Стільки танців з бубном, а чого нема теми "мистецтво бути чоловіком" ? І які тут аж такі викрутаси і мовчати, і прихвалювати, і піднімати самооцінку. Ви що, думаєте, чоловіки фальші не відчувають? Та простіше і щиріше з тим всім треба. А що саме вас цікавить як у мене? Чи ми отак по тижнях ділимо обов'язки? Ні, не ділимо, але в нас і мови про рівноправ'я нема. Я не зовсім розумію ваше питання.
ніхто не каже брехати, кажуть довіритись і чоловік має знати жіночу позицію, але не має вислуховувати ото все + що саме йому робити отут вже я не зрозуміла, спершу ви пишете прям підгрузити чоловіка де його місце ( кулемет, відповідальність, що він має робити) і це називається просто і щиро власне дуже цікава позиція мене цікавить чому ви пишете саме такі речі.. але вже відповіли, раз нема рівноправя то нахил в ту чи іншу сторону і зумовлює таку позицію
Це непопулярно і немодно модно побільше читати про відмінності чоловіків і жінок і винаходити ровер, як спілкуватись з "тими, що з Марсу". Модно обійти весь екватор психології наукової та аматорської і прийти до того, що було на відстані 1м за власною набуреною спиною. я не проти читання, самоосвіти і не проти навіть психологів.
не знаю, не знаю, ніколи я не бачила щоб ти їх хоч за щось хвалила, а от легенька критика проскакувала частенько))) я не вірю, що просто і щиро то вказати чоловіку
ну це шлях як в Алхіміку Коельо) я не прихильник ,але виникли асоціації і це не поганий шлях, бо багато пізнаєш бачиш нового, можливо згодом навіть краще усвідомлюєш одне чи інше ну і знову навішуються ярлики, модно, ще щось, але не всі відчувають однаково, комусь потрібно відчути як правильно, а інші потребують логічних доводів))
я не кажу, що поганий дякую за зауваження, буду акуратніше з висловлюваннями. в моєму досвіді не було за що
це - добре, навіть прекрасно знання завжди збагачують людину, і т.д. але останнім часом якийсь перебор: а за якою системою виховання ти виховуєш своїх дітей? А за якою психологічною моделлю ти будуєш свої стосунки з чоловіком? Практично від всіх освічених розумних знайомих чула ці запитання. Я не поза культурою і наукою і розумію, що якщо препарувати стосунки в будь-якій сім'ї, то можна знайти закономірності, властиві тій чи іншій теорії. І все ж... ну не знаю, чому зараз мудрість = слідування теоріям? Теорії можуть і допомогти, але можуть і додати проблем: окрім неспівпадінь з власною внутрішньою гармонією людина починає бачити ще і якісь неспівпадіння з теорією. Перестає розуміти, за що хапатись, загрузає в тих всіх шаблонах, і аж до короткого замикання може дійти. Ті всі правила (напевно) існують, але винятків стільки, що оскільки тема ця наразі не є присвячена якійсь окремій теорії (слава Богу, хоч щось, ггг), я з повним правом раджу перш за все людям домовлятись між собою, щиро, людською мовою, без всіх тих "перекладів" з чоловічого на жіноче.
думається мені що виключно через брак досвіду якщо дівчинка з малечку присутня на кухні під час готування борщу з бабусею, мамою - то картопельку подала, то запиталася... підсвідомо все мотається на вус. Якщо ніхто її з кухні не жене, то коли прийде час вона зварить той борщик так легко, ніби вже 100 раз до того готувала. Ще до коліжнаки можна піти подивитися, як у неї борщ готують, чи на ютубі. Але в сім"ю не кличуть повчитися правильно виясняти стосунки, чи добре виховувати дітей. Тим у кого є підглянутий позитивний багаж - вже просто, легко і просто, взаєморозуміння. Іншим повезло менше - мають негативний досвід (і то ще не найгірше, бо хоча би знаєш як НЕ треба), страхи, їм ази сімейної мудрості не дістались на рівні підсвідомості. Нема інтуїтивного відчуття коли що казати, або змовчати. Для них написані ті гори книжок, де все розжовується як у першому класі.
Я теж за щире і відверте спілкування найперше, без особливих "підходів". Проте часом, коли люди вже зайшли в якесь порочне коло, їм стає складно пробитись одне до одного, щоб отак просто поговорити і почути одне одного. Жити по теоріях - це не мудрість, але взяти з того щось, глянути на свої стосунки глибше, інакше, застосувати те, що до душі, там де треба - це може бути мудрість. Отправлено с моего X9180 через Tapatalk
ну це оточення диктує) в мене такого не питають)) якось всі в собі, і приватна справа побудова стосунків в сімї чи виховання дітей мені дебатів вистачає з головою на ДП і ФБ))) бо і в житті це рідко обмежується обміном інформацією, ще всі хочуть висловити думку що добре, а що зле, і конкретно в співрозмовника)) при тому я ніколи не гооврю що зле, будь то фанатики Комаровського чи Спока.. я висловлююся що їх позиція неідеальна, не єдиноправильна і має такі і такі недоліки (щодо сімейних стосунків навіть не знаю когось такого суперечливого, але коли якісь психологи, коучі і тренера чи любителі схиляють до зради чи розриву стосунків, навіть так дуже здалека - зразу маю спротив до всїх їхніх систем))) загалом люблю "просвітити" людей в якихось питаннях, але як писала @Rona тобто як побачиш що щось діє, то про це можна і поговорити мені особисто суто книжки нецікаві, якщо між ними і реальністю прірва --- дописи об"єднано, Oct 14, 2016 --- 100% власне модель сімї батьків, ну ще може близьких родичів, дуже визначальна
а я не люблю. По-перше, не компетентна. По-друге, я справді знаю багато секретів, але вони дістались мені непросто. То чого маю їх роздавати? можу відправити туди, де почались мої "виправні роботи". І хай людина самостійно робить, що побачить за потрібне --- дописи об"єднано, Oct 14, 2016 --- а якщо це той досвід, від якого треба повністю звільнитись, щоб почати будувати життєздатні стосунки, - тоді дуже складно складно починати з нуля абсолютно все. Чого варте хоча б повне невміння готувати до дорослого віку Але я вважаю, все одно визначальне є всередині, а не ззовні. Всередині однієї людини, всередині іншої, потім - всередині пари, потім - всередині сім'ї
Про примірювання власного пережитого досвіду і власних філософських і моральних уставів на чужі сім'ї. І про спроби натягнути те все чуже на себе. Тут вся тема про це. Але читати дуже корисно, деколи бачиш себе збоку і розумієш, якою вар'яткою була в окремих ситуаціх. І яким вар'ятом є твій чоловік.
