а ще - я пропоную (не раджу, а пропоную) всім працюючим жінкам, яких їхня робота і заробіток влаштовує, але вони хочуть щось змінити в своїй сім'ї, подумати: 1) оце "заробляти на життя має чоловік" - це вони самі так вважають, чи це "хтось так сказав" і тепер їм спокою не дає факт, що в конкретно їхній сім'ї все інакше? 2) що якщо просто зараз не планується дитина, якщо чоловік підтримує жінку в її реалізації і бере на себе частину організаційного-домашнього-дитячого (більшу частину, аж до повного перебирання цих справ, якщо жінка має багато професійної зайнятості) - то чим погано жінці забезпечувати сім'ю? 3) що внутрішньосімейна гармонія у всіх виглядає по-різному, і чого конкретно зараз жінка хоче - досягти гармонії всередині сім'ї чи повної відповідності якимось теоріям? я не засуджую "берегиньство домашнього вогнища", та хоч назавжди. просто це вибір (або тимчасовий вибір), а не інваріант жіночого життя. І цей вибір має бути зроблений за бажанням а не тому що "так має бути" віра в сили чоловіка (для мене)- не передбачає того, що дружина повністю перестає займатись своєю діяльністю. і далі - теж без порад, але з досвіду: - сильній жінці непросто знайти чоловіка, в порівнянні з яким вона буде слабкою. Але я не вважаю, що треба перекроювати себе і понижувати планку для обранця - в моєму досвіді працює активний саморозвиток і самореалізація, від якої чоловік не складає руки, а починає дотягуватись і намагатись перемогти своїми досягненнями. В цієї конкуренції є негативні сторони, але позитивні переважають. - в кожному разі, найбільша проблема - це коли між собою і собою_справжньою трапилась якась віддаль, різниця. Коли робиш те, що не хочеш. Коли робиш вигляд, що ти не та, ким ти є. От ця проблема, на мою думку, майже єдине, що потребує усунення. Далі вже можна робити будь-що але по-справжньому. А ще - мистецтво дружини, іже мами_маленьких_дітей трохи відрізняється від мистецтва дружини в парі наразі без дітей або в сім'ї, де діти - школярі і старше (або хоча б не немовлята). Це я до того, що не треба себе картати за те, що "рік тому щось получалось саме собою, а тепер не ліпиться". Не ліпиться. бо обставини інші, матеріал інший. А може цілком ліпитись, але не підходити під теорії і тоді питання: є проблема чи її нема. це теж на мою думку і з моїх спостережень.
ти знаєш, в мене виникла того ж плану думка, ідея (я ж не все можу написати, бо буде моя тема))) суто враховуючи що твої відчуття і ситуації мені доволі близькі - повернутись туди, де все починалося, там часто відповіді на всі питання є велика різниця, коли хтось відданий теорії заради самої ідеї, це або ненадовго або тягне суттєві наслідки і коли дійсно прагне жити в тій теорії, цілком і повністю, це вже серйозно і рідкість насправді, особливо якщо це якісь рукотворні теорії, бо в осноположних звісно - багато сімей будують сімю і виховують дітей по-християнськи наприклад а те, що часом бють себе в груди і захищають якусь систему, це позиція, бо теорія гарна, а використовується не все от на ДП захищають природнє материнство, але кожен по-різному зробив його частиною життя) і нормально для мене це теорія від карєристок + з тих серій, де Ксена і Геркулес зустрічаються))) і подібних тому що ніхто не подумав, що Геркулес швидше зійдеться з ніжною дівчиною суцільним естрогеном, вона його швидше доповнить, ніж Ксена, яка має те саме, і нічого нового в пару не привнесе і ті жінки карєристки хочуть сильнішого, а той сильніший не хоче карєристки, а признавати що пара для них це звичайний хлопець, що підтримає, підстрахує.. я то все веду до того, що загальних правил нема, ні теорія чоловік сильніший, ні протилежності притягуються, є сімї і з 2 лідерами, пазлики просто в них склались) і я не вірю в слабких і сильних людей, в кожного є сила і слабкість, абсолютно в кожного, вони в парі допасовуються, а планки взагалі субєктивні, в незрілості люди взагалі не знають хто їм потрібен, от власне приміряються на чужі стосунки.. ну але з часом все прийде підписуюсь
Тут до мене, доречі, днями дійшло що у мужа мого не настільки вже і слабший за мій характер. Він просто інакший - м'якший, толерантніший до людей, не такий різкий і прямолінійний (я тому ще вчуся ) муж майже такий же впертий і затятий як я, але я висловлюю все бурхливо, а він швидше триматиме в собі. Він трохи повільніше мобілізується і довше "розкачується", але коли вже береться за щось - то доведе до кінця і зробить ідеально, бо я швидко "загораюся" ідеєю, але дуже швидко і байдужію до неї. Ну і добре що ми обидвоє "одходчіві" бо вже позабивали б одне одного Коротше, у нас таки рівноправ'я і не варто, певно, перегинати то в сторону "муж - голова", краще грамотно обговорити і розподілити ролі, таку собі "раду директорів" організувати Ми з чоловіком останьо якось досить часто згадуємо як усе починалося - певно, у обох є відчуття що десь щось ми упустили і все пішло не так.
