Кольоротип нашої зовнішності (зима-весна-літо-осінь)

ви взяли ту саму тканину буру і сіру? якщо так, то може субєктивне сприйняття, якщо ні - чи відчули відтінки

 

Тут в основі та ж проста фізика, оптика. За 12 типами, холодне літо включає доволі широку гаму відтінків зіниць і тонів шкіри. Для двох конкретних різних відтінків ока той самий сірий матеріал буде по-різному співпрацювати з зіницями, наприклад, сірішим він пасуватиме як підсилюючий-повторюючий, суміжний, а для більш блакитних викликатиме інший оптичний ефект - такий, що їх насиченість кольору цим сірим дещо приглушуватиметься. Для зовнішнього спостерігача, першій людині сірий буде дуже пасувати, другій - не те щоб аж дуже. Якщо одягти обох у пурпуровий, ситуація повториться з протилежним ефектом. Проста теорія взаємодії кольорів і візуального сприйняття. І тут система 12 типів, яка їм обом рекомендує ті ж відтінки, сильно програє підходу, який відштовхується від конкретного кольору зіниці і тону шкіри. Це дуже слушне зауваження.

 

Саме така, як і природня зима: у природі фізичні характеристики кольору в зимовий період об'єднуються підвищеною яскравістю, а не умовно холодною температурою кольорів. Про це є цілі наукові трактати (про те, яким чином температурний режим і к-сть та "якість" сонячного світла у кожну пору року впливає на те, якими оку здаються кольори природи). Якраз тим мені система Кейджил і імпонує, що вона індивідуальна і в той же час строго-чітко наукова. Я писала у першому пості, який там розподіл: зима - яскравість, насиченість кольорів, літо - підфарбованість їх сірим і іншими темними тонами, весна - чистота, півпрозорість, розведеність білим, осінь - охристість, домішок коричневого, амбри, змішання кольорів. Саме так, як "працюють" кольори у природі у річному циклі.
Історія кольоротипування така, що найрозсповсюдженіша зараз сезонна теорія, яка гуляє інтернетами і описує зиму як холодну яскраву, літо холодне світле, осінь теплу темну, весну теплу світлу - обрізана, вивітрена версія саме цієї великої і розгорнутої системи Кейджил, з якої, іронічно, стерли все добре і залишили таку загальність і банальність, що і не дивно, що вона мало кому допомагає дійсно зрозуміти, які саме відтінки пасують конкретній людині. В Кейджил типи не розділені за ознакою температури кольору, і це дуже мудро. Назагал, візьміть будь-яку людину для прикладу і Ви побачите, що їй пасуватимуть і якісь відтінки з теплих, і якісь із умовно холодних. Природа, за деякими винятками, не створила більшості людей суто холодними або чисто теплими. Гармонія кольору складається, найчастіше, із деякої інтриги тепліших і холодніших тонів, така гра зачаровує око і робить картинку привабливою. Тому деякі палітри з системи 12ти типів - холодне літо, наприклад - часто на людині виглядатимуть нудними, неживими порівняно з добраною палітрою, яка відштовхується від кольору ока і шкіри. Секрет простий: ті ж око, шкіра, волосся становлять не набір однакових тонів, які всі холодні, або всі однаково теплі, як масло масляне, - а скоріше трикутник із трьох досить різних точок у кольоровому просторі. Звести їх всі до спільної риси і повторити її в одязі - можна, але вау-ефект буде лише в тих, у кого ці точки відносно недалеко одна від одної. А от визначити, які ще точки в тому просторі складають гармонійне доповнення до цього трикутника - це практично безвідмовний ефект підсилення зовнішності.

 

А це вина не того, що кольоротип не витримує колір, і взагалі трошки ширше питання. Це вже до сприйняття кольорів візуально і до нашої асоціативності. Сам по собі сніжно-білий колір дуже сильний і чистий, у термінах гардеробу - це не базовий, формальний колір; не той колір, в якому людина підсвідомо сприймається як дружелюбно налаштована, відкрита (як відтінки, близькі до шкіри); не ніжний колір, в якому людина викликає лагідні асоціації; і взагалі, білий-білий настільки сильний, символічний і яскравий сам по собі, що важко очікувати від нього співпраці у тому плані, що людина видаватиметься менш неприступною, простою, буденною. Це також цікава наука - психологічне сприйняття відтінків і його обігрування в гардеробі. Враження подружки Дракули тут дуже логічне, скоріше, нелогічно очікувати від сніжно-білого підігравання ефекту простої сусідської дівчини.
Плюс, тут додається те, що зимовий кольоротип сам по собі контрастний і яскравий. І якщо у випадку тої ж Діти фон Тіз результат здається гармонійнішим (її, скоріше, сприймуть такою собі білосніжкою, ніж подружкою Дракули), ніж у Лілі, то це провина інших факторів, які в Діти продумані, а в Лілі - ні (ідея образу загалом, вік, фігура, відповідний макіяж-рум'янець ітд.).

