Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

сьогодні я вже свій стан не класифікую як врочистість самопочуття - гірше не буває. Півдня провалялась в ліжку, думала що відкину копита. Потім зібралась з силами і вирішила висунути ніс на вулицю. Висновок один - що лежу, що ходжу - почуваю себе хреново, тож краще щось зроблю, ніж буду просто лежати і мучитись. Сусіди на мене дивляться круглими очима, ще би! на дворі теплінь, а я як з північного полюса замоталась в шалік і гавкаю більше ніж собака.
Голова взагалі як вулик, нічого не сображаю, включила компютер - а тут всім все від мене треба...і де то на все набрали здоровя, або як то люди умудряюються не хворіти? Короч, вирішила що треба брати себе в руки і говорити що здорова! Роботи купа, нема коли хворіти!

 

Хочеться щось накалякати просто так... Я видохлася, втомилася - маю купу планів, ідей, заготовок для статей які чекають свого втілення. Ніііічого не хочу, хочу лежати в тиші і дивитися в стелю чи в вікно максимум . Не депресія навіть, а якась така меланхолія, режим економії батарей.

Хочу відпочити, ціле літо хочу - отак сім'єю кудись далеееко-далеко, не за моря - в гори, в село навіть згодна. Відпочити, відволіктися від безкінечних проблем і зарядитися. Іноді здається що ляжу отак посеред району десь на травичку і буду лежати півдня Ну але то якось уже зовсім буде ку-ку ну та і одне мале кашляюче лежати мені точно не дасть... Бачу що сімейний відпочинок не світить

скоро, певно, забуду як мій чоловік виглядає бо бачу його практично лише після заходу сонця...

, треба, певно хоч самій кудись втекти на день-другий

Про ку-ку, доречі , зловила себе останнім часом на тому, що зі всього намагалася викласти якусь сніжинку - в цукрі намалювати, з чищених грецьких горіхів скласти... Спочатку подивилася на те все і не зрозуміла - бо зими і Різдва ще точно не чекаю. А потім випадково попався мені до рук олівець і неоплачена квитанція і на її звороті отаке накалякалося

І тут мені згадалося щось таке смутно бачене десь... Та то ж мандала От тє здрастє... Щоб нікого більше не лякати

бо Влад і так вчора ходив питався "мама, нашо ти то складаєш з горіхів? Мама, не складай, їж краще "

треба, певно, розмальовку краще дістати - руки заняти. Але розмальовувати не хочеться, хочеться малювати якісь такі безкінечні узори і ні про що не думати...
Вчора мали міні-мікро-врочистість - сходили на 2 год (перед заходом сонця ) в ліс - сало посмажили (добре мати ліс прямо під вікнами і уявляєете - за ціле літо ми там були лише другий раз ). Відпочити я правда не встигла - бо довелося Влада щосекунди діставати то з кущів то з багаття . Ну і загалом то такий малееесенький ковточок, що того явно мало... То як в бензобаці - вже досьорбую останні краплі резервного пального і щоб стало харашооо треба не по трошечки капати а влити кілька літрів щоб хоч резерв заповнити. Прочитала - символічно про літри вийшло, а мені вчора навіть декілька ковтків пива не пішло
Зате Влад нагулявся. Прийшов додому, роззувся, знявши штани (попутно повалявшись в коридорі на підлозі і поскандаливши

то останнім часом майже звичний ритуал у нас

) раптом затих

Вирубило чувака о 21 (замість звичної 23:00). Ще б пак - вдень не спати, а мамі залишки здрових мізків виносити, в лісі побуянити - то можна і на пілозі вкладатися
У мужа на роботі якось як каже моя бабушка: "что такое невезет и как с ним бороться".

І як боротися ніяк не придумає... Йому теж відпочити нормально і змінити обстановку вже треба... І я на роботу не хочу (все відкладаю і відкладаю розмову з начальством...) бо настрій такий - закопатися десь і всьо "чік-чірік - я в доміку" - не чіпайте мене...

Ех, маю на наступних вихідних зустріч випускників (12 років бо на 10 не зібралися) - такий файний привід переключитися і поїхати на 2 дні без своїх хлопців. Але знову ж, не знаю чи вийде мені

та і не знаю до кінця чи хочу таки туди їхати - там сьорбну келих вина і меланхолія може лише загостритися а то якось не найкращий настрій для тусовок...

