це просто оповідання, типу того, що я пишу на ФБ. Чиясь особиста думка-спостереження, жодної експертної цінності
Ну от я так подумала пару хвилин про справді щасливі шлюби, про людей, які разом багато десятиліть -- і справді: там, де було співпадіння -- ті і живуть. Де щось не так, як у цьому оповіданні, але теж живуть -- то мучаться. Все ж таки це хороший поділ, гарно сформована думка. От моя сусідка. Вона -- дочка військових. Все життя забезпечена, у 18 років виходить за між. Він -- дуже красивий, директор спершу цеху, а потім заводу. Вона ні дня на роботу не ходила, все життя у розкоші. Розвал СРСР, розвал заводу, він бідний, сварки, запої, розлучення -- він під плотом помер, вона сама вдома вмерла... А їм ще й 50 не було. Тобто вона вміла жити лише із папіком, модель зруйнувалась -- сім"я розпалась. Ще один приклад. Він творча особистість, якісь копійки заробляє, вона -- типова мамочка (і їй це подобається): ростить дітей, все господарство на собі тримає, село діла-драва.... Типова мамочка із синочком -- і щасливо живуть аж до його смерті. Дай такому чоловікові сестру чи дочку? Та вона йому весь мозок висверлить, буде змушувати творити за гроші, вимагати -- і не буде йому творитись, а їм спокійно житись. Моя мама із татом -- класичні брат із сестрою. А от сусідка, хоч чоловік працює і мільйони заробляє (у гривнях) -- типова мамочка, вона навіть воду сама носить і сміття виносить, і у підвал відра таскає. Йому так зручно, і їй так подобається, бо в неї все має бути по вищому розряду. От там готує ДН. Їдла купа, сама навіть не встигає намалюватись чи голову помити. Зате в хаті чисто, і їжа смачна, і муж хвалиться, що то всьо вона сама. І їм комфортно так. А дай мене, яко сестру, йому у жінки. Ну може бочки із водою він буде носити, може навіть погодиться, щоб я кілька страв (у Оленки чи Жанни))) замовила, але коли я йому скажу, що я йду із ним на футбол (а він любить це із друзями робити), то він точно зі мною розведеться. Ще можна багато історій пригадувати, але всі вони зводяться до цієї трійці. Ну так у мене. І тут Зетта писала, про те, що жінка може ті всі ролі по черзі приміряти. Ну воно і зрозуміло. Бо будь-яка мамочка може захворіти і буде лежати, як дочка, і будуть її леліяти. Будь-яка сестра може зварити борщ, попрати шкарпетки і пригріти голову свого ненаглядного десь на груді -- і у ці хвилини перетворитись на мамочку. Але це сутуативне, а по життю все ж таки роль одна
ну, це як з кольоротипами )) @Akina, нічого особистого до сих пір шкодую, що не вийшло зустітися скількись основних, а ще купа підвидів)) наприклад, дочка-сестра: в гори піде, але всю дорогу буде нити, що манікюр псується і сонце пече (дощ падає)
та воно хороше, як для сформульованої особистої думки. Але не більше а якщо на замовлення написане - ноль вартості взагалі
та швидше якраз не прийнято, прийнято вважати що чим сильніша жінка, то в неї має бути на пару пунктів сильніший чоловік але поняттями карєристки і сильної жінки можна маніпулювати як зліва, так і справа з першим скажу зразу, в моєму розумінні карєристка це та, яка поводиться максимально наближено до чоловіка, на роботі працює, лідерсько, а вдома або відпочиває, тай взагалі рідко буває, бо часу обмаль а сильна жінка, ну як сильна? як жінка чи як чоловік? чи просто як особистість? бо чоловік з сильним переважаючим янь захоче жінку з сильним інь але я підозрюю, що люди не дуже розбираються в цих поняттях, не кожен чоловік лідер має сильний янь, і це далеко не показушник типу дивіться який я мачо а жінка його рівня далеко не мяка як подушка, вона доволі самодостаня, вміє дати йому відпір, доволі стійка одним словом, кожен зі своїм розмінням і досвідом може з різних сторін дивитись на стосунки, але висновок один - пазлики мають скластись, і головне має бути Божа воля, тому всякі (не)сумісності і псевдосумісності зі зрілістю стають абсолютно неактуальні --- дописи об"єднано, Oct 17, 2016 --- ох йомайо, місяцьчасу і стільки встигли люди наговорити? певно треба було ще раніше "закритись" і самим все вирішити, бо враження що забагато інформували інших про свій стан речей
а мене стаття мінімум повеселила) бо я так себе оцінила, що отримувати хочу як донька від папіка, а віддавати як сестра брату))) ага, я і з тортів найсмачніше виїдаю, найкращий компромісце без компромісів)))
Був в нас в університеті такий предмет як соціологія. На першій лекції нас вчили, що люди завластивістю віддавати і брати, діляться на три види. Перший вид - альтруїсти ( віддають більше чим хочуть взамін), люди з підвищеним відчуттям справедливості(віддають рівно стільки хочу взамін), третій егоїсти( більше беру чим дають). Думаю гарно це пояснює,що - таки да стаття права, більше варіантів нема. Мама дарить більше чим синок егоїст. Сестра і брат підходять в своїй справедливості. Папік готовий дарити більше дочки, а дочка готова то приймати. Вони гармонічні,бо все врегульовано. Бо підвищені запроси гасяться підвищеною добротою, або все справедливо. Закон збереження енергії. Коли двоє егоїстів зустрічаються, виникає конфлікт,бо брати готові всі,а дати ніхто. Альтруїсти, будуть мало не змагатися в щедрості,але ж брати не буде ніхто готовий. ....І т. д. Хтось згадував про жінку коханку, думаю,тут мова про альтруїста в тій сфері життя всього лиш...
