Школа: влаштування і наука (2)

Я, наприклад, проти, щоб не задавали д/з в молодшій школі (причина, саме та, що @сніжна описала, в старшій школі тоді діти будуть взагалі в шоці, бо якось у нас все не поєднано в освіті між собою). І в першому класі була перша, хто просив про д/з, але є і було одне "але" - без фанатизму. Тобто дитина з початкової школи повинна звикати до виконання д/з і систематизувати це, але без перенагрузки і з завданнями,які відповідають віку.
Я взагалі рахую, що діти повинні отримувати задоволення від навчання, є різні методики навчання від яких якість знань не "страдає", але, нажаль, особливо старші вчителі, котрі:

то абсолютно не збираються вникати в ті методики, бо це потрібно ламати себе, а легше зламати дитину, сумно від того.....

нас трохи вчили у 5-му класі (згадую от такі слова, як наші діти в 1-2-му класі розбирають), посилено з 9-го класу і в 11-му якогось милого муштрували (я школу закінчувала в 2002, може ще як який вчитель і як які роки, бо я якраз теж попала чи то у 8-му чи 9-му на зміни в шкільній програмі і в оцінюванні з 5-ти бальної на 12-ти бальну). А в початковій школі було загальне поняття голосних, приголосних, м"яких-твердих. Але слова в початковій школі точно не розбирали, так як наші це роблять.

мені теж з цим повезло, і не складно, а от пояснити дитині складнувато, бо вчитель їм не так пояснює, як мама, хоча результат у мами і у вчителя однаковий))), а дитина краще вчителя сприймає.

проти мов нічого немаю проти, але у нас взагалі 3 роки була лише укр.мова, російської вже ми не вчили в початковій школі, вчили 1 раз на тиждень теж з 5-го класу + 2 рази на тиждень англійська.

ось тут згідна на всі 100.

Друга іноземна мова, як на мене має бути лише за бажанням. Бо коли вона на мус, не завжди це добре((( Пам"ятаю, як у класі мого брата дали окрім англійської, ще й німецьку, то і батьки і частина дітей були в шоці і негативно налаштовані на це, а я тихо заздрила брату, бо завжди дуже хотіла знати багато різних мов, тому поки дозволяла можливість ходити до них на урок німецької, то я ходила, причому сама напросилась у їхньої вчительки (я тоді навчалась у другу зміну, а брат у першу, він у 5-му класі був, а я у 6-му), і так я займалась з їхнім класом 2 роки, потім вже не було такої можливості, а я ну дуже хотіла продовжити навчання і добре, що мене підтримала моя бабулька і оплачувала мені репетиторство у тієї вчительки (але на той час репетиторство не коштувало таких шалених грошей, хоча батьки собі і мені цього не могли дозволити((). То я веду все до того, що шкода, що у нашій освіті не можна обирати предметів для вивчення, котрі тобі більше імпонують. Бо діти вже з класу 5-6-го знають більш-менш, які предмети більше їм подобаються. Не можуть всі вчити і сприймати однаково всі предмети, тому, як на мене було би дуже добре, якби було декілька дійсно обов"язкових предметів (укр. мова, математика, укр. література, історія України, в ідеалі ще зарубіжна література та історія світу для загального розвитку), а решта на вибір, хіба б можна було всі курси оглядово-знайомчо всім пройти, щоб мати елементарні поняття про що предмет, але не з поглибленим вивченням усіх предметів, як це вчать у нас. Ну якось так я уявляю ідеальну освіту. Хоча я свого часу теж вчила всі предмети і складності у мене з жодного не було, ну любила я вчитись, пізнавати щось нове і мені було абсолютно все рівно чи важкий предмет чи ні, спрацьовував у мене спортивний інтерес, але ж не всі діти-підлітки такі, і це нормально. Тому мусить бути для дітей вибір. Але це мабуть моє нездійсненне бачення ідеального якось так...

 

Згідна, ще додам, що пізніше на ці знання нанизуються правила, які дитині важко буде зрозуміти, якщо вона не буде бачити різниці між, наприклад, м'яким чи твердим звуком, між глухим чи дзвінким. Стосовно того, що "не вчили, не знаємо і все ок" - на жаль, так не є (я зараз не про тих, хто тут відписався), не хочу нікого образити, але на загал люди українською пишуть неграмотно. Звичайно, це далеко не тільки тому, що у першому класі звуко-буквений аналіз не вчили Я б швидше сказала, що це від того, що люди не читають багато. Але тоді це мусить компенсуватися знанням (і використанням) правил. А то потім читаєш у переписці батьків класу "А що нам задали з матиматики?", чи "А буде продовжина група?"
Але, звичайно, як і у всьому - без фанатизму, і тут знову все залежить від вчителя.

