Повернення чоловіка

На мою скромну думку, це неправильно. Діти з часом виростуть і підуть шукати своєї дороги, а ви залишитесь одна. Вам цього хочеться? Маю приклад своєї свекрухи - розлучилась з чоловіком коли доньці було 5, а сину 3, більше з чоловіками серйозних стосунків не хотіла, всю себе віддала дітям і їхньому вихованню (аж занадто сильно, я б сказала). І результат: діти виросли, вона залишилась сама...з донькою і внучкою спілкується вкрай рідко (я так підозрюю через те, що в доньки хороші відносини з батьком і його другою дружиною), а з сином бачиться рідко так як живемо в різних містах.
Так що мораль цієї історії така: дайте собі шанс бути щасливою з прпвильним чоловіком. Ви його обовязково знайдете, тільки не закривайтесь в собі!

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

@Leila говорити про терміни 100% немає сенсу. Дайте собі стільки, скільки треба часу саме Вам. Наразі, у Вас ще все свіже в плані емоцій, тому не варто акцентувати на тих теперішніх думках увагу.
Щодо "жити для дітей"- це нормально не тільки для розлучених). Але, насправді, жінкам відкинути складову особистих стосунків і абсолютно вільно безсумнівно впродовж всього життя присвятити себе дітям - це вдається не багатьом. Це таке дуже сильне внутрішнє єство має бути. Вам зарано про таке говорити. І, взагалі, крім остраху/свіжої образи/купи сумнівів є ще дуже багато бар'єрів, котрі треба подолати в собі.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

@Leila лише таку банальщину скажу - все буде і час на все свій.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Ви говорите як моя мама. Але не варто аж так категорично. Моя мама теж присвятила всю себе сім'ї і не знайшла своєї половинки. Хоча їй тільки сорок ще не пізно.А мама моєї подруги знайшла з двома дітьми хорошого чоловіка і зараз вони щаслива пара ,для дітей він справжній батько. Знаєте по різному буває , може правильний чоловік вам ще трапиться. Не треба закриватися і вішати на себе ярлики. Ми часом дуже багато часу витрачаєм на копанні у собі в своєму минулому. Не втрачайте віри у щастя.

 

Головне ніколи не приносити себе у жертву. Не думати, що якщо ти знайшла собі пару, то головне це відчуття і бла бла бла. Моя подруга запустила себе у стосунках і тепер складно когось знайти. Звісно, це не всіх стосується, але у нашому цинічному світі це може стати реальною проблемую

 

а оце могло би Вас взагалі морально знищити. Тому дуже Ви добре зробили, що знайшли в собі сили.

хтозна, як повернеться життя. Вам треба на перше місце поставити себе, а не "то все". Робіть те, що зараз легше Вам, що втримає Вас на плаву. Поводьтесь так, як менше болить.
Чого робити не треба:
- запивати біль,
- заїдати біль,
- надміру виговорюватись іншим (останній пункт може і специфічно мій, але я бачу з дописів, що Ви теж сильна людина, яка все найголовніше в своєму житті здатна зробити сама.)

Майбутнього - не боятись. Просто більше думати про тепер і про себе.
Запам'ятайте: у Вас все буде не "добре", а по=справжньому добре, так, як Ви заслуговуєте. Не погоджуйтесь на менше.

 

ага поставити на собi "хрест"

знаю такий один випадок : мама розлучаэться iз чоловiком. залишаэться сама iз двома синочками : працюэ на 2 роботах, I вдень, i вночi. Ну хлопцI виросли, вивчились ,кожен вже маэ свою сiм'ю, живують в iнших мIстах, мама внукIв бачить рiдко.

Живе сама Iз котиком...
I АЖ ТЕПЕР (маючи всього 51р , а виглядаэ на цiлих 60-65 ,бо так себе загнала ,щоб дiти все мали) почала задумуватись як вона колись була не права :ображена на весь свiт ,I думаючи, що "всI чоловiки сво.... як ii колишнiй" .
Але часу назад не повернеш, i вже нIчого не змiниш.
А у Вас все ще попереду... i чи хочете собi такоI долi??

