Про Німеччину все так) Знайома там одружилась, але каже що незважаючи на вищий рівень життя там би дитину виховувати власну не хотіла. Так-так, в тій заможній Німеччині, і при чоловіку-німцю на хорошій посаді. Ще одна знайома пара (теж добре забезпечені по нашим міркам люди, з власним бізнесом, хорошими освітами) з Польщі назад приїхала з дитиною, бо не все там легко, гладко, плюс витрати на все великі. На Заході все дуже меркантильне, вирахуване (особливо то шокувалу ту знайму з Німеччини). Там жінки не поспішають взагалі народжувати, а щоб з внуками няньчитичсь то тим більше. А ті хто хотіли б - то просто не мають в основному тих внуків. Бо або дітей свого часу не народили, або їх діти вже не народили (чайлд-фрі там теж повно). Тому займаються собою, ну мусить людине чимось займатись на старості. Та й тривалість життя там довша. Там чоловік з дружиною зазвичай мають окремі гроші, рахунки, рахують і враховують все - скільки дружині чого купив, що зайве, каже люди там стають подібні до роботів. Плюс надзвичайно поширене гейство і "іже с німі". А в пострадянських країнах багатьом бабусям просто в кайф поняньчитись з внуками, побігати в школи-садочки. Це в багатьох як хоббі. І ж такі бабусі що попри то ще чудово виглядають і встигають працювати і на роботі, і над собою І ясно що то все залежить загалом від стосунків і відносин мати-доросла донька. І що псуються такі стосунки не за 1 день, а накопиченням невирішених і непроговорених конфліктів. Потім мами стають старші, починають все ще більше висказувати, і доньки дорослішають, вже з чоловіками-дітьми враз "спохватаються":"А чого то мама така недобра зі мною, яка несправедливість". А до того де були вони (доньки)? Не вирішували особистісних конфліктів, і лише ставши доряче дорослою хтось починає цінувати свою маму ще більше, а хтось (в кого були до того передумви до конфліктів) стають більше сваритись і можуть віддалятись. Я і з @Haidee погоджусь, що мама завжди винна дещо своїй дитині, і з тим, що дитина і мамі винна теж. Ну а про окреме житло, роботу і забезпечену старість як @Arapeta пише то тим більше погоджусь. Лише там є 2 сторони медалі, і не варто того ідеалізувати. Там прохолодні взагалі тосунки між людьми, менталітет, всі діла Добре як бабці-мами можуть і хочуть помогти, і то не є нікому в тягость. Ну і про чіпляння і нерви - то гормональні зміни, або раніше необговорені проблемні моменти з мамою. Можна напевно все вирішити, поговорити, може чиясь мама мала сама важку долю, і її мама з нею мала недуже добрі стосунки, а таке, на жаль, передаться, ота модель поведінки. Пораджу в кого проблемні стосунки з мамами пробувати якось згаладжувати то (особливо якщо вік вже в их солідний), а з своїми дітьми будувати відносини по-іншому.
Воно не зовсім так просто, бо батьки продовжують помагати дітям, хоча не так, як на це сподівається українська дівчинка. Я саме так і хочу провести старість, до якої мені не так далеко. У мене зі своїми дітками особливий зв"язок, і коли я запитала свою доньку якою бабцею вона б хотіла мене бачити, то сказала такою що допомагатиме, але знову ж сказала мені, щоб від неї внуків не чекала. Вона дітей не хоче. Мій чоловік дуже хоче виховувати їх в моделі, де мама всім зобов"язана, бо вона ж мать!!! а діти так не хочуть. Вони хочуть аби їх залишили самих, і мама лишень допомагала тоді коли попросять. Мені моя мама не допомагала. У неї саме такий підхід, що ми мусимо обходжувати її. Ми це робимо добровільно. Якби нам таке не підходило ми б це змінили. Наразі ніхто ще не сказав - стоп! Мамо, Ви доросла жінка, і далеко не немічна, можете самі це зробити. Не кажемо. І не тому, що відчуваю обов"язок перед мамою, а тому, що лінь. Легше зробити і забути. А ось це я вважаю своєю помилкою. Краще б я маму навчила, що вона ще молода і може ще ОГО-ГО скільки, а не робила справи для неї тільки тому, що так українці роблять.
