а нема варіанту Вам повністю працювати, а йому повністю Влада і домашні справи? я розумію, що зараз ми в такий час і в такій країні живемо, що не завжди можна організувати такий експеримент. Але коли я була "класичною декретницею" і мій чоловік подивився на мій спосіб життя, то страшенно тішився, що йому треба "всього лише" нас забезпечити
То зараз вже не рівноцінний обмін Бо я тепер вже не є дома, та і Влад 50% часу в садку. Хіба з наступним дитьом вже організовувати місяців так з 6 (бо муж час від часу "поривався" в декреті замість мене посидіти )
[/QUOTE]="Akina, post: 2443279, member: 45385"]з наступним дитьом[/QUOTE] я тут не ризикую радити "терапевтичний другий декрет" але можна хоча б поговорити з чоловіком, як він собі уявляє (чи не уявляє) майбутню дитинку ще одну? мені, не_фахівцю, не_коучу, не_психологу, не_ведисту, не_зразковій_дружині, виглядає на те, що Ваш чоловік трохи закрився і все, що Ви робите зараз, його не пробиває. Це не тому, що Ви щось робите неправильно. А, можливо, тому, що він сам не знає, куди зараз йому рухатись. Для кризи середнього віку ще зарано, НМСД в мого чоловіка нещодавно була перша "перейма" тої кризи, йому 37, але це ще явно не криза, а "тренувальні" , але в мене є суб'єктивна думка про існування "кризи 30". Самовизначення...
Сім'ї мають, але їх жінок чогось той дурдом з графіком роботи і зп влаштовує (ну але то їхнє право). Додому не спішить - факт. Порядного авторитетного чоловіка в друзях не вистачає, ну та в нього і друзів по великому рахунку немає у Львові. Одні "колєгі" і то такі не дуже (на мою скромну думку ) - мені з ними знайомитися геть не хочеться. Нє, мене часом на таке "пориває" але я розумію що в тій кризі є і моя немаленька вина, і мої "незасвоєні уроки". Ну і загалом, знаючи себе, то буде простіший шлях, але то буде втеча в самотність - навряд чи я когось до себе ще підпущу, в мене з тим і так трохи проблеми
А що за конверти? То гроші які саме він заробив? Як так, то не найгірше. --- дописи об"єднано, Oct 12, 2016 --- Ну то да, чоловік не тільки на час декрету має допомагати сім"ї. А що саме ще має бути в "його конвертах" от які ви для себе окреслюєте вимоги щодо нього? Комунальні сьогодні заплатити то вже немало, продукти, і т.д. то теж копійка. Що ще ви бажаєте? Щоб він реалізувався і почав працювати на стабільній роботі? Щоб ви не тягли все на собі? Чи бачите ви себе "берегиною родинного вогнища", жінкою що білтшість часу придіояє дому, родині, не керу всім більше за чоловіка (тут утрирую, але суть думаю зрозуміла). А якщо чоловік буде мега-добитчиком? Розумієте, тут все непросто і все пов"язано. В парі є так що хтось в чомусь "сильніший" (тут писали вже), і змінити то практично неможливо (ну народилась людиина такою, ще й виховувався кожен в своїх родинах по-різному). Тому то найоптимальніше - розвивати кожному свої сильні сторони. А мотивацію ви маєте - дитина, і якщо є бажання то й не одна. А для цього всього потрібні фінанси. Тому, хоч-не-хоч, а розрулювати то все і кожному старатись змінити ситуацію на краще таки доведеться. Трохи сумбурно вийшло.
Теж слушна порада, оточення і приклад знайомих справді на людину може впливати, особливо на людину яка "впливаєма", і на інших теж, бо всі один на одного дивляться, на даремно кажуть "з ким поведешся...".
Проблема в тому, що Віка не вірить, що чоловік здатен взятись за кулемет і прямо йому про це каже. Каже і бере сама. Я би радила казати навіть без віри: "я в тебе вірю". Так, то буде різати вухо обом, та скоро, чуючи, мозок повірить казаному. То як їхати на ровері, мусить щось дати поштовх, він бігом зразу не їде, ланцюг чіпляє один зубець, потім ще і ще, і зрештою набирає швидкість. Просто кажи це (при кожній доцільній нагоді), зусиллям волі @Akina і наберись терпцю. Без твоєї віри він загнеться, зіп'ється, як ти думаєш про нього, таким він і стає. А ще чоловік - твій найближчий друг насправді і ти йому потрібна як повітря, твоя підтримка - його крила.
