Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

сестра Я можу і не з горла, і не мартіні, і в шапці, але потреба в чомусь високовольтному страшна
Судячи з того, як мене засипало роботою з 2 січня, скоро шукайте мене в журналі Форбс, певні озолочусь. Правда, треба ще шефа довести до відома, бо наразі моя з/п зараз тягне тільки на сторінку в журналі Работніца
Всі запаси їжі підійшли до кінця, моя працездатність падає до нуля, сиділа сьогодні перед чорним екраном ноута хвилин 10, чекала, щоб завантажився, аж поки чоловік не порадив для початку ноут включити, казав дуже помічне в роботі
Короче, хочу в відпустку на моря-океани, а посилають хіба у відрядження. Ну шо за народ, га? тяжко їм організувати відрядження на якісь мальдіви/бору-бору/і на іт.д. Їм сі равно, а людині приємно
А ще в нас велика радість -сусідській дитині подарували щенятко. Тепер воно тішить мінімум 3 квартири, і скавулить цілий день, поки сам вдома. Я вирішила від сусідів не відставати, і втілити давню мрію доціка - купити їй скрипку
Так що скоро в нашому будинку почнеться масовий продаж квартир за низькими цінами, слідкуйте за новинами
А в астальном, прєкрасная маркіза....
Всім затишного вечора і

 

Туди краще весна-осінь. Бо зимою зимно, а ціни там у кафе ого-го). Мені в середині жовтня було ну просто пісня))). Можна було на коцику полежати у шикарному парку з кавою з коньячком і смачнющим десертиком)))). І під Єйфелевою з шампаном))).
А ми теж вже практично відсвяткували. Гості почались від 31 грудня і до 8 січня. З ночівлями). Я виснажена тим готуванням, але найгірше - придумуванням меню). Та цього року я таки молодець - нема нічого до викидання). Бо у нас мусять столи ломитись). Та якось так вийшло, що все, що не з'ілось - прекрасно заморозилось. Тому на випадок неочікуваних гостей, у мене є козир у рукаві (морозилці).
А ще сьогодні у нас почався робочий режим - ми пішли на лижі). То скоріше для мене тренування ніж для дітей). Бо іх треба потім тягти на ту гору). Натягалась як кінь). І ці лижі кожен день, а пропустити - мене жаба задавить, і совість замучає). Бо сніг - то рідкість тепер у Львові, та і лижі куплені, і оплачено за заняття, і час на то є, але так лінь вилазити з хати о 16-00, що просто капець).
Маю ще вихвалялку - я вже знаю, куди і коли я поїду влітку). І то вперше у житті, бо у нас все завжди вирішується за одну-дві доби. І то вже з віком починає напрягати. Але у тому передбаченому відпочинку є і недолік (принаймі для мене) - завжди на сплановане щось впливає і вносить свої корективи. Цікаво, що ж то буде тепер).

 

так-с, "брата" не чіпати.

оте-оте.

традиції взагалі не дурно започатковують.

капець, я думала, що ти тоже кашляєш Але ми ніби обміном бактерій не займались, лише дезинфекцією.

мммм, я теж хочу. І взагалі, шукаю собі компаньйонку на червень-липень для якоїсь автобусної екскурсійки. Ще точно не знаю якої, але щось цікаве точно знайду.
Генеральне прибирання недавно закінчили, хата виблискує, ноги-руки відвалюються. В холодильнику все "підчистили". Зварила зупку, поставила овочі в духовку. Завтра щось буду робити - або шубу, або олів"є, або вінігрет.

я би тішилась, якби мене саменьку кудись відправили. Подальше.

 

якби ж то саменьку ми з чоловіком працюємо разом, як попугайчики-нерозлучики, чіп і дейл, елвін і бурундуки і т.д., то і посилають, ггг, нас разом
З запоєм в мене сьогодні нічого не вийшло: те, що є, я не хочу, а їхати за тим, що хочу всім лінь)) Тому накалатала собі кефіру з корицею, сиджу-ловлю дзен

Є в нас форумлянка @Dominika, читаю її допис, думаю *який нік красивий - Домінікана! Всі тепер згідні, що мені у відпустку треба, пра?

