взагалі я більше читач на форумі, не люблю в ці конфлікти влазити, але тут щось закортіло написати... По-перше, з чого почалась вся ця буча "в мами молодої, яка має бажання побути з дитям, забирають дитину, трусять нею, а їй кажуть - йди пери..."... от стосовно цього, хочу запитати @Валентина Соболь ... згадайте себе, коли ви були молодою мамою, вашій дитинці було скількись там місяців, ви налагоджували ГВ, і вам приходили і казали, що йди вари борщ, а вашою дитиною трусили...чи тоді теж аналогічно думали ви "хай бабусі натішаться, дам їм вказувати, повчати, забирати малюка, бо ж всі сім*я і т.д."(ясно, що я то вже перебільшую), але суть питання - чи аналогічні думки були? якщо так(але чесно-чесно), то ок...якщо ні, то чому тепер молоді мами не мають права на такі почуття, бо ви вже вийшли з цієї ролі, ввійшли в ролі бабусі, і вже дивитись тільки з неї? По-друге, от вираз "для батьків діти завжди діти"...він такий двозначний...це типу і те, що батьки завжди переживають за дітей, хочуть найкращого для них і т.д., але і те, що треба все їх вчити, вони не можуть знати краще, треба все за них робити і т.д. Це так само як "для дітей мама буде завжди мамою", типу і треба поважати, прислухатись, але і всі мої проблеми вирішить мама, нагодує мама, гроші дасть мама...я то бачу якось так... Взагалі розумію посил Цьомки про "жити для себе", просто його б трошки не так висловила може...от є таке бажання, побудувати стосунки з дітьми так, щоб, коли виросли, мала чим зайнятись, була цікава сама собі в першу чергу, щоб, коли молода сім*я попросила "мама, так хочемо повечеряти самі цього року, бо хочеться себе відчути дорослою, окремою сім*яю", я не сльози лила "як то так, я вам все життя, а ви мені", а могла нормально це сприйняти, і абсолютно спокійно повечеряти з чоловіком...про вечерю, це тільки приклад...і якщо це все грамотно робити, я думаю, що діти виростають не з тим відчуття "треба" запросити, а, що "хочу" запросити...Взагалі, мені здається, що стосунки - це пряме продовження стосунків не зі соїми батьками, а з чоловіком...як було сказано "жінка живе з чоловіком, чоловік з жінкою, а біля них діти", то мені здається, що так найздоровіше для всіх...знову ж, по прикладу своїх батьків, діти виросли, і так, звичайно, вони за нас переживають, радіють коли ми приїжджаємо, але живуть своїм життям, справляються самі, коли не їхали до них вечеряти, нормально повечеряли самі, зрозуміли(наперід, якщо що...не дома самі вечеряли ми, а інші були обставини) і знаєте, хочеться їхати до них, приємно в них, немає того "треба, бо вони все життя віддали", а є ось це "хочу"...і зовсім інша річ, зі сторони чоловіка, коли мама "все віддала, все вам, а ви...", то там є це "треба", бо просто постійно йде нав*язування (хоча теж люблю свекрів)) Взагалі чого вирішила написати, не буду вже по іменах виписувати, але от мене дивує така поведінка людей, яка ніби нічого не сказала поганого, але вколола... і от тут теж "може в сім*ї так прийнято", "мама так заслужила" і таке інше, ну чесно, невже не всім читається "от у вас так паршиво все, зате в мене супер пупер і всі такі класні, тому от така думка як в мене правильна, а у вас так фігово все, тому ви не праві"....для чого так? хоча думаю Цьомка не образиться, тут їй всякого писали)) Знову таки, конфлікт поколінь...ну тільки чому одне покоління вважає, що от його правда, а всі інші думки фігня, і залізобетонний аргумент "бо ви не розумієте, не дожили", ну невже молоді треба дожити до ролі бабусі, щоб тоді твоя думка, якщо вона не така як підходить старшим, була конкурентоздатна?) ну реально батьки хочуть повагу, повагу до своїх думок, щоб їх думки враховували, то не своїм же прикладом вони мають показати ту повагу - поважати думку молодшого покоління і т. д.?
не всім так читається))) я не побачила там те, що побачили ви. Я лиш побачила дописи дорослої жінки, в якої все добре у відносинах зі собою і дітьми... я думаю, що це все залежить не від того як жінка побудує стосунки з дітьми, а від того як вона будує стосунки з собою.
ви написали, що допис прирівнює-порівнює дві ситуації типу " у мене все ОК, у вас все погано"...власне оцієї паралелі я не побачила. Але так допис не у формі "мімімі" був, але цілком допустимий для такої дискусії, ІМХО. І має право на існування в такій темі.
