Недавно, десь от-от буквально кілька днів тому Уляна Дідич, більш відома форумлянам як Ука, опублікувала у своєму жж http://uka-didych.livejournal.com/ пост з віршами Марійки Підгірянки, скромно описавши його Вірші дуже гарні. Марійку Підгірянку я знаю з малесенької дитини. Мама і бабця дуже любили нам читати її вірші з книги "Ростіть великі". Зокрема, власне її вірш про маму, я пам'ятаю з дитинству сьогодні як одне з найгарнішого, що навчила вдома мамуся. Коментуючи пост Уки, я дописала їй до її підбірки віршів і свій, знайомий мені з дитинства. Снилось мені ясне сонце, Що в небі світило. А то на мене рідна ненька Дивилася мило. Снився мені легкий вітрик, Що пестить колосся, А то мені моя мама Гладила волосся. Снилась мені ягідочка, Як мед солоденька, А то мене цілувала Мама дорогенька. Снились мені ангелики, Що в рай мене несли, А то мами ніжні ручки, До серця притисли. прокоментувала Уляна. Далі ми ще спілкувались, і от що в кінці написала Ука, яку зацікавило те, що я писала куплет оригіналу про ангеликів. Я просто дуже горджуся тим, що я знайома з внучкою Марійки Підгірянки, поезію котрої читала своїй Софії ще коли вона була в материнській утробі. І так інколи нам життя підносить такі чи інші невеличкі сюрпризи, хотілося би частіше бути так приємно здивованою, хоч час від часу, навіть коли це доволі рідко, це дуже і дуже приємно. До чого я це все написала? Давайте ділитись в цій темі, що ми читаємо діткам на ніч, чим цікавляться наші діти, якими саме письменниками, поетами, що їм дається з радістю, як взагалі Ви привчаєте дитину до книжки, як розвиваєте любов до літератури і книги як таку. Адже в нашому зварйованому світі усе вже так перейшло на компютерно-технічний лад, що інколи здається, що дітям не так багато перепадає книгодрукованої продукції. Не знаю, як кому, а мені книжка дуже важлива, і у нас вдома дуже велика домашня бібліотека. Ось такий настрій мала на створення теми, навіяний несподівано виявленим знайомством із правнучкою Марійки Підгірянки. Більше віршів Марійки Підгірянки тут. Азбука Бабуся вчула дивні вісті, - Вітрець, мабуть, приніс, - Що там далеко десь у місті Відважний хлопчик зріс. На саночках, мов вихор, мчиться, Нікому не зверта, І тільки азбуки боїться, Мов дикого кота. Бабуся внучка запросила Улітку на село, Коли пшеничка колосилась І все кругом цвіло. Для внучка азбуку зробила - Барвисті літерки. Їм ручки й ніжки приробила, Поставила в рядки. Одні одних за руки брали Веселі літерки І хлопчика до себе звали: - Не бійся нас, ходи! Вже хлопчик не втікав нікуди, За ручки букви брав, Погрався ними - і без труду Всю азбуку читав. Біда з козою Що я маю бідна робити? Кажуть мені козу гонити. Коза по корчевлях подерла, Сколола я ніжки до терня. Виломлю я прутик із верби Та зажену козу до дебри, А киць, а киць, козо, до вовка, Най буде спокійна головка. * * * Дзвіночки дзвонять дрібно, Дзвіночки при санках — Як біло, як біло-срібно Прослався рівний шлях. Саночки линуть сміло, У птаха взяли лет, Як біло, біло-срібно Блищить зими намет. Гей, міниться перлисто Між вербоньками путь; Як чисто, хрустально чисто Ллєсь воздух в мою грудь! Інеєм трусить сніжно На очі на чоло; Як ніжно, безмежно ніжно Цілунком обняло. Садочки мов леліють, Мов сиплять вишні цвіт; Я лину в білу мрію, У казки срібний світ. МАТИ Хто тебе так щиро любить, І вбирає, і голубить, І кладе у постіль спати? Мати. Хто стеріг тебе віз злого, Відмовляв собі усього, Щоб тобі віддати? Мати. Хто тебе узяв за руку І до школи на науку Вів, щоб розуму навчати? Мати. Ой не нам в кайданах ходити Ой не нам та не нам В кайданах ходити! Ой не нам та не нам Ворогам служити! Кланятися панам Та ще чурам царським Ой не нам, та не нам, Онукам гетьманським! Ой не нам, та не нам, Конати в неволі, Дать орать ворогам На своєму полі. Карки гнуть під ярмом Московським та лядським Ой не нам, та не нам Потомкам козацьким! Ой не нам вічно жить В оковах, що тиснуть Гей же руки пружить, Хай окови тріснуть! Ну ж в огні боротьби Серце й дух кріпити, Бо не ми, ой не ми, Будемо хилитись. Ой не нам вічно жить, Дивлячись в могили. Брати! Ну ж гартувать Молодії сили! Серцем, духом, грудьми Край свій боронити. Хай світ знає, що ми України діти. Що я люблю Люблю матусю, батька люблю, Люблю хатину рідну свою, І рідну школу, і вчителів, Село, де вперше сонце зустрів. Люблю в криничці блакитну глиб, І лан, що родить для мене хліб, Садок, з якого грушки несу, Горбок, де білі вівці пасу, Бо ті горбочки, лани, ліси Для мене повні добра й краси, Бо все, що бачу навколо я, – То люба рідна моя земля. Де є наше право Де є наше право, любий брате, Де є наше право? На тім полі, що кров'ю зілляте, – Там є наше право. Де є наша сила, сестро мила, Де є наша сила? В тій любови, що всіх нас злучила, Там є наша сила. Де є наша воля, українці, Де є наша воля? У тій злуці, де труд плете вінці, Там є наша воля.
