Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
@Khrystik в мене те саме( а їх тепер двоє і дві різні групи, і кожен приносить свої віруси. А потім хворіють обоє(( от малий зараз з ларинготрахеїтом. Вперше в нас таке... так страшно як він ото дихає і таке враження що повітря не хватає((
У пріроди нєєєт плохой погодииии...Є.Така,як сьогодні,сиро,холодно.Саме те для хворих суглобів.Хоч сядь та плач,хоч стоячи реви...Ще й тиск високий.
Зі мною працюють дві жіночки, яким за 50. В одної боліла спина так, що пролікувавшись детількиможна пару місяців, вона в кращому випадку працювала стоячи, сидіти зовсім не могла, тільки стояти або лежати. Інша жінка захворіла на ноги так, що одну руками переставляла, бо та її не слухалась. Я подробиць не пам'ятаю, але та, що з ногою, попала до мужчини, який в свій час поставив на ноги себе, здається, був спортсменом і отримав травму, яка поклала його "назавжди" в ліжко - такий вирок винесли лікарі. Він харчуванням і вправами підняв себе, тепер займається з людьми. Жіночка з ногою , яка вже на пенсії, спокійно в робочому кабінеті сідає на шпагат- вжик і все))Вона і завела до того мужчини і іншу, ту, що із хворою спиною. Мабуть, років три пройшло з тих пір, як і вона вилікувалась. Вони казали, що цей мужчина дууууже проти ін'єкцій і операцій різних. Він там, де ми працюємо, винаймав спортзал, багато людей різного віку бігали по території, займаючись. То не моя жилетка, але дуже хочеться, щоб всі були здорові.
І я сюди(. 1. Старший малий зранку "потішив" новиною, що на фізкультурі сильно почала боліти нога. Після уроків завезла його в травматологію в Охмадит. Там мене "потішив" уже лікар. Підозра на якийсь там артрит, чи як воно називається. Призначив спокій, нурофен, мазь на ногу. За тиждень контроль. А малий і так багато пропустив через хворобу(. Сьогодні якраз мали йти на плавання вперше після хвороби. Але добре, що так і не пішли, бо 2. В меншого 38,2. Покашлює від учора, але Т тільки сьогодні під вечір почала підніматись. Ще й псу сьогодні щеплення зробили, спить. А чоловік завтра іде у відрядження. І я сама з тими хворими(((. А в самої теж нога так болить, так в той басейн хотіла(((. Ех...
Все! Пора забиратись з домашнього дурдому в лікарняний дурдом - там хоч полікують! В малої була спочатку віруска, потім цистит, була нервова, ревла і т.д. Ну, це витерпіти можна - дитина хвора. Зараз їй покращало і прийшла криза 3-х років у всій красі. Вона нестерпна, то просто не можливо пояснити словами! Все по хаті літає, їсти відмовляється, груди жує, істерики на кожному кроці, я робити нічого не маю права . З нею треба займатись - читати, малювати, ліпити, а вона нічого не хоче. Летить то все мені в голову. Ще з тими аналізами - всерівно треба йти в Синево самим здавати, бо в генетичному центрі проблеми з реактивами. То, бляхи, треба було не морочити нам голову і ми б вже давно там здали і я не дуріла 3 тижні.... Мене заспокійливі не беруть, жити не хочеться. Я тупо і безвилазно з нею 2,6 роки, з нею ніхто не залишається - максимум на 20 хв, щоб я пішла в магазин, ніхто не розуміє, що мені треба відпочити. Єдине, що відпускали на форумівку, а тут - б...ь сніг! А ще я маю перед всіма з усмішкою ходити, бо "а чого ти така зла і гаркаєш?". Поговорити нема з ким. Нікому не потрібна. З мого рукоділля посміюються, то вже бажання нема ніякого на нього, хоч замовила купу матеріалів. Таке враження, що навколо всі ідеальні, а хіба я мама-псіхічка і такою самою дитиною. Ну і заяви прям текстом, що це я їі розпустила від всіх. Я не можу так більше жити. Не можу
@Ubuntik Ніхто не знає вашої дитини так я ви. Хай собі говорять. І рукоділля не для того, щоб їм подобалось, а для того щоб ви відпочивали. Я бачила вашу ляльку (киця вроді, не пригадаю) з шкарпетки, повторити зі своїми дітьми не можу, бо руки -крюки, а ви молодець. Не маєте можливості без малої змінити обстановку -міняйте з нею, в гості підіть, поїдьте, щось не буденне.