Ви що,вирішили всіх собак на мене повісити?Кожна сім’я неи церква,буває всього,а радіти з того,що мама не прийшла,то останнє діло,тим більше виносити на розголос публіки Колоти я нікого не збиралась і не збираюсь.Конфлікт поколінь був і є завжди,в когось більше,в когось менше.Просто треба якось обходити дуже гострі кути,як одною,так і другою стороною.У мене якраз і була така ситуація,що свекруха приходила і була з дитиною,а я за той час прала-мила-варила,ще і їй з собою щось дала.Оправдуватись ні перед ким не збираюсь і не буду.І не з пробірки вас виростили,кожна мама вкладає частину себе в свою дитину.А розводити церемонії про діда мороза трохи смішно.Ну дала мама.подарунки від того ненависного діда мороза,пояснили дітям,що він такий нехороший і його цього року відмінили, і зам’яти ситуацію.Звичайно,вам не дуже подобається те,що я пишу з мамської для вас ситуації,тобто хочу показати бачення ситуації з боку старшого покоління.І дуже рада,що Цьомка все ж написала,що маму любить.
Я не надто берусь писати в темах, коли немаю подібного досвіду але позицію Цьомки десь розумію і погоджуюсь тільки тому, що це її сім'я і вона має право, якщо вимагають обставини ,думати і вчиняти саме так, як вважає і тому, що не відкидаю факту, що є батьки, які не такі, про яких пише, має на увазі @Валентина Соболь. Усі люди різні і батьки, діти також можуть бути геть різними в межах однієї сім'ї. Спихати все на конфікт поколінь не можна в кодній ситуації, бо є люди просто все життя такі і ні діти, ні внуки , жодні моменти в житті на них не впливають. І так, десь підсвідомо не завжди від добра щось робиться і говориться навіть до рідної дитини. Я знаю випадки, коли мама ревнує/заздрить власній дитині(не відносно чиєїсь ситуації тут, я неможу знати нічого про когось тут достеменно)тому факт, що є такі батьки не відкидаю. Інше, що в нашому суспільстві заведено вважати дітей винними(без суда і слєдствія) і ще й мало не з пелюшок товкмачити про це. Я знаю і впевнено можу сказати , що буду вдячна своїй дитині , якщо буде поважати якщо я зроблю все для тогоі не забувати.
Я цого не стверджую. Але консенсус, на відміну від компромісу, вимагає)). Якщо я не помиляюсь, Ви часто пишете про те, які Ви з мамою різні. Або які у Вас з нею різні погляди і системи цінностей. А з такими глобальними відмінностями консенсус (якщо вчитатися і вдуматися в це поняття) неможливий. На відміну від компромісу.)) Ви ж, знов таки, якщо я правильно розумію, змінюватися, чи то пак, змінювати свої погляди у важливих для Вас питаннях не будете-не вважаєте прийнятним-не збираєтеся. Як же тоді досягти тої згоди? Тільки змінивши (підштохнувши до змін) іншу сторону. Ну, або не дуже й то хотілося) Наперед прошу вибачення за подальший розгорнутий аналіз. Ну, але Ви самі виставляєте на загальне обговорення стосунки з мамою Мені часом здається, що Ви не дуже й прагнете того порозуміння, злагоди зі своєю мамою. Звісно, я не знаю, та й не можу знати, всієї ситуації, але з того що Ви пишете, у мене складається враження, що Вам того не треба. Може, це у відповідь на відстороненість самої мами; може, це, навпаки, реакція на надмірне мамине бажання близькості і участі у Вашому житті; можливо, сорі за таку приївшуся банальщину, це якісь невирішені моменти з дитинства. Знов таки, на мою суб'єктивну думку зі строни, виглядяє так, що Ваша мама ніколи не буде для Вас good enough. Тільки вона виконує якусь поставлену умову (умовно), Ви висуваєте їй нові, вищого левелу. І так до безкінечності. Я нічого не беруся Вам радити (та й Ви нікого не просите ), але з власного досвіду знаю, що отакий суб'єктивно-об'єктивний (іншими словами незамилений)погляд зі сторони наштовхує на роздуми. Це не означає на роздуми про те, що я тут понаписувала. Ну, не буду розсусолювати далі. Ви розумна, думаю й так вловили, про що я.
цього не пояснити словами. І не зрозуміти. Це можна лише відчути. Неможливо примусити іншого відчувати так само, як відчуваєш сам.
