Чоловіки просто досить сильно керуються інстинктами, тому і видаються дітьми) ІМХО Мені подобається та теорія що чоловік розвиваєтся все життя, а жінка народжується на свому максимумі який потрібно підтримувати, щоб не деградувати... тому якийсь період життя чоловіки відстають від жінок, садочок-школа, а потім вирівнюються і далі далі далі, ну звідси і пішла фраза про вино, що з віком кращають... але то не про інтелект, швидше про потенціал. Ну цікава теорія) Надіслано від мого SM-J700H, використовуючи Tapatalk
Де взяти сили\ресурси щоб почати безумовно підтримувати чоловіка? Я розумію що то нам зараз дуууже потрібно і "насущна" проблема вже довший час. Але в мене назбиралося стільки претензій і втоми... Швидше втоми від тотальної нестабільності і неможливості 100% розраховувати на нього. Йому потрібна моя віра і підтримка отак прямо як по ведах - не критикувати, не кричати, мовчати, любити, приймати і вірити (сам вже декілька разів про то говорив). А я не можу заспокоїтися і повірити поки не матиму хоч якусь впевненість що завтра буде де жити (орендована квартира - то), що їсти, і я не ходитиму по снігу в туфлях... Тобто що муж все вирішить і мені не доведеться в останню хвилину "коня на скаку"... Якийсь такий затяжний і дуже складний період в житті, більшість сварок і незадоволення якраз через тотальне безгрошів'я. А муж сам в себе не вірить, та ще і я час від часу зриваюся і таки "пиляю", або ще гірше - кричу а в гніві я реально страшна як торнадо - мене навіть чужі мужики бояться, хоч і розумію що то взагалі не допоможе вирішити проблему, а навпаки лише її дууже посилить. Максимум на що я зараз здатна - просто стриматися і помовчати, але безумовно підтримувати і ставитися з розумінням до чергових форсмажорів поки вище мої сил Сильний характер в жінки - то таки зло і я часто відчуваю що "давлю" ним чоловіка, а то шлях в нікуди, бо не даю йому розкрити свій (тобто повторюю те, що робила його мама в дитинстві і що його найбільше злить і муляє), та і я втомилася... Я не хоооочу бути "бабою з яйцями" Виходить замкнуте коло - я почну вірити коли побачу що муж може сам все вирішити, він почне вирішувати коли я повірю... Як, ну як його розірвати? Легко сказати "перестати контролювати" і не тиснути, але зробити то... Ех, все частіше думаю, що стати м'якою, мудрою жінкою у мене ніколи вийде
Найбільша мотивація для чоловіка має бути сам факт, що його сім'я може залишитися на вулиці. Я мабуть не по ведах, але й хвалити погану гру нема сенсу. Треба просто речі називати своїми іменами, а далі все залежить від обставин. Чи є можливість, то об'єдеати зусилля в пошуку грошей, стати добидчиками. І залежно від обставин перебирати вакансіями в більшій чи меншій мірі. Або поки переживається криза тимчасово переїхати до батьків чи знайомих, щоб квартира не жерла пів зарплати....Найбільша підтримка -допомогти/ підказати виходи з проблем. А часом запропонувати себе в поміч, но не брати все на себе....Криза то тимчасово, після неї приходить весна.
