Мистецтво бути дружиною (3)

А яка була б ваша реакція якби творча відпустка затягнулася на кілька років? Я не проти того щоб він мав свою справу, але ж все має якісь межі. Всі його починання потребують хоча й не значного фінансового підгрунтя, а де їх взяти якщо робити на пана він не хоче.

--- дописи об"єднано, 12 Жовтень 2016 ---

три місяці дала і собі і йому, поїхала в село, жила на 1000 гривень, а приїхала додому і знову в мінусі.

 

я би зробила скандал, і вигнала на звичайну роботу....

 

Отож бо і воно, я поки що намагаюсь знайти в собі сили ще хоч трохи потерпіти, тому й відгукнулась в цьому обговоренні, натхнення шукаю, думаю як і @Akina. Боюсь що ще одного скандалу зі мною в головній ролі наша сім'я не витримає.

 

@Akina
а ви не пробували допустити собі ситуацію, що можливо ваша сім'я буде гаромонійною при паритетних фінансових стосунках. Ви самі визнаєте, що є енергійною і активною, то може варто скерувати той потік у власне русло, і переключитись таким чином з чоловіка. Як тут дівчата добре пишуть - відпустити всі вимоги... Може ви будете щасливою працюючи і заробляючи добрі гроші. Хіба ви хочете бути домогосподаркою. А як ні, то чому б не спробувати розраховувати не тільки на чоловіка, але й на себе. Мені здається, що деяким жінкам це додає хоч якоїсь впевненості. Я, наприклад, знаю багато сімей, де жінка заробляє, і часом більше за чоловіка. Сама я теж за паритет у фінансах, просто так звикла. Зараз мені 36, працюю з 17 років, звикла до того, що завжди маю "на кишені" свої гроші, в декрет пішла в 34, і я скажу вам, що то ой як непросто)))) бути на фінансах чоловіка. Мені дуже незвично)))) Але я завжди готова до того, що буде потреба виходити на роботу і заробляти гроші. І я бачу, що оця моя готовність дуже сприяє психологічному клімату у родині)) Просто чоловіки є різні. Є з горизонтальним вектором, то власне такі яких треба грузити, стояти з батогом поряд, підганяти. А є з вертикальним, їх треба " облегчити", не дьоргати, зняти зайвий вантаж і відпустити. Їм так легше летіти догори...Якось так сумбурно...

 

Я, звичайно, досвіду в шлюбі немаю, але багато дописів звучать так, ніби Віка має стати його мамою і виганяти його на роботу, шукати йому роботу, організовувати йому роботу. Думаю, це не допоможе, а, навпаки, тільки ускладнить стосунки. Тому я на всі сто погоджуюсь з

Вікторія, у тебе творчий потенціал, як океан Є куди рухатись і до чого прагнути

 

ну, не знаю як Ви собі уявляєте, а як то бути коли торба-торба, з хати можуть вигнати, діти голодні, їм не поясниш що веди вчать,що треба чекати. Я особисто не вважаю, що я мама свому чоловіку, ми рівноцінні партнери, треба піду на роботу. Але хочу ще для дитинки ще побути вдома. Його завдання добути харчі грубо кажучи. Наша сім"я то наше підприємство, де кожен тягне свою ланку. Знаємо наші слабкі і сильні сторони і як то можна використати. Щоб наша фірма не пішла на дно - треба гроші.І ми працюємо над цим, хто в чому сильний і все. Без образ і нарікань.
Бачу людина розкачується довго, то я його підштовхну, тим більше бачу, що є бажання рятувати ситуацію.
@Jusi а те, що Ви радите, то фактично взяти на утримання мужика. Раз сталося, що не сформований людини поки стержень добути гроші, або сформований трішки неправильно. То нема "свалу", треба домогти, коли дружина може.
Поставити все на рейки, далі все би мало піти як по маслу...без змішування ролей.