 

Сто років не була в цій темці Чи то вітамінів бракує, чи тиск
Оскільки сьогодні я байдикую, то маю час дописати сюди.
Свята тривають і чим довше вони тривають, тим більше роботи накопичується і тим більше я лінуюсь її робити. Але рік почався чудово - такий родинно-сімейний-кумівський. Давно не було такого відчуття затишку, єднання, гостинності. Навіть не думала, що я таке люблю. Зрозуміла, що в колі сім'ї/родини/близьких я добре відновлююсь. То якесь дуже нове усвідомлення. Раніше цього не помічала...чомусь...
Робота - то моя проза. Не знаю, що я хочу. Щось нема натхнення на ті всі заплановані проекти - і ніби сама придумала, сама хотіла, і кидати не хочеться... І от тільки думаю - треба трішки попрацювати як одразу на сон клонить Серйозно, вчора в обід собі подрімала, сьогодні проснулась в 11 і вже о 15 мала обідній сон. То все тому, що вирішила попрацювати. І як то себе мотивувати - не знаю.

Але якщо чесно, то реально та моя сонливість трохи мене бентежить, бо то вже місяць триває. Чи то вітамінів бракує, чи то тиск, чи "яка мара"? Добре, зараз є можливість поспати...

На цей тиждень - планів багато. Маю новий щоденник, то вже туди все записую і тільки щодня ті ж самі завдання+нові переписую на новий день.

так я думала минулого року. А цього...

 

і таки - да, я кашляю. Але то не ти, або не в цей раз.... тому конче тре зустрітись, щоб ще й бактеро-вірусами обмінятись. ну так, щоб зразу було видно - "два брата акробата".
Завтра буде спроба №2 відвести малого в садок, хай трохи притупиться його індивідуальність, бо вона мене вже до сказу доводить за останні 2 тижні. Тобто межу пофігузму ми перетнули нині . На репетиції танців лиш один він виробляв усілякі викрутаси і на 100500зауваження видав, що - "в мене в голові є свій танець і він не такий нудний як ваші! Бо танець має бути веселий і про життя, а не - бубубубу.." Я тихенько сповзла під стільчик. "Танцювальня Тьотя" знервувалась і дусилась сміхом одночасно..Але як в кінці він почав переробляти слова колядки на історію про дівчинку, яка слухалась маму і любила Бозю....нерви її не витримали, бо він збивав всі 3 вікові категорії виступаючих, за що і був зісланий в зал на крісло. Думаєте це його засмутило? Ага, щас ! За 5хв. встав собі перед сценою в низу і витанцьовував "свій танець, який він бачить в голові"... і мав всіх далеко в носі.
Тому садочок завтра, са-до-чок!
Пра нині на гірках накатались, в снігу вивалялись, на дупі дехто мєлкий наз*їжджався і снігову пекарню побудували.. Ще думали влаштувати вечірнє смаження ковбасок, але нєпріятності, ті які чекали катьонка Гав, чомусь конче до нас перекочувати захотіли... Тому ця опція залишилась в планах, але судячи по прогнозу буде надзвичайно актуальна ще не один день.
Зараз в хаті на кінець-то тиша...малюк заснув. Нє, вирубався! Зараз вам допишу і поволочу своє довгоноге щастя на другий поверх.
Вечора вам з ялинковими вогнями ..бо свята ж ще не скінчились !

 

В мене минулий грудень (2015р) такий був. Відпрацювала до 17 год. Підїжджаючи на Сихів в маршрутці (з липинського) вже на одне око спала)))
По дорозі з Санта Барбари до садочку пробуджувалась.
Заходила в садок по дитину. В хаті малий включав телевізор, а я йшла спати, або біля нього на кріслі скрутилась і спала.
І думала, що то зі мною робиться. А я тільки з жовтня пішла офіційно по графіку працювати. Я така молода, а після роботи сил ні нащо немає. Їсти зварити не хочу, я навіть в душ лінувалась піти. Кароче, заставила себе купити абонемент в спорт зал, але так і не пішла... а це були перші тижні моєї вагітності. Про яку я дізналась в лютому відхворівши вітрянкою)
А зараз маленьке солоденьке чудо спайкає під боком

Надіслано від мого SM-A500H, використовуючи Tapatalk

 

