Якраз через те, що не було все вияснено і обговорено. Але бачу що багатьом жінкам позиція страуса дуже підходить, ну як їм так справді легше, то ж нехай.. Я писала що для мене це неприпустимо.
вам би позбутись страхів, покладайтесь на Бога і все буде гаразд і самоповаги більше, має бути і не жертовність, коли ви вся така добренька, все прощаєте і стараєтесь, і не гординя, коли ви відсилаєте подалі без питань... підтримка власного достоїнства це найкраща стратегія, повірте.. не даєте об себе ноги витирати і водночас даєте шанс у цьому випадку наприклад непотрібно було видзвонювати чоловіка 150 раз і ту жінку теж ви робите їх такими значимими, підносите на пєдестал раз подзвонили, не підняв? сам передзвонить як звільниться він, вибачте за порівняння, не в гарячій точці, щоб так переживати де пропав до речі, цікаве якось читала в статті, скину вам в пп, щоб не писати тут кілометри.. знаєте хто головна героїня цієї історії? Ви! не тому що розказуєте її, а що зліва, що справа - Ви бо годуєте двох закомплексованих людей своїми вчинками, підтверджуєте, що вони цінні і дуже важливі оця 23річна психологша, в неї є залицяльники, але нецікаві, найперше тому що не може побудувати з ними стосунки через свої комплекси, хоча інші причини теж. Їй потрібна ви і відчуття що вона краща, така цінна, що може фатально впливати на чужі стосунки Ну і чоловік теж хотів відчути увагу двох жінок, це класика жанру, пройде як почне сам себе поважати
ото і є причина наших непорозумінь після того всього. я не відпускаю ситуацію і далі думаю і він біситься через то. звичайно дівчата правильно казали що як винен то нема чого виправдовувати але і нагадувати 2345 разів що таки винен і виясняти теж нічого доброго не дасть. наразі я сподіваюся що він розуміє що зробив і що далі йому слід робити чи не робити. а я зі свого боку хочу працювати над тим щоб не пиляти і не перепитувати щодня а ти дзвониш до неї, а вона до тебе а пише і так далі. --- дописи об"єднано, Oct 31, 2016 --- з моїм чоловіком виясняти то теж нічого доброго не вийде. нікому не стане легше як я буду 234556 разів нагадувати а шо ж там у вас таке було. я вже довияснялася шо та кобила мені наплела шо в них чуть там не спільні діти і муж в депресії бо я його загнала в глухий кут і не відпускаю до неї чудової. наплела мені такого що я не заспокоюся і мабуть ніколи. бо сама собі винна шо стала виясняти. якби просто з ним поговорила може би і зупинилася на тому і якось би перейшло. але знову таки важко вірити в любі слова після такого вчинку. --- дописи об"єднано, Oct 31, 2016 --- дякую, я тільки молюся аби зберегти те що в нас було, бо в нас хороша сім"я і любили ми одне одного дуже сильно. і то не слова такі як ніби я у відчай і вже лапаю його за ноги аби не йшов бо я така страшно залежна, то дійсно так було. просто в один момент якось все поламалося і дай нам Бог сили то поремонтувати. --- дописи об"єднано, Oct 31, 2016 --- оце так , а то я геть якось її втратила
ну звичайно вона хотіла подружитися, їй нецікаво бути розлучницею якоюсь невідомою, незнайомою, їй треба щоб ви знали яка вона чудова, талановита, і необділена увагою інших чоловіків і так далі версія така, що нереалізований в житті чоловік не знає як себе відчути краще хіба як отримати увагу ще від інших жінок. вибачте тричі за різкість, але це те що я побачила в житті, і такі випадки дуже часті бо ще бувають інші, коли чоловік йде наліво фізично під час декрету, без почуттів, а то є зовсім інша історія, і зовсім інша незрілість а що каже мадам то вилами по воді писано
не пиляти то всім треба старатися в важких чи напружених сімейних ситуаціях а друге то знов таки і самоповага, і знову ж збільшувати значимість їх обох і що вони роблять тільки ваша увага робить з цього всього "щось суттєве", без неї це просто якийсь незрозумілий нікому непотрібний звязок має бути важливим тільки те як можна покращити стосунки, і що для цього потрібно, чи є бажання в сторін, чи готові вони робити якісь вчинки (і вчинок тут не "я їй більше не пишу", він повязаний з дружиною і дитиною безпосередньо і я таки за збереження сімї любою ціною, не "жити чужими людьми", а старатись почати з нуля, знов почати довіряти один одному, а далі час покаже, наперед часом важко загадати
Ну, чесне слово, ото знайшли кого слухати, от уявіть що Ви хочете забрати чужого чоловіка, який, в кращому випадку вагається, а в гіршому - взагалі від жінки йти до вас не хоче, і тут випадає шанс навішати лапші його законній дружині і спровокувати щоб та дружина сама його з хати вигнала... далі продовжувати? Та ясно що вона Вам наплела все в купу і фантазії свої нереалізовані і то що в кіно бачила і в дешевих романах почитувала. Забути то все Вам навряд вдасться, а от поміняти своє ставлення до почутого, і перестати себе тим гризити я думаю , Ви в силах. Просто зрозумійте, що на правду від неї розраховувати не слід, тому чим більше вона кричить про їх "стосунки" тим менше тих стосунків між ними було, якщо взагалі були якісь. А якщо б було там все так класно, то і чоловік би вже давно жив з нею.