 

Я тут мала на увазі найпростішу, найбіднішу версію сезонної системи. В 12-ти типах я навіть не знаю, яка саме характеристика поєднує літа, у всякому разі, точно не та, яка за Кейджил. Для себе я ознайомилася з системою 12 типів, вона здалася мені тверезою і цікавою, але з визначенням того, яке я літо, і чи літо, - там був ад. Мені абсолютно точно (перевірено навіть не тканинками, а одягом) пасують відтінки, які в системі 12 типів належать до палітер трьох (а то й чотирьох) різних типів. Далі з такою ж проблемою зіткнулася, думаючи про кольоротип своїх подруг. І взагалі, як на мене, правила щодо палітри у тій системі занадто водянисті, широкі, особисто мені з них не вдалося зібрати системного розуміння, чому ж мені пасують саме ті кольори. Коли я начебто певний тип, і ось начебто моя палітра, але ще от мені пасуватиме те з тої, і те з другої, і дещо з третьої, то, по-моєму, втрачається сам сенс збирання палітр у типи. Натомість, у Кейджил все достеменно чітко і логічно, і в мому випадку, і у випадку кожної людини, за яку я не бралася у питанні кольоротипу. Так, кожній людині точно пасує лише одна категорія кольорів: bright, muted, somber, clear. Це тому, що визначним тут є навіть не колір зіниці, а колір шкіри. І ці перелічені категорії - якщо їх застосувати до шкіри - взаємовиключні. У природі є чіткий поділ: якщо у тоні шкіри багато сірого, то в ній не знайдеться багато коричневого, ітд. Тому досить зрозуміти, в яку категорію Вас вносить тон шкіри, а далі конретна палітра визначається уже з врахуванням кольору зіниць, волосся ітд. Це так просто, що спочатку здається занадто хорошим, щоб бути правдою. Якщо трошки заглибитися в теорію кольору і поглянути, з чого складається колір шкіри, які пігменти ним керують і які складові, відповідно, вони диктують, то знайдете підтвердження цій простоті. Як до такого додумалася Кейджил у свій час - для мене фантастика і загадка, хоча... художники ці всі трюки знають, звісно.

 

То все відносно...Після зими і в тіні я теж ще та бліда поганка і волосся в мене темне. Але тим не менше, я тепла осінь

 

В тому і "прєлєсть" системи Кейджил для мене, що головний індикатор - шкіра - зберігає свою освновну властивість і при засмаганні, і при блідості, і зіниці також досить стала в організмі штука =) а колір волосся таке, бонус для підтвердження того, що за тоном шкіри і очима і так ясно. Ви осінь за цією методологією, так. Тут волосся не обдурить. У Вас відкритий профіль і я поглянула фото, щоб не діагностувати по одній картинці. Наскільки моє око не підводить, Ви дуже виражена представниця осіннього типу.

 

@Багіра ми брали один і той же одяг і міряли почергово, та й знаємось ще з дитинства, набачились різного одягу одна на одній. Тому були дуже подивовані і збентежені, дізнавшись, що одного кольоротипу. А тоді розібрались, що їй все ж краще личать одні кольори, а мені інші (палітра Холодного Літа). Бо ми ж різні: колір волосся різниться, очей, тон шкіри. Це добре, знати свої особисті кольори і їх використовувати. Ти би бачила мене в пурпуровому чи фіолетовому, очі стають як магніт, глибоченні! як в ворожки)))

 

а взагалі це суперечки ні про що...Ще є от кольоротипування від Зайли, в нього певні відтінки це один сезон, а ці відтінки зустрічаються в інакших сезонах по інших системах...Є Скемен, є Кейджел...До вибору до кольору)))

 

Погоджуюсь)
Читаю Вас вже другий день, дівчата)
А висновок то один, що за 12 сезонами, за за Кейджел, чи ще за кимось одній і тій же ж людині будуть пасувати одні і тіж кольори. Будь вона зимою, весною і літом в різних системах. Кольори то в більшості одні і ті ж) Просто підхід до визначення буде різний)

Надіслано від мого Redmi Note 3, використовуючи Tapatalk

 

а як можна по фото визначити, де адекватно переданий відтінок, а де ні...
От мені подобається Лілі в оцих образах. Ну і вона там холодна, як на мене...

Але ще є фото, де її шкіра тепла...

