Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Все село гуде про вибух.
А мені страшно комусь сказати, що під час того вибуху мій чоловік мав бути там. Але ми вдома посварились і я вирішила на зло йому затриматись вдома і заплести собі коси.
І от чоловік мене привозить на роботу, телефонного зв*язку немає, інтернету немає. Ніхто ще нічого не знає. Я біжу в садок, забрати попрані рушнички для діток. З*являється якась одна малесенька поділка. Приходить смс-ка, що чоловік дзвонив 11 разів. Передзвонюю і шок... Тільки під*їхала поліція, на трасі жене швидка, рятувальна...
Страшно уявити що могло б бути, якби не мої коси...
П*ю каву і дякую Богу за те, що вкотре вберіг мого чоловіка.

 

Вчора був мега шопінговий день. Кожному прийшла його покупка (татові, чоловіку і мені). Тішилися всі ))) Нарешті побачила свою сестричку після відпустки. Зарядилася позитивом. Забрала свої сувеніри ))
Цей тиждень має бути насиченим, тож треба набиратися сил і гарно все спланувати. Є багато питань, які треба вирішити. І бажано якнайшвидше. Маю вже видно страх переддекретний - як то буду без грошей. Снилося, що маю йти до лікаря і не маю грошей. Незвично якось після стількох років фінансової самостійності. Ще й чоловік "крила розправив" і свої захцянки почав реалізовувати, які зоовсім не вписуються в наш теперішній бюджет ((

 

Як я чудово розумію ваші відчуття. Такі ж мала вперше на Михайла, коли йшла по вулиці в Тернополі на побачення, і на хвилину мене спинив телефонний дзвінок, і тим самим він мене врятував, бо в парі иетрів від мене впала з даху величезна крига. ... А вдруге сталось з чоловіком недавно - мав їхати в відрядження, але показав впертість і не поїхав, тим самим врятувавши собі життя, бо машина, корта поїхала без нього попала в аварію..
Проза - гора прання і прибирання. Врочистість цих днів - я таки цього літа побувала на морі!

Було мега тапло і красиво, красиве затишне місто. Правда дитьо побоялось лізти в воду, бо їй води забагато, але ноги помочила. Коли повернулись ввечері додому нас застала гроза, Поки бігли від машини до підїзду, змокли до ниточки і змерзли так, що зуб на зуб не попадав, але щасливі

 

І ніби немає причин сумувати, але якась хандра на душі. Відбулось стільки всього, і ніби-то мала стрибати від щастя...А на душі тяжко.
Зустріла свою студентську подругу, вже більше 4 років нормально не спілкувались

перші 2 роки навчання - були друзі нерозливий вода, потім почали віддалятись, і на 5-тому курсі навіть не завжди вітались, хоч і пішли одною дорогою, в кожного вже були свої інтереси

, наговорились, аж язики боліли. І після того якась хандра, бо все могло б бути по-іншому... Людина змінилась, дуже сильно, і все що з нею відбулось, можна було уникнути...але після бою руками не машуть. Після розмови згадався перший курс інституту, наша дружба, ніби все знову повертається. Пройшла коридорами інституту і стало сумно, бо студентські роки були дійсно крутими...А зараз інститут став чужим, важко буде до нього звикати
Роботи як завжди купа, і ще в придачу українська бюрократія. Треба закінчити одну дуже важливу, роботу, а настрою до того взагалі немає. Хочеться заритись в подушку і плакати, причини до плачу особливо нема, а сльози давлять з середини, ПМС штолі нагадують про себе?

 

ЕХ, останній день літа! Тішить погода, добре, що все добре. Завтра починається навчальний рік, і чомусь стає трішки сумно. Вставати, прийдеться раніше, і взагалі, все буде по-іншому. Насолоджуйтесь теплом і зустрічайте осінь!

 

А мені чомусь взагалі "ніяк". Якось так все йде, щось міняється, а відчуття не міняються. Ну пішов малий в садок. Хтось скаже: "зміна грандіозна", а я чомусь не відчуваю її. Завтра мала йде в школу. Знайомі бігають, готуються, переживають, а я - ні. Ну купили форму, на завтра вишиванку попрасувати, малу на лінійку відвести. Якось мені всеодно. Все роблю на автопілотіСвекруха дзвонить, ледь не плаче, бо як то так - перша внучка в перший клас, а вона приїхати не зможе. Це ж така подія! Що зі мною не так? Якась хандра чи що?