Про віру, то справді так. Колись я теж не вірила, скепточно ставилась до слів, що скоро все получиться, що все буде ок. В якийсь момент я втомилась боятися за завтрашній день. я сказала собі : "Хай буде, як буде" і прийняла то. Згадалося мені, що Бог є Любов, і що Він не залишить нас в біді, і що в кожній людині є частинка Бога. Оцій частині я й повірила, повірила своєму чоловікові по-справжньому, що в нього все вийде,і в серці зявилася міцна впевненість, що ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ. Ні, навіть не так - я просто відчула, що я хочу так і так, і оте "хочу" я перехрестила на "так буде", точно, як свята впевненість в тому, що чай буде солодким, адже ти знаєш, що там є цукор. Через деякий час все налагодилося, стало краще ніж того хотілося То направду, всі проблеми - в нас в голові. У що віриш, на що себе настроюєш, те й маєш.
Цього року мене вітав з днем народження один чоловік, який сказав наступне:"Ви, жінки, насправді, всемогутні. У ваших руках наш успіх. Ви нас надихаєте і ми, чоловіки, дякуємо, що ви у нас є, заради вам ми є тими, ким ми є". Ще в школі, після уроків, він почав допомагати дядькові з ремонтами по квартирах. Вчитись не любив, свіжі гроші завжди були, почував себе фраєром. Потім до них в клас поступила дівчинка, медалістка, з сім'ї інтелігентів. Сім'я інтелігентів гнала хлопця мокрим рушником по плечах і закривала доньку вдома. Вона втікла з хати в одному спорт.костюмі і стала жити із цим хлопцем. Заробітки ставали все меншими, було таке, що здавали пляшки. Якось його бабця дала йому 5 баксів, він ще пару позичив і разом із цією дівчиною(чи вже дружиною-я не пам'ятаю) привіз один інструмент чи деталь до нього. Продав і відчув попит. Цей інструмент, попит і віра дружини зробили його власником єдиного представництва на Україні, власником конюшні елітних коней і т.д. А як інакше без віри? Я завжди кажу своєму чоловіку, що він самий розумний і ерудований, бо так воно є
Читаю Вас, і згадую себе кілька років тому... Дівчатка, багато з нас задумувалися про наслідки, пов"язані з виходом чоловіка на певний (високий) рівень? Чи всі розуміють, що успішні чоловіки-посадовці чи топ-менеджери по роду своєї діяльності часто змушені "вигулювати" представників партнерів, керівництво з столиці, топових Клієнтів по ресторанам-барам? Що це на пів ночі і з великою кількістю спиртного (добре, якщо тільки спиртного, бо бачила різне)? Чи відомо більшості те, що власник реального бізнесу, навіть при наявності чисельного штату, проводить на роботі значно більше часу, ніж будь-який найманий працівник? Що викладається він на 400-500-1000% більше, ніж самий високооплачуваний його підлеглий? Що високу (справді високу) заробітну плату найманому працівнику за красиві очі очі ніхто платити не буде? Що, як правило, висооплачувані посади вимагають зовсім іншої віддачі, часто - багатоденних відряджень, понаднормової праці. Що самозайнятий працівник (типу ремонтників, сантехніків, електриків тощо) кожну зароблену копійку відробляє такип потом, що ні одному "білому комірцю" і не снилося? Не знаю, як в айті-галузі, бо не маю багато айтішників в колі своїх знайомих. Зате маю знайомого, який достойно заробляє веб-дизайном. Він часто працює по ночам, бо тільки в цей час, в абсолютній тиші може зосередитися; частина його клієнтів мають день, коли в нас ніч, і хочуть обговорювавати деталі замовлення в цей час; через недоспані ночі і постійну сидячу роботу він втратив форму, це відобразилося на його здоров"ї. Дружині він практично не допомагає по господарству, вона навіть продукти з магазину вимушена тягати сама, бо він вдень або відсипається або продовжує працювати. Думаю, зрозуміло, що частина чоловіків, котрі працюють в такому