Я ще зараз гірше напишу про "жити для себе" я і зараз для дітей не живу так, допомагаю. Так, доглядаю. Але розвиваюсь я, а вони - зі мною поряд. Напевно, тому і не було досі від них жодних очікувань. Часу і простору для тих очікувань не було, і мені цей стан сподобався. Знаєте, чим закінчилась історія з дідом морозом? Мама все ж подарувала подарунки від себе, але перед тим пояснила у телефонній розмові нам, що ми відняли у дітей дитинство наші діти нещасні. Я погодилась з тим, які ми жахливі і дуже подякувала мамі за те, що вона все ж погодилась допомогти нам триматись нашої лінії виховання. @Kvitneva для мене мама не може бути "доброю" чи "поганою", я люблю її і не оцінюю. просто хочу, щоб вона менш руйнівним чином втручалася у життя моїх дітей. Оскільки у нас нема "обов'язків бабусі", "допомоги бабусі", а є бабуся у гостьовому режимі - цікава і бажана гостя, то я вважаю, що можна абсолютну більшість розбіжностей в поглядах просто обійти за непотрібністю.
Та чого так загострювати?! Ну чесно, дівчата, вам драми у житті не вистачає? Я форумляночку-молоду маму розумію на 100%. Мені так само (як і 90% молодих мам) давали недолугі поради таким... "повчальним" тоном... Це дуже гостро сприймається "тут і зараз": гормони, емоційне, фізіологічне перелаштування, втома, недосип, самонакручування... (список довгий, хочете - доповнюйте) Але через певний час приходить усвідомлення, що, можливо, не все те малося на увазі, що чулося. Можливо, мама хотіла "підказати", що дочка може закинути прання, чи помити підлогу, поки вона посидить із малечею, а її не так зрозуміли (типу, "змушує йти прибирати/готувати, а я не можу"). Чи справді мама думає, що дочка "хоче відпочити від дитини, але не зізнається", а дочка зовсім і не хоче (але ж мама у свій час хотіла, вона не припускає, що можна насолоджуватися, приміром). Або мама хоче допомогти, але не хоче мити підлогу (ну має право людина (навіть якщо вона-мама) щось не хотіти робити?), тому пропонує саме таку допомогу? Та простіше треба до того відноситися, принаймні я так намагатимуся робити наступного разу (якщо Бог дасть)! Моя мама часто каже: "Собака лает - ветер носит". Ну кажуть вам зварити борщ, а ви не хочете - не варіть борщ. Тож пістолетом ніхто нікому не погрожує! Підкидати дитину/поїти водою/пхати соску не даєте і все. Пояснили/озвучили, і фізично не дозволяйте.
Ніхто нікому нічого не винен. Яке твоє відношення чи що отримуєш взамін - виключно у свідомості, повазі і любові до себе і оточуючих. Колись прочитала фразу, не знаю, хто є автором, але вона для мене геніальна: Краса у всьому, якщо Ти дивишся на Світ очима, повними Любові. Пам"ятаємо:рано чи пізно твоя дитина візьме з тебе приклад, а не прислухається до твоєї поради. В нас прекрасні стосунки із старшими поколіннями. Моя мама - стільки доброти і любові в серці до всіх і вся...Вражає... Вона ідеальна. Як і ідеальні були мої бабці. Ідеальна на стільки, що донька запросто ходить з нею в арт клуб, (внучка 17 років з 60-ти річною бабусею), послухати сучасну музику та випити коктейлів, а зять бере її у наші спільні відпустки за своєю ініціативою) Мама ,у мої майже 40, пропонує свою групу підтримки, коли я йду на візит до стоматолога і завжди на стороні зятя за мій вредний характер.Це якщо коротко, але зрозуміло. Я щаслива. Пе.Ес. Нічию сім'ю не аналізую, не нав'язую свого світогляду і, тим більше, не маю права засуджувати. Просто захотілось у ці чудові дні написати про своє, адже я часто така скупа на теплі слова своїм рідним людям) Взаєморозуміння із ближніми, розуміння із собою, чесності із собою,спокою в душі і компромісу. Геть образи і якісь недомовки, про все завжди можна домовитись. Чесно. Поки живі мої батьки, так, я є і залишаюсь дитиною, я є ДОНЬКОЮ. І це мега щастя! ага, 100 відсотків як писав великий класик 19 століття у романі про вічну боротьбу батьків і дітей : діти відчувають, хто їх любить (с) трохи фейсбучного, колись лайкнула, зараз попався на очі. Коментарі теж цікаві) мама с подружкой в карпатах. в долгожданном отпуске. - алло, мам, ну ты чего не звонишь? - а ты чего не звонишь? - звоню же вот. как дела? - ой, купались в термальных водах. красота. - понравилось? - очень! на экскурсии были в маленькой деревушке, на оленьей ферме. потом дегустировали местные вино и сыр. вкуснотища - слов нет. - что вы там сняли? квартиру? - половину частного дома. очень нравится. - не скучно хоть? - тут тааааак красиво! когда скучать? за неделю до поездки выбрали ей первые в жизни кроссовки new balance. серые с фиолетовым. дико модные. - я