Ну це і не потрібно. От в чому ваші проблеми? Він не може організувати свою роботу, так? Ну то організуй йому. Стань ти його менеджером (чи продюсером))). На його роботу є реальний попит. Я зараз на дачі дах і підлогу роблю. То майстрів на дах я чекала (і ще чекаю) вже більше трьох місяців. У них купа роботи і кажуть, що і всі їх колєги заняті. Я просила когось до підлоги, то він при мені обдзвонив з десяток -- усі працюють. А це вже жовтень.... Тому на твоєму місті я б не надихала, а брала у свої руки. Ти із своїм чоловіком похзнайомилась, коли ви були ще зовсім юні. Я свого у 27 зустріла, у 30 женила. Тобто він уже був і з освітою, і з роботою. Я не маю зауважень до його роботи. Але йому потрібен отакий постійний кнут. Є у нас такий кнут: графік називається. Але інколи можна зробити щось швидше графіка -- і спокійно (хотіла написати відпочивати, але то не про нас))) займатись дітьми, дачею, жінкою, селом.... Тому мушу як той наглядач стояти над головою і :Мася-Мааассссяяя-Масссяяяя!!!! Він мене у ті моменти ненавидить, готовий роздерти. Але працює швидше -- свалу нема. Бо то легше швидше кінчити, ніж то слухати від мене. Короче, наші ідеальні чоловіки мають свої неідеальні приколи. І тут є 2 варіанти. Перший, наприклад у моєму випадку, дати чоловікові працювати скільки хоче, а самій в той час вареники ліпити. Але ж я так не можу!!! Пошуріку зробив роботу -- і ліпиш зі мною вареники) Тож дій, дівчино
та чого відстають в одному трохи безпорадні, в іншому зростають хлопець-третьокласник шарить в математиці, але підштанники в нього навиворіт дівчинка ідеально вдягнена і булочку жує акуратно, і списує в нього. А він кришить ту булочку (якою вона з ним ділиться за списування ) і плямкає, бо думає про щось вище, ніж етикет
не варіант - якщо ми поїдемо зі Львова то вже назад не вернемося. Ми тут самі-самісінькі то якась карма чи що - бо робота в принципі є, грошей немає - то "кинуть", то матеріали по 2 тижні везуть, тообмануть, то не доплатять з завидною регулярністю. Ну не хооочу, не хочу я нічого вирішувати за нього, і працювати всією сім'єю в одній сфері теж. Хочу щоб він був "дорослим хлопчиком". Ну і так, одружувалася я не з дорослим (але в принципі усвідомлювала то і не шукала "легких шляхів" ), а познайомилася тим більше (в 19 ). І я ні разу не ідеал і теж досі не дуже доросла в свої скоротридцять Він, певно, теж трохи втомився бо, чесно кажучи, в порівняні з тим що було раніше він таки став значно більше відповідальності на себе брати, і йому таки нелегко бо раніше там мама-тітка-родичі прямо як клан все вирішували і керували, я в свій час запропонувала втекти далеко-далеко (здебільшого саме подалі від їх впливу бо сам він злився, хотів але не наважувався), виходить що повірила і таки надихнула і йому потрібен отой "надійний тил", а "тилу" зараз немає - є сварлива жінка вдома, а жінка сварлива бо у неї базові потреби з піраміди Маслоу не задоволені . Замкнуте коло в якому і крутимося отак більш чи менш успішно уже досить довго. Тиснути не варіант - нічого не міняється, тільки гірше стає всім, я дуже хочу відійти від тої, м'яко кажучи нездорової, моделі що була в його сім'ї - мама всіх "спасає", все краще за всіх знає, все вирішує, тато (і діти) - дурні і непутьові я "буйна" і на його місці б в підлітковому віці 100% б втекла з дому або капітальних дурниць наробила би від такого тиску, а він набагато більш "правильний"- сім'я і все таке, то ж родина, так не можна... Я - логік, він - етик, тому загалом не схильний до дуже радикальних дій, особливо якщо вони когось дуже образятьТа і муж теж хоче але шукає підтримки... Єслі що, я то все знала і дуже чітко бачила навіть 9 років назад, але була мала і наївна , думала що зможу ЙОГО змінити, то тепер вже знаю що когось змінити неможливо, а себе змінити ой як тяжко... То, певно, такий урок покори і прийняття бо мій найбільший гріх то все ж гординя (я теж іноді все краще за всіх знаю ). Влад своїм народженням (а також неспанням, активністю, впертістю і всім іншим) дуууже добре підкорегував якусь частину і "прийняти те що не можеш змінити" в мене вже здебільшого виходить непогано. А от змінити те, що я можу, але не звичним для мене "рубанням" вузлів, а м'яко і терпляче поки не навчилася... Ходжу кругом тих "вед", ходжу, чую що треба воно мені таки, і все не знаю з якого боку приступитися
