Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

В мене зараз якийсь такий період в житті що просто нічого не встигаєш, бігаєш як білка в колесі і ні перед тобою ні за тобою. Купа питань - а для чого воно треба, ловлю себе на тому що стаю озлобленою на всіх і на все

ну ще би з нашою бюрократією не озвірієш!

Але то таке, надіюсь що вже скоро та вся біготня закінчиться.
Вчора взагалі був жахливий день, довели до такого стану, що я просто зібрала речі і поїхала додому. Іду по дорозі, трясе від злості і до мене підбігає маленька дівчинка (ну максимум 4 рочки), і починає розказувати яка вона була чемна цілий рік, віршик про Миколая розповіла, яку вона гарну сніжинку в садочку намалювала, підбігає бабуся і каже що не гарно до чужих людей чіплятись, а дівчинка - "Бабусь, бубась, та це ж снігова принцеса! Вона передасть Миколаю що я була чемна і мені Миколай принесе то-то, бачиш вона навіть вже подаруночки збирає для чемних діток!". Так стало приємно на душі! Я правда більше була схожа на снігового оленя, який тягнув сани (точніше велику червону валізу), але комплімент від маленької лялі мені зігрів душу Інколи декілька приємних слів можуть підняти настрій!

Ну а сьогодні ніхто не повірить що я робила - маринувала помідори! Уже на свіжі дивитись не можу, а відро помідорів рука не піднімається викинути. Трішки скупилась на Миколая, закінчила одну дуже бюрократичну справу і відіспалась! Усьо, далі готова в бій!

Всім гарного і позитивного вечора!

 

Всі так активно зустрічають Миколайка, що аж на 2 дні пропали з теми?
В нас з врочистості - сесію здали. Завтра останній день, але екзамени і заліки вже всі здані на "добре". Що навіть дуже добре і чоловік пишається, як майська ружа. Але чесно зізнався, що я йому дуже допомогла порадами і старими конспектами

ага, я плюшкін - не викидаю такі записи, вірю, що ще колись знадобиться.

, сам би більше мордувався.
Проза - до мене сьогодні Миколай не прийде А я ж така чемна була цілий рік Виявляється, що через ті екзамени забув начисто. Зато своє вже отримав. Тепер ходить задоволений, але нендзає, обіцяє завтра золоті гори. Нє, ну якщо так глибше копнути, то чехол на телефон, нову батарею до ноута і рейки для стелажів - я вже отримала авансом. Але то ж не під подушкою, пра? ТО не рахується. Ну і що може бути краще і багатообіцяюче ніж винуватий чоловік?
Та я і не дуже злюся, бо сьогодні був чудовий, врочистий день - в театрі з дівчатами була, по різдвяному базарі прогулялася, медовухи надегустувалася (і додому принесла), в ПХ "засідання ради" відбулося. Тому, настрій зіпсувати важко.
Завтра буде жахливий робочий день: свято+ожеледиця. Вже морально готуюся до "виносу мозку". Але, цей тиждень повинен бути ударним в плані роботи - після нього починаються затяжні канікули до 23 січня. Ну, можливо кудись виїдемо в проміжку 9-13 січня, але сумніваюся.
Наступні вихідні і тиждень вже розплановані можна сказати - по-хвилино. 21 - до мами з подарунками і за подарунками. 24 - дівчачі посиденьки, проводи Старого Року. 27 - повний марафет, 28 - корпоратив, 29 - Польша, а там вже і НР. Головне, по-між то все, вистукати тім"ячко чоловікові, щоб не забув купити ялинку.
Всім , фантастичних і неочікуваних подарунків (і по-більше).

 

А я певно вперше розпаковувала миколаївські подарунки в 5 ранку - навіть в дитинстві то було щонайменше в 7))) Відправляла чоловіка у відрядження, заодно і отримала приємний шок - мій чоловік вміє робити неочікувані приємності, люблю його! Тепер п'ю каву і чекаю коли малята прокинуться, чекаю на шквал емоцій та радості! то неймовірно!
Усім гарного настрою та бажаних презентиків!

