Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Я переважно в ті моменти, коли падаю, то взагалі ні про що не думаю) Але треба може справді почитати якісь статті як правильно падати. Я вже встигла впасти писала в іншій темі,правда була без льодоступів. Якби ще всі дороги посипали піском чи сіллю, може менш слизько би було. Але от в мене біля роботи того ніхто не робить, бо всі їздять машинами (тільки одна я напевно пішки від маршрутки). І я попередні роки знаходили маленькі ділянки зі снігом ( а не льодом), і так йшла, деколи за якісь деревця трималася. Вже навіть виникала ідея якусь палицю як для лиж брати з собою, щоб на неї спиратися, але так і не пробувала. То теж для мене завжди якийсь кошмар дійти до тої роботи добре, що я хоч не кожного дня їжджу на роботу
Ага. Маю такого плану, як на тій фотці, на пружинах вінтертрак. Пару років ношу і ніц їм не є. На гладенькому льоді тестувала, коли падав дощ і все примерзало. Реально страшно було йти на роботу. То була моя жилєтка в сніжну погоду.
Та погода проблемна для всіх спинальників.Завтра свято велике,хотілося б до церкви сходити,а маю страх десь не те,що впасти,а навіть послизнутися,бо все моє лікування накриється.Ходила до магазину на днях,наче й не дуже слизько,а старша жіночка впала.....
Hermi сходіть до психотерапевта. Насправді, в цьому немає нічого страшного. Але допоможе дати відповідь на запитання. Жилетка, то, звичайно, добре, але, мабуть, інколи варто і звернутись до фахівця. Я з найкращими намірами. Ви ще така молода, можливо, поспілкувавшись з спеціалістом 1-2-3 рази, вам стане набагато легше. Тримайтесь!
Все в наших руках. Ніхто не допоможе, поки ми самі собі не допоможемо. Для чого себе так заганяти? Кому від того краще буде? От є категорія людей, що навіть хворими з температурою приходять на роботу, цікаво, навіщо? Світ не впаде якщо кілька годин дозволити собі розрядку, відпочинок. Чим більше себе заганяти, тим менша роботоздатність. Моя жилетка - страшно болить шия, вже два роки, ні масажі, нічого не допомагає(((( Розпач(
ой та ладно, ну чесно, по перше кому воно трнба , стільки працювати? а по друге а чи дійсно спите мало через працю? може ще якісь причини є, чинники, які впливають на сон? Я маю роботу, дитину грудну ще, жодної бабусі близько, чоловіка, який працює на двох роботає і ще вчиться в іншому місті. І я висипаюсь, хоч раніше мала більше сну. Нічо, при бажанні ожна прилаштуватись, а можна ж і хандрити..
воно треба мені, щоб мати гарне майбутнє і фінансове забезпечення. І так склалось що роботу треба закінчити якомога швидше, бо через трішки воно вже буде не актуально. А відпочивати просто немає часу. Але чим далі, тим чіткіше бачу що поставили перед собою зависоку планку, рівнятись на Нобелівських лауратів не так то просто так,є треба бути вкурсі всіх справ, півдня обговорення, друга половина - генерування нових результатів, а потім робота над іншими проектами, бо є можливість використовувати програмне забезпечення, яке я собі не можу дозволити купити.
@Hermi у Вас захист на носі? співчуваю, я то пережила. Тоді здавалося що то справа всього мого життя, працювала як віл, згадати страшно... думала це мені відкриє якісь нові горизонти, ага.... пройшло вже майже 3 роки від захисту, і я тверезо оцінюю, що нічого це мені не дало і не дасть... це моя жилетка теж. Тому, раджу ставитися до всього простіше.
ой, навіть не згадуйте...Про захист я зараз взагалі не думаю, хоч він на носі і ще купа роботи по тому, але мені не вистачає сил для цього я вже 2 роки тому переконалась що новий диплом погоди в моєму житті не зробить і від того я щасливішою не стану Часом просто хочеться то все кинути і не згадувати (мова не про захист), але 4 роки роботи, і коли вже ніби намальовується гарний результат, совість не позволяє здатись, забагато здоров'я в то вкладено. Зараз трохи шкодую що зробила такий вибір, але боюсь що буду ще більше шкодувати що кинула на фінішній прямі.
