Штамп нічого не важить? Ха-ха, не смішіть мої тапки. В кожній парі бувають складні періоди, і часом саме штамп (в багатьох - церковний шлюб) дає час, щоб вистигнути і спробувати знайти порозуміння. Недавно одна моя коліжанка розказала смішну на перший погляд річ: якби не шлюб, вони з чоловіком розбігли б ся через ... ремонт. Каже, що сварилися, аж пух летів, спали окремо і не розмовляли тижнями. І коли вона вже збиралася подавати на розлучення, стримало її те, що буде купа судової тяганини через спільне майно. Ремонт закінчився, відпочили, народили двох дітей і щасливо живуть вже 8 років. І добре в них все з почуттями і бажанням бути разом, просто зійшлися два нарвані холерики, які мусять час від часу окремо побути. Вся ця любовь-морковь на перші кілька років. Потім починається етап рутини, почуття змінюються, новизна випаровується, кожен в парі хоче трошки віддалитися від партнера і вирости особисто. Діти з'їдають добрячий шмат маминого морального ресурсу, мамі треба підтримка і безумовна любов. Любов, а не оте "почуття притихли, бо вона стала нецікава і пасивна". Як мене трафляє той сучасний модний стрім, що жінка повинна кудись йти, щось робити, заробляти, бути підтягнутою, наманікюреною і усміхненою, бо інакше стане "нецікава". Для чого жінці такі стосунки? Так, це прекрасно, коли жінка світиться і поруч з нею добре і приємно. Але кожна людина має право на складні періоди, коли хочеться кричати, плакати, бити посуд і ходити з немитою головою. І дуже важливо при тому відчувати, що тебе не кинуть, як зіпсований товар, а просто будуть поруч. І так, жінкам переважно потрібні гарантії. Можна називати то як завгодно, але штамп, шлюб дають жінці більше впевненості в собі і завтрішньому дні, ніж "якщо він мене любить, то штампи нам не потрібні". А крик - то наслідок переважно того, що людину не чують. Не чують її потреб, не поважають її особистого простору і ігнорують її бажання. Але чути - то тяжко, не всім дано.
Я тільки трошки)) Впирається,нажаль, усе таки в матеріальне. є на ДП темка про чоловіків жадюг, правда? Якщо та жінка б оце перечитала- тікайте геть від нього і чим пошвидше.
Я з чоловіком розвелася, і нічого в нього не відсуджувала, він навіть аліменти не платить, так раз в рік дасть трохи грошей, крапля в морі... Щось тут коханням не пахне, може ви живете з нею тільки через дитину, скільки ви жили-зустрічалися до народження дитини?
В мене от питання виникло, чому ж тоді герой теми одразу не вибирав собі забезпечену дівчину і не переживав би тепер за своє майно
А мені вся ця ситуація нагадала фільм "Екіпаж", де дружина одного із головних героїв - льотчика- постійно влаштовувала скандали, кричала по всякій дрібниці і т.д. І що в результаті? Вона просто його НЕ КОХАЛА, він її нервував і дратувало в ньому все ( хоч він був такий правильний, відповідальний і хороший тато). Думаю ,що почуття зникли, а розірвати ці відносини дуже важко - є ж дитина. Ось вона від безвиході і біситься. P.S. Далека від думки, що всі жінки потребують штампу в паспорті. З нормальною і відповідальною людиною можна жити і в цивільному шлюбі - а у всіх інших випадках ніякі штампи не допоможуть ( моє особисте переконання)
Оці слова мені зайвий раз доводять, що чоловіки громадянський шлюб сприймають трохи по-іншому, ніж жінки. У переважній більшості. Звичайно, є вийняти. Але, на жаль, не у автора теми. Одиницям вдається гармонійно почуватись у шлюбі без штампу обом. Чесно, я не знаю, що б я подумала, якби чоловік мене називав "партнером". Я вже мовчу про "голий-босий"...
так, жінка @Volodiya , так і жила, бо була впевнена в ньому, а зараз може відчуває, що він віддаляється, сумнівається в її коханні, підозрює в корисливості. Жінка не залізна , от і зривається
Так поставте той штамп, як вам фіолетово. Майнові питання можна вирішити так, щоб дружина не претендувала на ваші статки, а дитина при тому була забезпечена. Нотаріус підкаже. Не ви перший, не ви останній з таким стикаєтесь. Як на це відреагує ваша дружина - вам видніше. Для мене в тому нема нічого образливого чи осудливого, якщо мова про ваше майно, а не спільно набуте, хоч і в громадянському шлюбі.
щось мені тепер зовсім вже не весело...шкода мені цю жінку. Думаю вона вже й сама не рада, що з Вами зв*язалась, й вже давно перестала хотіти за Вас заміж, бо у кожної людини є якась межа терпіння. Скоро й в неї вона закінчиться, бо напевно не для того вона почала з вами жити, народила вам дитину, щоб Ви думали не про неї, а про свої статки...сумно якось...адью
У вас подвійні стандарти самі називаете партнером другу половину , а я лише вас цитую . Щей ображаетесь
О, як тут цікаво повернулося... Я б теж кричала, певно, якщо @Volodiya бере на себе відповідальність за долю дитини, а жінка так, побоку - поки не нервує, хай буде, а тільки що не так - допобачення, іди собі як і прийшла кілька років тому чи як? бо вона істеричка і корислива зараза? А то відчувається завжди і крик її запросто може бути від невпевненості у Вас і в завтрашньому дні. Я б з Вами в розвідку не пішла Ваша дружина має знати що що б там не сталося (нехай навіть вона буде лиса, не ходяча, з вавкою в голові...) - вона завжди зможе розраховувати на Вашу підтримку. І це не корисливість, і це далеко не лише про гроші і майно, а про довіру і впевненість.
ну яке їхало, таке здибало, хіба ні?) троль? деякі люди зріють до певних речей залежно від статусу... я вже одружений..я ж мать і тд.) хто апріорі зрілий, то впринципі можна без штампу, таких одиниці... здебільшого сімя без штампу то відома банальна історія...
Дівчата, та прочитайте ще раз вникливо перший допис мужчини! Я лише мовчки чекала, коли ж вже прямим текстом напише суть). Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
