Відповідь: Чи ображають ваших діток інші в нас щось схоже. часто граємось з хлопчиком, на півроку старший. в них з татом вдома переважають "чоловічі ігри" - типу бокс, всякі стрибки з вигуками і кулаками, стрілялки, і "аварії" на машинах. і от той хлопчик все своє геройство на моїй дитині показує, дуже часто все закінчується гіркими сльозами, моя мала до нього дуже тягнеться, скучає, постійно згадує, бо фактично з ним вони найбільше проводять часу, але коли під час тих ігор він підходить ближче, то бачу, що боїться, задкує. одного разу знову повторилось, що він її бив руками, і на зауваження своєї мами не реагував, тоді вона каже до малої "катруся, а ти його вдар! сильно вдар!", мала каже "нєєєє" і стоїть плаче))). мені такий підхід взагалі не сподобався, я дуже проти таких методів з"ясування стосунків, і що таке "битися" моя дитина взагалі не знає і бачила хіба в оцього хлопчика. я от теж не знаю, як ту ситуацію вирулити, вже сама роблю зауваження чужій дитині, щоб запобігти, і мушу дуже пильно стежити кожну хвилину, щоб бува чого не сталось.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші так. ви праві. часом змучена всім, часом не знає як подіяти. я деколи як не можу чогось в дитини забрати в магазині то звертаюсь до консультантів щоб допомогли. ) ну але ображати інших чи створювати незручності і напряги не дозволяю .
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші В сина виступ до Дня захисту дітей, а потім канікули. Ну а потім, звичайно, буду наполягати на зміні партнерки, бо та дитина, направду, якась трохи, невменяєма.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Ой, не знаю чи сюди пишу, але ситуація так мене сьогодні обурила... Грався мій Артем в пісочниці, поруч хлопчик. Забрав всі Артема іграшки поки мій малий бігав десь, а коли повернувся - не віддає. А в нас зараз такий період, що "моє-не можна", то я вже і так, і так до того хлопчика - не віддає. З горем пополам вдалось виманити нашу машинку - наче мій малий заспокоївся. Мама того хлопчика весь цей час за всім просто спостерігала метрів за 3 від нас. Артем сів бавитися, своєю машинкою, спокійно (що буває не часто, бо здебільшого його цікавлять чужі іграшки), і тут зненацька набирає той хлопчик лопатку піску і цілеспрямовано з розмахом руки кидає той пісок малому в обличчя! Я була поруч все це бачила, але не настільки близько, щоб встигнути цьому запобігти. Артем в плач, бо злякався, боляче і т.д, я звісно його в руки і промивати то все водичкою, добре була пляшка з водою, але мені її не вистачило, бо пісок був всюди, в очах, в роті, у вухах...то я Артема на руки і додому вимивати то все. Але я не про то - поведінка мами була "геніальна". Підійшла, подивилась на то все і каже "Владік, давай руку, підем на інший майданчик, там діток більше!":khomyak::khomyak: В мене не було ні бажання, ні часу щось їй казати, ну і що я їй скажу бо займалась Артемом, тільки сказала хлопчику "Що ти робиш?". Я все розумію, діти і т.д, але хоча б відправити дитину вибачитись перед Артемом можна було (хлопчику роки 4 на вигляд)? Вона його, навіть, не те що не насварила маю на увазі не вдарити по попі чи інші якісь радикальні методи, а суворим тоном пояснити, що так робити не можна і т.д, а таке враження що похвалила...Я в шоці була...Як так можна, це ж очевидно, що твоя дитина завдала шкоди іншій, чому не підійти, не спитати чи все гаразд, чи не потрібна допомога я б саме так і зробила ...Дівні такі часом люди зустрічаються, байдужі до всього. Усі батьки на майданчику проводжали їх поглядом, один батько, навіть, щось сказав, але я не розібрала що.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Ага, очевидно. Пофігізм. І Рагулізм. А мені так добре стало. Ходимо на іншу площадку, ніяких негативів до дитини не бачу, гарно проводжу час і я , і малявка. Знайшлися нові друзі. Ми мали ще дві спроби погуляти з тим хлопчиком, але все закінчується його агресією, і ми втікали до інших дітей. мала неприємну розмову з його мамою, вона каже , що це " у них такий вік". нуну, чомусь у інших дітей такого віку нема, або він контролюється батьками.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Насть може то не мама а нянька яка, чи коліжанка мами, тобто хтось сторонній.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші нам вчора теж пісок на голову висипав хлопчик, ще не вмів бавитись в пісочниці ( 2 роки), після першого разу я витерла пісок, а після другого вже сказала мамі розвернути хлопчика в іншу сторону, де нема діток, щоб туди сипав.