Школа: влаштування і наука (2)

може і так, але я не стидаюсь разом з дитиною пошукати пояснення про ці явища в мережі і глянути цікавий фільм)) але може то тільки я така, останнім часом легко можу визнати що чогось не знаю, комплекс відмінниці помалу попускає))

 

Ну ок, звідки беруться дрозофіли Ви знаєте, а на грамотність вже не вистачило?

 

@raspberry Дуже дотепно з вашого боку Дякую що сказали, вже опечатку поправила

--- дописи об"єднано, 25 Листопад 2016 ---

Все правильно - вчитись ніколи не пізно, і діти теж багатьох на це мотивують

 

Рада, що потішила Вас, але розділові знаки теж можна розставити

 

@raspberry тіште ще, а заодно повправляєтесь у правописі та дотепності

 

потрібно розуміти, що це вибір: залишатись у закладі, який не підходить, чи слідувати своєму покликанню. і кожен вирішує для себе (і своєї дитини).
крім того, якщо достатня кількість батьків напише заяву на відкриття певного профілю, то існує ймовірність, що його буде створено після формальних процедур (рішенням педради потрібно вносити зміни у статут закладу - складно, але можливо).

якщо знайдуться вчителі, які захочуть працювати у такому профілі - і з досвіду скажу, що працювати у профілі згодні далеко не всі педагоги. тому доцільніше йти в заклад, де такі вчителі вже є і мають відповідний досвід роботи

 

Та точно така ж ситуація, як і змінити школу. Бо якщо в класах з іноземною чи математикою буде вже по 36 учнів, навряд чи Ви переведетесь з природничого. Крім того, четвертий клас ще не покаже до якої з дисциплін тяжіє так сильно дитина. І в наших реаліях це буде " битва" батьків за зарахування дитини до того чи іншого класу.
А інший кінець міста.. Так клас 10-11- це вже не малі діти. Вуз теж будете обирати той, що під хатою?

 

Не обов*язково вибирати певний напрямок чи одну якусь дисципліну. Найголовніше в такому віці то рівень знань. Я маю приклад Німеччини та Австрії. Діти після 4 класу пишуть підсумковий тест і за його результатами дитина йде або в гімназію, або в реальну школу (Realschule),або в головну школу (Hauptschule). Тривалість та інтенсивність навчання там різна. Але найбільше мені подобається те, що не батьки вирішують куди дитина піде далі, а результати тесту. Тоді кожен вчиться в міру своїх сил і нема такої кількості магістрів філософії чи політології, які потім працюють манікюрницями чи водіями таксі.
Що стосується більш вузької спеціалізації, то таке теж є, але в старших класах.

 

уявіть собі важлива, бо дає розуміння механізмів існування живого. Особливо, якщо сучасна людина обере професію пов"язану з медициною, біотехнологією і так далі. Не всі сучасні люди настільки сучасні, що крім гугла їм жодних знань не треба

 

от коли обере, тоді і вивчить такі нюанси.

Я теж ЗА знання і ерудованість, але ніколи не підтримаю гонитви за "знаннями заради знань". Все, що вчать наші діти в школі повинно мати застосування в реальному житті. Так, щоб вибрати спеціальність потрібно спробувати різні напрямки, але невже хтось думає що як я ненавиділа математику від 1 класу, то раптом в 11 після вивчення інтегралів я її полюблю? Так само і з усіма іншими предметами. Проблема нашої освіти в тому, що вимагають від дітей того, що на даному етапі їм не потрібно знати. Наприклад, для чого дітям звуко-буквенний аналіз? Того мій філологічний мозок не може зрозуміти досі. Яка користь з тих знань і вмінь в житті?

 

Може чиїсь діти ходять на айкідо в 3 або 25 школу. Які там зали, чи теплі, які тренера?

 

Це просто основи вивчення грамоти та мови .

 

Тобто, не знаючи цього, людина не буде писати грамотно? Ніколи не повірю. Як на мене, то це просто купа інформації щоб заповнити час уроку.

 

тут вже кілька сторінок тому я писала про той аналіз, і мені всі дружно доводили, що треба. Ну треба, так треба. Але прікол в тому, що діти -- 1 першокласниця, і другокласник, щолкають той аналіз на раз два, а я ще маю подумати. Тобто це, напевно, для їзніх мозгів саме воно.