Остіннім часом спостерігаю що на заході дівчата чомусь багато не хочуть мати дітей взагалі. От чому так? Що там таке робиться? А в бідних країнах народжують "аж забагато", як вважаться. Наприклад в США розвинута система будинків престарілих, куди в основному старих батьків там і здають (і умови перебування там різні, в дорожчих хороші умови, старики там тусуються між собою), і бабці не сидять переважно з дітьми. То чому ж теперішня молодь не хоче там народжувати? Не продумано щось, чи дорослішають психологічно пізніше, не відчувають бажання стати мамою. А приїжджі в західний світ з бідніших країв активно народжують і так просто "завойовують" ті країни. Ось подружка нашої родички, молода дівчина, хоче перев"язати труби щоб "дітей не родити в цей страшний світ". І виявляється таких там багато. Ну там і про віру, моральність зовсім інше уявлення в більшості молодого покоління.
У вас дивне узагальнення і нічого не має до справи з правдою. Моя племінниця буде мати одне за одним, так само як і братова. Чекаємо поповнення з дня на день. А моя мала мені так сказала, тому, що дитина надивилась про те, що ми народжуємось недорозвинені, не так як слоники, для прикладу, і взагалі... дітей вона не любить. Дитині 14 років. У неї ще є час десять раз передумати, недодумати, чи утвердитись в своїй думці.
А чому ж так категорично "не любить", може бачила як важко вам чи комусь з близьких з дітьми? То все з юності йде, звісно погляди можуть ще й змінитись, але то такий вік, багато що якраз формується в поглядах людини.
а може їй ще треба подорослішати і зустріти чоловіка від якого захочеться дітей гіпотетично в юні роки я також не хотіла ні дітей, ні мужа, досі дивуюсь як так сталось що заміж вийшла)))))
В діагнозах і аналізах не маю потреби, а чому, а звідки..., особливо від сторонніх людей. А яка різниця, правда ж? Дитина не хоче і вже. Може просто треба прийняти дитину такою яка є, а не старатись підлаштувати під свої бачення світу. То ж вік коли мусить сформуватись своя думка і розуміння, що мама її приймає без упереджень. Сумно, що люди легко переступають границі, лізуть із своїми чоботами в чуже життя, і люблять робити аналізи і давати поради.
Я в 14 років взагалі кричала, що заміж не піду, бо всі хлопці то козли. А люди в 25 років, мені здавалися ровесниками мамонта. Так, що в неї є ще час передумати, а як ні, то вже по ходу діла будете думати, приймати чи розбиратися)
Ой, я б так не узагальнювала. Ситуації залежать від стосунків -традицій в кожній сім'ї. Маю багато прикладів в сім'ях друзів та колег. Є такі в яких все ділиться і рахується і де дідусі-бабусі об'являються раз в рік, а є такі які не заморочуються підрахунками Тато однієї з колег приїжджає щотижня сидіти з внуками, розвозить їх по гуртках і в той сам прибирає і готує їсти в домі доньки. І така ситуація зовсім не виняток.
ви дитиною не були ніколи? Я десь в 6 класі філософствувала, що заміж не вийду, а навіть як вийду, то в 35 років (тоді для мене це була дрімуча старість, що ще робити в такому похилому віці, як не заміж ходити. І всіх повідомила, що дітей я не буду народжувати, бо в якомусь фільмі одним оком побачила процес. Мені це все тітка пригадує майже 20 років В доціка зараз теж сім п"ятниць на тиждень, якби я над кожним її перлом думала, як ви радите *а може їй важко? а може мені? а може вона думає, що мені?*, я б вже писала коменти з Кульпарківської Та треба просто любити дитину, а захоче вона своїх, не захоче - яка різниця, аби була здорова і щаслива
Та ото власне, для чого шукати глибокі причини і травми? Нє то нє, її діло! Я теж казала, що заміж не вийду я і взагалі чоловіки не потрібні І що? Та нічо, як сказала так і зробила навпаки
маю 2 рідних сестри. одній 13, одній 11. Так ось та, яка старша бавить всіх чужих дітей в дворі, просто від дітей малих не відірвеш її. А менша не любить немовлят. От так без перебільшення, видно, що їй вони не подобаються, не хоче ні бавити, ні колисати, ні катати в калясці, ні мати з ними спільних справ)) Хіба що любить фото малюків дивитися. І то, я їй вислала фото малюка, де працювала няньою, то вона написала: він такий кучерявий, що в очах рябить) Веду до того, що в одній сім"ї діти різні, і погляди в них різні. Бо вони особистості. І їхня особистість формується не лише під впливом сім"ї. Дитина яка є, така є. А погляди можуть помінятися ще 100 разів, не любити ж її менше за те... Ну і в тему про маму: я не потребую допомоги від мами. Фізично й матеріально, можливо мені б допомога зараз стала. Але морально й духовно - мені це не потрібно.