Ну коротше з сумбурності і довжини допису ясно що дурка вже за мною заглядається Але в жилєтку не піду Добре що хоч Влад сьогодні таки вирішив дати мамі 2 год тиші і спокою і вклався вдень спати - чим не врочистість?

 

Настрій так собі, здоров'я кульгає на всі 4 лапи, та ще й вчора сусідський малий потішив, що мені вже вмирати пора

прийшов в гості, а в мене на столі купа книжок, і питає:а то ти всьо читаєш?, кажу - так, а він - то значить ти багато вчишся і багато знаєш?, а я - ну виходить що так, і тут малий "блєснув" - то ти скоро вмреш! Мені тато казав, що якщо багато знати, то скоро вмирають!

+ я так кашляю, як його бабця перед смертю але то так, чорний гумор

головне щоб малий більше нікому то на вулиці не ляпнув, а то ще сусіди прощатись прийдуть, знаю я їхню натуру

, ще довго доведеться мене терпіти всім.

Я господиня на широку ногу - назбирала відро помідорів, відро сливок, відро картоплі накопала, яблука кролям і...так замучилась, що ще годину відлежувалась на ліжку. Коли то все "оприходувати"? Поняття немаю, та і сил.
В мого кота почалось сімейне життя, привів якусь кицьку і постійно з нею волочиться, вже що тільки не робила, а вона від нього не відстає. Сьогодні вони так мило на городі лежали разом, бавились, потім цьомались мордочками і притулившись один до одного заснули...Ну чисто як люди, ніколи не думала що в тварин так само буває.
Вже другий день виглядаємо дощ, на городі суш, води на помідори не маю сили носити, так що танцюю з бубном

кожної години дивлюсь через супутник де ж ті хмари, Польща все собі забрала!

, але безрезультату.
Ну і ще одна моя досить важлива робота, треба було написати 40 ст тексту, частину написала перед морем, а тепер дописую. Вже третій день сиджу і щось пишу (нічого не видаляю), а кількість сторінок меншає!

меншає бо я картинки соваю, але ж обідно однако!

Одним словом поки що не подохла і не планую! Всім гарного і продуктивного дня!

 

І я давненько вже маю намір тут відмітитись, але все щось мені часу бракне.
Літо було насичене всім чим лиш тільки можна . ДН малого і великиго святкували цього року поокремо і в дружніх, далеко не тісних, компаніях . Подарунки теж тішили іменинників дуже. Ціле літо ми гостюємось, або гостюємо когось. Але консервацію ніхто не проігнорував, крутила так, що чоловік вивів нову прикмету :- якщо я інтенсивно заповнюю льох різними закрутками, то зима буде холодна.... Перевіримо. Бо я таки " в ударє"..- вже докуповувала 25 півлітрових баночок, і ще бажання є, але здоровий глузд рекомендує спинитися. Побачимо хто переможе.
А ще я "дозріла" до того що мені теж потрібна віза, ну і малому також. Хоча би шопінг. Тому першу одноразову вже зробила і весело з депешною бандою прокатала. Майже форумівка була. Принаймі кінцевий результат ідентичний- ми зморені, щасливі, всі чули які ми голосисті і мали нагоду поухахатоватись з наших перегонів з візками . Ну бо тіко ми можемо " в тємпє вальса" відвозити порожні візочки, либитись отучуючим і показувати язика тому хто не може тебе наздогнати ! Тому @Akina, про "ку-ку" можу посперечатись.
А ще мені дуже хочеться в гори і по гриби. добре , що в нас в хаті присутній і здоровий глузд, тому ми таки дома. Бо малий вже на мою фразу- "збирайся, поїхали!" почав відповідати- " ви їдьте, а я дома сам залишуся"...
Планів в моїй голові нема і я щаслива від цього, але нині на мене напав синдром єнота-полоскуна... перу, що сумашедша! Чоловік вивтікав з хати в гараж, певно, щоб я його не примусила ще раз переодягатись.... що то значить приволокла з Польщі річний запас порошку.
Здається пралька замовкла... йду ще один "закид" зроблю і мушу вспокоїтись, бо ні шнурків для сушіння, ні прищепок вже нема більше. Може то пральню собі домашню відкрити? так сказать "пріятноє с полєзним совмєстіть"...
Надвечір*я вам гармонійного і щоб можливості з планами лежали в одній площині..





Малюк догулює останні дні канікул 2місячних і підем проходити той огляд в садок.

