Мені здається, Ваша мама хоче почуватись потрібною. Ви їй кажіть, що ЗАРАЗ так НЕ роблять. Тобто, що не Ви одна така непутьова, то всі такі тепер
А получиться просто погоджуватися і не брати до голови? Каже, що помагає з дитиною - дякую, таки помагаєте, а якби ще робили так і так, то ще більше би помогли. Каже, що живете її розумом - а чиїм ще маєте жити?! сусідчиним? "я ж ваша онука!" А робите собі своє і далі погоджуєтеся. Треба було інакше зробити - може й так, але вже є як є
Певно таки доведеться таки так робити,просто нерви деколи здають. Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Ви такою дурницею паритесь, яка вам різниця що вона каже " допомогти" чи як ви кажете "бавитесь". Головне, що вона є і хоче бути з дитиною. От моя свекруха намус сидить з внуками, для неї нас відвідати раз в місяць це тягар, бо у неї купа справ ( вона на пенсії). А моя мама далеко від мене і мені так хочеться щоб хтось інколи прийшов і допоміг чи просто посидів з дітьми, а я пішла і погуляла, без тих криків "мама купи" чи "я хочу". Хочеться лягти вдень і полежати, але щоб ніхто не кричав "мама вона мене вкусила, зроби щось". Направду, не варто брати таке до голови, хай мама потішиться що допомагає вам.
Амінь! Теж іноді про це мрію. Малі зараз так гризуться між собою. З нічого. Що я просто застрелитися хочу. А ще така мулька, так хочу, щоб хтось крім мене поклав на місце якусь річ з середини кімнати/з-під ніг/з умивальника/з полички/ще звідкись де лежить на видному місці річ, яка не має там лежати. Хоч ХТОСЬ крім мене. З малими - як горохом об стіну, поки не заставиш будуть переступати і в голову не прийде прибрати. Ну і щоб не оффтопити. Закінчили ми той енно-річний ремонт, купили основні меблі. І такі ми забембані, так сил нема, що не можемо настроїтися на переїзд, тим більше, що там багато чого бракує. Свекруха прийшла у гості, питає, коли будемо переїжджати? (чесно, при кожній розмові, кожен день, ну тобі то так розходиться?). Ми сказали, що скоро, трохи настроїмося. В малої через тиждень ДН. Ми не переїдемо ще точно. Вона скривилася замовкла (ще така її реакція мене дивує, ми квартиру не знімаємо, гроші в тебе не беремо, в чому тобі так розходиться, для якої галочки? не зрозуміло). Потім ввечері дзвінок. І вона чоловіку по телефону навіть не переконує, а просто ЦУ "Перенесете стіл, стільці, ну духовки нема, хай Надя (я) тут запікає..." і потоком. Чоловік тут вже не витримує і нагрубив. Типу "Мамо, ми переселимося, коли вирішимо, коли будемо готові, а не коли ти скажеш!" і в тому дусі. Я на це все тільки сказала"мама все ще хоче все контролювати..." Я вже мовчу, як вона дорікала, що чоловік не піде на ПОХОРОНИ до якогось родича, якого він навіть не бачив ніколи, десь тільки його син приходив десь колись давно на півгодини до чоловіка на співбесіду (вгадайте, хто його направив і за нього домовився?). Ну на родині вона взагалі "повернута". Кидайте в мене тапки, так, не люблю я свекруху, але шкодую як старшу людину і маю нейтральні, дуже "по-галицьки" інтелігентні і виважені стосунки на відстані. Пускати її в своє особисте життя я не збираюся. Нас обох таке повністю влаштовує.
часом не в цьому справа? може свекруха хоче на гостині похвалитись квартирою дітей якійсь троюрідній цьотці, якраз і привід є
Ми велику забаву не робило, 2 мами, братова з сім'єю, моя сестра і все, може хресний забіжить, всі вже були в нас на квартирі, цікавилися, і ми з радістю показували, як ми рухаємося з ремонтом. Тобто понтуватися нема перед ким (хоч Ви вгадали, вона то дуже любить). Вона просто вже собі вирішила, що стан вже готовий і ми переїжджаємо. Бєз мєня мєня женілі. І 100% вона якусь причину має, щось собі надумала, але не скаже, буде ходити і дутися, бо ми дурні. Мені то якось фіолетово, я її можу м'яко присадити, а чоловік вже зривається.
Може вона хоче збутися дітей, бо вони кричать чи розкидають іграшки. А як ви переїдете вона буде в тишині, всюди порядок і невістка не буде перед очима ходила. Коли ми приходимо в гості до свекрухи вона зразу бігає по хаті за дітьми і кричить: то не чіпай, то постав на місце; прибігає якось до малого, виртває печиво з рук і каже ой не їж тут печення бо надробиш, іди краще на кухню ( ну яка дитина хоче їсти печиво сидячи на кухні). Для неї краще щоб вони сіли і не рухалися. А мені в такі моменти хочеться дати їм фламастери і сказати: малюйте де хочете. А от в нас в дома хоч хату перевертайте, коли я одного разу прийшла до хати, я була в глибокому щоці: Карніза зірвана, тюль порвана, іграшки по всіх кімнатах, диван залитий чаєм, приправи розсипані ( сказала, що давала ними бавитися щоб не кричали), а одна банка розбита, стіна ручкою пописана. І вона змилася з хати за 1хв, а я сиділа і плакала збираючи іграшки.
