Продовження теми. Початок тут ********************************************************* Тема для тих, хто цікавиться устроєм світу згідно ведичних знань. Ні, це не про те, що жінка має обов*язково ходити лише в спідниці, сидіти вдома, варити борщ і в жодному разі не працювати, і слова не казати наперекір своєму чоловіку. Це про те, що жінка божественна істота, тому вона може і має собі дозволити робити те, від чого отримує справжнє задоволення, а не пахати, щоб заробити на хліб. Про те, що жінка (кожна!) варта носити гарний одяг. Користуватись косметикою. І, що дуже важливо - відчувати своє тіло, знати про свої потреби. І вміти сказати про це так, щоб чоловік з радістю виконав її бажання. Статті до теми: Отношения с мамой: как они влияют на жизнь девочки? Берегите свекровь! Как сказать мужчине о том, что Вам не понравилось Зачем женщине творчество? і ще багато цікавого про стосунки між чоловіком і жінкою, жіночу природу, тощо. Детальніше в лекціях про різні аспекти життя: Алкоголізм Виховання дітей Гроші Негативні емоції Стосунки в родині
, прагнучи все ж кращого, а не "як получиться" а "все попереду" - в усіх в цій темі попереду предостатньо можливостей реалізувати знання. З приводу виправитись. Був час, коли мені здавалось ненормальним, що я не шкодую про минуле. Речі чомусь поділялись на "те, чим можна похвалитись" і "те, про що треба шкодувати" зараз вже починаю розуміти, що крім цих сумнівних категорій є багато всього решта. І що шкодувати я не буду в основному тому, що дуже люблю себе, мені добре з собою і я не буду препарувати себе на окремі вчинки, а просто буду обростати хорошим щодня. Починаючи з хороших слів. Починаючи з посмішок. З поціновування і нерозбазарювання Колись мені смішнувато було: а що веди мають до косметики? Але насправді ж - грамотний догляд за тілом теж є формою єднання з собою. Все вічне крутиться навколо однієї осі...
Я трохи відійду від тої теми. Нанесення косметики на себе то така ніби дрібничка, а так приємно і дуже показово. Пригадую як лише купила купу засобів, як я тоді наносила на лице їх. А як зараз. Така разюча різниця треба балувати себе, гладити шкіру, треба однозначно. Такий собі індикатор любові до себе виходить
Ми вже повторюємо одне і теж всі по колу ) своі помилки я прожила на одинці , запам'ятала як то болить і не добре , як то мучить . Прожила і відпустило. Не задумувалась над тим чим хвалитись а чим ні. Скоріше чим ділись якщо це принесе користь комусь. А все решта ...цікаво вчитись .
Я не чула, щоб він схвалював. Але і не чула, щоб засуджував жінок. "Гулящість" додає жінці проблем, але не змінює її (жінки) суті.
Мріяти то, можна. Але не факт, що вийде по ідеальному сценарію. Тому на мою думку мріяти треба, але без строгих рамок. Бо якщо в житті будуть відхилення від сценарію, то можуть бути гіркі розчарування. Як от типу вийти заміж до 25 і не пізніше, чи родити до 30 та ще й декількох...Хоча буває, що так і вдається. Але чіткі рамки я б відсунула, а залишила просто те, що є бажаним. Тоді менше розчарувань, менше напруги і немає відмови від того, чого дійсно прагнеш.
Тихенько позаздрю твому Пінтересту. На мене схожі думки в суботу накотили. Призначення має і мінуси на жаль. Піду посплю шо лі)).
@Apelsynka буває внутрішнє чуття (знання), і воно досить чітке навіть щодо часових рамок. Може то самопрограмування, а може знання від душі (яка вічна і знає все). Дуже часто таке спостерігаю, не лише в себе. --- дописи об"єднано, Aug 23, 2016 --- Трошки не так, мріяти, хотіти, мати потребу мати, але без сильної прив'язки. Тобто була б щасливою, якби так сталось, але якщо не станеться, ну то значить так на краще.
щось таке причому зараз в сучасному світі реально вкладають ту душу, вивертають, потім вимагають віддачі, дають увагу як чоловікові, вимагають уваги як до дружини. І таааак залучаються шожах. З другого побачення При цьому не мають уявлення як наповнюватися/відновлюватися. В тих виходженнях заміж ранніх був свій сенс. І в неможливості мати стосунки до шлюбу. Так, там були свої недоліки. Але загалом ця система жіночу душу краще зберігала. о, це ж де такі молоді жінки водяться? Рідкісні випадки, так, їм можна. Але у віці 17-23 я таких не знаю і не знала жодної. Мале і дурне. можна. Але треба мати ресурс. Взагалі знати, що це реально. Ще треба знати як, а не тикатись в потемках. А ще на це йде купа часу. Винесений урок в порівнянні з втратами - ціна часом зависока. Я ще так довго можу ... І чим більше стосунків, тим більший багаж. Тим більше надкусаний пряник. ну інколи навіть страхи корисно послухати. --- дописи об"єднано, Aug 23, 2016 --- а ніхто і не писав про всьопрапала. Нічого, звісно, не пропало. Але знаєш в чому заковика? Якщо тебе не навчили себе любити, то навчитись самій дууууже важко. ВОни і не знають, що Перлинки. І чоловіків таких вибирають. І уроків не засвоюють. Це ми тут такі мудрі сидимо.