в мене списували математику)) і твори теж хлопцям писала). То не про інтелект чи схильності до наук, і навіть не про статеву природу. Просто в чоловіка все іде по наростаючій і до вершин в межах потенціалу, а жінка рухається прямо або вниз. Тобто якщо окреслити математично) потенціал за 10бальною шкалою і припустити ідеальний розвиток в обох. То жінка вже зразу народжується з 10, а чоловік може з 3 чи 5 але в 25-30 років вже теж їх буде мати... так само може бути з народження в дівчинки 5, а в хлопчика 2, але його максимум 8, тому за ідеальних умов він колись її пережене. Ну то теорія така, а не закони природи)
Акіна, я вас розумію. Схожа ситуація: одружувалися молоді і ще тоді я розуміла, що у фінансовому плані буде не легко і мені доведеться багато тягнути. Ну так воно і вийшло. І я втомилася. Зараз ми живемо в мінус: проїдаємо запаси (добре, що ще до самого дна нам ще не близько), але чоловік то розуміє і робить кроки в правильному напрямку. Але ДУЖЕ повільно! А хочеться мені швидше. Наразі моя стратегія просто мовчати, але ще півроку тому я часто зривалась і капала. Я якось сіла і порахувала, скільки ми проїли з наших запасів і ця сума вразила чоловіка. Хоча я не можу сказати, що вона його спонукала активніше діяти. Не знаю, що вам порадити. Просто вирішила поділитися з вами своєю історією, що ви не одна. Я пробувала так, як казала Кандя: бути організатором - не спрацювало: я давала завдань значно більше, ніж чоловік встигав виконувати і мене це бісило. Тому вирішила припинити. І тоді, коли він знайде роботу, то зможе бути впевненим в середині, що це виключно його досягнення. Думаю, це буде гарна підтримка для самооцінки. Але подумайте про його якості, які вам подобаються, або які допомагають вам у житті, побуті чи роботі. Такі точно знайдуться. І будьте вдячні за них, не сприймайте іх як таке, що само собою має бути. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
В сфері Вашого чоловіка то тотально таке. Завжди знайдеться хтось мудріший чи хитріший. Контракт ,я так розумію, перед виконанням робіт ніхто не підписує, тому так і виходить. Вам(говорю по чоловіка) вихід, знайти роботу зі стабільним доходом, трудовою книжкою. Тут від надувань ця книжечка і захистить. Говорю зі свого досвіду, поки ми ніби знайшли роботу, але ще пригледжуємося, як там по зарплаті. Так от у Львові багато вакансій де не потрібна особо і освіта і досвід роботи. Можна йти в продажі, торговий представник, мерчардайзинг, продавець консультант в торгові мережі там є дуже непогані зарплати. Не знаю на яку суму Ви розраховуєте, але від 5 тис. можна пошукати. Далі завод пошиття чохлів на БМВ - бадер, також ніякого досвіду роботи все вони вчать зарплата кажуть 5 до 7 тисяч. Плюс можлиість кар'єрного росту. Може піти в будівельну компанію, зарплати не знаю. Ви Акіна пошукайте по акансіях, почитайте про співбесіди, як їх успішно пройти. Самі навчіться, тоді берете чоловіка підсовуєте під ніс і все вкладаєте в його голову. Вакансію самі вибирайте, можете йому вкл комп разом підбираєте. Напишіть резюме, може спершу йому дати, але думаю то буде довго....І вперед. Я думаю ще варіантів виходу з даної конкретної ситуації міліон.То я пропоную швидше для прикладу. Ви може знайти свій. Але те, що я пропоную взяти і активно почати "допомагати чоловіку", то і є "насправді надихати ", причому більш ефективне як просто хвалити за ніщо. Впринципі на співбесіду піде він сам, і повірте медальку на груди за це він впевнено вчіпить саме собі.Чомусь такі вони чоловіки. Ви хочете дорослого чоловіка? Чоловікам потрібен досвід, повинні діяти і бачити результат, тоді вони робляться впевненішими. Думаю без Вашої підтримки, страх перед невідомим переможе і він таки нічого не змінить в даній ситуації. З часом походивши по свібесідах він пристріляється і Ваша допомога стане непотрібна, будете мати дорослого. Тоді вже і відійдете на другий план.
