А вона читала. Залізла в шафу.де я його ховала і прочитала... То було років 6 тому. Мо більше.. ходила довго надута на мене. Потім скандалила. Потім здається вибачення просила. Я вже не помню.. просто люди є різні.хтось обдумує свої вчинки.а хтось вважає себе жертвою життя. Моя мама другий випадок..така вона вже є. По любому я її люблю.
У мене з моєю мамою, після народження дитини, стосунки ніяк не змінились.. Я її люблю, але тиждень на місяць і в якості гостя)))
В мене й так відносини з мамою не дуже, а тепер то взагалі абзац. Була я більше місяця в пологовому, на збереженні. Давай поклеїмо тобі шпалери? Самі вибрали, сам батько клеїв. Ну ок. Хоча я все казала, почекайте, чоловік з роботи прийде, разом те все зробите. Ладно, ні то ні, хочеш сам, най буде тобі сам. Дальше- більше. В мене дома була зроблена генеральне прибирання. З залазінням в шафи, знаходженням інтимної інформації . Навіть в бак з брудною білизною було засунуто носа. Всі рушники, що були у ванній, перепрані з таким, що линяє, відповідно, це не рушники, а шматки. Ну хочеш прибрати, ну попилесось, ну повитирай пилюку, так згрубша. Я так не люблю, коли хтось ходить в мене по хаті, коли мене немає. А тим більше заглядає в усі шпарки. Далі. В суботу ми приїхали додому, з малою. Педіатр сказав зразу- з огляду на те, що не знати яка болячка тепер ходить, буде краще, якщо до місяця часу витримаєте дома карантин. Це було повернуто так, ніби я не пустила її до внучки. Правильно, каже, їй мама не пртрібна, в неї є чоловік. Що це таке- ревність, зациклення на своїх емоціях? Дівчата, як з нею тяжко, я вам не можу передати. Я навіть і не маю бажання, щоб вона приходила, бо зараз- ой, який в тебе живіт, а ти утягуючу білизну маєш, а чого це там леждить, а чого тут неприбрано. З одного боку, не маю ні сили, ні бажання носитися з нею і її заскоками, а з другого неприємно мені те все. І що робити, не знаю.
Ви хочете, щоб бабці і діди не бачили внучки місяць? Ха-ха. Купіть маски і видавайте, коли приходять. Всім простіше буде. В 2009 пам'ятаєте свинячий грип? навіть десь фотка була мого тата в масці і Міюсі. Але через 2 тижні, коли чоловік пішов на роботу, то якось відмінилось, бо ризик, щось принести збільшується. розслабтесь
так не напрошуються))))) по-перше, я ще слаба, а по-друге, старший син хотів сьогодні прийти, я йому не боронила, маску надів і ходив дивився на малу. Тим більше, що і одна, і друга баби нещодавно якраз грипом і перехворіли.