же никогда не носила кроссовки. - теперь будешь. тебе очень идет. - а с платьем можно носить? - конечно. - и брюки подворачивать? - ну, это не обязательно. - ты же так делаешь. - ну, да... - ладно. я буду с платьем носить. очень хороший период. когда вы начинаете меняться местами со своими родителями. когда хочется, чтобы у них - самое лучшее. чтобы самое красивое и самое легкое. чтобы занимались тем, чем им хочется. чтобы путешествовали, чтобы узнавали о новом, чтобы радовались и были счастливыми. чтобы все, что они всегда хотели и хотят для нас - своих детей - было теперь и у них. и только одно никогда не изменится: - ты хоть не голодный там? - ну мааааам! Dmitry Dir - мама с подружкой в карпатах. в долгожданном... | Facebook
Свого часу, коли я хотіла налагодження стосунків зі своєю мамою, я не задумувалася хто має за це взятися. Коли би так по логіці дівчат, мама старша най парить собі мозг, то би мала результат нуль. Дівчата, тут не дискусія правоти, а пошуку методів, які працюють на практиці. Але перед тим як почати шукати, треба вирішити для себе чи то МЕНІ потрібно. Як аргумент, який я наводила вище, то зв'язок поколінь, самоідентифікація. Свого часу варіант розвитку подій, який собі обрала Цьомка, я і собі розгладала. Ніби все логічно, жити для себе, нікого не напрягати і щоб мене не напрягали...Ні від кого нічого не очікувати, щоб не розчаровуватися і не було мені боляче....Але було боляче, через порожнечу, якусь неповноцінність.І особливо було боляче слухати ненароком натраплену притчу, про батьків дітей і корито....Не боялася я їсти з корита, мене гнітило, роздуми що я втрачаю щось важливе в моєму житті.... Не давало то мені душевного спокою, боліло, не гостро, а так як хронічна болячка, не вбиває а погіршує якість життя. Знаєте коли все відновилося, я здобуда душевний спокій, я серед своїх,в своєму середовищі зі своїм корінням. Я побачила багато помилок мами і своїх помилок.Перша моя помилка що я не розуміла чого коштувало мамі нас з братом виховувати, тато їй зовсім не допомагав. Коли я народила своє шило, яке в туалет сходити не давало, а тут двоє, ще й майстри КОРОЧЧЕ повний фарш.Мама мені неодноразово про то розповідала, але я малода зелена слухала не розуміла.Тут помилка моєї мами, що вона на мене вже дорослу ображалася, що не ціню, хоча я цінила, але не у всій глибині...бо не на своїй шкурі. Так поступово конфлікт, образи, очікування і розчарування і накотилося. і ще про старших і розумніших, знаєте життя має циклічність, і спершу мозги наростають а потім атрофуться)))). А потім ще прогрес, бо учні мають перевершити вчителів, діти батьків....І що свого часу не знали батьки мають донести їм їх діти, в тому числі якісь істини побудови стосунків між людьми.
То може таки варто саме в той період дати тій молодій мамі з дитиною спокій саме тут і зараз? Особливо коли вона про це просить
Якби у нас поради просила мама форумлянки, я б їй так і сказала (і ще багато б чого сказала) Але поради просить форумлянка. Іншу людину змінити вона не може. Конкретно для молодої мами порада в мене одна: "Трішки розслабитися, і робити по-своєму." М*яко, але твердо. Ну і ще: я вважаю, що мама теж не зобов*язана брати на себе чужу господарку! Моя мама має хворі коліна, реально хворі, коле уколи в суглоби. Якби я її попросила повзати з ганчіркою - вона би повзала. Але воно мені не треба! Нехай краще мама побуде подовше, а пилюку можна пізніше позбирати. Свекруха - гіпертонік. Тиск до 200 скаче. Вона би теж повзала. Далі - чит. попередній абзац. І так, я теж довго відновлювалася після КР. Але, якби я сама менше переймалася і грузилася, то і фізично, і морально, вийшла би з того стану швидше. Так-так, не претендую на істину, лише власні спостереження.
100000% саме це хотіла написати, але над цим потрібно дуже працювати, і в цьому весь секрет успіху. Я сама не дуже сприймаю поради, і саме мама з якої я беру приклад ніколи мені їх надає, звісно якщо я непрошу, мені достатньо її життєвого розуму і доброти, щоб себе мотивувати.
Як то дати спокій? Приїздити, господарити, бажано безшумно, і не потикати носа до дитини, щоб там був спокій? Так може варто облаштувати свій побут так, щоб не використовувати маму як персонал, може варто змиритись з тим, що вдома безлад, бо мала дитина, і це нормально. Або варто запросити поміч за гроші, двічі на тиждень.
дівки, та вже остепеніться - Різдво в хаті, а ви срач розвели...Та будьте усілякі, та простіть тим бабам, як шось-десь-колись не там стали-зробили-сказали ще хто знає, які за добрі самі будете в тому віці