@Vitusja я особисто не уявляю, як донести людині, яка то не розуміє протягом 5 років, що без його активної участі сім"я піде на дно...чи зробите Ви черговий скандал чи ні, від Вас нічого не залежить....

 

А якщо обоє сильні в тому, щоб реалізовуватись і заробляти гроші?

Я дуже люблю оцю фразу - " Що має робити сім'я, коли на будинок нападають вороги? Чоловік - брати кулемет в руки і відстрілюватись)) А дружина? А дружина має подавати патрони"... Так от, взяти мужика на утримання, це відібрати в нього кулемет і самій відстрілюватись. А подавати патрони - то подавати патрони))) Бути біля кулемета удвох...При умові, звісно, що це всіх влаштовує.

 

От і в мене з накручуванням те саме. Хоча насправді "холодний розум" - це завжди саме те, що треба. Але мистецтво бути дружиною...так ідеально звучить...то ж таке: хтось любить античність, хтось класику, а хтось і постмодернізм)))

 

Чесно - не маю бажання, та і сил, мені тепер зі своїм би "розрулити" бо вернулася на додекретну роботу на півставки, ні умов, ні зарплати толком поки не знаю - в кінці місяця буде видно

100% ускладнить. Якщо я хочу щоб він прораховував ризики і брав на себе відповідальність, то "няньчити" - останнє що допоможе. За нього і так довш

От хочу, бо мені цей варіант взагалі найбільше подобаєтся, будь-куди - навіть сторожем чи в який магазин на півставки щоб 2-3 тис додому точно 1 числа приносив і принаймі оренду ми оплатили, а в інший час - можна іншим займатися. Я саме з таких міркувань мінімальної стабільності і вирішила хоч частково на роботу вернутися (як не складеться - шукатиму аналогічно щось стабільне хоч за мінімальні гроші щоб був вільний час займатися своїм). Але він взагалі не розуміє тої теми, хоче щоб усе і зразу і ще чогось вважає що зараз заробляє значно більше як є насправді . І злиться коли я пробую впровадити якийсь облік фінансів. Все пробує мені доказати що то тимчасово, але та тимчасова повна лажа вже більш як рік тягнется... І все ніяк не донесу до мужа отой "глас разума"

Чесно, у мене були думки все кинути, "забити" на все і поїхати до батьків - там хоч жити є де і полюбе нагодують Зупиняє лише те, що це буде "квиток в один бік" бо назад в Львів вже не вернемося. І загалом все було б значно простіше якби було житло чи хоч якісь родичі у Львові

Є ще зовсім шальний варіант як "забити" - знову в декрет піти, але я поки не готова.

Тут важко зберегти ту грань - щоб мені не стати знову "добитчиком", а муж не розслабив "булки" (бо певний час до народження Влада якраз так і було). Десь в тому напрямі зараз і рухаюся. Але чітко проговорила що зі своєї зарплати НЕ буду оплачувати ні квартплату, ні оренду. Лише садок, одяг свій, малого, ліки, частково продукти. Муж не дуже зрозумів і час від часу дується

 

можна і бюджет зробити роздільний. це не буде на утриманні, але і не буде як класичний мужчина сімянин що утримує всіх

 