довіра так зразу не повернеться але перше в що ви маєте повірити, то в те, що ви чудова, гарна, що можете бути для когось найкращою, найважливішою, ну тобто відчути себе жінкою бо ці двоє висмоктали з вас багато сил і щоб мати наснагу знов почати довіряти чоловіку треба попрацювати над собою, найперше внутрішньо
+ і чоловік не має давати приводів для ревності. Думаю, коли Вам з чоловіком важна сім'я треба йому міняти роботу подалі від тої мадам. А далі рятуйте як хочете, працюйте над собою, чоловік Ви, їдьте відпочивайте, романтичні вечори...Але вона хай лишається зі своїм табуном ухажорів САМА.
Я б з цього й почала. Не довбати одними й тими самими розмовами. Чоловік винен й зараз в такому хиткому становищі. На розпутті. Й з одного боку жінка,яка пиляє й пиляє, хоч й справедливо. А з другого - дівчина молода. Ну й ще важливо- як чоловік ставиться до вашої дитинки?...п.с. І я б не спілкувалася з тою дівчиною й не зав'язувала ніяких дружніх стосунків. Для чого? Вам подобається колупатися в тому й витягувати якісь нові нюанси і її фантазії? Я б говорила тільки з чоловіком-бо саме з ним Вам жити чи не жити.
от так я теж думаю бо він має повністю можливість забратися і піти. і жити їм є де і я йому казала вибирати . не думаю що якби там була така страшна любов то мама чи син його б стримали. просто він має важкий характер дуже важкий, і то без перебільшень. може говорити одне а робити інше бо він собі збудував якусь логічну схему в голові що його слова якось повпливають на щось а потім раз і може ще щось придумати бо обдумав проблему через два дні і по іншому вирішив. то не то шо я оправдовую його то мене вічно тягне на таких)))) --- дописи об"єднано, Oct 31, 2016 --- вже не працюють разом на щастя, а то я б всіма способами то припинила --- дописи об"єднано, Oct 31, 2016 --- чоловік його обожнює, дуже і дуже любить, ще більше ніж колись. не знаю може він чує вину що не додав уваги поки був занятий своїм антистресом бо я йому в першу чергу на то звертала увагу, а може просто як кажуть чоловіки пізніше стають відчувати себе батьками. зараз мене ще дуже болить що він з малим провидить купу часу з таким ентузіазмом сміється говорить а до мене через зуби і дивиться вовком, не обніме не поцілує як колись, про щось більше взагалі мовчу ( може то наслідки тих сварок і пройде, але боюся що перестане бачити в мені жінку взагалі, боюся лишитися обслуговуючим персоналом для дитини). ну я звісно рада що дитину любить але так виглядає ніби дійсно я йому більше ні для чого а тільки дитина його тішить в житті. але може то він тепер так стрес знімає з малюком, бо то єдина щира людина з якою він не попсував стосунків. --- дописи об"єднано, Oct 31, 2016 --- ну нехай тепер думає яку дорогу обрати, я відходжу в бік, мовчу і займаюся собою, бо від стресу і температура і нерви і серце коле. і дитина страждає через те що я літаю десь в небесах і в роздумах.
навіть якщо вияснити всe до останнього момeнту довіри цe нe повeрнe. Трeба багато часу і мудрості обом. Тому я нe розумію навіщо виясняти з чоловіком ,який наразі виясняти нe хочe？Тим більшe коли жінка прийняла рішeння простити і збeрeгти сім.ю.
Я розумію, що є бажання зберегти сім"ю. Але є два важливі питання на які ви маєте собі відповісти: 1- чи то тільки ваше бажання, чи ваш чоловік теж цього хоче і готовий на все, щоб усе налагодити? 2- довіра може ніколи не повернутися у ваші стосунки і в середині весь час може сидіти той чер"ячок і гризти вас сумнівами і підозрами і очевидно, що це буде не на користь стосункам і родині в цілому - ви до цього готові?
Але щось так виглядає, що чоловік не дуже то й хоче того шансу. Сам наплужив, ще й дується тепер? За що?...
А це він у Вас почуття провини таким чином викликає. Щоб бачили, якого хорошого хлопця образили, "этого святого человека со всеми удобствами" © .
Та хто ж так відчуття провини викликає?! То йому просто воно не треба, от він і не робить. Дехто в таких випадках хоч заради пристойності це робить, а тут чоловік взагалі не напружується хоча б вдавати, що йому не байдуже...
не хочу нічого казати дуже наперед але мабуть всетаки не байдуже раз не йде. зараз мені здається все налагоджується хоч то треба часу і часу, море. дякую вам за підтримку і поради, всетаки трохи вияснюється в голові коли почуєш думки збоку та ще й різні.
Та чоловік же і викликає. Замість того, щоб самому визнати провину, або прямо сказати, що його не влаштовує у стосунках з дружиною він намагається зробити так, щоб вона почувалася винною: не так догоджала/не так себе поводила/мало приділяла уваги (варіантів безліч) та ще й надумала виясняти стосунки; а він такий "красівий в бєлом пальто". @Sangria Ви молодець, що намагаєтеся все налагодити, але маєте бути готові до того, що так, як було раніше, вже не буде.
Ви щось все категорично на чоловіка скидаєте провину.. Він то винен, але за емоції дружини вона сама відповідає...кожен сам за свої емоції відповідає. Він би міг визнати провину якби просився з нею лишитись, а так він хоче відкрито щоб вона пішла. Він це прямо сказав, коли вона цим погрожувала...при чому сама себе принизила, сказала що піде до батьків і не пішла коли він сказав йди. Отакими вимаганнями визнання провини і інших речей, якими пропонується поставити чоловіка у всьому винним і розмазати в какашку, не його любов та повага визветься, а лише ненависть.. Взагалі немає про що говорити, оскільки правильно дівчата написали, тут потрібно в першу чергу щиро простити людину, а не чекати розкаяння..
