Та я вже давно забила на те, що мама думає і говорить про мене. Але вона не з тих, хто просто залишить в спокої. Найбільш образливо, коли наступає на мозолі, які я необачно колись виставила на показ. В періоди спокою ми нормально спілкуємося, хоча я вже навчена гірким досвідом і добре фільтрую сказане. От інші можуть з мамою поділитися чимось, а я не ризикую, бо потім то перекрутить так, що очі на лоб лізуть і шпурне в той момент, коли я і так жахливо почуваюся. Ну і головна фішка: в неї є єдиний правильний стиль життя, а якщо хтось думає чи робить інакше, то вже ворог. Тобто не те, що я не сприймаю її з її бзіками і при тому можу вільно бути собою, мені не дають права вибору, а коли я таки ставлю межі, то починаються погрози наприклад, серед ночі збирає речі, кричить, що я її з хати виганяю і вона йде спати на вокзал. Або кричить в трубку, що більше я її не почую і не виходить на зв'язок тиждень. А потім дзвонить з легким нальотом образи і говорить, як нічого й не було. Круто, правда? Я в такі моменти можу хіба молитися, а не намагатися говорити аргументи чи пояснювати свою позицію , і я від того просто хвора стаю. Ну і я таки маю м'яке серце до неї, я не можу ставитися до тих вибриків з позиції "ти, мамо, доросла людина, можеш йти куди хочеш і робити що хочеш, а я за це не відповідаю". Крім того, я не переношу крику, а в неї то один з головних коників. Не встигнеш відкрити рот, щоб не погодитися, відразу всі сусіди через 1000 км чують істеричні писки.
Борони Боже. За кільки тисяч кілометрів. Але концерти маю кожного приїзду і регулярно по скайпу і телефону. Я з жахом думаю, що буде, коли вона постаріє. Об'єктивно, жити в спокої, коли мама в зоні транспортної досяжності, я не могла ніколи і навряд чи зможу. Сестра в мене кубіта жорстка, може хляпнути дверима перед носом і оком не моргне. З нею ті концерти успіху не мали ніколи, хоч і вона тихенько валер'янку пила в куточку. Ай, то я вже розжалілася. Якось буде. Просто хотіла якось проілюструвати, що в моєму випадку я не бачу способів позбутися тих складнощів.
@Haideeборони Боже не хочу лізти, і в чомусь переконувати чи радити....Але Ви знаєте причину тих концертів? Може якось коли би мали сили( з тьома дітьми я розумію)за келишком лікеру і чимось смачненьким просто повипитувати про її життя, їй може бракує любові. Вислухати як то в неї все так закрутилося і вийшло?І коли дійсно брак любові, сприйняття, якось так дозовано давати їй це. Просте-мама я тебе люблю. Пришліть посилку щось смачненьке( самий безвідмовний хабар, сама практикую)....Але то я пишу так, для роздумів, а не як єдиноправильний вихід. Просто для себе треба уяснити чи то Вам треба, зі всіма потенційними поразками....і наскільки то все реально.
Я знаю. Крім того, я вже кілька років прошу піти до спеціаліста, але вона і чути не хоче про психотерапевта. Ходить до Церкви, але перетворила то на культ і фанатично відштовхує все, що не влізає в її поняття "правильної" Церкви. А ще вона вишукує правильних отців. Коли один сказав їй, що їй треба відпочити і піти до спеціаліста, майже образилася На цьому грунті в нас теж були конфлікти, бо тут вже попри все я стою на своєму. З келішком не вийде Мама дуже правильна людина, ревно береже "прілічія" і зовнішню покору. А щодо любові, то тут цікава штука. Не вміє вона її брати. Не дозволяє робити їй подарунки чи знаки уваги, просто повертає їх. Поцілувати - тільки з офіційних приводів і обов'язково тричі. З малими вільніша, бо вони ж як мавпочки на ручки лізуть. Але бачу, що чим старші, тим холодніша стає бабуся. Словом, я то можу побавитися в психотерапевта, але допомогти навряд чи. Ну хіба якесь прозріння зійде на мене
@Haidee, шкода дуже, що мама 'правильних' отців вишуковує. Бо саме священики в таких справах добре пояснюють, але тут важливо, щоб неупереджені. Офтоп, але в нашій церкві на Анни священник так "строїв" на проповіді, (правда, там йшлося про подружнє життя, ) що люди дивились у підлогу і явно починали ворушити сірою речовиною. Можливо (хоч і не варто розраховувати) , що одного разу і твоїй мамі трапиться впливова хороша розмова. Я з досвіду знаю, що добрий духівник може допомогти не гірше від психіатра, але за великим бажанням людини.