 

В мене сьогодні настрій як погодаХочеться погримати на когось і періодично всплакнути. Ніби до КД ще далеко, але стан аналогічний.Ну але мій щоденник вдячності допомагає мені знайти щось позитивне навіть у такі похмурі дні. І знаєте, дуже навіть допомагає. Особливо в такі дні, коли тобі хочеться понити, поскаржитись або просто сумно, а поганого там писати не можна, то хоч-не хоч, а хороше таки знаходиться. І з часом таки починаєш концентруватися на хорошому. Не відразу, але поступово, помічаєш скільки ж хорошого є в житті. Спочатку мені було важко його вести, бо коли на мою думку в якийсь день не було чим тішитися, а навпаки хотілося написати про неприємні події, то здавалося, що нема про що писати. Але з часом я привчилась знаходити щось хороше навіть у поганих з моєї точки зору днях - типу гарна погода, смачний тортик, вдалось виспатись, вільний час, смачнюща кава ммм з вершками, зустріч з друзями, молочна чоколяда з горіхами та ізюмом, новий лак для нігтів і т.д. Ніби й маленькі, але ж хороші події. Ну але зате вже в дні, коли траплялися дуже позитивні і радісні для мене події, то список був більший 10 пунктів. І поступово мислення стає більш позитивним, але таки поступово. Бо більшість людей,

і я в тому числі,

звикли концентруватись на негативних подіях А від нашого мислення таки багато залежить. Тому класна штука той щоденник, всім раджу. Важко почати, але потім аж руки тягнуться до того гарного блокнотика.

 

Зараз буде ранкова запашна кава, котра має перевести день в ранг врочистого,бо так капосно мені на душі,що тільки на неї,каву, всі надії..
Ні, малюк ніби здоровий,і градуси в домі у межах норми...
От тільки літо добігає свого логічного завершення,а відпочинок мені так і не зустрівся. Розминулися ми з ним,як в морі кораблі.І це дуже сумно.Вилядає так,ніби нема сенсу відпочивати,бо я не втомилася..А я втомилася!Дуже важкий емоційно був цей рік, я так чекала-так чекала того літечка, а воно раз...і закінчилось,так для мене і не розпочавшись. Ні погоди не було літньої

а коли була,то я її не помітила,бо тєжко працювала

, ні моречка теплого

вірніше,ніженькі мої в нього цьогоріч не вмочені

, ні гір духозахоплюючих

моїм потом не зрошені

.... Навіть в жодній калюжі близькольвівській ми не були

йдемо на світовий рекорд,судячи по всьому

Тому кава-кава-кава... Заплющу очі, сьорбатиму ароматний напій,і медитуватиму,що я десь на Середземноморському

чи хоча б на африканському

узбережжі, і це не дощ паскудно барабанить у моє вікно,а хвильки ніжно б'ються об причал... Ну якось так. Фантазія у мене бурхлива,тому,що науявляю,те й моє буде...
Гарного вам дня, і нехай всі наші фантазії стануть реальністю в найближчому часі!

 

Дівчата, а що то у вас за мода така, оте - "Літо закінчується, а я не відпочивала(на морі не була, в гори не ходила, в океані не купалась, на сіновалі не валялась)...Ану перестаньте негайно. Що то за стереотипи і намагання їм відповідати. Відпочинок - то не пора року, не термін, в який треба встигнути, не місце, куди треба добратись, то стан душі. От йому і треба відповідати. Піти в ліс посеред дня з подругою та дітьми, поїсти там банальних чіпсів, купити пляшку вина і випити з чоловіком пізно ввечері, вдихнути на балконі аромат літньої ночі, пройтись літнім недільним ранком порожнім центром міста і поїсти смакотного морозива. Ну ви зрозуміли))) А море буде, і гори будуть, і купа іншого цікавого...Я от дуже люблю вранці в неділю взяти малого у візочок і гуляти вуличками Львова. Чоловік звичайно відсипається вдома, "казявка"...Але то не причина нам робити те саме. А в неділю так класно, на майданчиках мало народу, машин мало, малий може бігати всюди, залазити на "достопрімєчатєльності", колупати старовинну штукатурку. Шота написала, сама вже забула, що хотіла сказати. А, ми теж ніде не відпочивали. Вотаке...

