Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
@zkate , мене вже просили дати його координати, обпитала я тих двох жіночок, вони втратили їх( Одна ходила до нього в 2012 році, номер був у записнику, інша поміняла модель телефону.
Я туточки.З жилєтки не вилізаю.І погода теж проти мене...Настрій життєрадісний загубився давно,врочистість світами повіялась.
Плакати хочеться( Дитина хворіє, то легше, то знову все по колу ще й потягнув сухожилля- ходити не може. Про себе вже й не думаю але чуюся вже паскудно, куплю сьогодні антибіотик тай по всьому.
І моя захворіла((((,а я планів напридумувала.....ще й "мій" днями і ночами на роботі...Як ми тепер ту підлогу і все інше повибираєм????А ну його те все....аби малі здорові були,а ремонти шляк не трафить....
Моя жилетка-Нова Пошта. Сервіс зійшов на пси, черги кілометрові, міжнародними перевезеннями грузанулись,кол-центр не стягує...Мої посилочки мандрують по Львову і грузнуть в бюрократичній системі НП(
В мене ще не жилетка, але щоб з Дніпра до Львова 4 дні йшла посилка, то трохи тойво. Укрпошта теж так вміє. А перед тим прийшла мені посилка не на те відділення і за перенаправлення по місту взяли 10 гривень. Потім вияснилося, що то таки не вина відправника і НП протупила.
я так з Китаю 4 посилки по всьому Львову шукаю, і то при тому що до мене телефонували і запитали, як зручно отримати, кур'єром чи у відділені. Кур'єром не підходило ну і я тепер не дуже довіряю, як перед тим мені курєр приніс, не запитав нічого, вручив посилочку і пішов, я навіть рот не встигла відкрити, бо я не знаю коли буду вдома, сказала на таке то відділення відправте. Після роботи приходжу туди - вистояла чергу і немає моєї посилочки, кур'єр вже віддав! Очі круглі, біжу додому, зробила кіпіш на вахті - ніхто нічого мені не приносив, дзвоню на НП - ми залишили у найближчому до Вашого дому відділені, ну турок, запитай у якому, біжу у найближче (біля стрийського парку) - знову вистояла чергу - нема! Але сказали що моя посилка на Володимира Великого, біжу туди, ледь встигаю, і тут мені починають чухати що треба щось оплатити, я круглі очі, забрала посилку, сказала що взагалі-то вони мають доплатити, що я завдяки їхній курєрській доставці вже пів Львова оббігала.
Все, нерви здали, тепер сиджу і реву. За цілий рік не мала стільки неприємностей і не виплакала стільки сліз, як за цей місяць. Вже думала, що найбільший негатив припав на 19 грудня. Очевидно, цього року я була занадто нечемною. Я не чекала ні подарунків, ні вітань, бо, в принципі, немає від кого, але натомість отримала на роботі такий скандал і таке приниження, що ворогу не побажаєш. Досі трясе, коли згадую. А сьогодні дізналася ще одну новину. Маю другу роботу, неофіційну. 15 грудня мали виплатити зарплату за листопад. Але подзвонив керівник і попросив почекати ще з 10 днів, мовляв, у зв'язку із кінцем року мені заплатять разом за листопад, і за грудень. Ок, погодилася. Дзвоню йому сьогодні, щоб дізнатися, де мої гроші - абонент поза зоною досяжності. Через співробітницю дізналася, що зарплати всім уже виплатили, а мої гроші він залишив собі, щоб потім передати. А передасть аж 9 січня, бо зараз моє "улюблене" керівництво поїхало відпочивати за кордон. Тепер у мене як в тому анекдоті: до Нового року залишилося 4 дні і 100 грн (у моєму випадку - до Різдва і 300 грн). Весело, правда?
Просто похничу собі. Абсолютно не святковий настрій Не хочу ні з ким говорити (ледве змусила себе хоч батькам і бабушці подзвонити на свята) і нічого робити... Старі проблеми не лишилися в минулому році і за помахом чарівної палички не зникли під бій курантів... Та навіть новий рік зустрічали якось по-дурному... І от всі проблемки, негаразди і невзгоди туточки - живуть і таке враження що навіть множаться чи просто нашаровуються як той сніжний ком... Наче і трагедії ніякої немає і всі більш-менш здорові (дякувати Богу!), але знову сиджу реву від якогось безсилля і втоми. Люди від дурних думок ідуть в роботу, а я навіть працювати в такому настрої не можу - всі роботи творчі, хай їм грець... Останнім часом якісь качелі від мало не панічних атак до якоїсь апатії - лягти і в стелю дивитися (або в серіал), а ну ще можу як псих якийсь Лего Владове по 5 разів на день в різні коробочки сортувати, така собі просто дурна робота на півгодини - трохи відволікає і заспокоює... Починаю щось робити - 5 хв і знов те ж саме, знову настрій дурнуватий - сісти (а краще прилягти собі), скласти руки і дивитися як все довкола розвалюється і міняти щось чи самій мінятися не маю сил, рятувати не хочу, і навіть нового нічого на звільненому місці планувати... Вже, певно, останніх півроку зусиллям волі намагалася витягнути себе щоб не скотитися в якусь депресію, а тепер, кажись, я здалася...