так прийнято вважати в моєму досвіді - інакше, це - раз кар'єристка - умовна назва - це два. --- дописи об"єднано, Oct 15, 2016 --- чи зрозуміти, що ваше "так" треба шукати тільки шляхом зближення чи повернення в моменти, коли ви були найближче?
плюсую до цього своє "корисно". Нещодавно отак перечитуючи, отримала дуже сильне емоційне підживлення. От тут, як би то не було "банально" і "з книжок", але, на мою думку, варто скористатися таки порадами психологів, Як говорити, оце і є ключик, щоб розірвати порочне коло, принаймні на рівні розмови. Хтось не вірить, а в мене це працює, і нічого тут нещирого, як на мене, нема. А якщо почати з простішого, якщо це ніяк не дається, казати йому, що ти його потребуєш, загалом, і в конкретних речах, в фінансах. Непотрібність чоловіку обламує крила, і він тоді закривається в своєму егоїзмі. Ну ж потребуєш насправді? І от що ще подумала, ти кажеш, що почала копатися в витоках ваших стосунків, але мені подумалось про глибше: Ну і ти писала, що ніколи ні на кого не розраховувала - це ж теж з батьківської сім'ї? Тобто ви обоє маєте дитячий досвід, який дав вплив на ваші характери - може тут покопатися, чи часом твоя "амазонскість" є на всі 100% саме твоєю, а не просто так склалось, і ти прийняла умови гри і все життя гратимеш цю роль, ну і в нього, відповідно, своє. Бо от якесь складається враження від твоєї боротьби за самореалізацію, "рівноправ'я", що тут є якась заковика, от якось воно ніби мозоль болючий. І як тобі насправді в ролі ведучої? Ти при цьому почуваєшся гармонійно з чоловіком, який йде за/з тобою?
У мене 50 на 50 - я якась така трохи вродилася "хлопчакова" і самостійна Влад в тому зараз дуже на мене схожий тому нам досить легко з ним спільну мову знайти, потім в 3 роки я взагалі стала "великою" бо брат родився, ну і загалом всім якось трохи все одно на мене було - не було близькості в сім'ї (я досі ніколи не чула щоб батьки чи бабусі\дідусі казали "люблю тебе"), потім батьки розлучилися і всяке таке... Ну тобто правильної сім'ї я в принципі теж не бачила. Не злюся, не шкодую, не засуджую батьків абсолютно, просто констатую Тому докопатися досить складно, я б сказала що самостійна від природи, але трохи менш як заставило життя пізніше Я так жартую іноді що я недолюблена, а чоловік - недохвалений. Бо от що, що а хвалили мене досить регулярно, правда "по-хлопчачому" теж - виключно за вчинки і досягнення, те що я красива і взагагалі "звєзда" я дійшла вже своїм розумом і аж в студентські часи (в школі мала кууупу комплексів). Нє, головною в сім'ї принаймі, бо начальник десь на роботі з мене би непоганий був я бути точно не хочу
В природе существует только три вида женщин: девушки-дочки, девушки-сёстры и девушки-мамы. С мужчинами та же ситуация: сынки, братья и папики. И все они гармонично сосуществуют друг с другом строго попарно. Папики ищут дочек. Гламурных кисуль, которые не способны ни копейку заработать, ни яичницу приготовить. Им хочется чувствовать себя покровителями, защитниками, иногда даже хозяевами. Им в кайф понимать зависимость женщины от себя и свою значимость в связи с этим. Для неё или вообще в принципе. Братьям нужны сёстры, с которыми в горы и в снег в палатках, на сноуборде и с парашютом. Копать дачу, строить бизнес, делить домашние дела пополам и с пивком или свежевыжатым соком смотреть футбол или любимый сериал вдвоём. Им нравится чувствовать плечо, равенство вклада в семью и единомыслие во всем. Сынкам нужны мамы, потому что их собственные мамы не вечны, начальники злые и кусаются, по телевизору и в интернете так много всего интересного, а сами они ничего не умеют от выбора стрижки до разогреть суп из холодильника. Им, естественно, нужна ответственная личность, которая возьмёт это все на