 

і в мене. Якщо вона не "роздуплить" мене, то піду спати.
Муж на роботі, діти вже вмивались-снідали-пісяли-какали, значить мама може робити що хоче. А хоче мама наразі тільки спати.
Треба до повної гармонії тільки ще кота з вулиці забрати, щоб хтось під боком намуркав солодкі сни.
Важкий вчора був вечір. Вкотре переконуюсь що покладатись можна тільки на себе. Але ж ні, моя безмежна віра в людей мене знову підвела
Граблі просто не встигають падати на землю

Поки жалілась вам тут , кіт прийшов через вікно, навстіж відкрите, лапою стягнув мою канапку. Ну от, можна вважати, що кіт теж вже поснідав.
Щось і спати перехотілось. Шукаю свій заниканий рецепт аджики і може навіть лечо зроблю. Як буду мати настрій.
О, напишу вам ще одну врочистість. Сьогодні в сусідньому селі Свято морозива. І хоч погода дуже ніочєнь, але ми підемо, як каже Артемко, повеселимось. Морозиво їсти не обіцяємо, але хоч в замку потусуємось і потанцюємо на концерті.

 

Я думала, що то я одна на цілому світі така "доходяга ".... Так мені моцно зле дівки.... шо то повний капець... Але в жилєтку не піду і всьо , бо буду ревіти певно зо три дні .... Ну як так , три рази за місяць набратися від дітей ентеровіруски .... Діти вже , дякувати Богові здорові , а мама - сухарики , кашка або кашка -сухарики + кола з боржомі .... Від такої дієти я вже ледве жива , а від запаху кока-коли мені вже зле....
Мушу знайти врочистість ... Дякую Богові за друзів, яких маю, бо вони завжди роблять мені приємні несподіванки . Були в батьків і дзвонить моя товаришка - пакуй речі, бо я тобі подарувала 5 днів в с.Ямна Це були неймовірні солодкі карпатські сімейні дні, наповнені близькістю гір , шумом річки і найріднішими на світі людьми. Бог так поскладав нашу подорож, що дарував сонечко і дощик, тепло і холод після зливи , але нам було дуже добре . Діти всюди знаходили собі друзів - 5 хв і вже якби 100 років зналися ....
Тілько мені так мало 5 днів на рік і вперше за останні 6 років шаленого ритму життя .....
А ще хочу доброго вина, тілько не можна, бо я на рік відмовилася від алкоголю заради дуже близьких для мене людей ..... Кава випита , посиденьки відчитані і вйо до роботи !!!

Дівчатка , бажаю попри всю прозу знайти дуже файні моменти в нинішньому дні і радіти життю !!!

 

Каву випила, сестру подомахувала-от і всі головні справи зроблені, за 15 хвилин.
А зараз почнеться найголовніше, збираюся йти до стоматолога (хто не знає, то для мене дуже хвора тема), бо мої зуби вже самі скоро підуть до лікаря, якщо я сьогодні їх ще сама не занесу до нього. Такі от в мене справи... Вчора трошки оновила колір свого волосся, трохи перемін в житті потрібно, щоб не зламатися в непотрібний момент. Всім гарного...

 

моя кава була випита ще о 07.40. Я задовго до навчального року починаю збирати свій ритм життя у міцний пазл, в якому все на місці.
Літо було не зовсім відпочинкове, але воно вдалось
Найголовніша справа цього року, про яку я ще від НР писала, позаду. Ми прооперували Дмитрика - видалили йому аденоїди. Вже 2 місяці як, і він переніс операцію добре. Я до сих пір не вірю, що можу спати спокійно.
Правда, ще раз мені трохи вибило землю з-під ніг, коли наслухали в його сердечку шуми. Не знаю, як я дожила до того ЕХО, на якому виявилось все добре. Але все добре, просто син дуже виріс за цей час. Однієї лише ваги з весни 5 кг набрав, а зросту - то я вже взагалі мовчу. Який він великий і гарний, без тижня третьокласник. Він - моя врочистість. А хоча - ні, він - своя врочистість Просто до його 18 я формально маю стосунок до всіх його успіхів, то тішусь разом з ним.
Діти великі. Нікого не ношу в слінгу, хіба на слінгопараді. Всі розмовляють, віршики розповідають, пісеньки співають. Від Вірусі доводиться ховати всю косметику і полички вже, напевно, на стелі треба робити. Бо в неї вчора знов були і маски і скраби і макіяжі і татуаж фломастером для більшого ефекту
В професійній сфері хочу на деякий час змінити "вільне плавання" на роботу "на начальника". Хочу, щоб хтось давав роботу і щоб хтось мене хвалив, як я добре її роблю. Отакі плани на найближчі пару місяців. А потім знову буду казати, що мені ніхто не потрібен і самій краще і знов буду працювати на себе.
Ну і моя особиста врочистість - 5 км біжу вже. Я, "пласкоступна качка", яка "і 100 метрів нормально не пробіжить", як казав мій фізрук зі школи. А во маєте Цьоця Юльця ще дасть вам фори на старті!