Є таке на форумі. Саме тому, вирішила для себе, що форум це не місце де можна розказувати про своє особисте, родинне та інші приватні питання. Теревені за інтересами типу про косметику, книги, флай леді чи інші вподобання саме то, але про приватне тепер зась.
я в 17 філософствувала, що шлюб взагалі не для мене, а в 19 вийшла заміж маю пару 37-річних знайомих, які такими вже поважними панями себе вважають, ледь не бабцІ. водночас знаю кілька молодих леді 34,35 і тих же 37 років, які від юності відрізняються хіба в позитивному сенсі.
Неправда. Бо є й тут на форумі люди яких зачепити бодай краєм, то як в гівно вступити, а є такі що ніколи криво не напишуть. Може вчитися того треба. Оно, Багіра якусь книжку пропонувала всім про спілкування в неті. Раз часто, то може щось то й значить. Далі моє ІМХО. Я вважаю дратування через батьків дитячістю, душевною незрілістю, неопрацьованим життєвим досвідом, незагоєними дитячими травмами. Особливо як людині вже 30ть, а вона все ще на маму дується. Свого часу я зрозуміла за себе, що насправді я складаюся, як не крути, частково з маминих, а частково з татових рис особистості. Хочу я того чи не хочу, і саме це що стараюся у собі виправити, а не вдається, те й спричиняє конфлікт. Просто цікаво, а чому тема ми і тати не така популярна. Батько ого яку роль в житті дочки відіграє. Чому ми доколупуємося саме до мам, які часто так хирачили щоб нас в люди вивести що в очах чорніло. Може бо порівнюєм себе з ними! Про західний світогляд, або мама нічого не винна. Читаю книжку про скандинавський світогляд. Цитую дослівно лінь перекладати "The overarching ambition of Nordic societies ... has been to free the individual from all forms of dependency within the family and in civil society: the poor from charity, wives from husbands, adult children from parents, and elderly parents from their children. The express purpose of this freedom is to allow all those human relationships to be unencumbered by ulterior motives and needs, and thus to be entirely free, completely authentic, and driven purely by love". Тобто свободу і незалежність індивіду. І саме це вважається в основі їхнього економічного успіху! Зі світоглядом "мені хтось щось винен" ми ще з 200 років Неньку не врятуєм. Звісно наші батьки і не готові до нашої і їхньої свободи. Але хтось мусить бути розумнішим. Ну і хоча б вдячним можна б було бути.
хах, я маю своїх 38-річних коліжанок-одногрупниць, які вже є бабцями, нооооо - ніхто себе бабцьою не вважає. В одної взагалі цікава ситуація - з старшою дочкою народили з різницею в 3 місяці. Син і внучка - однолітки.
З роками розумієш все більше і більше що мама то Святе!!!!! І недавно говорили з мамою на ту тему. Ти відчуваєш себе захищеною і дитиною поки в тебе є мама! Як часто ми говорим мамам я тебе люблю?! А вони того потребують. В нас в сім'ї не було заведено цілуватись і прощатись при зустрічі поцілунком. Мама в мене все життя була строга..але як все змінюється з роками. Одного разу я задумалась,от чого свекруху і свекра цілую приходячи і коли йдеш, а рідну маму з татусьом ні. тільки кажуть цьом па па. От в нас серйозна розмова відбулася яку завела. І то так приємно люди добрі цілувати і обнімати своїх рідних!!! Не стидайтесь цього, нехай їхні серця розтануть! Мамусь і татусів не вибирають- їх посилає нам Господь!!! Любіть, цінуйте і поважайте!!!
Ми з мамою друзі. Є питання, які я допоможу вирішити, є ті що вона. Так як вона молода жінка, то є речі, що подобаються обом - фільми, музика, одяг.