 

Знаєте, просто в кожного своє сприйняття. Думаю, на наступний рік, у Вас також зміниться ставлення до 1 вересня(практика). А в загальному, просто життя йде вперед, і ніхто вже не дуже тим заморочується "перший" чи " останній" дзвінок. Можливо, тому декому і сумно з цього приводу.

 

син іде в 3й клас, доня пішла в садок. Так, зміни. Ні, не переживаю.
у ФБ цілі натовпи посипаючих голову попелом з нагоди 1 вересня. Всепропало!
Ви не хандріть, а не переживати - це нормально. Бо ж все буде добре

 

моє цьогорічне перше вересня дуже логічно випливає з мого серпня. Серпень був напівробочий, садочок був, айкідо було, режим і графік був, домашні завдання на літо виконувались. Тому - все йде своїм ходом. Правда, трохи не віриться, що вже маю школяра. Але - час летить, мені - крем навколо очей, йому - рюкзак і шкільна форма.
Тепер треба потроху вирішувати питання гуртків, бо здібності менших теж треба розвивати.
Я зносила цілий комплект одягу для бігу, бігаю, можна сказати, гола і боса

ні, не сподівайтесь просто - в чім Бог послав

. А ще давненько не було приводу для гелевого манікюру (нігті до мяса зістрижені були і не хотіли рости), а тепер - вже є на що робити. А на наступному тижні ще буде за що робити і кому робити - і взагалі шоколадно.
До речі, про шоколад. Цукерки "стріла" - наскільки я розумію, це узаконений спосіб продажу спиртного? 5 цукерок = 50 грам? Вони завжди містили алкоголь, але нині я прям відкусила і обалділа.
Вишиванки знайдені, бойлер для "контрольної помивки школяра" гріється, настрій дуже передсвятковий. В мене завжди перед осінню передсвятковий настрій, а всю осінь - святковий. Тому, хто відчуває себе в інкубаційному періоді "всепропальності" - щепіться чи що. "стрілою", ага
Гарного всім останнього літнього вечора-2016

 

А в мене якась така хвндра напала...творча енергія накопилась за неповний рік і вихльостує з мене новими ідеями...але..але...але Малявка ще тільки вчиться ходити і зараз за нею треба щосекунди пильнувати, зовсім немає часу на свої захцянки, хоч би встигути в хаті щось корисного зробити. Зареєструвалась на пінтересті і слюні пускаю - там стільки класнючих ідей...ех...

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

А ми 1 вересня- перенесли! Ну бо ще маю змогу це робити. Малюк піде в садок мо 5, або й 6 вересня..
Нині файнезно провели літо , завтра раненько зустрінемо осінь .
Мангалили вчора до 1ночі , пісень співали,нічну каву пили, чоколядою заїдали(чи то навпаки..?), "за жизнь" говорили....
Басейн склали, яблука висушили. Осінні овочі- то красота і смакота.
Ось три характеристики минулих днів тижня цього.

Нині файнезно і плідно шуршанули по місту з коліжанкою ранком, але зробили одну помилку- залишили дома 3 хлопів+закритий гараж і підвал.. А ключики, то я забрала...механічно. Тому в 12годині нас зустрічали майже хороводами і бігом навипередки. От такі штуки трапляються, коли не проводжаєш дружину на маршрутку !
Зараз, як не дивно, вся хата вже спить, бо раненьке вставання всіх чекає завтрашнє, лиш я ще в тиші релаксую на ДП.
Гарного вам завершення календарного літа і сонечка в душІ

 

Час так швидко летить. У Вас ще буде час на всі свої захцянки. І діти так непомітно виростають. Насолоджуйтесь тим, що маєте тут і зараз. Таке вже не повториться!
І ми завтра в 1 клас. І якось то в нас так буденно планується. Бабців навіть не кличемо, будемо в тісному сімейному колі. Напевно тому, що чоловік тільки сьогодні повернувся з 2-тижневого відрядження. І ми всі за ним дуже скучили))). А малий ну зовсім не хвилюється), просто йти не хоче. Йому у школі все знайомо: вчителька і клас перейшли йому у спадок від старшого. Нові - хіба що однокласники. А старший дуже хоче до школи, до друзів.
А я не люблю змін, будь-яких. Але потім звикаю, і знову не люблю змін))).
Усім теплої сонячної осені!!!