ритмі, сильно виснажуються, не завжди мають час і сили приділити увагу сім"ї, декотрі, маючи фінансові можливості, знімають стрес алкоголем, гулянками, тощо. Що такий ритм життя обов"язково відобразиться на їхньому здоров"ї. Що за все в житті потрібно платити: грошима, здоров"ям, стосунками... Я ні в якому разі не узагальнюю. Розумію, що є люди (не тільки чоловіки) з різним порогом стресостійкості; є бізнеси чи роботи, де раз на якийсь час напрягся (перевіз наркотики за кордон, ггг) і певний час фінансова подушка є, є різні обставини. Головне, що я хотіла сказати, що якщо буде щире внутрішнє розуміння того, яку модель сім"ї ви хочете, саме така модель у вас і буде. Якщо без демагогії, а практично - про мене: Я не хочу думати про забезпечення базових потреб сім"ї (при цьому в мої базові потреби входить, до прикладу, якісний відпочинок на морі за кордоном мінімум раз на рік); я хочу сім"ю, яка вечори, вихідні і відпустки проводить разом; Я хочу, щоб мій чоловік не мусив себе силувати чи вбивати своє здоров"я, щоб нас прогодувати; я хочу, щоб мій чоловік брав участь у домашніх справах і допомагав мені в усьому. При цьому я готова обійтися без Порш Кайєн і норкової шуби (наразі), бо не готова вечори проводити з шубою, а не з чоловіком Якщо чоловік каже, що йому треба трохи довше попрацювати, бо не вистачає на відпустку, я готова забезпечити йому на цей час чисту попрасовану сорочку і ситну вечерю, не притикаючи тим, що я не домогосподарка, а теж ходжу на роботу і приношу в сімейний бюджет певну (достатню, на мій погляд), суму. Коли мій чоловік прийняв певне (ризиковане) рішення, наслідком якого могло стати те, що ми могли певний час жити досить скромно, мені було капець як страшно, бо ще з дитинства маю страх опинитися на межі бідності. Але я розуміла, що якщо не цього разу, то вже ніколи. Якщо я не повірю в свого чоловіка, то чому хтось чужий має повірити? Коли мій чоловік пропонує знайти собі компанію для поїздки на море, бо бачить, що я не витягую і відпочинок мені потрібен, а він поїхати не може, я тяжко видихаю, і питаю, чим можу йому допомогти за час, який планувала витратити на відпочинок. Хоча внутрішньо мене то злить - кошти на море є, а змоги поїхати - нема Але без нього мені не потрібне море. І то не пафос, чесно. Багато настрочила, а хотіла сказати лиш одне - чоловіки то є теж живі люди. З власною думкою, потребами; сформованим характером і поглядами на життя, які можуть кардинально відрізнятися від наших. Я не по ведах. Я з власного досвіду - дуже важливо повірити в чоловіка. Чесно (не показово) віддати себе в його руки. Підтримати в складній життєвій ситуації. Усвідомити, що по-любому чимось доведеться пожертувати - п"ятою парою Лабутенів, допомогою на кухні або стосунками. Вибрати, чим Ви готові пожертувати. І тоді все буде саме так, як Ви собі намріяли.
Я не тільки за тебе писала. Чоловіки - вони і самі можуть піти. Ну і так - оскільки цей варіант ти для себе не розглядаєш, значить до кінця ти на пролом не підеш. І чоловік це зчитав уже давним давно. Висновки? Писати не буду. Думаю ти і сама думаю все зрозуміла. Призначення таке призначення). Істина, ага. Болюча і далеко не всіма прийнята. Вбила би бізнес за ось цей недолік. Тут задумуйся не задумуйся, а кожен сам собі ті наслідки обирає. Я вже пів року терплю певні наслідки. Саме терплю і мій чоловік це прекрасно розуміє. І так - толку з грошей, як не має з ким їх прогуляти. На сімейній раді визначили дату коли то закінчиться(в якій формі - то вже там зверху видніше). Бо я виходила заміж за сімейну людину. А для мене це присутність чоловіка вдома після 18.00 і на всі свята/вихідні. Ну і так - цей рівень, як і всі решта, формуємо ми, коли потикаємо всьому без розбору.