А я люблю свою маму так.....!!!!ДУУУУЖЕ!!!!знаєте,всяке бувало,але тепер,коли оглядаюсь назад,згадую себе колись...і маму....Дякую Богу за неї....))))Тішуся,що маю її))))
Не думала писати, але треба десь вилити душу. Мала серйозний конфлікт з мамою. Перші дні після народження дитини я вставати не могла і допомога сторонніх була необхідна. Вдома в період налагодження ГВ в першу чергу потрібна була допомога з приготуванням їжі. Зараз вже ніби адаптувалися з малою. Вже щось мінімальне можу робити сама, хоч мала дуже відчуває коли її залишають саму і традиційний сон на годину скорочується до 10-15 хв якщо нема когось поруч. Мама приходить щодня: гуляє з дитиною + помагає по дому. Але все частіше коли мала плаче, вириває мені її з рук і намагається забавити, бо "в мене є досвід", "мені краще знати". Подібні фрази + повчання йде по наростанню. Розмови не допомагають, мої аргументи і пояснення сприймаються як "я невдячна скотина яка не цінує маминої допомоги". Я звичайно не подарунок, та стараюся спокійно говорити. Може надто різкі мої фрази: мені потрібна допомога, але по дому, а не з дитиною. Натомість: я що в тебе наймичка?! Ну Ок, не хочеш допомагати не треба. Мама: я буду приходити бавити дитину, а ти собі готуй, пери і т.д. Я сама буду бавити дитину. Мама: ти мені дитини не даєш. Коротше пишу і розумію весь маразм того діалогу. Але як пом'якшити ситуацію не знаю. Чоловік взагалі вважає, що я надто м'яка і у всьому слухаю маму. Здебільшого стараюся не звертати уваги, але з появою дитини придираюся до кожної дрібниці. Набридли претензії в мою сторону: в тебе молока нема, чому ти не хочеш зважити дитину до годування і після, вдягни шапочку/шкарпеточки тощо, то їж то не їж. Люди, та мені не 15 років. Кожна моя відповідь на ті всі закиди закінчується істерикою в мами і висновком, що я хамка. Аргументи назвати хамством - нормально так... Обмежити спілкування зараз, то буде :"ти мені дитини не даєш" і смертельні образи. Як би то пережити той період з мінімальними втратами...
Я була після кесарського . Але мені допомагали лише в роддомі. І це дуже добре і зекономило мені багато нервів. Якось вдавалось з готувати собі їсти самій. Звичайно допомагали , але не кожен день і по мінімуму. Я будь які поради сприймала критично і після пологів була трохи нервова , тож мене особливо не рухали. Але вже коли дитина була старша часто свої погляди на виховання дитини доводилось захищати криком. Яле Я Мама і Я краще знаю! Це був мій головний аргумент. Звичайно варто вибирати поміж всього потоку порад і раціональні, адже мама може і щось корисне сказати, але якщо мамині повчання йдуть врозріз з вашими принципами думаю варто їх твердо відстоювати.
@Happy Fiancee Так, зараз тут на мене налетять, але моя думка така: Ваша мама дійсно, не наймичка,"Мама: я буду приходити бавити дитину, а ти собі готуй, пери і т.д", а чому ні? Мама щось не так зробить, і буде потім Не туди ніс запхала, не ті речі перепралі, не так щось зробила.... Я мала 2 кесарських, допомоги в пологовому не мала, а вдома з першим приходила мама, десь зупку зварила, десь просто зі мною поговорила(ну мушу я своїх 2500тис слів в день виговорити))), десь пішли разом гуляти. З другим тж мама в перший місяць приходила, але вже більше :я буду приходити бавити дитину, а ти собі готуй, пери і т.д. Ви знаєте, мені таке підходить... Я собі швиденько те що маю зробила, а баба займається своєю бабською роботою:бавить внуків... Ну зважте декілька раз для мами-коли мама побачить що буває так, що до годування вага більша ніж після, зразу відстане... А на рахунок шапочки, то скажіть, що лікар казав не вдягати.. Знайдіть якогось авторитета, якого сприймає ваша мама, і все валіть на нього... З часом все зміниться, і Ви самі будете просити маму посидіти з дитиною, щоб щось самій зробити.. Така моя думка, і я не претендую, щоб всі вважали так, як я)
Не можу процитувати з телефону. Стосовно того "чому ні". Коли мала плаче я якось не можу готувати і прибирати, в той час як мама намагається її забавити (по суті затрясти, бо по іншому ті підкидування не назвеш). Перші дні вдома було таке, що мала по 2 години спала на руках в мами. То я вночі мала проблему: тільки покладу після годування біля себе починає плакати, хотіла щоб її ще цілу ніч тримали на руках. Тут розмова допомогла. Вже по 2 години не носить. Звичайно я не хочу повністю відмовлятися від будь якої допомоги. Навіть що стосується прогулянок. Та і мені часом десь треба відлучитися. Не буду я тягнути місячну дитину за собою ще й в період грипу. А стосовно авторитетів, то я навіть не знаю чи такі є. Бо є "в мене є досвід", "от я так робила". Якось то все сумно. Я щось думала що в мене з мамою більше порозуміння по житті ніж конфліктів...
