Привіт, дівчаточка. У мене зараз другий декрет. Перший був давно і вийшла я з нього дуже рано, бо не могла витримати "дикретно-хатнього" давіння на голову. Про це я потім довго жалкувала, бо ні роботу нормально не робила. ні дитину не мала змогу доглянути. Але то не тема для розмови зараз. Сьогодні у мене кращі умови і дитина спокійніша вдалася. Мацьопику рік. Але, чує серце, щось починає знов "крити". Не знаю, де себе подіти і чим занятись, щоб гармонія була і в хаті і в голові. Ситуація ускладнюється тим, що ляля завжди поруч, так що про манікюр-педикюр-каву-кіно і т. д можна забути. Плюс подруг тут не маю, бо з іншого міста, а ті шо є- або на роботі, або заняті. Одним словом: діліться, де себе подіти і як зробити собі " правильний" дикрет, щоб і в голові і в хаті був порядок
дякую, звичайно, але я не по рукоділлю...Та й думаю, тут якісь креативніші ідейки можуть запропонувати. А якшо серйозно - то постійно мучить пистання: де мама має подітися в таку от погоду (та й не лише таку), щоб не просто "поля-ля", а й розваги, і розвиток і само ітворчареалізація...і дитина збоку
Так хто ж знає які в вас інтереси? Хобі вам треба. Флай леді спробуйте. На форумі є прихильниці і темка
Організуйте свій час щоб дитина хобі не заважала. Крім того є старша дитина яка годинку може побавити раз в якийсь період меншеньке, поки в мами час на себе. Головне бажання, а час знайдеться. Купа тем на форумі про всяке різне, за вас ніхто нічого не організує бо у всіх різні діти і різні обставини в житті. А то виходить що ви сама з дитиною і більше нікого з вами немає.
Зараз у Львові відкрився центр з міні-садком, де дитина бавиться, а мама поруч працює чи на спорт йде У Львові відкривають унікальний дитячий центр для батьків та малюків
ні, не виходить, а саме такі і є...такі обставини) --- дописи об"єднано, Oct 12, 2016 --- так, чула про нього. Дуже цікавий задум, але на разі, дуже експериментальний. Дівчата робитимуть все методом спроб і помилок, досі самі не знають що це до кінця буде і як воно буде...ну..побачимо, що у них вийде. У будь якому разі, впевнена - вони на правильному шляху, бо таких закладів, де мами можуть відпочити від дітей з дітьми нема
Слінг Вам в поміч і робіть що хочете. Навіть в хаті деколи зручно примотати дитину за спину і щось зробити корисне.
Я вам про себе напишу, той час, коли дочка була у віці вашої дитини, можна? Вона в мене не спала, можна сказати, принципово, лише по пів години кілька разів на день, і то тільки на руках, при будь-яких спробах вкласти в ліжечко - прокидалася, відповідно спала я, самі розумієте, практично ніяк (про слінги я тоді навіть не чула, нажаль)до 2 років. А я читати дуже люблю, тож придумала собі, поки вона спала, то однією рукою притримувала, другою брала книжку, вмощувалася (зі сплячою на руках дитиною) на дивані і так читала (за той час книжки Наталі Забіли вивчила напам’ять, потім ті віршики слугували мені в якості колискових). В манежику вона не бажала сидіти, з дитячого крісла вилазила, незважаючи ні на що, а я панічно боялася залишити саму в кімнаті (перша і єдина дитина, а я була ще та перестаршена мать), тож теж собі вигадала розвагу:бавилася з нею іграшками, вирізала з коьорового паперу буковки (то нічого, що вона ще зовсім крихітка була, але ж цікаво!), коли треба було щось готувати (жили хоч і з батьками, але ж вони працюють, а я вдома і мені б совість не дозволила їх не погодувати після роботи), то, каюсь, брала все в кімнату, там підготовлювала, а тоді в кухні закидала в баняк. В перукарню і на манікюр не завжди вдавалося вибратися, та й фінанси не дуже дозволяли, тож манікюр робила тоді сама і знайшла перукар, яка приходила додому. По хобі - бісером я тоді ще не займалася, але непогано плела на спицях, тож і тут довелося давати собі раду - дитині малесенький моточок, щоб не шкода було, вона собі розмотує, бавиться (під моїм наглядом, звісно), а я плету. В гості ходили завжди з нею, вона мені не заважала. Відчуття деградування теж було, знову ж таки рятувалася читанням, намагалася щось нове вивчити, хоч і не дуже вдавалося; але це відчуття зникло з виходом на роботу (правда з декрету я вийшла, коли їй виповнилося 3).