Давайте фори на старті всім, хто у вас не вірить. Я - вірю. І у всіх все получиться!

 

то я така рєдіска, літом мусить бути море, інакше то ні разу не літо
Все інше (вино з чоловіком, бігання по калюжах, кава в термосі в машині на парковці) теж має бути в обов"язковому порядку, причому часто , багато, інакше моя психічна рівновага під загрозою, але ! як не було моря, під загрозою вже фізична рівновага оточуючихЯ коза, знаю
Ранок в мене почався, як в красивих американських фільмах : я, вся така в шовкому пенюарі (бо теплий махровий халат випраний, сохне), з волоссям, розсипаним по плечах (бо робила ввечері маску на самогонці і тепер в мене пересушене волосся і шкіра голови), в шикарних жовтих шкарпетках (бо вночі змерзла в ноги), їм на терасі круасан (бо треба було самій сходити за житніми булочками до сніданку, а не відправляти доціка, тепер хана талії), п"ю каву
Навколо квіти-квіти-квіти (в сусідів вже майже гербарій, а мої навіть ще не думають перецвітати). І бджола...
Летіла вона собі до квітів, нікого не зачіпала, нє, сиди собі, людино, каменем, сьорбай каву. Але я вирішила відмахнутись від набридливої бджоли, моя знаменита координація рухів мене не підвела, результат - кава на підлозі, трохи на столі, горнятко (улюблене, між іншим) по цілій терасі
День перестав бути томним, мусила мити підлогу, заодно пересадила кактус, загнала собі колючку в руку навіть через кухонну грубу рукавицю, витягнула колючку, доїла круасан, пішла попрацювала.
Перевдягнулась з пенюара в майку кінця 18 століття, яку тримаю виключно для фарбування волосся, намазюкала волосся кокосовою олією (вчора пересушила, сьогодні зволожую)
Прийшла сусідка, яка живе поверхом нижче (ну чому не можна було прийти на 10 хв раніше, коли я була подібна на людину, га? ), бо їй осипаються мої квіти на терасу (певно заздрить, в неї теж вже гербарій). Випили каву, пообіцяла на наступний сезон щось змінити (людииииии!порадьте в пп звисаючі квіти, які не сипляться як ненормальні і які переживуть тиждень-два літом без поливу)
Випровадила сусідку, погарчала на доціка (вона вже доїла круасани, посиділа в неті і вирішила сісти на питну дієту. Боже, дай мені терпіння! коли вже то благословенне 1 вересня?)
Ще трохи почитаю вас і треба братись за роботу. Всім

 

А є люди,котрі з нетерпінням чекають 1вересня?Ви будете першою з кола моїх знайомих

і дітей,і мамочок,і вчителів

Чомусь склалося таке враження,що то страшна дата для наших людей.
Я от ніби до школи уже багато років не маю стосунку,а чомусь відлік,закладений за 10років "з 1вересня і до побєдного останнього дзвоника" досі спрацьовує.А потім літо,коли мусово має бути море.Нема моря-нема літа,то так мене з дитинства батьки,видно,розбалували.Тому треба правильно виховувати своїх діток
А чому пишу,що відпустки не було - бо її таки не було.Усе чекала,що обставини повернуться до мене правильним боком,сплануємо відпочинок,тоді візьму відпустку..Так і не склалося,бо провести її поміж банками з консервацією і походами на базар принципово не хочу..
Медитуватиму від сьогодні на теплі заморські курорти,де круглий рік літо. Раптом ще пазл складеться?
Це я випила кави,підзарядила внутрішній акумулятор, і знову бачу врочистості навколо себе

 

