Ми з моїм чоловіком одразу прийшли згоди, що я не буду приносити в жертву заради сім'ї, бо це деградація. Якщо людина стоїть на місці, не розвивається, то що вона може передати дитині? Я мовчу про те, що така дівчина швидко набридне чоловікові
Ви як про мою сімейеу "ідилію"написали))))Не маю великого досвілу(6 років)сімейного життя,але те,що чоловіку всі свої думки,забаганки,хотілки і просто прохання треба чітко і дуже конкретно озвучувати-зарубала точно)))Так дійсно простіше)))
Хто стикався з кризою 30-ти у чоловіків? Розкажіть як то пережити, бо я вже сама з розуму сходжу. Симптоми такі: дратівливість, агресивна поведінка, ображання на пустому місці (не так зреагувала, заголосно сказала), наговорить всякого, потім ще сам і надується. Якась апатія, хоче тільки лежати і дивитись тв, при тому ще нервується, бо нічого толкового не показують. Сьогодні вже довів мене до сліз (плюс в мене теж ПМС, така собі гримуча суміш). Виплакалася, образилася, пішла в іншу кімнату, через хвилин 20 приходить як нічого не бувало добренький, підлизується, щось розказує...Чи то якісь напади енергетичного вампіризму, чи чоловічі місячні, чи криза 30-ти, чи що воно за ф@гня з хлопом твориться не знаю... Надіслано від мого SM-J200H, використовуючи Tapatalk
@model fantazii відверто поговорити тет-а-тет (бажано не вдома, можна з алкоголем в невеликій кількості, він добре знімає бар'єри, Вам якраз це потрібно), висловити свої почуття, без звинувачень. Запитати причину.
плакати в іншу кімнату не йдіть, і ображаєтесь - то не тихо в собі, а коректними словами, стабільним тоном вголос, так щоб чоловік вас добре чув. Та "криза" у них стабільна))) Вапто зараз розуміти, що часи нелегкі, і чоловік,чим важче йому здобути мамонта, тим більше стає нервозний. ваше завдання навчитись того не сприймати близько до серця.
Дайте йому тиждень два мовчки подивитися телевізор. Без розмов-діставань. Якщо не допоможе, тоді вже виясняйте стосунки.
Мій у 30 женився) А раніше такого не було? От ніколи не ображався -- а тут якраз почав? Кризи 30 не буває --- дописи об"єднано, Jan 4, 2017 --- Нізачто!!! З якої то радості? Он дитина маленька: в калясочку-саночки і на сніжок снігову бабу ліпити. Оті нєжні створіння.... Тонкі вразливі душі... Він що -- митець? Он у мене митець -- і собі такого не дозволяє. Бо він митець -- мужик, а не невдаха. Тому то треба відразу і чітко присікти. Ну але спершу
В тому то і справа, що йому то не властиво, він в принципі хороший і якраз з тих чоловіків, що прям мужик-мужик, а тут таке. Мене найбільше те дуття виводить з себе, бо я зовсім інша- посварилися, навіть сильно, я йду десь в інше місце, переключаюсь на щось інше і за якийсь час вже мені проходить і я знов готова розмовляти. А коли живеш в одній хаті і не розмовляєш, мені то не зрозуміло і так бісить, що виникає нова сварка. На всі розмови одна відповідь: то ти себе не так поводиш/зробила/сказала/кричиш. Хоча за якийсь час, коли я вжа плюнула на то все, то напевне таки подумав і прийшов миритися. На питання чому прийшов і що змінилося-ти стала нормальна! Оооооооо де той хом'як?!! Надіслано від мого SM-J200H, використовуючи Tapatalk
Ну це гугл теж відносить до симптомів: треба щось міняти, одружені можуть розлучитися, неодружені женяться))))))) А якщо серйозно то це ж не чітко в 30 років, часові рамки 28-34 Надіслано від мого SM-J200H, використовуючи Tapatalk
Не розумію отої привязки до цифри. Кризи бувають у всіх, і в чоловіків, і в жінок. Добре Вам радять, змініть обстановку, розслабтесь, і пробуйте аж тоді говорити. Головне - без претензій
@model fantazii може в нього торба на роботі- і впав в депресняк. За одно злість має де зігнати ( на кому вірніше)....
