ну це нормально до +-30 років, а далі? і якщо що, то я і з дітьми ні в чому собі із цього списку не відмовляю
@Kandya Моїм по 30. Відмовляєте, бо при дітях ви не можете затусити щодня після роботи, або впродовж літа щовихідних зриватись в Карпати, Кам'янець і т. д. Бо ви поєднуєте свої і дитячі інтереси. І про нормально. Я вважаю,що нормально не хотіти дітей ( не роблячи абортів, звичайно), нормально не хотіти заміж, нормально мати одну дитину і нормально мати 8+ дітей. Як що це дійсно те, чого хоче людина/ подружжя. Якщо бути в своїх прагнення чесною і щирою насамперед перед собою.
@Rostuslavchuk та я не з образою. Але Ви мене цитували, а я мала необережність на форумі написати занадто особисте про близьку людину. Ну і то трохи дратує, коли пишеш якусь тезу, а тобі відписують "та то не факт, то все індивідуально, всяко може бути". Я не заперечую. Я про те, що в суспільстві завжди є якийсь "мейнстрім" і дуууже велика частка людей пливе за ним. Так от і з тим віком вийшло. Ну незвично було 40 років тому народити в 35+, та ще й коли ти сама акушер і професія накладає свій відбиток. Я не заперечувала, що тоді народжували і старші, і старші лікарі, і ті, хто вже мав 40+ років і троє старших дітей. Можемо мене пообговорювати. Це менш провокативно, хоча на дві дитини далі від теми. Я от думаю, якщо все-таки не наважуся "на хлопчика", або якщо колись в віці 35+ наважуся і народиться четверта дівчинка, я буду дуже шкодувати? Є такі на форумі, хто не наважився на четверту дитину і шкодує? Може порадите щось мені.
Мабуть не будете. В моєї свекрухи 4 сина. То вони так дочку хотіли. Зупинились на четвертому синуВона абсолютно не шкодує. Вже є дві невістки - нарешті дожилась до дочокПлюс першою була внучка. То щастю не було меж
Питання стояло таке: Ну я ще тут така, яка в 3 місяці Яни свідомо вирішила, що це буде єдина моя дитина, зараз їй уже 12 років. Чи шкодую я? Ні, не шкодую. Тільки чуюся трохи... як би то сказати... неповноцінною, чи що, коли на форумі на такі питання натрапляю. Бо ж "так прийнято", що дітей має бути двоє, бажано хлопчик і дівчинка, бажано перший хлопчик, а друга дівчинка))) І всі вже мають по двоє, а то й більше, ну а я все задніх пасу)) Але щоб шкодувати - то ні.
Знаєте той анегдот "от повиростають, приведуть тобі дівчаток, вибереш собі, яку захочеш"? То було трохи іронічне питання, я точно не буду шкодувати, кого б я там народила чи не народила в майбутньому. Але я люблю розповіді про сім'ї, де багато діток і всі однієї статі
В моєї однокласниці була схожа історія, її батьки вирішили що в них буде одна донечка, рішення свідоме, обгрунтоване і як вже така "тєма" 17 років взагалі не шкодували про те рішення. І перед випускним їхньої дочки стався сюрприз - тепер моя однокласниця має маленьку сестричку. Та дитина не була планована і довго було обговорення чи треба...Бо то вже і вік і статус і внуків треба бавити, цілий місяць всі рішали як бути для всієї сім'ї це був шок, спочатку переживали за здоров'я малятка, потім треба було піти проти своїх принципів - 17 років жили з впевненістю що більше дітей їм не треба, ну і тиск зовні, коли всі скоса дивляться як то в 42 родити ще одну дитину, зараз не шкодують що в них ще одна донечка. Це не тапки у Вашу сторону, кожен приймає рішеня сам і має на то причини. Для мене також дико, як хтось пхає носа в особисті справи з криками "а то так не заведено" . Особисто я ще не готова навіть до 1 дитини, але вже скільки почула дорікань - та ти вже чуть не перестаріла бабуся, а ти як думаєш в 30 родити, твої однокласниці вже третє родять, а ти... та коли ти їх виховаєш і т.п. Як на мене, то все воля Божа і Він дає оте "розуміння" чи готова людина до народження дитинки чи ні.