Тримайтесь, завжди так не буде, найгірше відчуття з'являється перед чимось хорошим! У мене коли дуже сумний настрій, я згадую себе в ейфорії, і розумію що і перед ейфорією бувало зле, по-різному, а потім як було добре! Просто перечекайте той період. Чим більше Ви про погане думаєте, тим більше в тому грузните, як в тій притчі про ангела, який записував всі погані думки людини і виконував, тільки дивувався чому він не говорить, не помічає хорошого, не прагне до кращого. Просто прийміть зараз все як є, інколи треба пустити все на самоплив, аби щось змінилось
найтемніша ніч пеpед світанком. все налагодиться!!! можливо заpаз тpеба заспокоїтися, відстоpонитися від усього, відпочити і з новими силами "в бій"
Я б порадила Вам примусити себе покинути свою "зону комфорту", "підписатись" на те, що робити ну точно не хочеться, примусити себе на щось дуже некомфортне. Ви щось зробите, з кимось поспілкуєтесь, познайомитесь, глянете на життя під іншим кутом зору. Тепло вдягніться і йдіть на санчата, заведіть песика чи котика, візьміть на себе якийсь великий кавалок роботи у стислі терміни, підіть на курси водіїв чи масажистів... Ви віруюча людина? Якщо так, то просто не маєте права на депресію)))). Це такий же гріх, як і лінь, гордість тощо! Краплинка суму - не більше)!
Нє, то не той випадок У мене якраз останнім часом одне "не комфортне" і те що"мушу" немає у мене ніякісінького комфорту, стабільності і впевненості на жодному "фронті" вже з рік точно і це найбільше втомлює, бо не така страшна та "зона комфорту" як її малюють - має бути місце де зручно, де надійний тил і де хочеться відпочивати після боїв та набиратися натхнення . І певно від передозу того всього якесь таке собі життя "на автоматі" бо от щойно вже аж на10 день! з того часу як в нас ялинка стоїть нарешті сиділа з нею в обнімку, нюхала і пялилася на вогники гірлянди і просто втома. Самим скоро жити не буде де, які вже тут песики а тих звірів ж іще й годувати чимось треба, вони ж, на відміну від Влада, на кашу і хліб з варенням не погодяться Ну та я загалом все-таки оптиміст тому трагедій ні з чого зазвичай не роблю і розумію що то криза, що все так не буде, все що не робиться - то на краще і т.д... Але зараз просто сіли батарейки і така собі зимова сплячка (от якби і правда в тиші і самотності в берлозі зо 2 дні полежати і не робити в цей час НІ-ЧО-ГО то швидше б захотілося назад на сонечко і до людей), так щоб дійсно Дякую, дівчата, за слова підтримки і тут, і в карму
Тоді Вам треба у зону комфорту))). Що це для Вас? От чого хотілось колись, до кризи? І на скільки це реально? Деколи ми відкидаємо якісь ситуації, бо здається, що то є нереально, але дуже часто - це навіть дуже реально сумбурно, але сподіваюсь, що Ви мене зрозуміли)))). Чекаю на перелік Ваших бажань).
Ви, мені здається, трохи неправильно розумієте, що таке зона комфорту. Це не те, де вам комфортно і добре. Це ваше звичне рутинне життя. Вийти за межі зони комфорту означає зробити щось таке, що для Вас було не властивим, можливо Ви вважали недосяжним. Щось таке А стосовно цього Не зникають проблеми за помахом чарівної палички і фея не прилетить і не начаклує основна фея в Вашому житті - це Ви сама
Прийшла плакатися. Вже писала, що чоловік сестри, а він мені, як брат, в лікарні в тяжкому стані і все гіршає... Ще й подзвонила мама і сказала, що тата в ночі забрала швидка з серцевим нападом, а вдома не було ні її, ні мене. Добре, хоч сам зміг викликати собі швидку.
Другий день холодні батареї, в меншій кімнаті +14, в більшій +12, щей з ночі і до цього часу немає води!
І я знов нити((((Якась темна полоса у нас почалась....неприємні клопоти зі всіх сторін(((Надіюсь все мине якнайшвидше.....