 

Воно то так, але поясніть тоді, чому є повно жінок, запустивших себе (в очах інших, напр. поправились, не намакіяжені, ходять з пучком на голові і в окулярах (ну то як приклад), і в них все чудово - зазвичай красивий чоловік, люблячі діти, а ж ще мабуть більше таких фіфочок-доглянутих красунь, які розвелись і не можуть нікого знайти, або й взагалі не змогли знайти свою долю? Значить не все так просто Але ясно, що запускати себе в будь-якому разі не варто

 

Я міркую так: робиш правильні (добрі, чесні) речі, отримуєш правильний результат. Значить ті недоглянуті світяться енергією, до церкви ходять щиро, а не тому, що треба, не обсирають нікого, не зациклюються.

От у мене є знайома мого віку. Має 3 дітей. Красива, доглянута. Живе із мамою і мама постійно каже: вона б вже сто разів могла вийти заміж, якби мала одну дитину. А кому вона із трьома потрібна? Я не знаю, хто перший ту думку озвучив -- дочка чи мама, але обоє у неї щиро вірять. Я думаю, що саме ця думка і не дає можливості зустріти нормального мужика.

А якщо живеш собі спокійно (чи краще активно), любиш дітей, життя, свій дім, себе -- то стільки кохання обов"язково притягне ще кохання!

 

ото точно Позитивне налаштування-важливе у будь-якій справі, а тим більше у відношенні до життя. Це в якійсь мірі легко сказати і трохи важче втілити в життя. Але я таки теж схильна вірити, що треба мислити позитивно, ставитися до людей - по-людськи, просто намагатися насолоджуватися життям - і буде тобі щастя

 

не претендую на істину в останній інстанції, скажу лише з досвіду двох моїх подруг: перша, з зовнішністю *сіра мишка* вийшла заміж 1-1.5 роки після розлучення, маючи слабке здоров"я і 2 дітей; друга - реально красуня, дуже ефектна жінка вже років 9 сама
Просто перша особливо не перебирала, трапився їй другий чоловік, вийшла за нього, а вже в шлюбі почала закохуватись (за її словами). і дійсно, ми всі були трохи в шоці від її вибору, а зараз в шоці, який він хороший чоловік
А друга коліжанка успішно робить кар*єру, донька живе в її батьків, бо в неї як не переговори, то відрядження, то корпоратив .Вона в носі має мужчин не преміум-класу. І оскільки середній клас її не цікавить, а принців на всіх не вистарчає, вона до сих пір сама, хоч чоловіки на вулиці за нею шиї звертають

 

Все так і панацеї ніякої нема, але є дівчата, котрі ніби піймали бога за бороду, отримали те, чого прагнули і гублять життєвий запал, мотивацію. Хлопці це відчувають, для них це важливо. Бо стосунки - це своєрідна праця, їх треба контролювати, щоби за наявності проблеми одразу її вирішувти

 

Тому що вимоги різні. Перша категорія не ставить високоі планки. Є хтось поруч- і вже щастя. Бо зачасту мають занижену самооцінку,яку ще і родичі підігрівають тим, що "кому ти будеш потрібна,роки йдуть, бери і не крути носом...". От бере і далі- "стерпиться-злюбиться".Друга категорія має високу планку відповідності. Тому просіює усіх через сито. Ну для чого доглянутій жінці, яка і у житті сама собі раду дає, і має засоби та бажання за собою слідкувати, якийсь там середньостатистичний Іван чи Петро? А чим старша жінка, тим менше вільних достойних кандидатів для неі. Навіть глянути на середньостатистичного чоловіка років 35-40, яких повно у маршрутках- на вулицях. "Обнять і плакать". З ними "фіфа" знайомитися не буде. Зараз модно шукати "мена" у фітнес центрах. У Львові це ще не так. А у Києві , де є більший вибір спортзакладів і йде більше розмежування на "еліт" і "не еліт"центри, там реально: хто хоче підібрати собі мена ( не факт, що неодруженого)- купують золоті карти в елітний варіант. Відповідно, от там шукає собі рівню .
Ну і у сімейних стосунках так буває, що "сіра миш" може давати чоловіку те, що йому потрібно. Бо часто забиває на себе остаточно, все вкладуючи у нього. І він розвивається у бізнесі, отримує чисту сорочку і теплий борщ та знає, що діти приглянуті. І йому так зручно. І їй так зручно ( бо де ж вона ще знайде такого- самооцінка то аж ніяк не підвищилася за ці роки, раз вона так і залишається мишшю"). Для неї - є чоловік "на люди",для нього- є дружина "по сімейному стататусу". Інше при потребі добере в іншому місці. А за самодостатніми жінками важко у житті встигати. З ними мало хто з чоловіків втримається. Тут або тягнутися за дружиною і відповідати їй, або морально чоловік здувається і не витримує. Така жінка не буде біля себе тримати чоловіка тільки заради того, щоб не самою бути. Їй простіше самою, ніж з чоловіком, який тягне вниз.Особливо це добре видно по категорії тих, кому 40+:діти виросли, немає потреби вдавати "на люди" щасливе сімейне життя. Жінка не боїться бути одна. І не шукає свою долю. Вона, зазвичай, уже з досвідом "долі", тому цілком задовільняється іншими стосунками.