Приклад з життя знайомих. Чоловік скотився наніц , боргів стільки що годі уявити, постало питання навіть чи піде дитина до школи бо нема в що одягти , часом навіть істи не було що. Вона повністтю відчепилась від нього, бо люба спроба говорити то скандал і тд. Вирішила поіхати до батьків але він зрозумів іі відсторонення і не пустив. Вона на скільки могла припинила розмови з ним і контакт. Сама не працювала бо в декреті. Ну ситуація така чорна дира в якій сидить чоловік і його сім'я . Він пив, і в один момент включився ... без вказівок, сторонньої допомоги, і тд. Пішов таксувати , організація дає нову маншину - платиш оренду і решта твоє. Жінка колись була проти таксі, а зараз щаслива що не баче його і головне розуміє що він чудово справляється. Жива копійка кожного дня , купа клієнтів і контактів, налагодилась фінансова сторона, не сваряться ... він вже давно хотів в таксі а жінка все була проти, типу небезпечно, важко . При тому що той хлоп хороший юрист, має свою бригаду по ремонтам квартир ... але то все не було його. Душа не лежала , закинув і скотився в прірву.
Емм... а я думала, в мене одної зараз таке... От кожне слово розумію з написаного Вами. Ніяк не розберу, це криза середнього віку в чоловіка, чи що? Ніби ранувато ще (у 30). Ще донедавна (+/- півроку тому) все було зовсім по-іншому. Маю на увазі матеріальну складову нашого життя-буття. Зараз при чоловікових словах "довірся мені, все буде добре" твориться щось незрозуміле. За цей час змінив 3 (три!!!!) місця роботи. Дівчата, три! Я думаю, тут нікому не треба пояснювати, що оці всі "стрибки у невідоме" тягнуть за собою значні перебої з фінансуванням. Добре ще, що я чимось займаюся, і ми маємо за що їсти, але це мене, м*яко кажучи, не влаштовує. Дуже важко засинати і прокидатися з думкою, що "невідомо, як буде далі", якби я лише за себе відповідала - то ок, пережили би. Але ж є ще Аня, яка теж їсти хоче. Я вже не розумію, можливо, йому дійсно просто не щастить, а я не можу це прийняти? До прикладу, залишив одну роботу, "бо мало платять, а багато хочуть", знайшов іншу, де платили не набагато більше, а хотіли набагато більше... Ну все б нічого, але те підприємство збанкрутувало... Виплатили не всю ЗП за останній місяць... Знайшов іншу роботу - втомлюється страшно, по 13-14 годин вдома не буває, буде кидати знову. Система виплати ЗП така, що гроші за вересень отримає 30 жовтня... Вибачте, що багато "...", це замість "нема слів" Може, якщо я таки "довірюся йому", то щось зміниться? Це доволі важко, враховуючи садочкову трирічку, яка може у будь-який момент захворіти і потребувати 500 грн на ліки. Одним словом, постою послухаю.