 

Згадую своє 1 вересня.
З села прибула делегація у складі бабусі з дідусем, які мені привезли коричневу форму із білим фартухом, ще одна делегація - місцеві бабусі з дідусем. Мені подарували електронний настільний годинник, мама посадила мене на руки і всі хором сказали, що завтра я стану дорослою. Я мало розуміла, як я маю за одну ніч вирости і зранку побачила, що чуда таки не сталось. Його, мабуть, не сталось і по сьогоднішній день, судячи із :-ну ти в мене ще така дитина...)
Всі мої родичі, я,банти і букет вирушили на урочисту лінійку, по закінченні якої мене посадили на плече десятикласнику і дали в руки залізний і здоровенний дзвоник. Він був дуже важкий і ми , в дві руки із тим дорослим хлопцем, пройшли круг із дзеленьчанням)) Я "закохалась" в того випускника і бігала до його класу, заглядаючи за ним (це вже з часом мені хтось розказав із рідних, тому що я цього не пам'ятаю)
Минули роки і я повела за руку свою манюнічку. Повне дежавю. Знову багато родичів, гарний рожевий рюкзак, англійська форма (привіт від її тата), одинадцятикласник, вона на його плечі і дзвоник в руках))Цього навчального року вона була би випускницею, але є студенткою 2 курсу коледжу. Он, помила голову і заплела косічки, щоб волосся було хвилястим. Як 11 років тому)
І так, від завтра приходить правити світом Її Величність Осінь. Моя улюблена пора, яка дарує якийсь спокій. І цілий місяць до мого улюбленого жовтня. В жовтні я стала мамою 20.10.99, в жовтні я стала дружиною 10.10.10.
А зараз спати, вночі чоловік зі Львова летить у країну риб і відомої горілки, у країну найбільшого велосипедного транспорту. В країну, столиця якої є найпівнічнішою столицею в світі, у місто-побратим Києва, у найхолодніше місто в світі.
А. З 1 вересня в мене новий оклад в трошки більшу сторону, правда, не за гарні очі, а за об'єм роботи, який збільшився в рази.
Нічого собі початок осені)

Тільки що на фб побачила хороші слова, сказані однією чарівною львів'яночкою:
Осінь - це те ж саме літо, тільки краще. Все залежить від того, наскільки прозора внутрішня призма, через яку вдивляєшся в ту осінь. В кінці кінців, нуль по Цельсію це аж +32 по Фаренгейту, вологе опале листя пахне не гірше за скошену траву, а гарячий чай виконує одночасно функції обігрівача, будильника, психотерапевта,провідника печеньок і примирювача зі світом. В кінці кінців - є виноград!! Let's party started!
Таки так!) Від себе додам:Поки ще не зійшла засмага-в мене буде літо)

 

А в мене старший син в 4 клас, молодший, той, що середульший - в садок вже аж місяць ходить. В мене щодо завтра нема ні хандри, ні ностальгії, просто констатація факту - завтра осінь. Як пору року її не люблю, бо листя опадає, дощі, болото, швидко темніє й т.д. Хіба оті пару теплих днів, коли жовте листячко можна в букети в парку збирати.
Хочу, щоб зразу була зима - й бажано Миколая .

 

А ми не пішли в школу. І так добре. Печемо шарлотку , кайфуємо .
Всіх з першим днем осені ! Тепла і миру в душі .