 

В нас теж прилітав Миколай. Всі з подарунками з 6 ранку, щоб до шкіл встигнути.
Я прибрала той АРМАГЕДДОН з пакунками і подарунками, занесла на Нову Пошту один подарунок похресничці у Рівне, що не встигла у суботу відправити. Зараз приміряю Миколаєві обновки від чоловіка. Тішуся, що змогла зберегти інтригу, що я йому подарую (скринька на нашу колекцію келишків з різних країн. Він її дуже хотів, а я відговорювала, казала, що не на часі, а сама взяла "на замітку").
Сьогодні йду на свято до меншої. Перенесли Андріївські вечорниці, бо пів-класу було хворих. Вона буде господинька, має купу слів, я її заплела "а-ля Тимошенко", залакувала, щоб до обіду втрималося. Йой, та зворотня косичка... Ще треба їсти щось зробити, бо ввечері не буде як.
Ввечері їдемо у філармонію на казковий мюзикл про пригоди Миколая. Чоловік певно порозвозить у цей час подарунки похресникам і племінницям. Вже все наготовлено, крім одного, Нова Пошта підвела, ще не прийшов один конструктор. Миколаївський марафон, нарешті, майже закінчився. Тепер у середу плануємо переїзд на нову квартиру. Нарешті набралися сил і маємо час!
Гарний має бути день. Аби ще старша добре контрольну з інформатики написала.

Усіх-усіх, і дорослих, і малих з святом св. Миколая! Навіть якщо він не приніс подарунок, значить приберіг для вас щось значно краще!

 

Врочистіть відсутня поки-що.
Проза: обоє із синулькою прихворіли, тому сидимо вдома. Поприймали купі різних ліків і займаємося кожен своїми справами: синочок бавиться миколайковими подарунками в своїй кімнаті, а я розвішала випраний одяг на сушку для одягу, включила "вітродуйчик", щоб швидше підсихало все, бо і так в хаті сиро досить, а балкону немає(((
І надалі ( поки безуспішно ) продовжую вже другий місяць підряд активно шукати собі підробіток, щоб поставити батькам пам"ятник. Щиро вірю, що з Божою допомогою мені все вдасться!

 

Настрій чудовий. Намагаюся його таким тримати, зважаючи на сумну прозу - прихворіла. Чекаю на доціка з садочку. В її улюбленої коліжаночки сьогодні ДН, тож підемо привітаємо. Виглядаю миколайка у вікно, має принести омріяний подаруночок - нарешті в нас буде дзеркальний фотік, а нашій старенькій мильничці давно пора на пенсію.

 

Я була трохи нечемна і від чоловіка не отримала жодного миколайка під подушкою,рівно ж,як і він від мене,бо фінанси вже аж охрипли,співаючи романси.Левову частину забирають комуналка і аптеки((((.То є проза.Приготувала гостину,бо традиційно на Миколая збираємось у нас,бо чоловік Микола.То героїзм з мого боку,бо при такій гнилій погоді мої кості бастують і немилосердно болять.Але взяла себе в руки+знеболюючі подіяли,вечір пройшов добре.Від дітей отримала різні приємні дрібнички.Насмішив восьмирічний внук Данилко.Прокинувшись в четвертій ранку,мещій почав перевіряти миколайкові подарунки.Відкрив пакунок і наробив плачів,що Миколай подарував йому кусок бетону,а то була гра "археологічні розкопки",Цілий вечів обережно гримав дідовим молотком,працював щіточкою ,відкопав і зібрав скелет динозавра.Мусіли вчора три рази збирати той пісок пилососом.

 

ага, розмріялась. Все виявилося на багато глобальніше. На такий жестяк я не сподівалася - в п"ятницю поплатила купу рахунків і обнулила рахунок. В понеділок чекала на поступлення - замовники вже так повлазили в борги, що слів нема і обіцяли в понеділок частково погасити. І тут, хоп - нєжданчік з ПБ, а ті 3, що мали оплатити, якраз рахунки в ПБ мають. Купа замовлень, на рахунку "бублики", грошей на пальне нема, водії похворіли. Думала чіканусь. Залізла в кредитну лінію по пальному, вичерпали все, але 1 таки машину не відправила. З страшним скрипом знайшла заміну. Всі скажені - рік по об"ємах продаж треба закрити, залишки поповнити, склади затарити, бо в січні з перевезеннями страшни напряг - кричать, матюкаються, погрожують що працювати не будуть. Трохи поплакала (ще й відсутність подарунку під подушкою підлила масла в вогонь), зібрала себе в кулак і роздерлася на всіх в міру своїх габаритів і троха по-за межами можливостей. Сьогодні була та сама ЖП, тільки в квадраті.
Вчора ввечері чоловік виправився і прийшов з подаруночками. Трохи мені настрій підняв. І сьогодні догодив. Навіть холодильник зробив мені сьогодні подарунок - відкриваю