 

Друзі, ну не можуть всі бути грамотними. Хтось відчуває мову, хтось ні. Ми не маємо права осуджувати. Повірте, якомусь математику байдуже до ком між словами. Йому головне між цифрами правильно їх поставити. Я знаю багато неграмотних людей (власне у тому сенсі, що пишуть неграмотно), але які є розумними, успішними, багатими. Я звісно не агітую тупіти і не вдосконалюватись, але закликаю до толерантності

 

Та от я ніби й згідна, і повірте, я ніколи не скажу того самій людині чи комусь про неї, хіба тут, анонімно. Тим більше, що прекрасно розумію, який у мене самої низький рівень знань з банальної шкільної математики чи фізики, я 100% гуманітарій. Але, з іншого боку, от ці приклади, які я навела - ну це ж зовсім елементарно. Якщо проводити аналогії, це наче написати, що 2х5=15.

 

Про граматику напишу кілька слів, бо якраз актуально було на днях. Отже, читала Постанову слідчої і так грубо скажу, бо детально не пригадаю, в одному слові могло бути дві помилки і ще окрім цього. Я вважаю- це не припустимо. Слідча- молода людина.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Я лише віддала малого на підготовку, домашніх завдань не буде - лише закінчити те що не встиг в класі. Але морально вже готуюся до 1 класу.
І от я не розумію чому постійно робиться фокус - мама має вдома пояснити, зробити з дитиною домашнє, перепитати, вияснити .... То виходить крім школи і домашнього завдання дитина не буде бачити нічого .... я не думаю що це сприяє різносторонньому розвитку дитини ... плюс так виходить що хтось з батьків (здебільшого мама) має не працювати, бо коли ж то виясняти домашнє, розбиратися в темі, робити то домашнє, та ще й пояснювати.
Тому я проти домашніх завдань - одне дописати, довчити що не встиг на уроці, чи зробити по шаблону, щоб краще запам"ятати. А зовсім друге отой другий цикл навчання вже вдома. Нащо тоді школа - можу накупити підручників, вичитувати теми і пояснювати, думаю до 4 класу програму - точно усилю.
Про вірші - то взагалі катастрофа. Погортала букварик, і зошити додаткові - нічого цікавого ... ну невже не можна вірші про те що цікавить дітей в цьому віці - казкові герої, техніка, ляльки, принцеси, звірі ... і т.д. Ту саму Абагагаламагу і подібіні книжки малий з задоволенням слухає і запам"ятовує, а з отих буквариків - ніяк, навіть не хоче повторювати - так і каже, що не цікаво. То саме було з половиною віршів з садочку ... ті слова навіть не сприймалися від малої дитини.

 

І ще одне - дійсно після різних цікавих дитячих гуртків, креативних завдань, англ. гуртків де вчаться у формі гри, в нашій школі вчитися не цікаво. І я малого розумію. А от як я його тепер заохотити, не знаю.

 

На мій погляд, в такому випадку просто важлива позиція батьків - і якщо видно, що дитина не має успіхів в якомусь предметі не просто через лінь, чи занедбаність, чи невдале викладання, а тому що "гуманітарій чи природничник до мозга костєй", то задача батьків - правильно розставити акценти, і трійки з фізики не розглядати як невдачу, а як певний рівень, якого буде достатньо людині, яка в майбутньому фізиком не буде, натомість кинути сили на, скажімо, іноземні мови - і визнавати, що це є успіх саме цієї дитини, і відстоювати цю позицію перед вчителями, зокрема. Але шкода, коли воно так банально опускається до рівня, "он Петро був в класі найтупіший, а тепер найбагатший, так воно в житті є, тому, дитинко, забий на то всьо, яка різниця, чи ти грамотно пишеш..."

Я абсолютна згідна з тою думкою, що в будь-якій сфері є ота елементарна грамотність, яку може подужати кожна здорова людина, і грамотне письмо - одне з них, я не можу нормально сприймати, що людина в 20 років не уявляє собі карти світу, чи не чула (підкреслю, "не чула", а не читала) імен найвизначніших класиків літератури, і не повірю, що такими можуть бути дуже розумні в інших сферах люди...

 

зауважу, що спеціально не піднімала питання оцінок чи оцінювання, бо для мене це ніколи не було, не є і не буде показником знань. Я маю особистий гіркий досвід, коли реально знаючи матеріал (ну не було мені складно в школі і нічого з тим не поробиш), ставились оцінки не завжди адекватні, а я боялась принести додому 4-ку, бо могла дістати ого-го як. То на оцінки своїх дітей я взагалі не акцентую уваги (мій малий минулого року засмучувався коли йому писала вчителька "добре", "дуже добре", а не "відмінно", то я пояснювала, що "добре" - це ж добре, а не погано). А ще пояснюю дитині завжди, що головне знання, а не оцінка. І моя дитина не боїться принести додому оцінку не відмінно. На днях писали самостійну по залишковому рівню з математики, приніс "Дуже добре 9 балів." (уточню, що це вербальне оцінювання швидше для того, щоб батьки орієнтувались щодо оцінювання, бо оцінок ще в 2-му класі не буде), через те, що в останньому завданні було запитання "Що це за фігура?", треба було написати словом "круг", а він сказав, цитую: "а чому я на математиці маю слова писати? що хіба не видно, що це круг?". Ми з чоловіком сміялись довго (не при ньому звісно), але головне, що дитина знає, що це круг))). Я потім просто сказала: "молодець, що знаєш. Але якщо захочеш, щоб було в щоденнику вище, ніж "9 б. Дуже добре", то наступного разу просто напиши, щоб вчитель бачила, що ти знаєш." і все.