 

А я люблю осінь, але не люблю 1 вересня. Школа є недалеко від мого дому, і якщо я не маю ніяких справ ті лінійки мене постійно будятьТа й моя шкільна пора мені не надто подобалась. Тому ні школу, ні лінійки я не люблю...А от мої університетські роки, то зовсім інша справа. А ще це означає, що у Львові побільшає народу, якого в нас і так дуже багато, бо приїдуть студенти і почнеться капець у львівських маршрутках. В них і так мало місця, а тепер взагалі в час пік без зайвої потреби краще в них не лізти...
Але є і приємні моменти у початку осені. Я її таки люблюЦе таки моя, моя пора. Осінню я народилася і я вже тільки за це її люблю. Люблю її м'яке тепло і прохолодні ранки та вечори, люблю закутатись в плед, коли надворі моросить дощ. Люблю посиденьки у кафешках. Люблю гуляти в парках і шурхотіти тим різнокольоровим килимом. Люблю її, бо життя стає ще більш насиченим та цікавим. Люблю її гармонію і ненав'язливість. Тому вітаю всіх з початком цієї чудової пори. Хай вона нам принесе чим-побільше всього теплого, яскравого і хорошого

 

Який чудовий день! Вітаю всіх з початком осені!
Оптимісти посміхаються, віддзеркалюючи сонечко. У всепропальщиків все ще вчора пропало, і вони принишкли під власноруч піднесеним дамокловим мечем. В середньому арифметичному - панує гармонія
Дмитрикова лінійка була досить короткотривалою, чи то просто вже дорослій мені здається, що в мій час лінійки тривали довше.
"Юхуууу!" полягає ще і в тому, що нині я здала повноваження голови батьківського комітету, і відтепер чужі гроші мене не стосуються. Хіхі, в садочку ще зборів не було, шанси знов вляпатись - величезні
Віруня прийшла додому і зрозуміла, що і Дмитрик і Сергійко нині були у вишиванках, а вона - ні (у молодшій групі садочка не відзначають ще Дня Знань). Дістала свою сороченцію і сказала, що треба піти до церкви. Ну, щоб вже всі троє у вишиванках - разом. Треба - значить треба. Нині на 18 годину в нашій церкві є коротесенька літургія за здоров'я і на всяке прошення - нам якраз пасуватиме.

Напевно, в усіх моїх емоцій - довготривала "віддача". Тільки сьогодні я знов яскраво відчула радість від життя "на рівному місці", яку більш ніж на півроку були замінили страх і неспокій. А нині раптом відкрились очі і хочеться жити і дякувати, любити і ділитись щастям. Чим і планую зайнятись найближчим часом чого і всім бажаю

 

Теж маю такий настрій. Ну пішли та й пішли до школи. ніякого піднесення

 

Йо-хо-хо. Ось і літо пройшло. Вітаю вас, мої любимі, з початком осені. І з новими починаннями в кожної з нас.
Першачкам легкого старту і жаги до знань. Не першачкам- стабільного польоту. Всім мамусям спокою, жеби не було так, що сусіди оглухли, а ви позахрипали.Але на фсякий випадок купіть си валокординчику. Хай стоїть в шафці. Воно помічне.

Яяяяккк???? Витягай назад. Ми ще літо не провели.

+1 Страшно консервативна особина. Хоч з консервацією на ВИ.

кислий і зеленкуватий ще. Чує моя душа, що не достигне він до нормальної кондиції цього року.

Хаха, я вчора була в солярії Весь загар змився. От не треба було так часто митися. 17 вересня йду на весілля, тому хочу ще бути бронзовенькою, а не блідою поганкою.

невже в саму Фінляндію? Ах і ооох. То моя мрія. Цього року знов залишається в ранзі мрій з кількох причин. Як мінімум - 2: 1- фінанси, 2 моя ЖП не влазиться в лижні костюми Нє, влазиться, але тріщить і дуже штивно виглядає
Наразі буду насолоджуватися першими осінніми днями. Подумувати над якоюсь цікавою осінньою фоосесією
Хто в курсі які там найближчі цікаві події у Львові - кава, сир, вино? Може є бажаючі на Антитіла? Нестандартну би форумівку влаштували.
Медитую,налаштовуюся на осінь.
Всім і чудового першого осіннього вечора.

 

плюсуюся до кожного слова! Тільки народилася я весною))