Те гарне майбутнє і фінансове забезпечення до одного місця, за перепрошенням, якщо підривається здоров"я, трятяться нерви і то шкодить особистому життю і нормальному відпочинку. Той час потім не вернути - молодість, силу і енергію. Тут два варіанти (і то питання пріоритетів) - або зціпити зуби, не нити і перти вперед до того ефемерного фінансового майбутнього (ну ж бо то пріоритет №1 - самі вибрали, ну то й тягніть ту лямку), або розслабляєтеся і живете тут і зараз - повним життям, яке передбачає не гонку із язиком на плечі, щоб встигнути все і для всіх, а працю у власне задоволення і повноцінний відпочинок. Вирішувати лише вам.
От і я теж думаю, якщо Гермі вибрала такий шлях, то чого жаліється? Так це важко, але хіба хтось насильно змушує це робити? Це її добровільний вибір. Завжди є варіанти. І в кожному з варіантів будуть плюси і мінуси, те, що буде легко і те, що важко. Просто треба визначити, що особисто для конкретної людини важливіше і вже йти вибраним шляхом, але без ниття. Бо вибрати і нити постійно, це називається інфантильністю. От і все. Якщо ви доросла людина і самі вибрали, то не скигліть. Не підходить, міняйте. В нас завжди є вибір, тільки дуже часто ми пливемо по інерції навіть не розуміючи куди і чи це нам справді потрібно?
Мені здається, що якийби ми вибір в житті не робили, є моменти коли хочеться комусь всплакнути про важкі будні свого життя. Чи то молодій мамі, в котрої емоційне виснаження через важкий період у дитини, чи то в студенки, в якої на носі диплом, чи, як в даному випадку, в @Hermi. Нам, дівчатам, інколи просто треба почути що все буде ок і ми, як за порухом чарівної палички, підбираємо соплі і готові знову в бій Так що @Hermi, не слухайте нікого, ви молодець. Все буде добре і все у вас вдасться пам'ятаєте, найтемніша пора буває перед світанком бережіть себе і все получиться Пі. сі. Але виспатись добре таки треба - так голова краще варить Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
Моє навчання цього року , це напевно моя найбільша жилетка. Не знаю як я це з горем пополам закінчу. Ніби коли починала була одна ситуація і все виглядало набагато радужніше, а зараз ситуація геть протилежна. Не знаю чи цей диплом мені взагалі згодиться, але довести своє навчання до логічного завершення попри все я всеодно мушу.
@Melian так, то воно так, але якби Гермі мало не щодня не писала про те як "всьо плохо", ніхто би їй цього не писав. В мене теж часто буває бажання настрочити в жилєтку, і деколи можна щодня ті дописи строчити. І я впевнена, що не тільки в мене, а майже в кожної форумлянки. Але що ці жаління змінять? НІЧОГО. Якщо людина тільки жаліється, але нічого не робить, щоб змінити ситуацію, значить її це влаштовує.
Абсолютно підтримую) Хочеться поплакати, понити, сказати як все зле. Після того стане набагато краще. @Hermi - відпочиньте! Зарийтесь зі смаколиками і хорошим фільмом, поспіть, присвятіть час собі. Розслабтесь емоційно, бо дуже недалеко до емоційного вигоряння. Ви мусите себе берегти! А потім з новими силами Ви все зможете і здобудете всі вершини!!!
Інколи це може бути шкідливим переконанням, типу "гарне майбутнє і фінансове забезпечення" - це завжди важко, емоційно виснажливо, треба крізь вогонь і воду пройти тощо. І такими переконаннями можна себе "заганяти", бо як же ж так - не може бути все так просто і легко. І таких переконань у житті може бути багато. І то вже вибір кожного - залишатись з ними чи ні. А можна обрати корисні переконання - "мені все легко вдається", наприклад А чому б і ні? А жилетка на то вона і жилетка. Прийшла - пожалілась і знову до роботи. Та все ж інколи варто глянути на ситуацію зі сторони. Вам тут стільки всього наговорили/написали. Спробуйте абстрагуватись і подивитись на вашу ситуацію очима людини, яка бажає Вам добра. І дайте собі пораду. І моя шопоголічна жилетка - не можу собі обрати пуховик, то такі ціни, що ого-го, то мого розміру нема, то якесь "ге" і т.д. Вже аж нервуюсь гг То ще й пмс дає своє.... А мені б щось таке буденне, щоб до всього підходив і теплим був.
Можна, і треба інколи. Тоді справді стає краще. Але коли жалітись постійно, це лише поглиблює існуючі проблеми. Але зовсім не вирішує їх.