чому випереджає діток того самого віку), що у мене є прекрасна сім'я, і що насправді дитина є дуже ніжна й емоційно-любляча - він так обнімає мене й тата, по обличчю ручками гладить... це те, що заспокоює...а все решта - біль, злість, нерозуміння, чому це стається у мене (у моєї мами молоко лилося в прямому сенсі, і діти не з'їдали його, а в мене нема). Наразі я спокійно можу про це говорити, і нормально аналізувати. Після пологів - у мене нічого не виходило, я плакала, мала істерики, зїдала себе. Дитині в лікарні дали суміш, бо був занижений рівень цукру в крові, і лікар настояв на суміші. Я сварилася, пояснювала, але здалася, хоч розуміла, що це буде перший крок до проблем з ГВ. І чесно, повернувши час, я б не дала. А після легких пологів, я була в якійсь ейфорії, і на радощах думала, що я все легко виправлю. Я давала груди дитині, він постійно плакав. Плакав - це м'яко. Він верещав так, що горло рвав. Мовчав лише тоді, коли мав груди в роті. І наступну секунду, як забираєш груди -крик. Без крику я не могла сходити в туалет на секунду, не говорячи вже про душ чи поїсти. Не спав ні на вулиці, ні вдома, ні вдень, ні вночі. Коли вимучувалась зовсім, відповідно давала трохи суміші. Так було тиждень. Звернулася я до лактолога - прикладаю правильно, дитина бере добре, але не тягне. Він тягнув перших пару секунд, а потім смоктав груди, як дурник. Відповідно, і молоко не прибувало. І якесь замкнуте коло. Почала зціджувати молоковідсмоктувачем, щоб було молока більше.Кожних 2-3 години цідила. За добу до 120 гр націджувала, а дитині другий тиждень. Кричав він голодним криком. Через змішане годування мав розлади шлунка. Давала одну суміш - добре. Одне молоко - добре, але голодний. Змішано - болить живіть, понос. Довго писати, один сумбур вийшов... в результаті я не витримала, і почала давати лише суміш, і одне годування в день зціджене молоко. Відповідно, зараз дитина повністю на штучному. Що мене найбільше ранило і доводило до сліз в той момент - кожен мені давав поради, що треба давати груди, що суміш не годиться, що я егоїстка, що дурна, що все буде, треба перемучатись. Я і сама це знаю, а вдіяти нічого не можу. Скільки мук? Мучалася місяць...Зараз спокійна реакція. Після пологів це мене доводило до сліз. На форумі я отримала такі вислови "ви наробили багато помилок, а найбільша помилка, що не читали про ГВ до пологів" і т.д. Я читала, ходила на семінари, мала виписані схеми..Але! читати, і зробити - це різні речі.Реальну відповідь на питання "Що робити?" мені не дав ніхто! одні зауваження і попрікання. Від небагатьох людей я почула: ти мама, і ти для своєї дитини і сім'ї є найкращою! Дякую тим дівчатам, хто мене в той момент втішив. Бо реально, я була на межі депресії. І в мене за 4 місяці не було ні секунди без дитини, бо нема тут ні бабці, ні мами, ні тітки. А такі побутові речі, про які говорять інші (що накрилось ГВ через те, що не хоче терпіти дискомфорт) - я частково згідна, але різні бувають ситуації. Осуд оточення, що не годую дитину - це для мене проблема. І вислови, шо "легше закалатати якусь муть, і дати, ніж налагоджувати гв" для мене є болісними і неприємними. Мені не легше, просто у мене так склалися обставини. Найменш за все я потребую осуду. Бо я, як і кожна інша мама, хочу своїй дитині дати найкраще. І не знаючи конкретної ситуації, легко навішати ярлики "не хоче". В моїй ситуації - не змогла. Можливо, робила не все. Сподіваюсь, що в мене ще будуть дітки, і я зможу!
і ще у мене є така думка-питання: чому у одних жінок ГВ є органічним і відносно безпроблемним, а для інших - це велика праця? От мого тата друга дружина, дуже хороша проста жіночка з села. Народилася мала, і вона якось одразу взяла груди, і молоко прийшло, і все вистачало. І не мала вона ніякої інформації про ГВ, книжок і т.д., бо вона така проста, працює на заводі, з робочих. Але ГВ у неї налаштувалось органічно, само собою, і інших думок чи проблем не було. Я коли з нею говорила, то вона щиро не розуміла, чому в мене якісь негаразди. Це ж так просто, дав груди, дитина поїла, і все. Хтось має такі ж роздуми, чи то я така?)
Мені здається, дуже часто це навіть +, бо жінки роблять це інтуїтивно, природньо, керуючись не правилами, а своїми відчуттями і потребами. За союзу ГВ було таким поганим не через брак інформації, а через рамки, правила, жінок заставляли їх дотримуватись, всупереч природнім відчуттям. Так як досвіду в мене нема, можу це судити лише з власних спостережень та роздумів. А Вам бажаю перестати себе картати і пробачити собі, головне що у Вас росте чудовий, здоровий малюк