ем, так. Тому що гріх - є гріх. І з нього треба розкаятись. І тоді стає легше, краще, і здорова доза смирення допомагає побудувати набагато кращі стосунки. чота ржу. Особливо з "і нічо". Та ясно, чоуж. Чим хвалимося? амінь. ну і мова спочатку йшла про теоретичні обставини. То я так так нагадую, тим хто каже не ідеалізувати. Тема взагалі про те як все має бути по-правильному. А у кожного свої обставини, і вже з цих обставин треба робити висновки, і далі все-таки у правильну сторону прямувати. Інакше навіщо це все. І ці писання як по-ведичному теж?
після слова "жодної" стало абідно аднако особисто я у 23 вже відчувала себе не те щоб мудрою, але вже сталою і сформованою. Ні разу не мале і ні разу не дурне. Така як зараз десь. а в 17 є така щирість, потенціал справжніх почуттів і безкорисливість (яку потім з роками до "дурне" можна віднести), що хтозна, що цінніше - та дурнувата готовність на все заради кохання чи та набута "берегиньська" виваженість і сталість. Але мій життєвий досвід - це досвід не нормальної, а творчої людини. Я або стала дорослою в 14-17, або просто ніколи вже не подорослішаю. Або в мене просто інші всі ті фази і стани. в 17 в кожному разі свого внутрішнього ще мало, і хочеться всього набувати. В гонитві за тими знаннями багато що висипається з власних кишень. Закритись, заокруглитись, виважитись і засвітитись тихим світлом в цьому віці не можливо, це той момент руху, за рахунок якого (можливо) потім життєве колесо і крутитиметься.
а чому неправда? правда на певному етапі, на новому етапі буде нова правда. чи ти шкодуєш про щось і зробила би щось інакше "якби було більше мудрості"?
Питання не до мене, але ... Я не те що сильно шкодую, але точно би багато чого зробила інакше Тому що воно не додало мені ані грама, а ось справді повисипалось з моїх кишень дорогоцінних камінчиків, і то не мало
а я багато чого не повторю, але не маю жодних шкодувань. Вчуся розкаяння, але все ж більше зосереджуюсь на формуванні майбутнього
я не вірю в якусь таку правду, яка є правдою тільки в певному віці ))) Я була незріла і немудра в 17 років. І в 17 - це нормально. Не знаю чи шкодую, напевно ні. Але так як в Джусі. Нічого воно мені не дало, зате забрало. Нє, не катастрофічно. Але нашо? --- дописи об"єднано, Aug 23, 2016 --- вже десь в якісь темі писала. Що колись в 13 - дівчинка була ще дитина, а в 16 - відданиця (з відповідним посагом, який не тільки з лахів складався). А тепер в 14 - вся така жінка, куди не глянь, все про все знає (крім того що дійсно важливе) і так до 25 - далі те саме знає, що в Беверлі Хілз показують. А стосунки-обов'язки в сім'ї - та де! І вдома не бачила, і в школі не вчили, а потелевізору кажуть, що маєш бути емансипована і все встигнути. Шкода що не кажуть як. Але маєш.
не плутати правду з істиною видно, в усіх по-різному цікава мені подальша хронологія в якому віці, на твою думку, можна помудрішати? --- дописи об"єднано, Aug 23, 2016 --- а мені - навряд чи забрало в мене є багато такого досвіду, який кристалізувався і який я не аналізую, тому що він не дотикається до сьогоднішнього дня. --- дописи об"єднано, Aug 23, 2016 --- традиції. Дуже важливі. Якби я росла в традиціях, мені багато в чому було би легше. Без шкодувань, просто факт.
нє, ну з 17 до 23 вже є прогрес ))) і нормально, чим далі, тим більше мудрості. Нема стрибка. і в ідеальних умовах в 20 вже може бути достатньо мудра для заміжжя (наприклад) дівчИна. Де би ті умови тільки дістати? А так то в основному, дійсно "щастить", і вже в процесі мудрішаєш, і дякуєш Богу, що з твоїм куцим розумом дав тобі те що треба.
або підтверджуєш досвідом те, що в 20 було тільки відчуттями. І не лише несеш відповідальність за свій вибір, але і тішишся з того правильного вибору.
Бач, а я аналізую, цей досвід мене "зробив". Тепер я думаю, що роблю себе сама У великій мірі так і є, але рожевих окулярів щодо цього я не маю. Тішуся сьогоднішньому віку, дню, оточуючим людям, думкам в голові, здатності аналізувати і спостерігати. І можливості далі вчитись. Бо це захопливо. Чи я би щось змінила в минулому? Хіба окремі моменти, аби "не висипалось". Та я пам'ятаю, що це мене привело туди, де я є. І вдячна цьому. Собі теж.