Я думаю, @Akina хоче не лише грошей, а якраз того, щоб чоловік проявив себе і досяг успіху, це дуже потрібно жінці, щоб поважати чоловіка, для здорової атмосфери у сім'ї.
Віка, мені здається, що варто ризикнути, ти ж авантюрна по натурі? От взяти, після відвертої розмови "по душам" (яку, звісно, ретельно продумати і зважити заздалегідь), вирішити:
а) якщо він стверджує, що (мільйон причин, чому не вдавалося досі) це все ж його і він зможе: наполягти таки на фінансовій звітності і плануванні - розпишіть разом бюджет, на що і скільки потрібно, який очікуваний заробіток, дебет-кредит всі діла, тобто для нього чітко буде сформульована задача (може він і справді не відчуває того руху грошей, при всьому моєму досвіді ведення обліку фінансів, я іноді вражаюсь, як гроші можуть часом витікати туди, куди навіть не подумав би), і тоді ти щиро відпусти ситуацію, урочисто йому то повідом, що ти надієшся, що він про все подбає, вас одягне-взує. Твою з/п також можна одразу розписати на щось конкретне, тим не менше, решта (чітко визначена) на ньому. На майбутнє, визначитись із своїми фінансовими планами загалом, дуже конкретно - скільки коштує, наприклад, авто, і скільки треба заробляти/заощаджувати, щоб купити його за певний час.
б) можливо в ході розмови він визнає, що йому це не вдається, тоді допоможи пошукати разом нові шляхи, порахуйте, скільки вам треба грошей, щоб протриматись на плаву, щоб мати змогу змінити роботу - тут головне подати це в позитивному сенсі: вказати на ті його риси, які допомогли б досягти успіху в інших сферах, але заважають в цій, вказати на таланти, які в нього є незадіяні, оце і є підтримка і похвала авансом чи ретроспективна похвала. Можливо він і сам зациклився на тій моделі, що власна справа - це успіх, і може думає, що і для тебе це саме так, і ти цього очікуєш, але успіх буває різний.
І загалом, раджу провести цю розмову не в дусі "я замучилась, давай я тобі розкажу, що тобі робити і дам шанс", а "мені не подобається, як є зараз, тобі напевно теж, давай подумаємо, що ми будемо робити в майбутньому, щоб жити так, як ми хочемо" і прийняти якесь керівництво до дій, в якому кожен з вас буде розуміти, що очікує він нього інший.
Те, що ти сама можеш заробляти, це, звісно, факт, але мені так видається, що суті тих неполадок це не вирішить, навіть якщо фінансове питання саме по собі вирішиться твоїми заробітками - думаю тобі таки треба бачити його успіхи і знати, що він це зробив для сім'ї, що для нього це важливо і він несе відповідальність за всіх вас, хоч ти і розділяєш її з ним ( і нехай і заробітками також), вести самій - це рішення, але далеко не кожна буде щасливою при такому розкладі, і справа не в тому, наскільки ти сама талановита, здібна і енергійна - то не повинно йти в розріз з чоловіковою відповідальністю.

 

Я не кажу працювати на трьох роботах чорноробочою. Я говорю про самореалізацію, про роботу, яка приносить задоволення.

 

Мораль є у всьому але не завжди нам підходить. Ви не можете говорити за жінку бо не знаєте іі . Вони пройшли Рим і мідні труби , вона знає його не легкий характер і реально ніколи не гналась за статками .
В даному випадку хлоп дуже довго догоджав і намагався приносити мамонта тим що до вподоби дружині в результаті схарився сам , пішов як то кажуть на дно. І сам себе з нього і витягнув . Паше як кінь , вчора мене якраз віз то аж світиться . Він як треба собі то звісно користується юридичними знаннями але не як спосіб основного доходу . Одним махом " намутив " собі дві квартири . таксування -про що мріяв і де йому добре . Ніякий жіночий менеджмент не допоміг йому , а мудрість жінки в тому що не погнала вчиняти подвиг на благо сім'ї ....

 

Чесно: займаючись ремонтами зірок з неба не нахапаєш.Тут або пашеш як кінь руками (а це, як я зрозуміла, йому важко) і більше 10 тисяч в місяць (при стовідсотковому завантаженні) не заробиш. Але він так не зможе. То от майстри, які все життя працюють, які іншого виходу не мають, і їхні жінки не вед читають, а констатують: треба то, то і то -- от він йде, і гарує як кінь, бо по іншому заробити не вміє.

