А витрати на вас є в його конверті? Я другий день читаю, хотіла написати, а вдалого формулювання не могла підібрати. @Suzi написала дуже влучно, погоджуюсь майже з усім!
@Akina про безумовно підтримувати - якщо малося на увазі вірити в нього, тоді варто не робити того, що хочете, щоб робив чоловік. Це і є віра.
То опція за бажанням. Мене на даний момент цікавить щоб він "закрив" базові загальні потреби Я і не кажу робити вигляд. Ніколи не граю і не зображаю те чого немає. Ну от не вірю в мужа і він знає що не вірю. І всіх то муляє. Ок, а як? Ходити босоніж, сидіти голодним? Чи навмисно довести все до абсурду щоб побачити чи він злякається? Я в такі ігри не граю. Дякую. От над цим подумаю, мені подобається - логічно У мене взагалі з тим важко трохи - я нікому ніколи не вірила і по-справжньому ні на кого не розраховувала окрім себе. А в чоловіка навпаки - ніхто ніколи в нього не вірив по-справжньому. "Встрєтілісь два одіночества", блін
То, як правило, так і сходяться, щоб відпрацьовувати свої "теми". В іншому випадку не було би розвитку
Не погоджуся, якраз від мене все і залежить, але я би хотіла виправити ситуацію щоб і від нього щось залежало. Наскільки я розумію, він переконаний що треба більше часу, а я вже чекати не можу.
Чому навмисно, якщо і так все стається. Не закривайте дир. ТРеба купити картоплі - кажіть йому, хай купляє. Треба за квартиру- кажіть йому. Чітко, скільки і коли. Але не ЯК. Треба чоботи - кажіть де і за скільки. Треба за садок - кажіть скільки і де платити. Квартира, комунальні, одяг (весь), харчування (все) - все кажіть. А свою з/п собі на манікюр. --- дописи об"єднано, 12 Жовтень 2016 --- Стримуватись - це і є робити вигляд. Але воно, по-перше всеодно прорве, через якусь дрібничку-останню краплю. А по-друге, напруження всеодно відчувається - починає крити і дитину, і чоловіка. Тому сенсу немає ніякого себе стримувати. Я зараз не маю на увазі, що варто весь бруд чоловіку на голову виливати. Але варто розібратись з причинами, а не лише маскувати наслідки.
А мені виглядає, що ви насправді вірите. Вірите, що він може, але придумуєте самі йому відмазки. Типу -не зміг, бо не зрозумів, не зміг, бо не повірив, мама виховала, не бачить можливості і т. д. А ви спробуйте на нього покластися. Хай сам собі шукає можливість і сам собі звітує. І не нервується лишній раз на ваші ремарки /зауваження /пропозиції
Кажу. Він каже "ну от завтра мені мають гроші віддати - заплачу". А завтра не віддають, і післязавтра, і через тиждень. Я не можу на то спокійно реагувати, може, мене бісить більше навіть не сам факт грошей, а те, що він не виконує дані мені обіцянки. Виходить що обманює мене. Ну і садок\картопля теж не чекатимуть тижнями. Тому і не подобається мені теперішня його робота - сидіти і чекати з моря погоди - віддадуть гроші через місяць чи два, чи не віддадуть взагалі Ображається що я не хочу його підтримати і допомогти хоч трохи На себе зараз залишаю 25% своїх грошей. Може і так, якби не вірила зовсім - не одружилась би Я ж головою думаю зазвичай а не почуттями, тому бачила потенціал Як в улюбленій мною "Лісовій пісні": "Бач, я тебе за те люблю найбільше, чого ти сам в собі не розумієш" але не думала що то буде тааак важко і довго.
Виглядає, що вам треба вийти за межі комфорту, як писали вище"не затикати дірки", щоб він зрозумів, що свалу нема. Я сама перечитаю дописи, отак зі сторони може здатись, що жінка якась утриманка, "нахлібниця". Насправді мова йде не про меркантильну сторону, а про те, що чоловік не перебуває в умовах коли в ньому прокидається " добитчик".@Akina, а у вас бувало, що все залежало лише від нього?
Акіна, справді, вашому чоловіку треба реальний стрес. спробуйте один місяць на все просити гроші в нього. свої - відкладайте в шухлядку. Але я така розумна, а сама такого ніколи не робила. Мені здається, я здогадуюсь, що спонукало мого чоловіка почати рухатися в правильному напрямку: я сказала, що я хочу в нормальний декрет, посидіти з дитиною 2-3 роки вдома, а не працювати відразу. При чому я казала це абсолютно не з метою спонукання, а просто щиро.