з воплями,чому плов не в холодильнику

, а там, на верхній полиці лежить коробочка з сууууушикамиии

не знайшов місця, плов довелося витягнути

. І такими, як я люблю, все правильно, хіба дивно, що холодильник "сотворив" теплий кранч з креветкою, але я не придиралася. Мартінібейбі , хотіла заникати на НР, але нема в мене сили волі - вскрила.
І мишку рожевеньку отримала. Моя гламурна в квіточки відпрацювала своє ще влітку і пішла на упокій, я постійно гімзала, що мені треба нову миш, але обов"язково з шнурком. Ті безпровідні мені постійно падають і розбиваються. От і отримала я сьогодні гламурну рожеву мишку до салатового ноута

ну чо не салатову? Га?

Включила, тішуся, що тепер не буде падати, працюю. Трохи, правда від тої мишки запашок пластмасово-хімічненький є. За 2 години роботи почало мені дерти в горлі, розболілася голова, очі сльозяться. Уявляєте яка токсична пластмаса? Я - шокована, перепросила стару миш, нову винесла в літню кухню, хай вивітриться.
Завтра знову чекає мене важкий і нервовий день. Ще й мамі обіцяла, що приїду. Ггггг, там теж подарунок чекає і мамі треба вручити.
До канікул ще трошки залишилося. Ще зовсім трошки. А до НР рівно і лише 10 днів.
А ми ж будемо, як завжди- тут в темі, всі разом святкувати, а з 20, щогодини тост виголошувати? Правда? Традиції не можна порушувати.
Всім . Готуємось - свято наближається

 

А в мене сьогодні останній день відпустки...Встала в 7 ранку, зібрала дітей до школи і залягла в 8 спати.Тільки що відкрила очі Відпустка, тобто 10 днів злетіли ніби і не було.Думала ,що поідемо на лижви, але не вийшло.Маю сьогодні в планах голубці в мульті і поприбирати в хаті. От це доклацаю і біжу до роботи.Гарного всім дня!

 

Прекрасний ранок)
Я попросила маму прогулятись зі мною відстань бодай до наступної зупинки, щоб, якщо фізично змучиться йти пішки, підсіла на транспорт.
7.30 ранку, йдемо, я собі згадала:
- Маааа, є пропозиція поїхати в Біловезьку пущу, погуляти Національним парком природи, відвідати резиденцію справжнього Діда Мороза...
-Не фантазуй, ну який може бути справжній Дід Мороз???
-Чесно, я читала що він ТАМ існує...
-Нє, доць, справжній живе ТАМ (жест показує десь за горизонт, бо мама без жестів під час спілкування - не мама), в Лапландії...
Йдемо далі, ніби по замовчуванню дійшовши згоди. Так, в Лапландії...
Одній скоро 39 років, другій - 62

На роботі.
Прийшли двоє працівників, заключаю з ними контракт на наступний, 2017 рік.
-Богдане, а правда, наша Оля справжня красуня?
-Та слухай, бачив її якось з подругою...
Я: - то донька, їй 17 )
-Володька, ти чуєш, в неї донька сімнадцяти років...
Звертаючись до мене: - Дитинко, та що ти таке кажеш... Та як таке може бути???Та ти ж зовсім юна, та як? Володька, ти чуєш???Сімнадцять років...
Відповідаю на запитання, скільки би їм дала років (байдуже, що в мене всі особові справи працівників):
-Хлопці (їм за 50), ви в мене красунчики, правда-правда-правда!!!
Посміхаються у вуса, запрошують на корпоратив у вузькому колі, махають на прощання спрацьованими долонями...