Вперто (не демонстративно!) робіть по-своєму. Я маму свою люблю і поважаю (нюанси у всіх бувають, ми - не виняток), але вона мені ледь не вбила ГВ своїми порадами. --- дописи об"єднано, Jan 5, 2017 --- З часом ви сприйматимете одна одну нормально в новій ролі!
А не можна погодувати, і далі своїм займатися? Чи мама її якось незручно тримає, що вона плаче? Знову ж таки, не стаючи ні на чий бік, якби я приходила до дитини, а мене ставили готувати, чи підлогу мити, я би якось, скоріше за все, теж неправильно це сприйняла. Мені у свій час якраз отой варіант підходив, який Вам мама пропонує. Якби Аня плакала - я би теж не могла щось робити, але вона не плакала ні в мами, ні в свекрухи, коли її не мучили коліки, і вона була сита. До речі, з часом і "додаткові шкарпетки" по-іншому сприймаються. Мама (свекруха) мовчки вдягає, я мовчки знімаю. Бабуся=додаткові шкарпетки. Навіть якщо на дитині уже 2 пари шкарпеток.
@Happy Fiancee а ви побільше чоловіка залучайте, пральку загрузити, лашки повішати, овочі на зупу начистити або й зварити, з дитиною побути поки ви щось робите, тоді і роботи буде вам чи мамі менше, зможете просто поспілкуватися, погуляти. У вас прекрасний варіант, якщо чесно. Мені майже ніхто не допомагав. Свекруха була кілька разів як гості, а мама далеко трохи, тому не так часто бачилися. Мені було соромно коли мама намагалася щось по дому робити, а от коли з малим сиділа, то в самий раз. Я собі все встигала. До речі, коли в малого коліки були, то в неі він швидше заспокоювався і засинав на руках.
@Happy Fiancee ви є мамою і ви краще знаєте, що для дитини краще. Я нікому дитини не давала, особливо, коли вона плакала, в мене був залізний аргумент і я всім його товкмачила - перші 3 міс дитини, як четвертий триместр вагітності, циця, як продовження пуповини, дитина хоче маму, а не бабу/цьоцю/інших. І щодо порад, вони будуть постійно, зараз шапочки-суміші, бо мало молока, потім яйце і яблучко в 3 міс "бо ми так робили", потім скажуть від грудей відлучати, бо то діваха 9 місяців вже має і т.д. і т.п. З першою дитиною я то слухала і страшно нервувалась, з другою - ще перед пологами всім вголос заявила, що ніяких порад не потребую, а коли почула фразу про мало молока, то сказала, що мало молока буває в тих, в кого мозгів мало, відстали і не дістають. І про допомогу, можливо натякайте, що не маєте сил стояти біля плити, що хочеться більше лежати... Моя баба приїжджала мені їсти варила, а сестра прибирала, не цілий день, звичайно. Поки я малу годувала, сестра підлогу помила, з бабою разом сиділи на кухні, мала була в шезлогу, а ми щось готували. Я не просила про допомогу, це була виключно їх ініціатива, навіть, коли в мене і було зварено щось, то баба пиріжки пекла. І ще одне, я бачила на власні очі, як мами вгробили ГВ моїй сусідці по палаті в пологовому. Це була перша внучка в обох бабусь і вони приходили допомагати. Дитина заходилась від плачу, а вони трясли нею годинами, а мама лежала на ліжку, бо їй треба відпочити після пологів, звичайно, що суміш була з першого ж дня, бо до грудей просто не прикладали, бо ж баби ліпше вміють дитину заспокоїти. Сили вам і терпіння
Я, як завжди, не така як усі. Мені варіант прийти наварити їсти і помити підлогу в перші три місяці життя дитини більше підходить. А от вже з трохи більшої дитиною - погоджуюсь, краще навпаки, бабуся з дитиною, я на кухні. Але як результат у мене виходило так, що я дитину тільки годувала, і більше вона мене не бачила, бо я за той час хотіла все встигути. Зараз ця дурість з мене вийшла. Малий вже ходить і я трохи можу готувати з ним. І прибирати з ним, він уже не боїтьсь порохотяга. А ще я сказала, коли я буду бабусею, я не буду навішувати свої поради і буду робити те що скажуть - їсти, мити чи з дитиною нянчитися.