І ще мені вона чомусь "паралелиться" з Руні Мара. Як на мене їм обом пасує неоготичний образ "подружки Дракули"
@labisqwee а де ви вчились цій системі? самотужки?(просто цікаво))))

 

Не бачу тут суперечки. Я написала, як за системою, яка мені здається найбільш прагматичною і сенсовною, зробити аналіз зовнішності Лілі Коллінс, про яку тут спитали. Непорозуміння виникло тому, що тут більшість людей звикла опиратися на термінологію і основи іншої системи. От я і стараюся пояснити, що ж все-таки мала на увазі.
Від того, що явище якось по-іншому назвати, воно, звісно, не зміниться. Але від того, що хтось розчарується у різноманітті цих систем і псевдосистем, явище все ж існувати не перестане. Це аксіома, є кольори в нашому фізичному тілі, і вони визначають, гармонійно чи ні нам поруч із іншими відтінками. Якщо людство придумало колесо, яке дозволяє ці відтінки легко ідентифікувати, то чому б цим колесом і не скористатись.

--- дописи об"єднано, 13 Січень 2017 ---

тут тоналка, як морква :D Я опираюся на передусім відео її інтерв'ю, відео з вулиці, такі досить життєві і прості зйомки. Там, де менше мейку і роботи оператора. Плюс на фотографії, які підтримують те ж враження - на яких її жива шкіра ітд. Якщо бачити достатню кількість фото людини, то складеться абсолютно адекватне враження її зовнішності. Більшість фоторедакторів, навіть вимальовуючи її у фотосесіях, все ж не задаються планом приховати від світу її істинний кольоротип :P Та й фото папарацці тепер у такій якості і розширенні, що гріх нарікати.

Мене зачепила цікавість, бо цю систему рекомендує людина, досвіду якої я ну дуже довіряю. Я знайшла про неї практично все, що можна витягти з нету, блогів, ютуб, книжки автора-творця ітд. Все лише підтвердило перше враження. Реально міцна, добротна методологія. Теорія кольорів там вивчена від а до я. Досить поглянути, як адепти системи Кейджил за 2хв відтворюють аквареллю досконалий еквівалент тону шкіри людини, яка перед ними сидить. У мене окомір так фантастично не настроєний, але усвідомити, яка за тим стоїть глибина знання про пігменти і теорію кольору, умію навіть я.

 

Тут, як з книжками, фільмами і всім іншим: якщо хтось щось створив, це ще не означає, що воно добре. Зайла взяв шматки з Кейджил і по-своєму їх продовжив, інтерпретував і подав у іншій обгортці. Хтось любить читати детективи Крісті, а комусь ближча Донцова. На кожен товар є свій покупець, але то ще не ставить між товарами знаку рівності. Я надаю перевагу оригіналам і версіям, де не вирішували позбутися складності, щоб привабити ширше коло клієнтів.

 

Істина десь посередині...Вам імпонує Кейджел, ну то флаг вам в руки))) Комусь ні.
А то якось переросло в "моя правда правдивіша"

 

Може, Ви не помітили: я не агітую тут ні за що. Описую власний досвід, конструктивно критикую те, де бачу недоліки, оперую вимірюваними і логічними поняттями настільки, наскільки того вимагає досвід програмування і технічної освіти, і наскільки ця сфера взагалі таке дозволяє. Якщо Вам мій досвід нецікавий або імпонує якась інша система, це нормально. Поділіться своїм замість роздавати флаги.

 

Форумлянка наче почала відповідати на питання іншої про кольоротип Лілі...Відповідає аргументовано, ділиться свої знаннями, знайомить з новою точкою зору. Без агресивного нав'язування. Що не так?

сподіваюсь форумлянка не образиться...

То що ,тему закриваємо?

 

А взагалі дуже цікава стаття
Different PCA Systems, Different Results — 12 Blueprints
Щоправда англійською.
Draping takes a human weakness (our ability to see the colours of skin) and turns it into a strength (our ability to register the slightest changes in reactivity of skin when given comparison) by utilizing an ability that human colour vision is massively adapted to see and see well (skin colour alteration from baseline).
...None of the big names in PCA ever warned against draping, that I recall. Bernice maintained that draping always had the final say.

Драпінг бере людську слабкість (наше вміння бачити кольори шкіри) і перетворює її у силу (нашу здатність відзначати найменші зміни у реагуванні шкіри коли є порівняння) використовуючи здатність людини розрізняти колір є неймовірно адаптивною щоб бачити і бачити добре (зміну кольору шкіри від базового)
...Жодне з великих імен у кольоротипуванні ніколи не застерігало від драпінгу, те що я пригадую. Берніс додержується думки що за драпінгом останнє слово.

якщо зарізко висловилася - то перепрошую. не мала цього на меті)
просто моя думка не змінилася: типувати по фото - невдячна справа.

 

@Руда Лисиця Слабкість системи дорівнює слабкості її найменш сильної ланки, це ж стосується і драпінгу: його ефект повністю залежить від візуально-когнітивних здібностей людини. Я думаю, що майбутнє саме за визначенням палітри по фото. Засоби image recognition стають все кращими, штучний інтлект у вузько взятій сфері уже здатен справитися з задачею класифікації на порядок краще, ніж людина. Це питання часу. І вкладених зусиль. Драпінг залишиться методом 20-го століття дуже скоро.