 

А хіба в другому класі ще оцінок не ставлять? Коли тоді починають?

 

Я мала на увазі не "3" як оцінка сама по собі, а таки рівень знань на трійку, умовно кажучи, приймемо це за об'єктивну оцінку. Зрозуміло, що в житті оцінювання часто суб'єктивне, хтось не так поставив запитання, хтось не так зрозумів, і т.п., купа індивідуальних факторів, ну, але, як не крути, і позначай чи не позначай цифрами чи буквами, але рівень знань таки об'єктивно якийсь є)

Отправлено с моего X9180 через Tapatalk

 

згідно нововведень, не ставлять. Оцінювання починається з 3-го класу і то лише 4 предмети: укр. мова, читання, математика і природознавство. Принаймні на сьогоднішній день так.

 

Так? А нам сказали, що з 2-го семестру вже будуть оцінки. Чи то по-різному у різних школах?

 

Ми в другому класi. На зборах сказали, що була педрада, де вирiшили оцiнок не ставити.Тобто, приймали рiшення на рiвнi школи.

 

а як Ви вважаєте, чи реально за пів години уроку навчити 27 дітей матеріал шкільний? Нам в першому класі у першому семестрі давали доробити те, що діти не встигли на уроці і написати 2-3 рядки цифр та паличок-закарлючок. Потім закріпити аналогічні завдання, що робили на уроці, це 1 номер прикладів і 1 задача (це з математики) і переписати зо 2 речення з письма. Ну і читати. Це у нас займало годину часу.

це треба мати здоровий глузд, щоб такого не допускати.

Не можна, бо спробуй пояснити дитині, котра пішла до школи і цілий рік нічого не робила, що в другому вже треба щось робити, а тим паче 4 роки нічого не робили, а в 5-му класі купа вимог.
До прикладу, у нас в 1-му класі реально були діти, котрі цілий рік нічого не робили дома, бо д/з не обов"язкове, а тепер коли потрібно самому прочитати завдання, щоб розв"язати, елементарно не можуть його прочитати, бо читати досі не вміють. Не знаю, можливо по спрощених програмах вміння читати теж не вимагається у 2-му класі.
я ще раз повторююсь, що у всьому має бути розумна міра. якось так...

 

То ще нічого! Куми малий отримав погану оцінку з контрольної з математики, бо перші 4-5 завдань зробив усно))). Ну і як за таке сварити?)

--- дописи об"єднано, 13 Вересень 2016 ---

І в чому проблема? Я вчилася в гімназії, де перші три роки ні домашніх, ні оцінок не було. Якось не пам'ятаю страшного стресу в 4 класі, коли почали давати домашнє. Навпаки, до 10 років був золотий час ).

 

а сварити за навчання взагалі не можна Ті діти такі перли видають інколи, що караул, наш малий періодично нас ними веселить.
@Haidee, щось у мене таке враження що ми з Вами зовсім про різне пишемо...

та ж пишете, що д/з непотрібно. А для мене це одне і те ж, все одно потрібно поза школою з дитиною займатися. Але кожна дитина сприймає процес навчання по різному, наприклад мій з задоволенням виконує домашні завдання (окрім вивчення віршів, котрі він не розуміє), а ось зробити з ним щось додатково не завжди виходить, бо "того нам не задавали". Тому до кожної дитини свій підхід. А не робити після уроків абсолютно нічого, теж не можна, бо діти до цього звикають. А "повторение - мать учения" і з цим важко не погодитись.
І реально бачу різницю між своєю дитиною, яка йшла до школи і не читала зовсім (писати - писав, рахувати - рахував, а от з читанням не склалось, хоча теж ходили в чудову школу дошкільнят), а щоденні 15-20-ти хвилинні вправи, інколи і монотонні і однотипні, дали реальний результат.

--- дописи об"єднано, 13 Вересень 2016 ---

діти Ваші теж в таку гімназію зараз ходять?
Не знаю як Ви зі своїми дітками відрізняєтесь, але дивлюсь реально на своїх і себе в їхньому віці, ми абсолютно різні. Мене колись ніхто не питав подобається-не подобається, я знала одне - треба і все, більше нічого не обговорювалось, а теперішні діти зовсім інші заставити їх не реально. Саме в нашому випадку - діє той спосіб, що ми використовуємо і головне, що від нього ніхто не страдає Я своїй дитині, коли він змучений, або просто не має сьогодні настрою думати теж "халяву" дозволяю (читаю йому читанку, те що він мав би сам читати і ми обговорює твір, або і не обговорюємо, а він просто вже знає саму суть твору). Якось так)))