Між іншим -- да. Відправ його на роботу кудись. Так, щоб і графік був, і зміни, і трудова книжка... І ти будеш знати, що в 18.15 чоловік буде дома. А ще краще -- дитину із садка забере. А своїми ремонтами може підкалимлювати, а не мати то за основне джерело роботи. (от моїй мамі ремонт робив водій трамваю. Отак багато років займався ремонтами, потім колєги поспивались, а він інших напарників не знайшов, хотів стабільності, трудової книжки -- і пішов на трамвай. Взяв лікарняний на тиждень, потім ще кілька днів поміж роботою забіг -- і люкс!) Нє, ну я розумію, якби він там 20 років тими справами успішно займався, а тут трохи криза. То можна перечкати. А як воно йому ніколи не йшло -- ну то нашо воно йому здалось. Шукає себе? Нехай шукає, але нехай спочатку забезпечить жінку. І тойво -- навіть не думай на заробітки його відправляти. Тут можна знайти роботи. Прикрий ту лавочку із тими ремонтами. І мені ото не зрозуміло, коли із самого ранку до пізньої ночі. Ніодин майстер із тих, що мені роблять, так не поступає. І майстри у мене дуже хороші. Всі розуміють, що у них є сім"я, що вони не коні, і що у нас є нормований день. Нє, я розумію, там швидше об"єкт закінчити -- то одне, але щодня отак до вечора, то вони там більше шаряться. Так на кожній роботі. Як маєш чітекі рамки -- то робиш, а як не знаю скільки -- то тянеться та гума --- дописи об"єднано, Oct 12, 2016 --- не бачу ніякої моралі у цій історії. Просрав усе і пішов таксувати. А жінка припинила контак не через мудрість, а через те, що реально її схарив. Ну єдиний зачьот йому -- що жінку дюо мами не відпустив. І якби я взяла юриста і бізнесмена, то б не хотіла отримати таксиста --- дописи об"єднано, Oct 12, 2016 --- у нас на роботі така ж система, то тільки перші 2 місяці важко, а далі піде стабільно, щомісяця. Єдине, що то хріновата робота по 13-14 годин на добу
Акіна, ми проходили через таке. Коли чоловік просто влаштовувався на роботу, то довго там не затримувався - казав " не моє", " Начальство дурить на гроші", чи " Колектив поганий". І я його розуміла й приймала його рішення. Сидів вдома, то казала, шо треба гроші, бо нема шо їсти, злився, але ніц не мінялось. Перестала казати, хай сам бачить, то швидко знаходив нову роботу. Знову не надовго. Потім вирішив свою справу відкрити, але ж самі знаєте - не стабільно, бо сьогодні клієнт є, а завтра нема, і незнаєш на що вистачить грошей цього місяця.... Врешті зєднав докупи, вдень звичайна робота, хай навіть через нехочу, зато є стабільна копійка, а після неї - підзаробіток. І власне його тримало на роботі те, що я його не рухала, і він мав справу до душі.
Мій життєвий досвід показує, що фінансова складова то є дуже нестабільна змінна нашого життя. Як казала моя бабця - як тобі добре, готуйся що стане зле, а як зле - готуйся що буде добре. Ми з чоловіком знайомі 10 років, разом 7, з них 3 одружені. Спочатку були студентами, ну то таке. Потім він мав хорошу роботу, але не до душі, покинув і почав з нуля освоювати те що подобалося. На момент нашого зустрічання прийша ера моєї аспірантури і його пошуків. Він сидів вдома цілими днями, коли появилися замовники, то теж часто недоплачували або взагалі кидали. За зароблені гроші максимум міг купити собі щось з одягу чи взуття, трохи допомагали батьки, я купувала продукти і всякі ласощі, в основному. Максимальні розваги то було вино з сосисками в сусідньому лісі. При тому що в мене був наче непоганий дохід, ми не могли кудись поїхати далі ніж в Карпати з наметами. Були моменти що я вже просила його спробувати вернутися в попередню галузь, щоб мати хоч якісь гроші. Через фінансові проблеми ми не могли одружитися. Потім він знайшов першу роботу в новій галузі, наші доходи зрівнялися. На другій роботі його дохід став вдвічі більшим за мій. Ми одружилися, змогли забезпечувати свої фінансові потреби і навіть щось почали відкладати про майбутнє. А потім радикальний поворот, мій дохід став копійчаним, і робота безперспективна, а він доріс до того рівня що прагнув. І я зараз наче розслабилася, виховую донечку, займаюсь хатніми справами. Але знаю, що в будь-який момент все може змінитися в будь-яку сторону, і що не можна розслаблятися. Уявляю, наскільки складно було б з дитинкою про такому доході як кілька років тому. Але тоді теж були такі складнощі через те, що як подумаю, якщо ми те пережили, не розійшлися, то переживемо ще не одну бурю. І рано чи пізно все буде добре
Якраз те, що я казала. І якраз Акіна казала, що чоловік не може тими ремонтами важкими займатись, бо щось із спиною. Зате він ас в електриці. А електрику можна без важких фізнавантажень проводити і плюс можна без напарника. А Акіна може навіть на ДП темку із електропослугами зробити. карочє, ще раз каже: нема чого бути слабою, треба брати у свої руки --- дописи об"єднано, Oct 12, 2016 --- тобто він шукав, він щось робив, він знав, куди рухається.