@Kandya , якщо роль одна вона убога . Якраз щойно читала про схоже на фб .. жінка то багатогранність , а якщо прокачана лише одна дві ролі то важко . І коли треба перемикатися з ситуації на ситуацію то часто потрібного нема, спалахує те що є найбільше. Повірте хворіти теж треба вміти .... бо як більше мами то буде хворіти мовчки на ногах . А власне при зраді лише мама вміє оцінити і прийняти мудре рішення - прощати чи ні , без лишнього всього. Так само і сестра , мені не допустимо купити свому чоловіку пива , і він ніколи мене про то просити не буде , але я нормально пограю з ним в гру на компі , я завжди спитаю як на роботі але він ніколи на мене не вивалить - от на роботі - аврал ... , я лише деколи чую уривки тел розмов і думаю то капець - скільки він всього знає ....
яке жахливе слово і як ріже вухо. жінка, яка так себе любить і несе, як ви, таких слів не може вживати.
Слово звичайне, не мат . То як в акторів є зірки а є одна дві ролі чи все життя на другорядних ... я не несу себе , але так багатьом здається ) , побічний ефект форумів .
Де межа, щоб не загратися?...ти така або ні....просто має бути правильна людина. Коли людина не та, ось тоді треба ті всі прибамбаси...
@iragonzales , не думаю що відносини то гра. Але ж то праця . Часом легко , часом -ні . Добре коли є усвідомлення проблеми , бажання змінюватись . Я за то щоб рятувати сім'ю до останнього , бо як думати що людина не та , воно точе камінь .... ну і коли то важливо двом -вірю що можна все виправити і почати з початку. Не йдеться про якусь театральну трансформацію , весь час на поготові , і на сцені . Просто те що ми називаємо характером, "вона така є" , і тд ... можна коректувати якщо ну реально проблема . Вище згадувала про статтю , там жінка-дочка . Тіло виросло а свідомість ні , примхи , надуті губки , лялька ... поведінка така в неї : сделал грех - покупай мех . Навряд чи довго проживуть такі відносини .
І какає райдугами і метеликами? ))) Хто сказав, що не може? Хто сказав, що несе?))) --- дописи об"єднано, Oct 17, 2016 --- Всі ролі є в кожній. Але розвиваються на різних стадіях життя і в різних ситуаціях. Щоб не загратися, потрібно не грати.
Мені більше подобається пояснення з психології внутрішніх егостанів: батько/мама, дорослий і дитина. Вони є в кожному і включаються в різні моменти життя. Кожний егостан важливий, і кожен якщо розпізнати в себе чи в іншій людині, легше спілкуватись. Розумієш що робиться і як діяти. А соціологічних ролей в людини може бути багато, залежить від діяльності. Мама, дружина, коханка, друг, донька, людина в решті решт.
Ох, щось мені теж не дуже ота "одна роль". Зараз бачу що не вистачає мені дочкою бути. Тільки от кілька років як (десь після народження Влада) навчилася дочкою для власного тата бути і спокійно приймати гроші, подарунки, десь-там трошки якісь дріб'язкові забаганки йому озвучувати. Розумію що вже, наче, трохи пізно, але люди, я реально того не могла\не вміла 26 чи навіть більше років! Уявляєте? Жодних капризів і забаганок (навіть коли хотіла морозива - то підбивала меншого брата щоб у тата попросив). Щоб перенести дочку у відносини з чоловіком то ще, певно, пару років пройде Про маму розуміючу і безумовно люблячу то теж трохи "больний мозоль", знову ж, я навіть власного сина не люблю так, швидше як старша сестра, зараз дуууже повільно то рухаю. Тому я особисто не хотіла би бути лише сестрою на 100% - ну бо так, вона мені найбільш близька, але і доньку і маму в деяких ситуаціях хотілось би "дістати" з себе, але поки не виходить отак "на автоматі", хіба "заднім розумом" вже думається - от, як треба було зробити... Ну і то мені трооошки корелюється з архетипами - Артеміди у мене завалісь, а от всіх "дочкових" і "маминих" богинь таки дефіцит добрячий
не святі горшки ліплять) "на автоматі" буде, якщо не заганяти себе і не доводити до стану спустошення, а то буває ще важче ніж змінити чоловіка)))
@Akina , ми не знаємось , от з форуму ви мені така галопуюча в своїх бажаннях і трохи вчинках . Наперед прошу вибачення за -галопуюча , без поганого мотиву . Як би мене хто спитав - трохи треба спинитись , у розмові , діях , вчинках. Почати з маленького , бо навіть як в один момент то шокуються всі довкола і буде хаос . Попрацювати з почуттям вини , встиду , може почати з батьків бо вони з вами довше , є потужна практика зв'язку з мамою і татом , але то вже веди . Спокою і віри вам .
Добре, дівчата тоді поясніть мені фразу - "хворіти тоже треба вміти"....ладно, коли грип ще можна якось зіграти якусь донну, як грати коли щось по серйозніше. Ще звісно, сім'ю треба рятувати, але не шляхом підганяння тільки дружини. Думаю істина десь в керунку взаємопізнання і десь змиренням з тим що партнер такий, і взаємопостанова знітися самому так, щоб могти якомога менше викликати дискомфорту, в подальшому плекаючи стосунки на все вищі рівні, прямуючи до справжньої любові. Рона, а як та дитино-дорослий-батько побачити на практиці?
Часто людина хворіє коли потреби не задоволені. В тому полягає сенс фрази, на мою думку. Як побачити? Я не певна, що те, що напишу, принесе користь. я ж маю власне розуміння і не психотерапевт. Та й форум читають всі. Якщо дісно буде потрібно - знайдете. Вибачте, що так відповідаю. Відчуваю, що так буде краще.