У вайбері. Ще місяць тому ми були зовсім незнайомі. Вона дала запит в інстаграмі, я здивовано підняла брови, як людина, яка проживає в Греції, займається продажем моєї улюбленої косметики Apivita (і не тільки, там пару аптечних серій), знала про це? Ми почали спілкуватись спочатку про одну марку, іншу, потім хто чим користується і що люблять гречанки, про її маму з України, про місто Святого Ніколауса і вона щодня почала мені писати просто бажаючи хорошого дня. Процес доставки з Греції в Україну тривкий, але пройшов зі всіма обіцяними сроками без помилки в один день) Завтра в Анни День Ангела) Значить знову будемо "розмовляти")


Свято Миколая продовжується) Зараз прибуде подарунок для доньки від бабусі і її сина ( батько дитини). Вчора говорили по скайпу з нею) Насміялись) Всі в піжамах, бо перед сном, бабуся сміялась і показувала, як вона спить в піжамному капюшоні, бо в Римі відчутно похолодало)Як вона ходила в театр на балет, як готується до свят і влітку знову збирається до нас в гості)


А ще...А ще...А ще!!!
20, 21 та 22 грудня – це, так би мовити, три дні темряви, коли ночі довші за дні.
Во!
І ,насправді, це і є справжній Новий рік, адже зимове сонцестояння – це прабабуся усіх зимових свят. Магія Нового року, про яку так люблять знімати фільми, пов'язана саме з цим періодом, адже сьогодні сама природа переходить з одного року в інший. Що потрібно робити у ці дні?
Прикрашати ялинку. Іграшки повинні символізувати ваші бажання. Хочеш дитину – береш відповідну іграшку. Хочеш гроші – чіпляєш на гілочку мішечок з грішми відповідно.
Потрібно уважно слідкувати за тим, що говориш та що робиш, адже ці три дні визначають майбутнє.
так мені передав 1+1)

Ну що ж...Ялинка свіженька, з корінцями, у горшку,прикрашена (майже, ще трьох деталей бракує, які я собі задумала)

,

різдвяна зірка, та, що пуансеттія, червоніє цвітом, гирлянди світяться зранку, як збираюсь на роботу і ввечері, якраз ось зараз.
О! А ще донька зробила казкових оленів, точніше, вони всі поки на волі, так як роздарувались на Миколайка, і нам так бракує їх...А в доньки зараз академ концерти і часу нема

Магіяяяяяяя....
Так добре...)

 

То я, 25-тирічна так Миколайка шукала. Свого вручила звечора, бо подумала, що пхати миску з цукорками під подушку .
Зранку будильник мене до праці, а Рудий з єхидною посмішкою питає, чи був в мене Миколай. На мою відповідь "ні", каже подивитись під подушку. Подушка ортопедична - фіг там шось заникаєш. Перевернула пів ліжка, а Рудий витягнув подарунка з тумбочки біля мене... Лягла назад, волосся скуйовджене, вся розчервонілась і почала реготати: ото би зі сторони хтось подивився, з яким натхненням цьотка шукала Миколайка. При тому щиро вірила, що таки Миколай приходив

бо чого в каміні шаруділо пів ночі?

 

В жилєтку не піду

вам, падлючі домушники

. Хай буде проза. "Бомбанули" нам квартиру сьогодні, просто зламали серцевину замка. От з поліцією спілкувалися (не дуже вірю що знайдуть, бо камер у нас на районі немає, але най їм буде для статистики).
Не так шкода ноута (він все-таки старенький пенсіонер був, хоч все одно порядно вартував...) як інформації - там її гораааа і важлива вона лише для мене (то ж не банківські шифри, а фотки і надбання картинок про стиль і шиття, і вишивка, і відео...). Ще в чоловіка в ремонті чужі планшети і телефон був - теж "полетіли"... Той дріб"язок готівки що був (і то не мої гроші а БК ) - пропустили , зате забрали мої срібні каблучки (і заручальну) і браслет срібний великий (то був мій певного роду талісман, але вважатиму що він забрав на себе удар, бо направду могло б бути гірше як є по факту). І, падлюки, забрали пакунок цукерок для дитини, який мені вчора профком на роботі видав, а я вирішила на новий рік заникати, ех, краще б вчора з"їли... І анекдот супутній - маленький подаруночок забрали, в той час як на балконі 10 кг цукерок стояло які я завтра в садок несу
Врочистість яка - дівчата, порада від стиліста - не носіть золото і діаманти, носіть біжутерію і коралі - їх домушники не беруть І телевізор старий теж, і швейну машину, і перфоратор бо вони важкі і їх невдобно нести. А ще я тепер почті свободна - не заручена, тіко одружена А ще, знаєте, є іноді певні плюси коли грошей нема, а одні борги - тоді немає що виносити
Ну і наука мені - одразу записувати на диски, відправляти бабам-дідам чи друкувати фотки і всю інформацію важливу дублювати десь в гуглдисках
Отакоє, піду бардаки розбирати, бо в хаті армагедон, і труси прати, бо всі мені повитряхали своїми руками брудними, певно брильянти шукали