@wchasluva, і я про це одразу подумала, як прочитала @Virner.... Дуже гарненький і відомий симптом...+

І то ніц, що термометер показував "-20" .. ми гонорово вийшли з хати, пройшли 80метрів і вздріли сусіда, що відкривав свою браму. Тому до зупинки ми доїхали в теплоті, а сусід ще й лекцію вислухав " про роботу машинних компутерів " . Маршрутка теж надїхала дуже швидко, тому в садочковій групі ми були перші! малий дууже любить, як ми перші приходимо в групу. Напряг пра мене питанням-- "мама, а ти мене нині останнього забереш?"... я таки намірялась так зробити(ну бо дітей розбирають до 17год чомусь в нас), бо репетиція танців на 18.... Внутрішньо згрупувалась і порепєтіровала відмаз... , тоді видихнула і сказала: - "так..."
" Урра, я так і хотів! "- випередив мою відмазну тираду малий.... Ну скажіть --- хіба це нормальний ребьонок?
Нині мені таки плідно працюється і хоч морози вносять свої корективи в роботу дизеля, але відчуття , що цифрочки на чорновичку встали в стовпчик, дуже мене радує. Ще чуть і чорновикову роботу можна буде вважати завершеною !
А мені так хочеться олів*єєєє... і все ніби для нього є... тре таки нині-завтра його накромсати, і то так мисяру, щоб душу відвести, ух!
Працюйте , дівчата, бо ніц так не тішить людську душу, як виконана робота і задовільна "галочка".

 

На ці свята не наїмся...
Виступаємо (танці) 15 січня, а спідниця і так сидить не на бедрах, а ближче до талії
Я так собі думаю, що найщедріша вечеря і найбільша миска олів*є чекає мене 15-го ввечері
Ну а поки: будні. Податкова, ЦНАП, знову податкова, тяганина...
Хочу на роботу. Таку: з 8 до 17. Щоб ніякої відповідальності. Нехай навіть і низькооплачувану.
Ну таке: в жилєтку не піду принципово. Поборемо.

 

З острахом боюсь робочого понеділка, бо наступного тижня починається активна робота, а я Кава не допомагає, свіже повітря також, я і в мороз на вулиці позіхаю... Навіть говорити почала повільніше, хоч для мене то взагалі незвично Сусідка хотіла в гості зайти, то я такий мороз включила (свідомо, чи несвідомо), бо тільки й думала, що зайду додому і трішки приляжу. І так на 2 годинки
І думала, що цього тижня попідтягую різні справи, ага-ага...сил моїх нема. Хожу з кухні до спальні, з спальні до вітальні І по дорозі забуваю, чого і куди йду

хочу щоб ніякої відповідальності теж Але високо-високооплачувану
Ну, або хоча б особистого помічника хочу - такого "на всі руки майстер". А...і офіс новий Щоб близько додому

А взагалі, може, то щось з планетами не так? Якісь затемнення? Не знаєте?

Оно дівчата в сусідніх темах дискутують аж гай гуде. Певно, то таки щось в повітрі.

Йду собі зроблю каву з молоком і хоч капельку попрацюю.

 

В мене сьогодні шалено-прозовий день....)))Зранку чоловік їхав на прийом в Ужгород і я "якогось милого" теж прокинулась о 5.00ранку...потім з малими в садок збираємся-і я така "звєзда"вибралась без шапки...на роботу прийшла "синя"....і врочистість-глюкнув мій робочий комп-хоч на роботі була халява))))

 

Моя проза останніх днів така, по хаті товчуться троє дітей (ще племінниця), добре що в селі, бо сусіди б уже по батареях стукали. Посеред кімнати "замок" (чотири крісла накриті покривалом). Всі можливі іграшки порозкидані по хаті, треба бути балериною, щоб на щось не наступити. І цілий день якщо не співають, то танцюють (і не під попсу, а під рок), або влаштовують показову боротьбу, яка з часом переростає в не показову. Поміж то ще обов'язково хтось в когось щось забере, і тоді кричать мама. Намагаюсь чимось побавитись і тут тяжко, бо один хоче таку гру, а другий іншу. Ні троє для мене це точно забагато. Не можу розірватись, з двома нормально, а до третього рук не вистачає. Хочу вже на роботу.
Але от вона врочистість, пішли дідусеві з бабусею трохи поспівати, пів години спокою. Я так їх всіх люблю.