Ні, ми живемо окремо (я б повісилась). Скажіть? ЗАГАДКА... Там просто в голові такі можуть бути думки... бо щось там вона собі згадує... бо чогось вона боїться... А може і не бути причини, а вона собі так ЗНАЄ. То вгадати нереально. Головна проблема у моєму спілкуванні з нею, що вона НЕ ЩИРА, а я того дуже не люблю, особливо з рідними.
Інколи бурчу на свою свекруху, але вона мега крута бабуся!!! Внука любить дай Боже щоб так кожна любила! Гуляє і тішиться.Дуже мило за цим спостерігати. Вийшла з депресії і то дуже радує. Як вище було написано почуває себе потрібною і це чудово) Дай Боже їй многая літа!) Прям тост вийшов)
Я народила майже півроку назад. За цей час свекруха ні разу не зателефонувала мені. Може, це дрібниця, але вона мене навіть з цією подією не привітала. На мій ДН написала смс чоловіку на мобільний (мій номер має) : "Спасибо за внучек". Привітала вперше за 4 роки! Про дітей іноді питає в чоловіка, коли він телефонує. І кожен раз : " ой вот бы их увидеть". Я все відтягувала до переїзду. І от за тиждень-два вже переїдемо на квартиру. Я не хочу, щоб вона приїжджала але як то пояснити чоловіку? Він же хоче, щоб його мама побачила онуків.
Як би там не було, то його мама...постарайтесь поставитись до цього нейтрально. Запропонуйте приїхати, ще не факт що вона таки приїде. І так, до слова, вона може ідентично розказує своїм подругам "народила, і навіть не подзвонила", "ніразу не запросила подивитись на внуків", "Ніколи не запрошувала на день народження"... Може її треба запросити? Бувають прошені люди, які не вміють просто так взяти і прийти.
Ну яка б свекруха не була, але через непорозуміння не показати їй онуків то вже занадто. Теж погоджуюсь з дописом Сяні, що запросити таки треба. Вас же ніхто не змушує робити це часто. Поставте себе на її місце, в вас колись теж може скластись схожа ситуація, і уявіть собі що якийсь зять чи невістка, з якими в вас не дуже складатиметься спілкування, скаже Мені б такого ніколи не хотілося почути...
@Nyashka коли чесно, не хочу свекрухи, то є і моє внутрішнє бажання. Є на то причини. Але я навчилася перетерпіти, хоча то все завжди закічується казусом і неприємностями. Але проходить, свекруха їде, я ще тиждень розгрібаю наслідки, і далі все повертається на свої місця. І повірте, так роблять багато перетерплюють. А раз свекруха хоче побачити внучок, нехай син її запросить. А Вам достатньо бути не проти.
може я щось не розумію? Це її внучки! Вариш баняк голубців, купуєш два брязкальця і йдеш до невістки. робиш уті-путі п'ять хвилин, та й вже. п.с. Запрошення не діють на таки людей. Вони просто не хочуть приходити. Але то якось незручно казати, що не хочу йти на рідну кров подивитися, то робиться вигляд, що не так просять.
В мене з нею конфлікту не було. Вона тільки поза спиною говорила про мене. Чоловіку пр телефону) я друга його жінка. От тому вона мене невзлюбила. --- дописи об"єднано, Nov 16, 2016 --- Та розумієте... до того коли малі лежали у лікарні після пологового, то ми просили нічого не купляти їм. Вона все бідкалася, що хоче їм щось прислати, а не можна. Виписали їх, ми дали добро на подарунки малечі - все, розмови припинилися. Та я себе налаштовую, що треба нейтрально. Дуже надіюся, що приїде не більше, ніж на пару днів. Доя мене це просто чужа людина. Незважаючи на мої спроби ще на початку наших відносин з чоловіком, бачила я її тільки пару разів. І то ті рази вона максимаоьно мене ігнорувала.
Ми її колись звали і до Львова, і на каву коли жили в одному місті. Завжди відмовка одна: " мне некогда с ней болтать, мне же Ванечку привезут" (Ваня - син чоловіка від першої дружини). Так на знайомство зі мною ми вмовляли майже місяць, на знайомство з моїми батьками вона так і не знайшла часу. Ну і коли я ще пробувала її звати - також ні. Так і бачила її від сили 3-4 рази за все життя. А тут раптом про мене згадали. Дуже надіюся, що то просто пусті слова про бажання приїхати. А як ні - то де б взяти мудрості мовчати і нічого не ляпнути. --- дописи об"єднано, Nov 16, 2016 --- в мене хоч і є обіди на неї за таке холодне безпричинне відношення до мене, але чомусь дуже мала надію на дівчат-донечок. Це ж який класний привід і подзвонити, і прийти. І все, все забулось би.
Може хай чоловік запросить? Вона так розумію, не хоче брати відповідальність за своє небажання приїхати. Моя свекруха теж дуже холодна. Не знаю навіть чому, з першого погляду було видно, що я їй не подобаюсь. А зараз пройшли роки і думаю: а воно мені що треба? І теж перший час я намагалась розтопити ту кригу, але то марна справа. Якщо дуже намагатись її розтопити, то в якийсь момент усвідомлюєш, що починаєш підстроюватись, втрачати себе іншими словами. До речі, теж у неї така риса є "ну ви ж не запрошуєте" і в тому дусі. Але приїжджала завжди з попередженням в без запрошення, звичайно ніхто ніколи не перешкоджав. (Тоді ще жили в трьох годинах їзди).А одного разу я йшла гуляти з малою, на ліфт чекала. Двері відчиняються, а там вона! Ото я навіть не знала що казати, такого я не люблю.