не знали що в бабульки якої і то більше знайшли б добра , бо вони зазвичай на похорон складаютьа я лєгкомислєнная, запасів "на чорний день" не маю

Тато жартує, що тепер на ближчі 5 років можна зітхнути з полегшенням - останній раз нас "почистили" 5 років тому, але тоді красиво відкрили і закрили назад майже непомітно на ключ, бардаків не робили, ноут не взяли і срібло теж, а винесли тільки 10 тис грн (то я раніше так добре жила - і на мотоцикл збирала, тепер у мене такого бабла не водиться )
Врочистість - дякую, Боже, що взяв матеріальними цяцьками! Нехай то буде найбільша наша втрата на ближчі 5 років
І той-во, дівчата, не будьте такі дурні як я - не никайте цукорки, а їжте одразу

 

В мене сьогодні не вечір, а суцільний дурний казус((( нарешті підговорила мужа дати мені втекти від малявки на кілька годин і закрити парочку справ в центрі, як почали творитись всякі дурниці, ніби чортенята мені вирішили напартачити почалось все з того, що я вирішила нарешті прокататись вперше трамвайкою з Сихова в центр, думаю - так швидше й цікаво глянути на світ з вікон сихівського трамваю. Та не тут то було - трамвай довіз мене до польського Посольства і сказав - всьо, далі не їду....прийшлось йти пішки.
Але це ще дрібниці. Треба було мені купити книгу про Львів французькою мовою. І що ви думаєте? Саме французькою книги про Львів не видають. Англійською видають, німецькою видають, навіть іспанською видають, а французькою ні...
Далі найцікавіше - домовилась зустрітись з одним добрим знайомим, збігати на каву. Зідзвонились, домовились через 5 хв побачитись біля Ратуші. Підходжу я до місця призначення і дзвонить сестра, я з нею як розтринділась, так і профукала зустріч з другом. Чи то я так змінилась за рік, чи то в зимовому обмундірованні він мене не впізнав - не знаю. Дзвонив мені, але ж я "розумна" з сестрою на інші карточці язиком чесала...спохватилась вже коли трохи часу пройшло і він, не побачивши мене, пішов геть...то ж треба так - не впізнати один одного!
Розчарована і замерзша, думаю, дай хоч, зайду десь собі кави візьму. Каву взяла "з собою", посолодити забула...стою надворі,дивлюсь на ту чашку й думаю хто з нас такий щасливий...явно не чашка(((
Коли вже зібралась додому вирішила більше долю не випробовувати - поїхала на маршрутці (два рази перевіривши чи в ту що треба сіла, бо я себе знаю)
От такі в мене получились пригоди поза домом) добре що малявка з чоловіком була чемна, це дає надію на можливість скоро повторити поїздку в центр, але вже з позитивнішим фіналом) всім хорошого вечора)

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Всім привіт! В цей зимово-сонячний день прийміть найщиріші вітання іменниці-Аннусі! Так як сьогодні свято то я майже нічого не роблю, відпочиваю, бо Миколая святкували чотири дні підряд, і то все приходили гості до нас. І я вам скажу, "я устал", а свята тільки наближаються, а я вже ніц не хочу. Ну, тобто хочу і Новий рік і Різдво, а готувати, не хочу. За вікном така гарна, сонячна погода, а мені тааак лінь вийти з дитиною погуляти і за то мене совість мучить страшно. Але може щось придумаю, а як ні, то будемо з доцькою складати Лего, їсти цукорочки і все решту доїдати. Всім гарного дня!

 

Почала в жилєтці, але зрозуміла, що то більше сюди пасує.
Отже, Рудий захворів. Можна застрелитисьНє, мені його шкода, бо хворий направду. Але отево ґімзання кожних 5 хвилин: а то зара пити чи потім, а чо ти з аптеки не подзвонила, а чо ти краплі до носа не купила

алое обійдешся

, а коньяк можна, а голова болить...Головне, як вчора святкувати і гонити по району - то перший парєнь на сєлє. А як я зранку присунулась погрітися - то відразу заслаб.
Половина офісу також хора, а я тримаюсь цвяшком, бо корпоратив на носі. Лістаран замовили, шефу анкогольні настанови дала - поїхав таритись. А я гонитись: по базарах, магазинах і аптеках.
Український рамадан відчувається по повній, і по роботі також. Певно, в січні я впаду в зимову сплячку по причині сосання лапи, тоїсть відсутності паперових фантиків, імєнуємих в народі грошима, баблом, лєвандосом...
Отже, не хворійте і всіх зі святами, котрі вже туйка, близько-близько!