 

Нормальний ))) В моїй групі є хлопчик, який часто каже «Мамочка, я тебе так сильно люблю, йди додому, звари мені борщику, а потім приходь за мною, а я за той час вибавлюсь сильно і дома вже не захочу бавитись, а буду просто з тобою лежати на ліжку».
То та мамочка коли приходить за ним, вже з порогу каже — борщик вже зварений, тому ходи додому )) Бідна дитина зі слізьми на очах мусить йти додому.

Прийшли мої дітки. Щасливі, насіяли купку грошей, дали їм ще «балабушків» з собою. Артемко довго щось рахував, додавав, віднімав, а потім почав одягатись. Питаю — куди зібрався? А малий видихнув і каже — мало, йду ще десь посію.
Ггг, і таки пішов.
Чоловік мені залишив свій гаманець, сказав щоб я його вранці не будила, а сама посівальникам гроші давала. Та нівапрос. А я такі посівальні віршики знаю що огого, та й жменьку пшениці під поріг кинула, щоб було чим підтвердити відсутність Лесі Українки в гаманці. З завданням справилась

 

В мене така проза, що скоро в хандру перейде - на початку минулого тижня ми з малявкою приїхали до бабусі в село і пообіцяли пробути тут до кінця місяця...хто ж тоді думав що тут так нудно і печально! Набридла вже ця сільська нірвана. Та ще й бабуся - що не репліка то щось не так - постійно знаходить на що пожалітись: на здоровя, маму, комуналку, маму, брата, політику і знову маму...аж вуха вянуть то все слухати. Ще до других свят добуду, а там плануватиму втечу у великий світ

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Тоді ласкаво просимо в лави працівників ЛЗ))))

І по темі: врочистість - це просто неймовіний пейзаж за вікном- зимова казка! Щоправда на вулицю поки йти не плануємо)))
ну а проза? - проза є, але ж не будемо у святковий день про сумне - правда?

 

Там так чудово!!! Мали сьогодні заняття з лиж на 10 ранку. Це просто супер!!! Люблю такі суботні ранки. А сьогоднішня погода - то ще один приємний бонус! Справжня зимова казка! Тому не лінуйтеся, беріть санчата і гуляти!!!

 

Прекрасна зимова погода.Хоч і старий,але новий рік мої болячки зустрічають весело.Аж смішно,дзвоню вечером до сина,внучка (4 роки) питає: "Болить?Колоти Треба?"Ото я вже всіх дістала.

 

13 січня кожного року в нашій церкві на вечірній подячній відправі священник завжди робить річний звіт.І так завжди виходить,що кількість хрестин і кількість людей,що відійшли у вічність більш-менш однакова.Вразила цифра за минулий рік,кількість хрестин майже в 2 рази менша,чим кількість людей,що відійшли у вічність...Вибачте за такий мінорний і невеселий настрій,я виправлюсь.

 

Ау, де всі? Певно всі дуже файно святкували Старий НР? Ми теж трошки святкували і гуляли, гуляли, бо погода, мені дуже подобалася. Сьогодні вже трошки морозніше, а ще почалася школа і вставати приходиться раніше, а вже так відвиклося.. Треба трохи поприбирати в хаті, щось смачненького приготувати, та вже навіть не знаю що. А попереду ще святвечір, Йордан, і треба переходити на воду і трав"яні чаї, бо весна не за горами. Всім позитивного дня!

 

Всім привіт і одразу бажаю гарного понеділкового дня. Ми вже встали, відправили тата на роботу, нагрузивши по дорозі ще своїми справами. І ще трошки прилягли. Може будемо мати сьогодні трошки гостей (може і ні). То треба буде ще щось мінімальне зготувати. А це в нас проблемно, так як дитьо ні хвилинки не хоче побути саме.
А ще сьогодні врочистість - ДН моєї сестрички. Правда ми вже давно не влаштовуємо великих святкувань з приводу днів народжень. А з великою родиною зустрічаємося хіба на весіллях і похоронах. От згадала, що давно не ходила на весілля. Щось ніхто не одружується...