А скільки часу то триває? Для початку, я б дозволила йому висловлювати ті негативні емоції які є (сюди входить і самій намагатись то не брати близько до серця і не ображатися на все, не розвивати конфліктів, ну, як з дитиною, в якої істерика, але кривдити себе, звісно, не дозволяйте, якщо він грубо порушує ваші межі, просто намагайтесь сказати про це максимально спокійно, знову ж, як з дитиною, в якої істерика). Бо ви себе втягуєте в дуже непродуктивну ситуацію: він не в нормі, ви конфліктуєте з цього приводу, а тоді ви хочете адекватної його поведінки і реакції, але він не в нормі, тож такої реакції навряд чи дочекаєтесь, і ви переходите на наступний рівень взаємних претензій і роздратованості одне одним...По-друге, за злістю і дратівливістю завжди стоїть якась невдоволеність, оце вже можна разом пошукати, якщо немає явної простої причини, в неспішних розмовах "про життя", може і справді у нього період переосмислення своїх цілей, досягнень, свого шляху, іноді людям стає легше проживати такі кризи, коли вони самі розібралися, які причини цьому і звідки береться той негатив, тоді вже можна робити якісь висновки і рухатись далі. Якщо ви раніше мали нормальне близьке спілкування з чоловіком, думаю і зараз зумієте, стишивши своє его, знайти ключик і допомогти йому розібратись, і для себе зрозуміти ситуацію. Але то треба дійсно делікатно, і даючи йому достатньо простору, просто побути в тій ситуації. Зрештою, кризи завжди нас ведуть до кращого) Надіслано від мого X9180, використовуючи Tapatalk
Дуже може бути. В мене такий час був, то під час чергового бзіку-роздратування з чоловіка "вилізло" що там великі "геморої" на фірмі, аж до закриття, "а нам кредити платити!". Звідки я мала те знати? Поговорили, якось пробувала його заспокоювати, озвучувала можливі варіанти. І вже як він це нарешті озвучив, якось нервозність зійшла на ніц. Все налагодилось, але добре, що не поїхала тоді на певний час до мами, не лишала його з тим всім самого (а вже про таке думала).
Я теж не прихильниця отих привязок криз до віку. Всяке буває в житті, ніхто не обіцяв нам, що буде легко. Я би просто сказала чоловіку, що мені боляче і неприємно від такої його поведінки. Важливо, щоб жінка змогла донести до чоловіка інформацію про свій стан і реакцію на вчинки чоловіка. Ну і ніхто крім вас не знає вашого чоловіка краще...Комусь підходить бабу сніжну ліпити, а комусь просто перечекати на дивані таке(головне щоб недовго))))Вам і карти в руки...
І мій,коли має якісь проблеми "вар'ює",але в нас трішки по іншому-він просто мовчить....весь час....І тоді я стараюсь якось вивести його на розмову.Знаєте-як на мене,говорити то найкращий варіант.А способи і обставини розмов виберіть самі)))
Не схильна я жалітись на чоловіка, але ніяк не вигребу сама. Як витягти чоловіка на конструктивну розмову? Причин для кризи і нас зараз більше, ніж достатньо. По його словах, основне, що його турбує: "мені самотньо" і одночасно "хочу побути сам, відпочити від сім'ї"( мається на увазі щось типу сходити на пиво). Мої спроби випровадити його десь, теж нічого не дають - не іде. Пояснити,що означає "самотньо" зі мною і дітьми теж не може. Підкиньте якісь ідеї, що то може бути? Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
То якось якби циклічно, ну як ПМС у жінок. Ніби все добре, а час від часу як зайде . На роботі ніби навпаки все добре, то якесь суто жаління себе. Я якось не звикла до чоловіка- нєженкі, коли треба постійно думати чи в такому тоні я сказала певну фразу? Може то вікове?))) Але то мені певно в забилам би)))) Надіслано від мого SM-J200H, використовуючи Tapatalk
Кризи - це не обов'язково щось очевидно погане, якась видима невдача, може людина відчуває, що загубила себе поміж кар'єрою, хай навіть дуже успішною, чи в малих дітях, щоденній рутині, чи усвідомлює, що в 20 років вона бачила себе не в тому місці, де є зараз, може "прийшли" якісь давно забуті мрії, може бракує дружби, може розуміє, що не реалізовується на повну, купа всякого може бути, і може бути, що людина і сама не розуміє причину своєї невдоволеності, і такі кризи - це нормально, якщо в тому не зависнути занадто надовго і дійсно не перетворити просто на жаління і ниття. І чоловіки теж мають право на слабкості, головне, щоб мали силу з них вибиратися. Звичайно, схильність до ниття може бути і як риса характеру, але ж це не Ваш варіант, якщо я все правильно зрозуміла. Одним словом, терпіння Вам, і мудрості, і любові) P.S.: і не варто підлаштовуватися під "неженку", і ходити навколо нього на ципочках, просто варто себе відмежовувати від його емоційних вибухів, постаратися не втягуватися в конфлікти, залишатись ніби збоку, водночас дати йому посил, що ви небайдужі, бачите, що щось негаразд, і, коли він захоче і опанує свої емоції, ви готові з ним про це поговорити. Така зріла реакція партнера дуже "отрезвляє" в баченні своєї власної поведінки, мене, принаймні, точно Надіслано від мого X9180, використовуючи Tapatalk
Ну чоловіки теж люди. Всі деколи мають потребу закритися і подивитися в стелю. В жінок то швидше проходить. Але так, згодна, довго такого не можна.
Ви мені вибачте, дівчата, за прямоту. Але чим менше сексу в парі, тим більше псіхів в чоловіка, та й у жінки також. Якщо чоловіку самотньо, нудно, не цікаво, нервозно, то є якась незадоволеність в інтимній або душевній близкості. Це моя думка, просто її висловлюю. Не тре виправдовуватись чи щось доказувати, просто признайтесь, відкрийтесь собі. Як давно ви зацікавлено говорили з чоловіком чи щось обговорювали сміялись разом. Коли ви до нього залицялись чи спокушали його, ви ж Жінка спокусниця, а він Мужчина. Коли ви востаннє кохалися. Чи випромінюєте ви бажання кохати цього чоловіка. Не знаю чи правильно пояснила, але може хтось вловив, кому то треба.