себя. А мамочка будет счастлива тем, что нужна, что никуда он не денется, что без неё он погибнет, и свято убеждена в том, что просить мужчину приготовить — это порча продуктов, отправить его в магазин за свининой и капустой — значит получить на выходе упаковку копчёного шпика и пакет замороженной брокколи, полы и посуду за ним все равно перемывать, и вообще, мужчин мало, их беречь надо. Идиллия, правда? Все счастливы. Но что же происходит на самом деле? Почти все из трёх типов мужчин западают на кисуль. Главная функция женщины-дочки — выглядеть привлекательно и привлекать — работает отлично. Дальше она начинает из предложенных выбирать того, кто нужен ей. И в этом деле она из всех трёх самая умная, никогда не прогадает! Сынка она в лучшем случае не заметит, в худшем с брезгливой миной на мордочке попросит отойти и дышать в другую сторону. Он же, испытывая острую попоболь, разразится визгом на весь интернет или ближайшее окружение о том, какие женщины корыстные сучки, не умеющие ценить душевные качества. Братья бывают достаточно упрямы и способны иногда завоевать сердце кисули. Но тут у них начинаются проблемы. Домашняя работа на нём, заработки на нём, поговорить не о чем. Отдыхать они хотят в разных местах, развлекаться с разными людьми, она бесит его друзей, он не впечатляет её подруг. Итог немного предсказуем: развод, драка за имущество и детей. Он кричит: «Женщины — стервы, буду холостяком». Она считает отсуженные куски не своего имущества и выцеливает нового кандидата. Женщина-сестра выглядит совсем не так, как кисуля. Она, скорее всего, одета в джинсы, у неё удобная обувь и сумка. Волосы в хвосте или косе, макияж умеренный или отсутствует. А ещё у неё горят глаза, она умеет шутить, с ней можно говорить часами обо всем на свете и часто у неё отличная фигура. Чтобы такую завоевать, надо её впечатлить, чтобы она мужчину зауважала. Папику есть чем её впечатлить. Но до семьи обычно не доходит. Лёгкая на подъем сестрёнка лихо хлопнет дверью в ответ на первое же «никуда не пойдешь» и попытку доминировать. Сынкам тоже иногда везёт попасть в струю её интереса, например, если она геймерша или ролевик, а может быть, балдеет от стихов в свою честь. Ее даже можно заманить в семью с таким малышом. Она толерантна, оптимистична, считает, что его мать всё делает неправильно, и верит, что стоит его от маменьки забрать, как она установит новые порядки. Разваливается всё года через два, когда упорная сестра устанет наконец тщетно просить мужа встать с дивана и помочь по хозяйству. Когда ей надоест заставлять его сменить работу на более высокооплачиваемую или хотя бы найти любую работу. Когда она отчается вытащить его на природу или вообще оторвать от монитора или телевизора. Она подаст на развод, а сынок останется хлопать глазками в немом вопросе: «Что произошло? Всё же было так замечательно!» Женщины-матери сразу не нравятся почти никому. Внешне они незаметны, интересы у них чисто женские: готовить, шить-вязать, разводить цветники, лелеять котов, да и вообще, она из тех, кто твердит: красота в женщине не главное. Из машины на тротуарах она не видна, в состоятельном обществе не бывает. Даже если папик с ней где-то и пересекается, то заинтересовать его ею невозможно: партнёрам по бизнесу на фуршете с гордостью не предъявить, денег она на себя тратить не умеет, пытается перехватить флаг заботы и доводит эсемесками на затянувшихся переговорах до белого каления. Если папика угораздило на такой жениться, он заведёт любовницу, которая начнёт драть с него четыре финансовые шкуры, почувствует себя Гераклом и супругу свою сошлёт в развод. Голую, босую и детей отберёт, если ему нужны. Брату же с мамочкой скучно. Новинки автопрома не обсудить, футбол не посмотреть, его друзья дома