На моє скромне бачення, Ви самі розумієте що робите не так. Я вашого чоловіка не знаю і не буду казати, чи він ліниться чи противиться вашому тиску. Ви краще знаєте. Постарайтесь собі сказати правду, і все у вас буде добре. Гроші - це правильна взаємодія з оточуючим світом. Можна займатись візуалізаціями і решта психо-аналізами або вправами, але якщо не змінити корінь мислення то всеодно з часом все піде по колу. А що до мистецтва бути дружиною, то часами треба змовчати, часами пожаліти a часами треба сказати конкретно і чітко - люблю, але в данний момент твої дії не спонукають до поваги. Вибач якщо якийсь час не буду на тебе реагувати, чи що там конкретно пасує в вашому випадку. У мене працює саме так, але це знову ж таки лишень мій випадок і що добре мені може Вам ген не пасувати.
Бачу суттєве протиріччя. Пишеш, що ніколи ні на кого не розраховувала і в той же час в усіх дописах між рядками чується, що ти таки на мужа суттєво розраховуєш!
Та того й не вірить, бо тоді коли треба взяти кулемет, він, умовно кажучи, береться підлогу мити. А до кулемета когось треба, то що ій лишається? Питання в тому як чоловікові донести що кулемет то його і дружина до нього більше підходити не буде. А донести то принципово треба, бо оте "я стараюся" "мені не заплатили" це по дитячому, це не серйозно. Не заплатили, значить позичив, мав заощаджені кошти, заставив таки заплатити, та любе, але оплатив, то що необхідно. Можна змінити рід занять, можна не міняти, то не має значення. Має з'явитися відповідальність за свою сім'ю, дружина має знати що елементарні потреби будуть забезпечені, от тоді да, я в тебе вірю у всіх твоіх починаннях і намаганнях. А як товче воду в ступі то про яке "я в тебе вірю" можна говорити. --- дописи об"єднано, Oct 13, 2016 --- А чому? Вам хіба підходить що чоловіка хіба вночі бачите? Вам допомоги по господарству не треба? Відпочити не хочеться? Рівноправ'я. Та прошу дуже. Тиждень я займаюся дитиною, забираю з садка, гуляю, прибираю, варю істи, закупи і т.д. А тиждень ти. Обоє при цьому працюємо. І чоловіка будете бачити і він трохи переосмислить. І впевненість у завтрашньому дні з'явиться, бо і у вас стабільність в доходах буде, ну і не заженете себе остаточно.
Таке любляче і підтримуюче, можна. І треба. Шок в чоловіка буде. Можна почати робити те, що ніколи не робила і отримати те, що ніколи не мала. Я не фантіки розказую і не вигадані історії діда Панаса, а про свій досвід, прожитий. Праведний гнів усіх жінок світу "чого він не заробляє, я ж гаратаю собою" цілком розумію, лиш то не працює.
Ну справа ж не в заробляє, а і тому що чоловік мусить, брати на себе відповідальність. Не всі вміють заробляти великі гроші, а якщо бути відвертим, то таких взагалі мало, але то і не основне. Жінка повинна себе почувати ЗА мужем, а от як не почуває, то гроші тут не допоможуть. Ну і тут вже якраз завдання чоловіка довести ій що вона таки ЗА мужем.
а завдання жінки довести, що вона готова бути ЗА мужем, а не випригувати звідти) до чоловіків стільки вимог, ніби апріорі жінка є ідеальною дружиною, і всі прожектори на чоловіка --- дописи об"єднано, Oct 14, 2016 --- а розкажіть як у вас не щось особисте, просто яким чином реалізовуються потреби повязані з чоловіком? бо мені цікаво на основі чого у вас побудувалася така позиція.. наразі маю 2 варіанти, або у вас все гармонійно склалося само собою і відповідно споглядаючи іншу картину розривається шаблон і йде реакція або ви так як і пишете, активно вимагаєте реалізації своїх потреб і бажань. Тут вже цікаво який результат з того виходить