Я також шукала постійно чим зайнятися,) а дитина не давала. Бо зранку готов їжу, всіх покорми, помий...потім гуляти. На прогулянці я ні з ким не мала можливості поспілкуватися, бо дитина всюди маму хоче) в рік ми вже добряче всюди бігали. Час для себе був тільки в обідній час 2 години коли дитина спала. Я малювала собі кухню яку я хочу) і ще досі малюю...кожного разу щось інше), планую що б в дома змінила)... читала книжки як було як), почала малювати) але то тільки коли без дитини бо з нею не можна) вона також хоче участь приймати. От згадую нам зараз 1.9р тоже біло і ще є відчуття деградації, і обмежаності в саморозвитку), але я навчилася з нею терпіння, уміння слухати і прислухатися. Ще займаюся торгівлею через інтернет...у вільний час купляю товар в стокових магазинах) дивлюся сама що б можна було продати) і продаю...це сумісно з вихованням дитини, всі мої клієнтки в основному так само роблять) торгують чимось). Ви визначіться чого б ви хотіли на справді і думаю що можна б луло знайти спосіб робити ще з малечею)! Бажаю вам успіхів!)))
то вже може трохи не в ту тему, але скажіть про свій досвід (якщо можна) - як ви знаходили/знаходите той час при трьох несадочкових дітях? чи просто є поміч зі сторони типу няні, мами?
Нікого зараз нема. Був період, що мала няню на 2 години для когось з дітей, тоді ходила в автошколу, чи з меншою сама була. В мене зараз прекрасний період, коли діти мене зовсім не напрягають. Ну бігають під ногами, ну балаболять цілий день. Під вечір хіба від того говоріння трохи втомлена, а решта мені все подобається. Я ще з ними онлайн вчуся, офлайн ходжу на різні події, гуляю, готую, маю великий квітник, займаюся ремонтом в мами і в себе. Трохи їм часом не хочеться зі мною намотувати кілометри, але якось не дуже протестують. До року молодшої було не то, щоб важко, але так трохи на автоматі. Власне тоді брала няню старшим. А зараз якийсь такий повний стан спокою. Ну то як з чоловіком. Він звичайно ходить на роботу, але ж мало хто хоче ще й в відрядження його відправити, щоб мозок не полоскав десь так в мене зараз з малими, вони просто є поруч і часом полощать мозок))) а ще є пмс, коли я сама себе готова від них подалі відправити. То певно від мами залежить багато. Є в мене коліжанки, які щось би вічно розвивали, працювали, когось зустрічали, ну то діти не дуже вписуються в такий графік, бо це і для них важко. В мене старша в школі з 9 до 17, так що я теж горе-мать - здала дитину на весь день без попередньої жорсткої підготовки садком)))
Я не трьох, але з двома малими находжу час на себе. Нелегко, незавжди, але поки Дарчик спить , я тренуюсь, Мелася поряд бавиться. Я почала ходити пішки багато, старша сіла у візок, так ми можемо йти кудись далеко, завжди цікаво, бо різні майданчики для неі, менший в слінгу. І я взагалі зрозуміла, що щаслива , що в нас садка ще нема. Це був тотальний стрес для нас обох, я той вересень досі згадую... І бачу, що чим старша Мелася, тим з нею стає якось легше, вона забавиться часто сама, більше на мене реагує і слуха. Ну нема цілковитого відпочинку від дітей, так, але зато є спокій. От зараз приіхала моя мама на тиждень, шоб допомогти. А я відчуваю, що мені легше і краще, коли я сама. Ніхто тоді не стоіть над душою, що треба Меласі мяска, компотику і сочку обізатєльно... І шапочку, бо вітер..
те, що діти @Haidee не напрягають @Haidee, не значить, що вони не напряжуть Вас, ще і в гостях Легко - не значить, що не треба коло них нічого робити. Гармонійно. В мене був гармонійний період, коли всі діти були зі мною цілодобово. Фізично нелегкий (напевно, бо це було давно) але дуже комфортний. --- дописи об"єднано, Apr 28, 2018 --- хочеш увігнати в комплекси плахіх мам?
Не знаю. Думаю, це якраз нормально - мати багато дітей і не напрягатися. Просто часи такі настали, що це мало не моветон - хотіти багато дітей і не бігти від них на роботу. Я не можу сказати, що в мене аж такий дзен і 100% суцільне мімімі з малими, але якось саме прийшло відчуття гармонії і мені так добре, як є. Думаю, кожна жінка теоретично може прийти до цього. Це ще залежить, як в неї самої було з мамою і чи хоче вона відійти від моделі "діти - то напряг заради результату". Я не кажу, що мені часом не хочеться їх кудись прилаштувати і зайнятися виключно собою, але то якісь одномоментні пориви, бо частіше я таки хочу бути поруч і хай собі крутяться біля мене, поки хочуть. Та й ростуть вони дуже швидко. Он старша вже в школі і помаленько віддаляється в бік "потусити з друзями". Ниє, чого то літні канікули так довго, їй 2 тижні вистачить))) --- дописи об"єднано, Apr 28, 2018 --- Сказала закомплексована мама 4 дітей, яка працює і заробляє гроші, водить їх на гуртки і навіть не сплавила в садок на повний пансіон. Ггг.
Я розумію, що "легко", то лише частково від дітей залежить, а більше від мами. Я хочу подивитися, на стосунки мами і дітей, живий приклад. Не мимоволі побачену на вулиці сім'ю, а отак по справжньому, довго, в реальному житті. Мені справді такого не вистачає. Я розумію тих, кому не хочеться втікати від дітей на роботу. Але хочу позитивний досвід.