её нервируют, когда он уходит в горы один, она чуть не кастрюлю борща с собой ему упаковывает, надевает ему трусы с начёсом, шарфик, варежки, в общем, мужики узнают — засмеют. Слезами и причитаниями мешает ему рисковать своим здоровьем и тратить деньги на хобби. Домогается срочного возврата домой к семье и пилит, если рыбалка, а не тетешканье с выводком — планы на субботу и воскресенье. Брат быстро замечает, что она перестала следить за собой, у неё испортилась фигура, кожа и волосы, что у них ничего общего: он мечтает о новой машине, а она — о третьем ребёнке, и эти два понятия несовместимы с его зарплатой. В итоге он уходит, платит алименты и избегает встречаться с ней взглядом, так как в глубине души ему всё же стыдно. А она ненавидит его, неблагодарного, всей душой за то, что оставил детей и семью, а жизнь её погубил. Знакомые ситуации? И ведь многих из вас, друзья, задолбали именно они — не ваши пары. Именно из-за этого вы пишете и стонете о том, что женщины все корыстные либо страшные, мужики все слабаки либо козлы. Да потому что, друзья мои, искать надо по потребностям! Разобраться в себе, в том, что делает вас счастливыми, и отвести взгляд от такого симпатичного, но никак не годящегося вам в пару человека, чтобы не кричать на кисулю, когда она не оказалась мамочкой, а на сынка — что он вам в братья не годится. Вы же в магазине не злитесь на каждую пару обуви не вашего размера и неподходящего фасона. Не бросаетесь с критикой в сторону ненужной вам колбасы: какого, дескать, чёрта она не из капусты и вообще смеет существовать в продаже? Оставьте уже друг друга в покое, не пытайтесь применить людей не по назначению, ведь пока вы гнёте свою линию и пытаетесь переделать свою непару под себя, где-то его и ваша пара страдает от одиночества и несовпадения с кем-то ещё.
@cjomcjomka , не буду по всьому . Другий пункт де чоловік перебирає на себе домашні справи якщо жінка утримує сім'ю . Ви таке бачили в реальності як воно працює ? Я бачила то з середини , як чоловік воєнний на пенсіі ( в них пенсія швидко ). пішов в декрет і все що робить жінка дома по хаті , по догляду за дітьми з народження ( а в його випадку ще й двійня ) все було на ньому ... я слухала кілька разів його емоції - то дико і страшно. Ніхто не дав йому реалізуватися потім і скористались пенсією бо жінка добре заробляє . Планувалось до садочку ... але вже 12 років . І то так здається що тимчасово , а як в один момент вийти з хати в якій ти сидів і мив підлогу, витирав соплі і готував обід роками ? Куди йти? Кому ти потрібен ? і сім'я відразу відчує нестачу ресурсів поки він розкачається бо жінка пішла в декрет . Ну і другий випадок такий самий , тільки ще й зі сторони друзів відверто так насмішки є . В тому всьому один ньюанс : чоловік величина така що мінятися йому важко , як погнав то зупинка рівносильна деградуванню . А жінка може гнати - гнати потім - хочу в декрет і зупинилась і в голові завжди є : ти повинен заробляти і утримувати бо я не працюю .... так от не треба було раніше чоловіка зупиняти бо коли зупинилась сама хочеться і далі того рівня який був. І так , є випадки де все працює і нікого то не зачіпає напевно але до якогось часу ... Моєї мами сусідка , в Італії вже пів життя , отримує в украіні дочку і зятя , тішиться не на тішиться що в них все добре , двоє сидять дома , родять дітей , через кожні пару років поновлюють в хаті ремонт , любляться . І вона згідна вічно щоб так було , доця щаслива і зять теж ..... Все більше переконуюсь що все що довкола можна аналізувати але потім ... зі всіма наслідками а не от в когось виходить таке вже два роки і все добре . Ну і додам , все ж є люди яким ніколи не досягти навіть середнього рівня забезпеченості хоч як вони не стараються .