Певно, НР буду зустрічати з вами туткай по запрошенню @flame, патаму шо пєнсія збирається

йо...ти

випити келих шампанського і завалитися спати

.
Ваша ДВ

 

Проза? Тю!
Святковий настрій продовжується! а отже і суцільна врочистіть разом із ним))
Так приємно отримувати море привітань від рідних, друзів і просто знайомих вже другий день підряд


Тримайте для настрою:


© СвітЛана
Хмаринки, як солодка вата,
В палітрі кольору ваніль–
Летить душа моя крилата
І сіє усмішки довкіль!
А сонце – лимонаду склянка.
Я ще ковточок пригублю,
Зажмурю очі насвітанку,
Я знов промінчики ловлю!
Ділюся легкістю, тримайте!
Пилок від щастя мерехтить.
Життя – прекрасне, пам’ятайте!
Ось і тополі пух летить...

 

Я скоро з тим рамаданом відкину копита. Сьогодні снідала в 3 дня, бо зранку, коли люди снідають, я вже гонила по містуТепер скажено болить голова, п'ю каву, може поможе, а як нє - то піду пити таблетку. Роботи нині непочатий край, а я голову нагнути не можу
Це була моя проза. Врочистість - я САМА вдомаДіти бабусі виносять мозок, бо окремо, вони - золоті діти, а коли разом, то армагідєцЧоловік до батьків поїхав. А я обіцяла прибрати і наварити їсти... і ще ніц з обіцяного не виконалаДопиваю каву і йду виправлятись

 

Ого, а де всі? Знов я пишуПройшов сьогоднішній мегаемоційний і насичений день. ДН відсвяткувала, квітів оберемками назбирала. Завтра може фотку зроблю як буде натхнення. Сьогодні вже всьо, бобік здох. Якийсь день такий, що все з рук валилось. Сметанковий тортик не застиг, зробила не добру пропорцію. Прийшли гості, принесли квіти і я поставила їх в вазу. Букет величезний і перевернувся. Всі швидко стали воду по підлозі збирати, заодно і помилиРозлила на себе вино, кілька разів розливала сік. Тарілка чуть з рук не вилетіла. Чоловік подивився на те все і після гостини вирішив сам посуд помити, щоб я те все не потовклаНарешті лежу в ліжку і насолоджуюсь ароматом квітів і ялинки

 

Почитала тему і тішуся. Такий позитив, що аж в самої настрій піднявся. І в нас теж позитив - похрестили вчора нашу дівчинку. Я так переживала, що мала буде плакати в церкві. Могла не переживати, бо концерт був неминучий. Ще й дочекалася щоб всі відплакали і влаштувала соло. Але ми таки справилися і це радує. Святкування як такого не було - в колі найближчих. Так як ми хотіли
А проза - чекаємо на посилку вже тиждень. От почитала в іншій темі про нову пошту і розумію, що так ще довго можна чекати. А чекаємо власне на дитячу коляску. Тож гуляємо далі на балконі.
То вже останній тиждень перед новим роком. Треба би вже готуватися. Настрій новорічний вже давно, але часу на творчість зовсім нема. Обійдемося цього року купованими прикрасами та іграшками.
Гарного і святкового всім настрою!

 

Щось у темці затишшя, певно всі готуються до НР, а в нас ялинки ще немає. Але я люблю прикрашати саме 31 грудня, тоді якийсь такиий настрій! А сьогодні буденно-мамський день, і погода на мозги давить, і не тільки свято наближається, а пмс, також. Дитина свої іграшки порозкидала всюди, а я так на то все споглядаю час від часу, і думаю, як то все потім складати, особливо 555 фігурок з кіндерів, кожна з яких розкладена на декілька фрагментів, ті всі конструктори, одежинки ляльок і т.д., ну але шо, то хіба вперше?
Я щось хочу, але не знаю що, одним словом апатичний в мене настрій. Може то вже спати йти і завтра буде краще?