Сюди мабуть, більш доречної теми не знайшла. Вже не перший раз попадаються мені пік-апщики. Сьогодні в Ашані до мене знову клеївся мужчинка. І доволі такий симпатичний, гарно вбраний, напахнений, десь в р-ні 45 років. Підкотив з пачкою м"яса і з питаннями чи таке на зупку підійде. Ггггг. Потім плавно з"їхав, що от ніби все є, а дружини нема і він мусить сам собі готувати і не дуже добре вміє. ТОді відразу запитався чи я одружена, я канєшно хіхікнула і сказала, що так. Він бідненький пожалівся, що як тільки хтось гарна і цікава так відразу ж -заміжня. Ті приколи зі знайомствами в магазині вже давно по ТБ бачила. Провела йому швиденький лікбез по м"ясу і чухнула. Потім ще на сирі і рибі зустрілися. Працював по тій самій схемі.
неправильний пікапщик у свої 45. Мужчина у такому віці повинен ловити даму на гаманець. Отако розпихати кишені побільше, сумочку модну теж товстою зробити... Якщо вже із харчами "під їжджати" то з 3 кг червоної риби , а не м яском на зупку. Але краще із квитками на якісь "мальдіви" і запитанням " А вы не были на Таити?".А то "підкажіть одинокому щось приготувати, бо переночувати ніде" - то хіба під їжджати до тих панянок, у яких "пристань останньої надії" на обличчі написано. От не розуміють ті мужики, що товщина гаманця має бути прямо пропорціонально їх віку. Інакше- без шансів : молодій - той дядько віку тата сто років потрібен, а старша і самодостатня просто спить і бачить , кому би то зупки зварити , сорочку погладити і соплі витерти у вільний від роботи час
@flame, ну ти ж війками отак кліп-кліп, і оченята такі дитячо-здивовані... майже випускниця ( ). Тому такі "домовиті" тобі і трапляються.
Я колись бачила рекламу в автобусі про курси пікапу. То може випускники практику проходять. Sent from my GT-S5660 using Tapatalk 2
У мене коліжанка в неті з своїм чоловіком познайомилась. Але то скоріше виняток - більшість з друзів що на сайтах знайомств бували ні з ким там толковим не познайомились.
в мене також) при чому вона зі Львова, він з Вологди. проспілкувавшись місяців так 3-4 він приїхав сюди на тиждень, потім вона до нього на два, вернулась, зібрала манатки і поїхала до нього жити. вже три роки як одружені і тьху-тьху))) безмежно за них рада, але сама б навряд чи так відважилась)
У мене подруга теж із своїм чоловіком в інтернеті познайомилась. Тиждень поспілкувались онлайн, потім тижні зодва на побачення походили і вона до ньго переїхала жити. А через рік вже дитинку народила. І всі щасливі. Я тех колись з хлопцем в інтернеті познайомилась, то ми майже рік прозустрічались, але в моєму житті лише один такий випадок був ))
Я не верю в знакомства в интернете, чаще всего это какие-то неполноценные люди, которые только и сидят за компом.
я бачу тут багатенько таких неповноцінних. Я ще додамся. Вже девять років як познайомилися в чаті. Результат двоє чудових синочків. Маю ще багато таких прикладів. і ні себе ні їх не вважаю замкнутими. Маю багато друзів в "реалі", і безліч інтересів. Не варто так обмежено судити про незнайомих вам людей через свої стереотипи @katemishkovich
ну тут вже фільтрувати треба й думати з ким спілкуєшся, як в житті так і в просторах інтернету. деколи в неті навіть швидше зрозумієш "чим дихає" співбесідник ніж в реальному житті)
Я приклад і моя подруга і колега з роботи, і її сестра)) Познайомитись реально, просто відсіювати багато тре. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
я теж додаюся до цього списку, бо з чоловіком познайомилася через інтернет і @katemishkovich, як то ви не вірите в знайомства в інтернеті, якщо тут вам скільки прикладів наводять? чи думаєте, що ми видумуємо? та й не обов'язково, що всі хто сидить за комп'ютером - це неповноцінні люди. та й навіть, якщо неповноцінні є серед них, то це не значить, що вони не заслуговують на щастя. та й зрештою нема гарантії, що не зустрінеться хтось "неповноцінний" (на вашу думку) у реальному житті. тому справді не варто судити тих, кого ви не знаєте, чи те чого не пробували.
До прикладу я з чоловіком також познайомилися у ВК. І от щодо комп'ютера, то в ньому не сидів і не сидить досі. А через телефон заглядав час від часу у соцмережі, так і потрапив випадково на мою сторінку )
Мене знайшов міх хлопець 2 роки тому у вк і додав. Ніколи не могла подумати що таке можливо і тим паче, що це буде стосуватись мене. І навіть інколи якось соромно сказати комусь що ми познайомились у вк. Але тим не менш.. Але це не зовсім наосліп, перш ніж зустрітись, ми проспілкувались певний час онлайн