@Happy Fiancee я не дала собі ради. Попросила і свою маму і чоловікову не приходити. Це після першого КР було. Вдома була торбаповна пару тижнів, я була немита і нечесана, але відчуття, що мене лишили в спокої, вартувало того всього. Набагато легше стало після 2 місяців. Ну і якби я одразу цікавилась інформацією про ГВ, консультантами тощо - багатьох проблем не було би. А то лікар в ПБ як накричав, щоб я до тих "сектантів" не лізла - то я і не лізла, і чемно з Т 40 їздила цідитись до ПБшної акушерки. Після другого було значно легше влитись в побут, то я всіх запрошувала тоді, коли зручно мені. Знала, що всі хочуть відчути себе мегабабцями завдяки тому, що годину потримають малюка в руках. І я по цій годині їм давала, "сплавляла" сплячого. Моя думка - гречку можна залити окропом і за годину буде готова. Макарони і яєшню чоловіки вміють готувати стопудів (але не одразу зізнаються). Від бруду вдома, звісно, неприємно. Але можна пережити, знову ж, завдяки тому, що ніхто не їздить по мізках. Я знаю, що жити з батьками в хороших стосунках - це мистецтво. Але в період, коли на руках маля, і відновлення після КР ще тільки почало йти більш-менш впевнено, зробити прогрес в мистецтві_бути_донькою майже неможливо. Пріоритети.
"Смертельні образи" - це звичайна маніпуляція. Я за те, щоб чітко окреслити межу втручання, бо "той період" може затягнутися надовго. І мені краще, коли І так, мама - не наймичка. Вона лише не може відпустити доньку в самостійне життя і змиритися, що вона вже виросла. А "допомога "- це лиш допомога по можливості з тим, про що просять, а не "виїдання мізків".
Коротко розповім своє. Коли свекруха не спускала малого з рук і я вночі мала такі ж коротенькі пересипи малого - пригрозила що буде в мене ночувати і безперервно його під час сну тримати на руках. Бо я фізично - не можу виспатись сидячи ще й тримаючи дитину. Як мені моя мама почала позповідати що як робити, коли догодовувати і тд я відповіла: у вас були свої діти і ви жили своїм розумом. Мені чуть горло не перегризали що малий в 10 місяців майже нічим не догодовувався а важив 10-11 кг. І ніц му не бракувало Щодо істерик "я більше не прийду": я казала що з такими нагружаннями і "допомогами" краще не приходити. незнаю яка у Вас мама - але моя на наступний день (після того як йшла в старшній образі) , дзвонила і казала: "йду до тебе, що по дорозі купити" Мені було легше прожити день на чаю і печеньку, аніж комусь щось доказувати. Тримайтеся. Все втрясеться.