Усім привіт! Давно не відписувалась тут. Моя головна врочистість позаду - 2 тижні в Україні минули мені як день, не всіх встигла відвідати, не всюди побувала, де хотіла, але загалом щаслива. Вїзд до України дався тяжко - 8-ми годиинна черга на кордоні, хоч могло бути швидше, якби не консул України за якого тепер стидно, бо він незнав, що треба зробити..І нам довелось ще 2 дні відпустки потратити на те , шоб прокатати авто через митниці. Дорогу Львів - Золочів ми довго будемо памятати Дитині дуже сподобалося в бабусі з дідусем - город, ягоди, собака Діна... Ще бабуся купила внучці вишитий костюмчик Відвідала коліжанку, як же я за нею скучила! Дітки її вже так виросли! ( і коли ж встигли? Памятаю, як я бавила місячного найстаршого, а то вже он 9 років має!). Ще я там вперше... спробувала суші (вгостив братик), і мені сподобалось. Словом ще багато всякого файного було в Украні. Як повертались до Щеціна, то зупинялись на ночівлю в готелі біля Перемишля, а там було українське весілля Незвично було чути польськомовних гостей і українську музику.Не обійшлось і без прози - повернення додому з ротавірусом І за все літо я теж не побувала на морі, хоч живу в 100 км від нього - то в мене КД, то погода холодна, то банально нема часу... Але нічого, ще літа трохи є і вересень теж буває теплим, правда?
Пю чай з українськими цукерочками, що доречно в таку похмуру й холодну погоду, і треба помаленько збиратися в магазини - готувати малечу до садка, і собі хочу якоїсь обновочки
Написала вам всякого... Ше до вас зайду. Всім гарних днів і можливостей вибратись на море!

 

Чекаю його, як чорт Великодня.
Мама-студентка, дітлахи-школярі. Ще би тата на якісь курси спихнути, і тоді будуть в нас вечори проходити в тишині і гармонії. Тобто всі втупляться в зишити і будуть робити вигляд що щось вчать

 

нас багато
Нарешті в школу! Фото батьків, які неймовірно раді закінченню канікул | Соцпортал

--- дописи об"єднано, 23 Серпень 2016 ---

ні ф..а, в нас коли доця була менша, то вечори часом були з серії *мама захрипла, дитина оглохла, сусіди вивчили всі уроки напам"ять, собака переказала*
Хіба може ти трохи адекватніша, ніж я

 

я кажись вже здорова-врочистість номер 1
наварганила на зиму кетчупу багааацько-врочистість намбер 2
в хаті відносно чисто, тепло, наготовано їжі -намбер 3.

поки все

а тепер проза. чекаємо першого походу в садок. К дуже хоче і чекає, я місцями також дуже чекаю

, бо сил моїх на двох енерджайзерів бракне

, але більше хвилююся і переживаю. доні, звісно, того не показую, а навпаки розхвалюю садочкове життя і нових друзів. колись писала-бідкалася, що моя дитина дуже мамина і не любить дітей. то тепер в нас все навпаки-ми всюди гасаємо, до всіх дітей чіпляємося і т.д. і коли то мою спокійну дівчинку перемкнуло, і вона стала нормальною майже_трьохрічною дитиною

як то раніше виявляється мені було добре - поставиш-стоїть, посадиш-сидить, бавиться

так мені бракує часу на все, що хочеться. тут або жертвую сном, або своїми творчо-рукодільними планами. і то я ще на роботу не вийшла...

--- дописи об"єднано, 23 Серпень 2016 ---

а до зими залишилося 100 днів... час готувати лижі?

 

тоді буде і отак ++++ робота .... І то таке цунамі з дня в день ....

 

І в мене вже кава випита, але зі сіллю (ну то з розряду "затуркана"), була настільки сонна, що насипала солі в каву, і так півгорняти випила залпом, аж потім дійшло що щось не то...Але думаю не зашкодить.
Півночі не спала, всі тут пишуть що літо минає, осінь...А в мене за вікном весна! Коти такі серинади співають, що й годі спати. Таке враження що мій котяра то перший хлоп на селі, всі дівки на моєму подвірі. Другу половину ночі воювала з котом, бо він бачте спати не буде, йому треба по хаті бігати.
Голова гуде, на вулиці підтвердження давньої української прикмети - кладуть асфальт! Від того гулу і смороду ще гірше, але що поробиш.
Треба зібратись і іти закривати помідори, бажання нуль, хочу валятись на пісочку і щоб мені хавчик смачний приносили.

Ну і маленька врочистіть, сьогодні буде презентація результатів моєї роботи перед дуже серйозними людьми. Приємно що 9 місяців не просто штани просиджувала.

 

Дочка в бабусі, син в садочку, чоловік на роботі. В хаті тиша, тільки М2 по телевізору для фонуБалкон розгребла, спальню і коридор теж, машину трохи прибрала, чохли перуться, треба буде ще на мийку заїхати і до церкви речі повідвозити - три мішки назбиралаСіла ДП читнути і тут відмітитисьВсе, йду розгрібати завали в дитячій, а там армагідєцКухня з санвузлом на закуску. Я сьогодні маю настрій на прибирання