Є інший варіант: зробити свою фірму. Але не з однією бригадо\ю, бо завжди будуть форсмажори вищеописані, а з кількома. Але це, як на мене, має робити людина, у якої ота бізнесово-ремонтна жилка із дитинства розвинута. Ото і усі перспективи у ремонтній галузі. От і все. Нехай думає, що у тих запитлених квартирах він втрачає свої найкращі роки, а жінка у той час без нього зовсім не задоволена, і зовсім не щаслива.

Ти казала, що в нього язик добре підвішаний. Ну чому він не йде у торгові консультатни? Дивись, зараз оцей найбільшйи торгово-розважальний центр на кульпарківській відкривається. Там буде все: від ашану-зари-боулінгів-кіно до невідомо чого. Нехай десь туди резюме дає. А у тих всіх міжнародних брендах дуже чудова кар"єрна драбина. Починаєш від продавця, гарно себе зарекомендовуєш -- і постійно піднімаєшся

 

100%

Ага, троха зациклився. Я проти (і він то знає, але не згоден), а я не те що не вірю, а реально не бачу його в даний момент часу у масштабній власній справі, можливо, за рік-другий, але зараз ні...

От в чому загвоздка - не хоче говорити. І я в тому частково винна, бо більшість розмов таки у підсумку сповзає в критику. Бо я втомлена і роздратована загалом. Тому і хочу якось почати себе стримувати, бути толерантнішою і доброзичливішою щоб зменшити шквал претензій (так, так, я усвідомлюю що я теж не золото ) і тоді, можливо, він мене почує. Бо всі розмови "как дальше жить" зводяться до того що муж каже "ну я ж стараюся, впахую" а я пробую до нього донести що може не туди стараєшся і варто перевести енергію в продуктивніше русло. Але то тєєєжко бо я за революцію ("все кидай завтра і пробуй якусь нову роботу" ), а муж все надієтся на еволюцію ("ну та якось воно, он там уже за поворотом добре буде, я ж стараюся").

Поки не уявляю як. Бо то добряче "бабахне" і по мені. Зараз є так, що в останню хвилину я рятувала декілька разів оплату оренди бо інакше опинимося на вулиці, а іншу квартиру за такі гроші просто не знайдемо. Більше нічого не роблю - одяг мужу не купую, продукти вище за "мінімальний кошик" теж. Він вірить в світле "завтра", не хоче бачити що теперішня робота то глухий кут і краще не буде. Бо "у всіх зараз з роботою важко"

Юль, я йому уже скоро дірку в голові виїм з того приводу, а він вперся лише в одне що "торговому представнику треба машина", і всі інші мої доводи не чує. Бо коли кажу "он, іди, там зарплата 5 тис" починає "що таке 5 тис..." він думає що зараз має більше, а не має насправді (може брутто і є, але якщо відняти ремонт перфораторів, всякі розхідники, дорога і т.д), менше точно, є лише купа нервів, підірване здоров'я, ненормований робочий день.

Його "конверти" то оренда, комунальні, одяг для себе і т.д, продукти (все що більше за картоплю, олію, макарони), будь-яке дозвілля. То мало?

 

чесно, не розумію.. приносиш мамонта це чудово, але пліз принось його в гарному костюмі з відповідним статусом? не кожен бізнес зараз прибутковіший за просто хорошу роботу і середньостатистичний юрист може заробляти нарівні або й менше за таксиста, принаймі в моєму оточенні
звичайно у всіх потреби різні, комусь важливіші фінанси, комусь статус
але я б не хотіла щоб мене чоловік перестав сприймати, бо я зробила вибір до душі

 

Я не можу повірити що опинились би на вулиці. Він просто знає, якщо щось - Ви придумаєте, підстрахуєте. Воно то добре, пара має жити і працювати в унісон. Але то не всім підходить, є чоловіки, яким треба пережити стрес щоб щось усвідомити, опинитись майже на вулиці, може він тоді щось змінить.
А Вам раджу частіше казати "Добре коханий, як скажеш".
То не заважає Вам працювати і підстраховувати себе на чорний день