@Ubuntik може познайомитись з якоюсь мамочкою з району і якось разом з дітками проводити час, воно й веселіше і мамам і дітлахам.....
Найбільша проблема в тому, що живемо в селі, гуляти нема куди особливо, то чиясь дитина захворіла, то моя, хоч ходимо вгості час від часу до Мійчиних друзів. Влітку їздили з малою у Львів часто. Тепер темніє швидко і холодно, тому і не поїздиш. Плануємо власне авто, щоб возити малу на розвивайки і басейн, але до того ще трошки часу треба.
@Ubuntik ця криза у всіх, зараз якийсь такий період, купа проблем і то все тисне на голову. Впершу чергу Вам варто заспокоїтись, весь Ваш неспокій, переживання передаються донечці своїх дітей немаю, але бачу таку тенденцію з своїми похресниками, дитина може бути золота, але як тільки в сім'ї починаються проблеми (при дитині ніхто не свариться, відношення батьків не змінюється, але в голові сидить обіда), дитину підмінюють, починається швиряння їжею, постійні істерики до посиніння і т.п.. Важко це зробити в середовищі, коли Вас не розуміють, але треба боротись, вірити у себе. Відпустіть оту думку що Ваша донечка хвора, радійте донечкою, бо вона є у Вас і ваша любов до неї не зміниться не залежно чи підтвердиться діагноз чи ні! Вище носа і все буде у Вас гаразд, зараз чорна смуга, яка рано чи пізно закінчиться, варто лише у це вірити... ну і моя жилетка. Дістало все! Сама зробила собі репутаціцію сильної і незалежної, а зараз то все розхльобую. Канешно що я можу все! Книжку написати на 500 ст за 1 ніч - да щас, торт трьохповерховий у вигляді слона спекти - одною лівою, звіти на фінській мові перечитати і занотувати потрібне - та не питання, а ще при тому всьому залишатись доглянутою леді, ерудованою у всіх художниках\письменниках і галактиках!Грррр! Трусить мене від того вже! Знаю що сам винна в тому, але ні сил ні здоров'я не хватає. І знаєте що обідно, є в мене коліжанка, яка ото все може...Спить по 2-3 години, в свої 25 уже наполовину сива, але вона далі працює. Я за три дні такого режиму роботи чуть не попала в лікарню. І хочеться на то все плюнути, але за щось жити то треба
Оце про "жити" ото припиняйте. Поревіли, поістерили і заспокоїлись. Я так у відчаї давай Спока гортати, що ж це з дитиною у 2 з половиною роки робиться? А там було написано, щось типу: "То є нормально, після 3 років буде легше". Закрила книжку і все, думаю пора вішатися. І мені теж казали "ой, вона тільки до тебе хоче, ой, чому так тихо, треба, щоб до шуму звикала". Бо мала зі мною ДНЯМИ і РОКАМИ, до кого їй ще звикати? є варіанти? чи мені її вкласти і голосно слухати музику і танцювати? А більше нема кому шуміти. То все погіршується, що погода така бяка. Довго гуляти не виходить, чи й взагалі нікуди не йдеш, то дійсно, отак все кинь і займайся дитиною, бо життя не буде в хаті. Тримайтеся, плануйте садочок і шукайте в собі, не забувайте, що Ви дочку сильно-сильно любите, вчіть її домовлятися, пояснюйте, через силу, через нерви, на 100 на 200 раз дійде. По-іншому ніяк.