 

цікаво, я щойно робила домашнє завдання дівчині - рідінги англ мовою. І текст був якраз про песимізм і оптимізм, та позитиане мислення. Так-от, американські вчені дійсно встановили, що позитивне мислення покращує здоров'я, що відповідно має вплив на зовнішній вигляд людини. Я в сенсі, що фізично і духовно здорова людина буде виглядати в 1000 разів краще не намакіяжена, ніж "хвора в душі" красуня, бо очі не світяться, і немає життєвого вогника. Тому, треба шукати в собі сили відновлювати здоров'я, вчитись оптимізму та знаходити радість в житті. Для когось це природа, для когось - манікюр, для когось - робота, діти і т.д. Погане треба відпускати, не з'їдати себе , займаючи місце в душі непотрібними негативними емоціями і образами, будувати в собі гармлнію. тоді з'являється місце для нових відносин, кращих. Це я так спостерігаю за мамою. В неї жахливий х-р, вона постійно передає негатив близькому оточенню. Хоча вона дуже добра і гарна жінка, цікава. Чоловік пішов до баби, яка "заряджена" позитивом, цікавиться ведичними штуками. І я не скажу, що вона гарніша, ні...просто має гармонію, і чоловікам дійсно це потрібно.

 

жінки, які мають внутрішню гармонію- прості у спілкуванні і без заморочок. А складні особистості чоловікам не потрібні- нащо витрачати сили на розгадування ребусів, коли відповіді є на останній сторінці? Чоловіки люблять тих, з ким легко і хто не навантажує своїми проблемами.Тобто тут діє той же принцип "сделай лицо попроще- и к тебе потянутся люди" . І не важливо, скільки разів жінка була до того заміжня , і скільки дітей у неї в анамнезі .

 

Oleksandrochka згідна з Вашим дописом про оптимізм. Напевно цього багатьом бракує, бо красу можна підрихтувати, а вже ставлення до життя так легко не зміниш. Чоловіків заряджають позитивні жінки-музи. Завжди про це думаю, коли виникає бажання понити коханому.

 

@Oleksandrochka, Ви написали чудово! Навіть нема чого додати! Не тільки зовнішній вигляд важливий! Він важливий лише на початку.
Маю неодруженого брата, який періодично (2-3 рази на тиждень) ходить на побачення. І вже не один рік). Так от з багатьма фіфами банально не цікаво. У багатьох завищена самооцінка тощо. Ті зустрічі просто разові. Не можу сказати, що проблема лише у дівчатах (брат якось не особливо горить до тривалих стосунків), але нема такої, щоб зачепила. Поки що...
Я себе відношу до сірих мишок. Але маю декілька переваг - це оптимізм і почуття гумору). Нам цікаво разом вже майже 20 років (аж страшно стало). І посміятися чи розіграти один одного - звична справа). Короче, кому що треба).

 

Якісь дві крайності получаються- тупенька"сіра миш" і мудрьона "фіфа". Згадалось, колись говорили "остріца чи тупіца?"))).

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Це ще не найгірший варіант. бо ж є і такі, які потім своїм дітям жити не дають: я заради вас життям своїм пожертвувала, а ви...

--- дописи об"єднано, 29 Листопад 2016 ---

А такого варіанту, що та сіра мишка зустріла свого сірого принца на сірому коні, і живуть вони в мирі, гармонії і любові, нема? і ніхто нічим не жертвував і не добирає на стороні?
Знову ж таки, ті з маршрутки, кого на Ваш погляд "обнять і плакать" теж з кимось одружені, і не виключено, що щасливо