Зрештою, там купа всього для заповнення. Оті купа однакових задачок... І що головне, хто мудріший -- той вже наперід розв"язує. А кому важко -- той йде по програмі і то відстає. Тому загалом я би сказала, що програма (принаймні математика чи читання, чи письмо) розрахована на слабеньких діток. От у мене Лі ще досі не вміє читати. І програма наразі того не вимагає. Артем вмів читати з 4,5 років, і йому капець як нудно було в 1 класі

 

та нє, я теж "щолкала" то в школі, бо коли на уроках тільки про той аналіз і мова. то потихеньку починаєш розуміти, там нічого надзвичайного нема, просто я не розумію який сенс в тому аналізі. Де ті знання можна застосувати крім уроків в школі?
В мене до школи взагалі купа претензій)) І я дуже тішуся що в нас така класна вчителька, яка не зациклюється на кількості клітинок між домашньою і класною роботою, розв*язком задачі в 1 чи 2 дії, виправленнями і ще купі різного непотребу, який вимагають в інших класах.

 

Загалом, звуко-буквенний аналіз вивчається для кращого розуміння звучання того чи іншого слова. Власне звучання, не написання. Це як людина, яка з 0 вивчає розмовну іноземну ( якою може бути і українська мова), і повинна зрозуміти, як звучить те чи інше слово. А от у написанні слова, він ще більше може заплутати. Тому що дитина має зрозуміти різницю між буквою і звуком: пишеться не так, як чується.
Попередні покоління дітей ( уже давно дорослих людей) писали і пишуть набагато правильніше сучасного не завдяки правилам і аналізам. Мало хто реально пам ятає хоч одне правило із шкільної програми (звісно, якщо він не лінгвіст у подальшому). Просто старше покоління багато читало. Звичайної паперової класичної ( і не тільки ) літератури. Чим більше людина читає , тим більше автоматично запам ятовується і граматика, і стилістика. Особливо це стосується "візуалів". Мінімум класичної хорошої літератури у арсеналі молодшого покоління - і "маємо те,що маємо".

Програма звичайної ( не спеціалізованої) школи вона розрахована на середньостатистичну дитину.Яка йде до школи і не уміє читати. Але за 14 добукварних і 76 букварних годин має навчитися і відповідати ось цим вимогам "читає букварні тексти цілими словами (окремі слова ускладненої структури — за одиницями читання), правильно інтонуючи речення, різні за метою висловлювання та інтонацією — розповідні, питальні, спонукальні, окличні (без уживання термінів) з орієнтацією на відповідні розділові знаки". Враховуючи те, що букварний період завершується приблизно у лютому ( далі починається 29 годин післябукварного періоду), до кінця зими кожен першокласник повинен уміти читати тексти. Не слова по складам. І не просто читати. А читати вірно, з розумінням розділових знаків. Оскільки далі від нього вимагається вільне читання із розумінням та усвідомленням тексту ,та із дотриманням відповідної швидкості читання ( зв язна розповідь). Якраз півроку середньостатистичній дитині і потрібно для того, щоб від 0 перейти до вільного читання. Так само із письмом: до закінчення букварного періоду дитина повинна уміти наступне :"пише під диктування склади, слова, речення; називає і вживає на письмі пунктуаційні знаки: крапку, кому, тире, знаки оклику і питання". Тобто вже навесні вона повинна уміти писати під диктовку речення із 3-4 слів, враховуючи службові слова; виконувати фонетико-графічні,лексичні і граматичні завдання.

 

От для цього дітям і пояснюють звуко-буквенний аналіз.

Теж перед тим як відправляти дитину в школу задумувалась як же то буде (на якісь спеціальні курси перед 1 класом не водили, бо мали перед очима приклади що то мало реально дало), ходили тільки в школу на адаптаційні заняття, то нам там казали (і вчителька, і директор) що читати не мусить дитина вміти і писати перед школою. І ось так, по тій програмі дитина до Нового року вже читала ті невеликі тексти, і писати навчилась. Я сама в шоці трохи була від їх букварика (Захарійчука - хто знає той паймьот), як там все не так як у нас було, але, на диво, діти і по ньому все змогли вивчити. Правда вчителька казала що вчить їх по ньому, але пояснює і з елементами ще тої "старої" системи. Знаю випадки що дитина приходила вміючи читати і писати, то їй просто нудно було, і інтерес до навчання якось пропадав.