Фактично заради нього сп збирала) Але у цього видавництва ще дуже милі книги-білінгви є. --- дописи об"єднано, Oct 5, 2016 --- точно в нас ще так про Сплета) Мабуть , той Фіндус дуже нагадує дітям самих себе ) колись в Ашані добра ціна на них була. А тепер ціна майже втриччі нового тиражу. А нам ще б кілька книг з цієї серії не завадили теж)
Дівчата, хто має отаку книгу... Чи підійде вона для хлопчика, якому 5.5років? Не заскладна? Порадьте щось на такий вік...
Чти буле цікава 9-річній дівчинці книга "Людвіку Прехитрому ура-ура-ура"? Чи то вже занадто доросла дитина для неї?
От моїй малій 8, майже 9, то прикинула, що про Людвіка їй вже було б нудно. З улюблених була серія про Джуді-Муді. Забігає у книжний першим шукає чи вже є продовження. Серію про Лолу теж почитує, бере у старшої. З останнього "Борошняні немовлята", Дж. Стронга теж щось читала "Кумедна коронація" точно і "Шоколадна фабрика".
Ми маємо вже давно. Книжечки чудові, обидві цікаві. І вже зачитані-перечитані)) Надіслано від мого SM-J500H, використовуючи Tapatalk
вони дуууже класні, єдине, що приписують їм гендерну нерівність, бо в Місті особи жіночої статі всі домоговподарки, а професії розписані на прикладі чоловічої статі
Порадьте на які книжки звернути увагу. Хлопчик 2 рочки, дуже любить щоб йому читали. Наразі найкраще йшли віршики, але вже хочу пробувати історії. Чи є якісь гарні віршовані історії для такого віку? Надіслано від мого SM-J200H, використовуючи Tapatalk
Корнелія Функе "Мисливці за привидами" видавництво Ранок, 4 книги, єдина книга, яку може читати без примусу, мій восьмирічка, а читати він, ой, як не любе. Поки-що дочитує другу. Головне, що читає сам!
І я купила обидві такі книжки для сина 2 роки, спочатку дивлась довго на форумі, а згодом придбала через інтернет. Дуже цікаві, багато малюнків, великі сторінки. Правда, "Місто" відкладу на потім (книга трохи для старших діток, ніж 2 роки), а "Автівки" готую до цьогорічного Миколая. Щодо гендерної нерівності, то просто в окремих людей забагато нездорової уяви ))). Якщо кожну книгу так розбирати (чи, до прикладу, кожен мультик), то залишаться лише окремі книги, які відповідають нормі ))). Мені здається, що оця тенденція із західних країн, де всі сповідують рівність статей, професій та обов"язків, дещо почала спотворювати наші традиції та викривляти ментальність; це ж не просто так усе робиться, за цим стоїть дещо більше, у що люди не хочуть вникати, а лише слідувати сучасним тенденціям. А це, безумовно, у подальшому впливає на виховання.
З останнього прочитаного малій "пішли" книжки про Анжеліну-балерину і Велика книга почуттів Касдепке - останню читали з чоловіком то самі реготали Мала розуміла, правда, через раз. Ну, там ще отой цікавий розділ "про це" Гарна книжка, особливо з такої тематики. Таки ще раз перечитаємо її, бо кажуть що вікова категорія 5+ Зараз переключилися більше на святкову тематичну літературу. Дуже сподобалося нам Івасикове Різдво від Свічадо. Гарна різдвяна історія, в якій є добро, таємниця і справжнє диво. Тепер, до речі, є і у м"якій обкладинці. Ще трохи підчитуємо Миколайків. В цій книжці багато коротких оповідань, гарних і повчальних. А які у вас улюблені святкові історії-книжечки?