Моя сестра двоюрідна мріяла про доцю, має 4х хлопців не чула, щоб вона шкодувала то лиш до народження думається-мріється, а дитинка вона ж дитинка
Ну і..? Моя коліжанка в 42 народила- свідомо і плановано єдину доньку. А інша - 5 днів тому у 38 бабцею стала. І що з того? Чого так має хвилювати життя іншого і скільки та у скільки кому народжувати? У цій темі вже не вперше одне і те саме питання піднімають. І відповіді уже є. Але проходить час ,і ті самі форумлянки ( чи іх клони по повторному колу одне і те саме питання запускають. Чого хтось має жаліти, що у нього 1 чи 5 дітей? Раз стільки народили, значить не шкодують. Інших же це ніяк не має хвилювати.Про що у цій темі писалося вже стопітсот раз.
Залежно на що Ви налаштуєтесь, на народження ще однієї дитини, чи дитини певної статті. В мене посусідству в сім'ї було 5 дівчаток, а чоловік (ну і з розмов розумію і вся дорога родина) хотіла ще хлопчика. От вони наважились на ще одну дитинку, і то не просто наважились, а всякими методами хотіли зробити щоб народився син брєд, але факт залишається фактом, було зроблено все що тільки можна було від забобонів до відвідин лікарів. На УЗД сказали що має бути хлопчик, і тут бац - народилась дитина! Саме так всім було сказано, після родів і ще десь місяць всі ходили злі, довго не могли вибрати ім'я. Чи шкодують...Відкрито того ніхто не говорить, але очікування не виправдались.
@jylanda я вже дууже давно тут читаю форум, то таки по дописах видно що форумлянка хоче одну дитину. Але в чому проблема і що мені до того? Взагалі Сніжну не я тут в темі згадала. Кажу ж, зараз і в 40 і в 42 знаю нормально родять, так що при бажанні все можливо. Єдине то більш слідкувати за всім ретельніше напевно доводиться. Так що всім хто хоче - вдалого планування
@Supernatural, Олена, ви поки теж ніби не багатодітна мама. І по якому колу запускаєте питання " чи не шкодує " хтось, "що у нього одна дитина"? Це питання можна задати виключно собі, не іншому. Бо відповідь кожен має свою. То ж не шукається підтвердження свого рішення схваленням іншого. Не підходите ж на вулиці до жінки з 2 (3,4...) дітьми і не питаєте: а чи не шкодуєте ви? Не підходите до жінок у своій родині із питанням " а чому у вас стільки дітей"? Бо я- ні. Не вважаю за коректним навіть у мами питати, чому вона 2 народила ( а не 1 чи 3) і чи не шкодує? То чому це пиьання коректно розмусолювати стосовно інших людей? Тому що це віртуал, який сміливості надає інкогніто?
То вам треба послухати пані Катерину Садову, в якої 5 хлопців і 5 невісток в перспективі)))) По темі...Нікого не питаю, мені то не треба, своїх проблем вистачає. Просто нецікаво...
Кого хочу з близьких своїх то питаю (делікатно, звісно, і якщо людина сама хоче поговорити), ніколи не лізу з розпитуваннями якщо бачу що людина про щось не готова говорити. Так само на форумі вже хто що хоче то питає. Тут в темах спеціально не збираюсь нікого нічого допитувати, бо і так про всіх все вже ясно
Супернатурал певно докторську якусь пише. Про психологію одно- і багатодітних. Зведе статистичні дані і вирішить, коли і скільки народжувати. Теорія оптимізації така. Ага, вони класні. Я часом читаю і переглядаю інтерв'ю батьків, в яких багато діток, бо це насправді важко досить виховувати їх в одному ключі і не вбити в них їх індивідуальність. Ще маю знайому маму однієї дитини, з якою дуже цікаво спілкуватися на теми виховання. В неї дівчинка вже школярка, теж маю чому в неї повчитися. І Юлю Цьомку читаю.
@Hermi, однокласниця часом не з Бродів? Просто, коли я старшу дитину народжувала, зі мною в палаті лежата жінка з історією один в один як Ваша
ні, не з Бродів. Знаю що це не поодинокий такий випадок, і що цікаве, мама моєї подружки народжувала разом ще з однією, яка отак не сподівано завагітніла в старшому віці, деталей не знаю, то писати про то не буду. Просто на хрестинах за столом говорили.
та які тапки, Ви про що? історія просто супер! У мене сусідка думала, що в неї киста (так їй сказав один гінеколог). А інший гінеколог сказав: ніяка то не киста. То вагітність. Ось так вона і народила третю дитину в 41 рік, маючи вже двох дорослих дітей) І саме ця третя дитина, донька, зі своїм чоловіком зараз її, стареньку, доглядають.