Ой, дівчата, мені цього не понять..не в сенсі, що мама - таки "наймичка" і повинна те і се, але - якщо вже мама хоче допомагати, сама цю допомогу пропонує, ну невже дорослі жінки направду не розуміють, якої допомоги найбільше потребує щойно-мама, звісно, що по господарству. Ну і кого тоді про це попросити, як не власну маму? Подругу, куму, навіть свекруху - це все інше. Ок, я розумію, якщо мама-бабуся принципово не хоче варити-прибирати, не мусить, але тоді, будь добра, не нав'язуй так "допомоги з дитиною" і не ускладнюй цим життя молодій мамі, зважаючи на те, що цього просять не робити (може багатьом це і ок, то тих не стосується, звісно) ну реально, в перші тижні-місяці то більше відбирання дитини в мами, демонстрація своєї материнської компетентності, демонстрація, що донька все ще її донька. Розумію, що може в часи їхнього становлення материнства так було: що дітей бавити - робота бабська, а молода жінка може більше корисного зробити в господарстві, розумію, що переносять це на своїх доньок, розумію, що кортить самій побути в ролі "мудрої і компетентної".... @Happy Fiancee, я б зробила так: по-перше, нормально і спокійно розказала мамі про своє бачення, принципи (наприклад, як @svoybox пише, про четвертий триместр і т.д., про засади гв, ну, те на що впливає вам надмірна присутність мами, + про те, чому вам таки потрібна допомога з борщами, а не з дитиною, але не уривками, типу "ну як можна такого не розуміти?!!" а ємко, я дуже гостро ставлюсь до порад типу "бабу в сад!", вважаю, що свої межі треба вчитись відстоювати доброзичливо -Ваша мама може все одно образитись, але принаймні, постарайтесь сказати їй так, щоб це було не грубо і так, на що дійсно адекватно образитись, нехай вибір ображатись чи ні залишається за нею. По-друге, там де можете - дайте їй таки відчути свою потрібність, я розумію, що так склалось, що наше покоління дійсно більш "просунуте" в питаннях батьківства, ми маємо купу правильної інформації, і дійсно можемо обійтись без досвіду, переданого старшими поколіннями, але давайте таки зважати на те, що оця непотрібність, знецінення їхнього материнського досвіду дуже ранить наших мам (Ви самі побачите, як Вам захочеться за деякий час ділитись своїми мамськими знаннями), тому іноді можна спитати в мами поради і щось і використати, розпитати"а як було, коли я народилась?", і т.п., думаю, це мало би пом'якшити ситуацію, щоб дійсно не було у Вас суцільне "Ні" на все, що каже і робить ваша мама. Ну але якщо вона дійсно вас категорично не чує і не сприймає того, що Ви говорите, тоді я б домовилась конкретно: "давай ти будеш приходити гуляти тоді-то, це буде мені допомога, а в решті часу, коли дитина плаче - я сама буду її носити-годувати, мені спокійніше так, і я, як мама цієї дитини вважаю це правильною поведінкою,і я дам раду собі з харчуванням і господарством (іншим способом), а коли дитина підросте, думаю, у вас буде більше часу, щоб бавитись" чи як там Вам підходить. Звісно, в деяких моментах Ви може і ускладните собі життя, але в таких випадках то "або-або", якщо не вдається порозумітись інакше. бо то є кризовий період для вас обох, для ваших стосунків, ви обидві опинилися в нових ролях, у Вас +гормональні сплески і емоційна нестабільність, у мами теж свої фактори, про які я писала вище, які теж роблять її вразливою - це з часом стишиться, і ті ж межі буде встановлювати легше, з меншим рівнем драматизму з обох сторін...
Угу, знову згадала ту мамочку у інфекційній, кілька-місячну дитину якої у селі напоїли молочком "тільки з-під корівки", а чьо??? Дитину відкачують, а вона під дверима синьо-зелена труситься. Дівчата, майте силу себе і дитину відстояти, то не іграшка врешті-решт. @Happy Fiancee мені таке б теж не сподобалося, і заради Бога, не давайте мамі підкидати чи "втрушувати" свою дитину. Я таке бачила, жах. В мене такого не було, завжди запитували чим допомогти, хоч і рідко (і слава Богу я счітаю ) від свекрухи були "поползновЄнія", але я зразу їх присікала з поясненнями чи й без (оте кутання дурнувате, навіть у літню спеку. Я просто знімала і казала, що то не корисно, а ми загартовуємося. Вона тільки круглі очі, і "бідна дитина" про себе думала). Тільки зараз мені згадує, що мої малі дуже рідко хворіють і яка я молодець . У Вас перша дитинка і Ви її дуже-дуже чекали і любите, тому і хочете бути з нею більше ніж готувати-прибирати. Це абсолютно нормально. Дивно, що цього не хочуть розуміти.