@Ubuntik ой в мене в одної не то кpиза 3х, не то невідомо що. в меншої теж свої заскоки, pозносять хату. а ще вони обидві хвоpі, і я pазом з ними. тому pозумію, співчуваю. а пpо pукоділля - твоpіть і нам хваліться. у Вас гаpно виходить
@Ubuntik Не падайте духом! Я й уявити не можу як Вам важко, особливо зараз, коли чекаєте на результати аналізів, робите нові аналізи, слухаєте те все, що на Вас навалилося, і не розумієте, що з тим всім робити. Я в декреті тільки 6 місяців і вже . Часом буває противно на себе дивитися, часом дуже важко витримати те, що неможливо приділити собі пару хвилин і елементарно прийняти душ чи пофарбувати відросле волосся. Але коли мені зовсім важко, я переглядаю в інстаграмі профіль chloeandbeans і намагаюся подумки влізти в її шкуру - шість! шість малих дітей, найстаршому 4 з хвостиком роки. То ж реально можна зійти з розуму, в кожну секунду хтось мамкає. І трійнята, в яких буде одночасно про три штуки всіх криз. то, здається, стан, в який переходить майже кожна мама після народження дитини. Ви кажете, що не можете доцю ні з ким залишити. Можна спробувати робити приємні для Вас речі разом. Я б, наприклад, набрала ванну води, налила б якоїсь дитячої пінки і разом прийняли б ванну. Чи там манікюр собі робите і їй дали лак дитячий, щоб мазякала. Чи кулінарний якийсь шедевр і малявці фартушок, шматок солоного тіста, формочки - хай собі прянички пече. Я думаю, що Ви і так це все пробували, але мені здається, що такими маленькими спільними справами можна трохи собі допомогти. Ще в фейсбуці є група "Вижити в декреті", можливо там знайдуться однодумці. А щодо рукоділля - однозначно треба. Якщо є бажання щось робити руками, то робіть. Антидепресант чудовий.
О, дівчата. Якраз щодо в декреті і нікому не потрібна, то дуже часто буває якраз справа в самих декретницях. В мене кілька коліжанок так відпало, бо їм навіть часу не було мені віддзвонити, чи до мене на день народження прийти. При тому, що живемо зовсім поруч.І при тому, що вони цілими днями сиділи вдома і нили, що їм бракує спілкування, то деколи думала на пару хвилин вже забіжу до них, побалакаємо. Мені легше вибігти з дому. То коли не пропонувала, то не можуть, то настрою нема, то планети не так стали. І водночас постійно зависають в соцмережах. Я перший час намагалась проявляти ініціативу. Думаю, ну хай, діти маленькі, не завжди є час. Не буду така затята. А потім тупо набридло. Думаю, нащо мені подруги, які ніколи не знаходять на мене часу. І водночас є такі, які навіть при тих всіх сімейних турботах завжди знайдуть час побачитись, або хоч по телефону поговорити, чи віддзвонити пізніше, якщо зайнята.
@Ubuntik а чого то з рукоділля вашого сміяться? З дитиною вам мабуть важко, але час йде і то теж пройде. І ще, дитині минуло 3 роки і ви її годуєте груддю ? То звичайно ваша справа, але напевно вже можна відлучати.
Та такими смішечками, що займаюсь фігньою((( Малій 2,5. Ще перед почаком аналізів груди були лиш на 5 хв на сон і сама засинала, але після наркозу і купи уколів у вену вона знову висить на грудях при засинанні. То нервове, пройде, але на фоні мого стану, мені то не подобається.
Деколи на такій "фігні" люди починають свій бізнес. Знаю багато історій коли люди перетворили своє хобі на основну справу і тішаться, бо робота справді улюблена та ще й прибуток приносить. Хтось на біжутерії, хтось на іграшках, хтось на вишивках чи готуванні страв. Так, що не переймайтесь. Найважливіше, щоб саме вам воно було до душі. Тому навіть у стресових ситуаціях часом виявляється справжній талант.