а от так не виглядає, аж ніяк. "одіночєство" - той, хто один проживе, а станом на зараз не виглядає, що ви обидва спроможні. прочитала точні слова про себе. В мене свої складнощі через це. допомогти хоч трохи - не те саме, що перебрати на себе все і назавжди. Ви розвиваєтесь, і неозброєним оком видно, що у Вас великі перспективи. Це накладає на Вас певну відповідальність як на дружину. Треба якось (я не знаю, як ) пояснити чоловікові, що голова сім'ї - це не коли жінка домогосподарка, а чоловік заробляє. А коли він може бути головою навіть при крутезній жінці. Що нелегко, але свалу для нього вже нема, бо Ви набираєте швидкість.
Бувало Перші десь 1-1,5 роки після народження Влада - він був такою досить неспокійною і "всепоглинаючою" дитиною що я просто начисто "вивалилася" з усіх побутових питань. Було краще, якось жилося\платилося\куплялося практично без моєї участі. Я не мала часу і натхнення сильно в то вникати, але в той же час і не помічала того що муж сам тоді робив. А потім він наче відчув що от уже скоро я почну працювати (та я і почала частково) і якось наче дійсно розслабився трохи (або втомився, чи побачив що його зусилля не оцінили?). Перші роки після народження малого на його думку, у мене була вагома причина щоб не приносити гроші в загальну касу, а зараз, наче, вже немає. Ой, голова сім'ї - то трохи хвора тема бо він "за рівноправ'я" Я до досить недавнього часу теж, наче, так думала, але тепер переглянула свої погляди... О - бінго Може, він ще просто не зрозумів "нових правил гри", йому здавалося що оте "муж - добитчик" - то тимчасово, вимушено, на час декрету, а тепер я би мала "впрягтися" назад (може, навіть, "навєрстать" упущене, "відробити свою долю" за ці пару років), а я чогось не хочу дати йому відпочити?
От читаю і думаю. З тих майстрів з якими стикалася усі вимагали оплату одразу по закінченню робіт. Я завжди вважала ,що у Львові нема проблеми з роботою. Вакансій достатньо. От у нашому містечку реально роботи катма. От і доводиться їхати за кордон,щоб заробити нормальні гроші.
зручненько --- дописи об"єднано, 12 Жовтень 2016 --- взагалі - я теж за рівноправ'я. Але в рівноправ'я входить опція для жінки якщо вона хоче - спокійно побути в декреті і не 3 роки, а скільки їй треба. Або взагалі зайнятись всім отим берегиньством - кому подобається. Для жінки це нормальна опція, а для чоловіка - ні. Чоловік може на власний розсуд важко пахати або робити щось високооплачуване і геніальне
Ю мейд май івнінг Йду своєму скажу. Бо він пів дня придумує геніальне, а решту світлової доби пахає. Ех, всю жизнь крайнощі
То сі називає проблеми в голові на тему фінансів. І тут зразу і не скажеш - у кого із вас(може і у обох). Після кризи у багатьох людей повилізало купа страхів і установок на ту тему. І тут надихай не надихай - якщо вони сильні - не поможе. Ооо, свал є завжди. На жаль. Та я чогось думаю, що Віка такого свалу не хоче. А це ще одна галочка, чому усе так. Може і зрозумів. Та не прийняв. А може і не планує. Тут треба чітко з собою вирішити наскільки далеко ти підеш у тому. Часто ось це розуміння робить здвиг і все стає на свої місця. А деколи - пара розходиться. Ну бо це вибір Душі кожної людини - як їй жити. І ми не можемо на то сильно впливати.
не розумію, як? що не так у Вашій тактиці?...щоб чоловік так себе поводив?...хіба мало мозок виносите чи виносили, а так. То виключно його рішення навіть позиція вільного філософа і трубадура.
Ще така думка у мене з"явилась. А з ким спілкується чоловік Акіни? Яке оточення? Друзів тут немає, однокурсників, родичів теж. Жінка і співробітники. Так? Хто ті співробітники? Сім"ї мають? Чи пацанчіки? Їм на життя вистачає, їм жінок забезпечувати не треба і про величне вони не думають. І він у тому всьому вариться і не знаю, чи хоче звідти вириватись, бо: бо йти із хати в 8 і повертатись в 10 -- то треба бути коньом, щоб стільки пахати. Тобто їх робочий день передбачає і потрендіти, і покурити, і, напевно, карти пограти та пивка попити. То ж точно веселіше, ніж коврики пилесосити і з дитиною в пісочниці сидіти. От і сидить там. Йому б якогось змінити то оточення, подивитись на світ трошки інакше, трохи від якогось мужика якоїсь дєльної порадли отримати. Бо, як я зрозуміла, слова жінки в серйохз він не сприймає