Так, у мене образа. І я це визнаю. Хоча я зовсім не з тих людей, яка копить образи. І мама це визнає. І навіть каже, що у мене кращий характер ніж в неї, бо я покричу, поплачу і пробачу, а вона копить злісить, ковбасить то в своїй голові. От деяким людям мами було мало в дитинстві (мама на заробітках чи вся в роботі). А у мене мами було занадто багато. Так багато, що я не мала власного простору, бо мама не ходила на роботу. Я заздрила однокласникам, які приходили додому і були самі. Я сама майже не бувала. Взагалі у мене хороша мама, вона і не вампір і не істеричка, і не кричить, але вона спокійним тоном може сказати так, що ніби душу вирве і покладе на тумбочку поруч. В нас скандали тоді, коли я не так відреагую на її слова і попаду не під той її настрій. Все. Ховайся. А ще у мене дика образа за її слова (коли я була вагітна): краще я не буду тобі дзвонити, бо якщо з дитиною щось станеться, ти мене будеш винити. Це було сказано в емоціях, але все ж. І за скандал після народження дитини. Темаратура 40,5, лікарі, стрес, як тепер я уже знаю Гормони (які бушували, а я і не знала що після пологів таке буває) і скандал. За це образа найбільша. Я собі сказала, що хай моя дочка (якщо Бозя дасть доцю) після пологів говорить що хоче і як хоче, я знатиму що це гормони і не буду гостро реагувати. Я так хочу мати довірливі стосунки з дітьми, люди, ви не уявляєте як я цього хочу, я так боюся щось пропустити, дуже боюся порадьте якусь книжку про це, будь ласка
Ще додам, коли я врубалася, що то банальне зганяння на мені негативу, я вже не так болісно реагувала на погані слова в свою адресу, згодом ставало фіолетово, бо я знала причина не в мені. А потім, я вже сходу переводила розмову на розмову по суті роздратування, Виглядає, що просто бракує любові....Той цирк був, що Ви видзвонювали, кричали як вона вам потрібна. Мамонейдіть.Ми вас любимо. Звідси образа, що не зупиняли, але Ви їй важлива. До теми, моя мама вперто втукмачувала мені, що вона не буде говорити так як я хочу чути, вона буде говорити оише правду....Такі методи виховання, бо жорстока реальність....А я казала, що то банальні добрі слова підтримки....І тут треба було говорити добрі слова Вам)))).
@iragonzales дякую, що поділились. Такий реальний досвід допомагає комусь побачити шанс і усвідомити можливості.
Але я би не гралася, з маніпулятивним добуванням любові. Я би мабуть грала за своїми правилами, і давала свою любов коли мені виходить, і швидше стрілала на випередження. Але те, що ходить до правильних отців, трохи мене насторожує. Тут результат важко спрогнозувати. Плюс, категорії там вузесенькі, гріх-негріх. А як же, спробувала, помилилася, справлюся....на жаль, рідко який священник то враховує. --- дописи об"єднано, Jan 11, 2017 --- Вибачте, а чому Ви образилися на ці слова?
Бо то знову був скандал, що я не так реагую на їх слова. А в завершення скандалу вона сказала, що не буде дзвонити. Ми не надто практикуємо не спілкуватися. А тут я вагітна, вперше, хочу маминої підтримки і теплого слова. А тут на тобі
Знаєте,то лише моя думка,але мені,чомусь, виглядає,що Ви відчуваєте постійну "недолюбов" від мами....вона піклувалась,дбала,виховувала,але,напевне,недолюбила(мало ласки,тепла).Мабуть у неї є на те причини(обставини),але Ви вже про це не знатимете....Вона любить Вас по-своєму,тому і емоцій стільки...Мусите змінити своє ставлення до ваших стосунків(бо маму не зміните),абстрагуйтесь,навчіться "не чути" негативу від неї...Вам так буде легше і простіше,бо Ви бачите проблему,а вона-ні.
@Ulianusia Ви праві на 100%. Я навіть сьогодні думала про те ж саме, що це у неї така любов (почала читати книжку ''5 мов любові'', і роблю висновок, що наша любов все-таки на різних мовах знаходиться). І так, мало ласки і тепла. Я маму з дитинства не пам'ятаю. От всіх пам'ятаю, а її ні. Ніби її не було. Я згадала, як мама колись мені казала, що собі пообіцяла любов свою показувати, бо її мама (моя бабуся) любов не показувала, не цілувала і не казала що любить. Але виходить так, що моя мене і цілувала, і казала що любить, а тепла, ніжності не було. А зараз то взагалі холод, навіть мороз. Стараюся на її оці ''випади'' не реагувати. Так за сьогодні я тричі змовчала, але хотілося огризнутися. Я навіть не знаю коли моя мама стала такою ''усе не те, усе не так, ну ніби так, але не так''. Я думаю вона це перейняла у свого чоловіка, він дуже черства людина і з часом мама теж такою стала. Мені від цього сумно.
@zkate Видно, що зараз Ви перебуваєте в стані мега емоційного напруження. Вам потрібна підтримка. Але бачите, мама не дає її, Тоді мама відпадає, може є ще хтось хто підставить своє плече, підтримає, скаже добре слово, наприклад чоловік?... Найбільшу я бачу проблему, що Ви чекаєте допомогу від того хто дати її не моде чи не хоче. ( уточню, станом на зараз, далеко не факт, що мама Ваша не навчиться дарити любов в майбутньому).Це не катастрофа. Просто пошукайте того хто може дати Вам ту підтримку...
Зараз мені підтримка як така не потрібна. А тим більше мамина. Я особливо на її підтримку ніколи і не надіялась
@zkate в потребі підтримки нема нічого поганого, особливо зараз, то не ознака слабкості, то просто базова потреба кожної людини в важкий момент....
А Ви задумувалися, що ВАша мама робила не так зі своєю дочкою, що та не отримала любові?При чім цілувала Вас, обіймала, і була поруч. І то вона не хотіла повторити своєї мами помилок. Шукайте розв`язку втому напрямі. Тоді зможете підказати мамі її помилки, і самій їх не повторити. Переживете образи, і зможете дати мамі свою любов, яку вона свого часу не доотримала. То така моя гіпотеза. Но Вам звісно видніше.