та не звертайте уваги, у кожної людини є своя "фігня", і якщо пошукати то всім своїм домашнім можете тим же дорікнути - комп.ігри, кросворди, соцмережі, попліткувати на лавці,.... той список можна продовжувати безкінечно, бо в кожного є щось, чим людина відволікається. Вам подобається рукоділля - от і класно, тим більше до того процесу можна і доню залучати. А на рахунок кризи в дитини - то дуже скоро мине, в неї зараз вік+ стреси від але маленькі діти швидко відновлюються, тому навіть завтра зранку може вже стати все зовсім по-іншому. Терпіння Вам
Всі через це проходять. Хтось більш витривалий, хтось менш. Хтось ближче приймає до серця, хтось більш пофігістичний. Вам важко, тому що на голову звалилася така біда. Я ніколи нікому не говорила, але у наш синочок після народження не пройшов тест на слух на одне вушко. Словами не описати мого стану в лікарні: сама, не можу встати, живіт болить від кожного поруху, діти не зі мною, бо я не даю їм ради. І тут така новина. А плакати і нервувати ж не можна, бо ж молоко. Тихим плачем проходили мої ночі два тижні. Двоє діток, ні однієї бабуся під боком, чоловіка часто немає, ледь ходжу, часу не вистачає і страшний біль за синочка. І в добавку сотні звинувачень себе, що в тому вина я: телефон, ноутбук, нестача вітамінів, вай фаї і ще мільйони факторів, читання інтернету... І одного дня, коли ми були в лікарні на контролі чи здавали кров на аналізи, йому знову зробили тест. І, чудо, все було добре. Одразу позитивний результат. Він чув, чув на те вушко і так чітко, що не було жодних сумнівів. І я зараз бачу, і щодня переконуюсь, що чує, як і братик. До чого я? Не всі підозри та попередні діагнози підтверджуються. І, коли здається, що над тобою чорні хмари, десь за ними проблискує сонечко. Ви ще не маєте підтвердження, тому не накручуйте себе. Криза? А у кого її не буває? А у когось і дві, три, А то й чотири одночасно. Знаєте, коли мені важко, руки опускаються, голова от-от взірветься, я згадую мам, у яких дітки рік за роком, і які, як і я, не мають нікого для допомоги. І мене пускає по-маленько. Підсміюються з рукоділля? "Сіль тобі в очі, вила поперек", як то кажуть. А що роблять ті, що сміються? Телевізор, інтернет? Чого вони досягли у цьому виді рукоділля? А у інших? Сміється той, хто нічого не робить) Людина, яка має захоплення, теж буде поважати чуже. Ваша киця чудова! Особливо її вусики Беріть себе в кулачок. І хоч ваше маленьке щастя виносить Вам мозок зараз, але це перша і найголовніша причина радіти кожному дню і дякувати за щастя стати мамою. Важка, виснажлива, стомлююча робота 24/7. Але яку ж плату Ви отримуєте за неї. П.С. то пора зараз така. І хоч вже починає літати в повітрі атмосфера свята, але литопад-грудень найдепресивніші місяці в році. Погода, нестача сонечка, холод роблять свою злу справу. Надіслано від мого Redmi Note 3, використовуючи Tapatalk
@Ubuntik, вчіться фільтрувати те, що потрапляє до вас у вуха. Завжди є люди, які будуть чимось не задоволені, і то не ваші проблеми, а їхні. Розумію, як буває важко з дитиною, яка виносить мозок, не полишайте хоббі, давайте собі по більше часу на відпочинок, дитині треба маму спокійну. В нас недавно закінчився період пхання пальців в розетку і перекусування кабелів. Чесно моментами хотілося втікти з того всього, спихнула не день дітей. І просто лежала, дивилась в потолок, повисіла на серіалах і вже якось легше. Хочете приїздіть на каву, разом поплачемо. Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