Знаю по собі часом хочеться побути трохи слабкою жінкою, особливо коли й так усе в твоїх руках. Та його ж на силу не запхаєш. От мій коханий, хоче мати свою справу, вже 5 рік хоче, але щось нічого не виходить. А діти ростуть, а з ними і потреби (фінансові).І як я не стараюсь моя підтримка вже по трохи вичерпується, і починаю зриватись. А в чоловіка на все одна відмовка "То ти можеш ціле життя на когось вкалувати за 2000. А я хочу на себе працювати. А що ж зробити, коли далі бажання нічого не посувається. Я вже купу книжок накупила від Свічадо, що навчитися підтримувати чоловіка, але поки що не знаходжу часу прочитати.
Мені особисто такий варіант розвитку подій дуже навіть нра....навіть творчу відпустку пару місяців йому дала, але ніфіга, сказав, що піде працювати на пана... А Вам потрібен приклад, можливо серед знайомих є....тоді чоловік активізується, може та людина зголоситься почати консультува як що і по чім. І Ви почитуйте про влесну справу для загального рлзвитку і не тільки))).
Завжди хтось один в парі сильніший. Якщо сильніша, швидша, організованіша жінка - то ясно що чоловік буде плисти по течії. @Akina , дайте собі місяць, просто розслабтесь, все сприймайте добре. Най ся діє воля Божа, як буде так буде. Впевнена, чоловік щось почне робити, а поки Ви самі все розрулюєте - йому просто нецікаво, бо й так за нього хтось подумає, тобто Ви. Ще помітила, що якщо нема доходу, і я себе сильно накручую, переживаю, думаю багато - то його стає все менще і менше. А як тільки відпускаю ситуацію - все налагоджується. Не думайте про негатив, відпустіть то, дозвольте іншим думкам і подіям прийти у Ваше життя. Десь як в історії "Чоловік постійно думав: Яка в мене погана робота, малооплачувана і нецікава, бос - негідник, принижує, дружина - істеричка, діти - невихвані. Ангел охоронець все занотував, тільки дивувався, чого той чоловік бажає тільки поганого, та це його вибір".
В мене те саме, і чим більше накручую, тим гіршою стає ситуація. А як тільки втомлюся і махну рукою, то все міняється. Недаремно сказано "Хто має, тому додасться, а хто не має, у того відніметься." Я завжди раніше, коли чула цю біблійну цитату, то казала як же це несправедливо, адже мало б бути навпаки. Але згодом зрозуміла її суть якраз у таких життєвих ситуаціях. І це до речі, не лише фінансів стосується, а й багатьох інших сфер життя. Тільки найважчим є якраз заспокоїтися і дозволити подіям іти своїм ходом, коли вони складаються інакше від запланованого або коли щось іде повільніше, ніж ми цього бажаємо.