я взагалі не дуже спостерігаю, але як і усе: в різних людей - по-різному. Зупинка не завжди дорівнює деградуванню. Деколи потрібна "творча відпустка". Бачила ситуацію, де чоловік десь до місяця був зовсім без заробітку, власне, визначався з майбутнім. Жінка підтримала сім'ю матеріально. Він не цурався допомагати їй з дітьми в цей час. Всі отримали те, що було потрібно тепер все "на місці": він знову забезпечує сім'ю Але скільки було порадників, і "до мами переїдь з дітьми, поки він не заробляє (хай посидить голодний, швидше вирішить)", і "жінка має надихати, а не брати на себе чоловічі обов'язки", і "той місяць все життя триватиме". ну а вони "закрились" в собі і зробили все, як вважали за потрібне. І правильно зробили.
Як же то про нас. І взагалі -- геніально! Ну от від перших букв до останньої -- правда. Тільки ті ролі під час зустрічання люди не часто розглядають -- а потім мучаться. У Беверлі Хілз Бренда збиралась заміж за якогось хлопця (забула ім"я). І все в них було так класно і ідеально. А перед весіллям вона сказала "ні" і мотивувала: "я полюбила любов, а не тебе". Таке часто трапляється, особливо, коли довго не було стосунків. Ти маєш оту накопичену ніжність, оте бажання робити каву в ліжко, романтичні вечері -- і втілюєш це із першим ліпшим, і навіть думаєш, що закохалась, і навіть заміж можеш за нього вийти. Тільки потім з"ясовується, що він не той, і він, чесно кажучи, і не винуватий. Це ти винувата...
нарешті сформулювалась думка, за яку я щось ніяк не могла вхопитись: оцей варіант він такий ніби найсучасніший/актуальніший, ну, правильний, розумний, як на мене. Але особисто для мене цей опис "братського" формат - для старту - він не виключає паралельно різного зростання в сім'ї в плані жіночності і мужності, "братерство" не означає, що ми однакові, означає, що ми рівні в своїй цінності як особистості, однаковою мірою потрібні і важливі одне одному, але з різними акцентами, і навіть з тим, що хтось в чомусь лідирує. Для мене те, що чоловік є ведучим в стосунках, не значить, що він важливіший, а вона менш важлива, це просто їхні ролі гармонійного цілого: він веде, здобуває, пробиває, досягає, ризикує, бере відповідальність за ризики, вона - йде слідом, розпоряджається здобутками, оберігає, дбає, використовує для розвитку, чи можна сказати, що одна роль краща/вища за іншу, що в якійсь з них немає місця розвитку і зростанню для кожного особисто? Таке моє особисте бачення "рівноправ'я" в стосунках.
А найкраще коли ті всі іпостасі поєднуються в одній жінці . Мама вміє зрозуміти , пробачити , доглядати ... Жінка-дочка - гарно просить , беззахисна , вередує. Сестра - вона ніби і друг і ні одночасно , має шось таке рідне в собі . Жінка - коханка ..... . І коли ті ролі перемикаються відповідно до ситуації - найідеальніше . Коли в жінки перекіс в якусь одну сторону то проблемно. --- дописи об"єднано, Oct 16, 2016 --- Але ви теж так полюбляєте всякі відео і статейки з нету )).
Ну це канєшно просто "чудовий" варіант А що вони зроблять як мама перестане заробляти і слати їм гроші? Це да, є таке А ви оптимістка, з таким підходом точно не досягти
Коротше, тоді ймовірно в "ідеальної дружини" мають бути всі 3 складові (збалансовані), перераховані в тій "чудній" статті Бувало, але рідко коли там щось дійсно цікаве є, а в ВК взагалі не користуюсь.