А я не вірю в усі ці техніки-прийомчики-секрети. Тільки розмова. Чітко сформовані речення. Питання лише в тому, де і коли цю розмову почати. І чи є бажання. Бо інколи мене так все харить, що немаю ні найменшого бажання починати ту розмову, чекаю, щоб до мене на колінах приповзли і казали: "прасті засранца". Ніхто не приповзає, дутись набридає -- і таки приходить час розмови. Це можна робити в ресторані, можна в ліжку, можна на кухні. Мені більше подобається із алкоголем (бо я стаю добра і ймовірність того, що розмова зведеться до чергових звинувачень і образ рівна нулю). Поговорили -- і все вирішили. п.с. припускаю, що якби я вірила у всі ці психологічні штучки, то до мене б і приповзли на колінах)
Я вірю. Але тільки по відношенню до окремої жінки і її чоловіка. Жінка, яка так живе і так будує стосунки з чоловіком, пройшла до того довгий шлях. Радити щось тій, яка пройшла інший шлях, або ще нічого не пройшла, або не бачить, куди їй йти - до нічого не дасть. Це внутрішнє. Це треба прожити. Або не треба, можна прожити щось зовсім інше. Ви помітили, що в основному тут аналізують жінки, які вже не рік (а може й не 10 років в шлюбі), які самі по собі є неординарними і сильними особистостями, які пережили не одну кризу? А кому радять? Дівчаткам (в плані досвіду сімейних і особистісних криз). От я би хотіла деякі речі з написаного втілити в своїй сім'ї, але не чуюся в силі, бо сама не доросла до цього. Тим не менше, слухати краще щасливих і успішних, але приміряти дуже обережно.
ми тут майже всі некомпетентні, а просвіщаєм, що гай гуде ну але @Akina наприклад треба ті жіночі розвивайки, грамотні правда, ну мінімум спробуй щось нове, проекспериментуй, як будеш робити те саме,нічого не зміниться маєш багато амбіцій до близьких, злізай почастіше коня, амазонко, вдягни щось мякеньке і пригортай своїх хлопців почастіше ти такий пазл, чоловік такий пазл, ви склалися докупи, вживаєтесь, значить гуд, значить треба робити те, що у кого найліпше виходить камяні стіни це добре, а деколи взагалі не треба приміряти ну от мої дві подруги, в одної чоловік альфа-самець, що впринципі прикольно, але впертий такий деколи, по-дурному, що хочеться його чимось тріснути, в іншої в сімї класичне рівноправя... ну що вони можуть приміряти? хіба сукні в магазині, і то... а щодо питання, яке ти підняла, я бачу тільки фінансову проблему, і все. ти просто потребуєш ресурси, щоб цвісти і пахнути, щоб розвиватись, а не відволікатись на клопоти ну щось таке в голові крутилося підчас біготні, відряджень і нарад, поки читала ті всі дебати, але не особливо мала як дописувати)
Треба, треба, бо я пацанка пацанкою І хочу від того відходити потрохи. Точно, якось так Муж мене тому, напевно, і любить найбільше простою, розхристаною і "домашньою", каже що коли я намальована і ще й з зібраним волоссям то стаю "чужою" трохи Ну а ще я іноді згадую експромт придуманий мужем на якійсь студентській гулянці купу років тому Ты - не кошка, ты - тигрица, любишь драться и напиться, Даже срезав коготки, я боюсь твоей руки. С виду грозная немножко, но мурлыкаешь как кошка, Любишь поцелуи, ласку, нежные слова как в сказке, Но рискни тебя обидеть - больше света не увидеть Усьо правда, тільки "напится" - вракі, пити ніколи не любила, то вже для "красного словца". Ех, хороші часи були... вірші в обидві сторони (частіше смсками) - стосунки на відстані сприяють творчості , шкода що загубила десь блокнот де їх записувалазараз і половини не пригадаю... якось так. А ще мені частіше треба кігті ховати і таки більше підтримувати чоловіка. А йому - частіше мене балувати і таки забезпечити комфорт. Бо в мене, певно, від довгого сидіння в декреті загострення "я всьо сама могу" і жажда дєятєльності яку і правда краще направити в якісь абстрактні сфери, а з мамонтами залишити розбиратися мужа
пригадуйте і в електронний варіант записуйте. От побачите, згадається більше, ніж Ви думаєте і пригадувати корисно. Ой, я не компетентна казати "корисно" Виправляюсь: пригадувати вірші - приємно
