Я також зовсім не в захваті від існуючої податкової системи, але якось воно все так косо-криво влаштовано, куди не глянь, за яку ниточку не потягни...і з одного боку зле, і з іншого недобре.
Що краще вища з/п і такі собі обов"язки, чи нижча з/п і обов"язки які в перспективі мають значення для професійного росту? А то я вже всю голову зламала на що наважуватися
те, у чому пріорітет саме для вас - те і краще . Хочете кар єру робити і є перспектива- 2; хочете просто ходити на роботу- 1
Просто я й при вищій живу від місяця до місяця, а при нижчій навіть боюся уявити як буду зводити кінці з кінцями --- дописи об"єднано, Aug 9, 2016 --- Кар"єру не кар"єру, але хочеться в майбутньому претендувати на щось пристойне і високооплачуване. Страшно відмовлятися від сьогоднішнього заради можливого майбутнього
А "продати себе" на ту роботу, де є перспектива, на зарплату, як мінімум, рівну теперішній, немає шансів?
Моя думка, яка грунтується на власному досвіді: якщо на ту зарплату, яку Вам пропонують, Ви будете думати, як маєте вижити, то толку буде небагато з тієї роботи. Звісно, якщо у Вас немає інших джерел надходження коштів. По собі знаю, що коли постійно думаєш, як звести кінці з кінцями, часу думати про саморозвиток залишається небагато. Не маю на увазі рівень ЗП, коли на все необхідне вистачає, а бракує на авто/квартиру/відпустку на Сейшелах. Маю на увазі той рівень оплати праці, при якому доводиться думати, як зекономити на харчуванні, щоб заплатити КП (утрирую, але думаю, думка зрозуміла).
якщо йдетья лише про витрати на найнеобхідніше то звісно там де вища а якщо просто про певний рівень життя, де є звичні дівчачі радості, шопінги, салони краси, то можна подумати ну і звісно залежить чи є увас фінансова підтримка і опора крім вас самих залежно наскільки вони далекі, ті професійні перспективи якщо невизначено то неварто працювати за досвід а якщо відомо що через стілкьи то місяців, ну до року часу затягнутих пасків, точно буде райдужна перспектива - то вже вибирайте що потрібніше
І що рік, то дорожче. То всім страшно. І то нормально. Гарантій в тому світі не дає ніхто. Та в тих, хто ризикує, хоча б шанс є. Успіхів вам і мудрих рішень. Слухайте себе. Ви точно знаєте, що вам робити.
До речі, свіжі новини про ймовірні такі зміни в оподаткуванні Власть обложит налогом тех, кого раньше не трогала Министерство финансов Украины планирует реализовать новую реформу. Самозанятые украинцы должны будут стать на учет в налоговой и платить 10% от минимальной зарплаты в месяц. Инициатива коснется тех предпринимателей, у которых нет нанятых сотрудников. Их годовой доход должен быть до 344 тысяч гривен (примерно 250 размеров минимальной зарплаты), пишет Корреспондент.net. В список профессий, которые подлежат налогообложению: Торговцы. Сапожники. Портные. Мастера по ремонту транспорта и аппаратуры. Мастера маникюра. Парикмахеры. Косметологи. Репетиторы. Таксисты. Присматривающие за больными. Уборщики. Мастера хэнд-мэйда, которые продают свою продукцию через интернет. Ведомство отмечает, что цель этого проекта – уменьшить давление на бизнес и создать почву для его развития. Документ будут еще обсуждать и дорабатывать
Кожен сам собі обирає шлях у життя. Одна людина ходе на пари, аби висідити ці 5 років, а інша за ці 5 років будує карєру, духовно становиться як особистість, набирає досвід. Все залежить від особистих амбіцій та мети у житті. Наша країна нікому не заважає самостійно йти в гору та досягати великих досягнень. Щоб чогось достигнути треба сперва зробити перший крок на зустріч своїй мрії і прямувати далі за нею.
Чого ж не хочуть???Лікарі тепер масово йдуть у приватну медицину.Мій чоловік звільнився з держ.лікарні,бо там не вижити....ну і на хабарях і подачках не хотілось нам жити....Відкрив свою справу,справно платить податки і головне-спить спокійно.
Я так само пішла з державного НДІ медичного напрямку. Прожити на зарплату - нереально, в кишені хворим заглядати не хотілось. Тільки пішла не за фахом, бо для приватників це нерентабельно і потребує надто великих капіталовкладень. На нову роботу не нарікаю, але за старою сумую. Вірніше, не за роботою, а за сферою діяльності - там я була потрібна для хворих і могла надати реальну допомогу. І ще одна дівчинка, моя учениця, теж звільняється. 16 років я це все будувала, розвивала, ставила методики, вибивала обладнання. Тягнула, скільки могла. Боляче. Хоч з цим, напевно, в "Жилєтку".
Яка спеціалізація в чоловіка? Ті лікарі, які все життя звикли жити на "подяках", бояться реформ. Чоловік молодець, шкода, що цього не цінують в держзакладах.
Ну УЗД, стоматологія, гінекологія це доволі поширене явище для приватної медицини. Ну а скажім нейрохірургія, чи терапія/невропатологія? Щоб проводити людям оперції знаєте скільки ліцензій треба? Та і чи підуть люди до приватного хірурга скажім? Якщо брати того самого невропатолога. Скліьки людей готові заплатити приватному невропатологу якщо в кініку піти дешевше буде навіть з тою ж подякою. Тому не всю медицину реально перевести в платний сектор. Тобто реально але дуууже дорого. Пересічний лікар стільки грошей не має.
Та він і проводить операції....має ліцензію(повірте,я з тими прцкдурами знайома).І все насправді реально,якщо є талант і бажання.