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Мама. Він її так називав. Я все розумію, в пісочниці можна і пообситатись випадково, ніколи не роблю з того проблему, обтрусила малого і далі бавиться, але завжди винуватцю пояснюється мамою, що так робити не можна, або якщо дитина без мам прийшла, то я спокійно пояснюю. Тут же це був прояв агресії я так розумію за нашу машинку. І мама мала щось та й сказати дитині, на мою думку. Але вийшло так.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Гуляє мій Антон в дворі з двома сусідськими дітьми - дівчинці 6,5р і хлопчику 5р. Виникають наступні ситуації: наприклад, сусід бігає з великим водяним пістолетом, дівчинка з малесеньким. Виходить Антон з таким самим великим пістолетом і зразу починається добровільно-примусовий обмін - Антону вручається малесенький пістолет і забирається його. Взагалі як тільки Антон виходить зі своїми іграшками в нього їх в момент вимінюють або беруть побавитись і діти бавляться, а він бігає за ними хвостом. І все б нічого але я питаю Антона чи він сам віддав свою іграшку чи згідний, що діти нею бавляться - то каже, що ні. Коли кажу, що ти маєш повне право її забрати то він говорить до дітей що мама сказала повернути. Питаю чи ти хочеш, щоб повернули - "хочу але я мама скажу, що то ти сказала". А коли діти при мені намагаються взяти Антона іграшку то він знову відповідає, що мама не дозволяє. Він ніколи не віддавав свої іграшки якщо не хотів, а тут якийсь незрозумілий мені страх. Сусідські діти досить наглуваті - чуже заберуть і свого не дадуть. Я в розгубленості, мені це все якось дивно. Хотілось би, що син міг сам відстояти свою позицію, а він чомусь ховається за мене. Я тільки за те, щоб захистити його але чому він так став себе поводити? Я просто не знаю як себе вести. Останнім часом я вже втручаюсь і забираю разом з Антоном іграшки. Чоловік теж за те, щоб втручатись.
поговоріть зі мною. моя дитина (4 роки) кусається, при чому сильно. кусає дітей (дорослих - ні). в садочку вже кілька разів кусала діток. нам це пояснюють вихователі так, що вона терпить-терпить, тримає якусь образу в собі - а потім все виливається в кусання. кажуть, що треба вчити дитину давати здачу: штовхнути чи потягнути - таке вони дозволяють діткам робити. ми (батьки) ж вважаємо, що не треба вчити давати здачу, а приходити і розказувати старшим. якогось особливого обґрунтування такої точки зору я не мала. але сьогодні якраз вичитала в одній статті, що задача батьків пристосувати дитину до дорослого світу, а в дорослому світі ніхто здачі не дає (по закону!), а жаліється "старшому", тобто міліції. нас чекає зустріч з вихователями в садочку і розмова на цю тему. що скажете?
ну дорослі й ображають один одного інакше ніж це роблять діти, і здачу дають теж. тому я в принципі проти драчок між дітьми, але якщо хтось систематично ображає малу - то дозволяю їй відповідати тим же. тобто спершу, йде зауваження "не роби так\перестань мені боляче",якщо не допомагає - то давай здачу. а як ви бачите тоді, наприклад, дитина вчитиметься постояти за себе на вулиці\в школі?то я не придираюсь,мені просто цікаво.
я не знаю,які у вас вихователі в садочку(в нас "легку" здачу дозволяють давати,якщо сварка якась серйозніша - тоді втручаються.а так, позиція: дитині показали як поводити себе в певній ситуації - можна дати здачу,і нехай діє. не вміє давти здачу - її проблеми.поки донька не навчилась хоч трохи стояти за себе - її часто старші діти ображали), якщо адекватні і нормальні, спробують підказати вам вихід з ситуації враховуючи ваші погляди на виховання. я свою точку зору нав"язувати не буду, але можливо вам потрібно почитати щось про дитячий гнів і образи, як дитині навчитсь керувати ними, проговорити ситуації - кого саме кусає, чому,за що?можливо є якийсь інший варіант крім втечі, котрий задовільнить і вашу позицію у вихованні, і дозволить дитині справитись зі своїми образами\гнівом( не втікати, а щось зробити(не обов"язково бити чи кусати у відповідь) - це дозволить дитині вдповісти на кривду, і не буде причин кусатися).
Давати здачу в дитячомуивіці і давати здачу в дорослому - це дві різні речі. Давати здачу в садочку означає вміти постояти за себе. Штовхнути, крикнути - мені видається це цілком нормальним.
Погоджуюся, діти можуть не до кінця розуміти, що когось то ображає чи болить, як вони передираються між собою, тому "здача" трохи приведе до тями ) що так комусь неприємно чи боляче Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
@Almariel, хочу висловити і свою думку. У мене хлопці), тому ми їм пояснювали, що першими ображати нікого не можна, але вміти постояти за себе - треба вміти. І якщо після слів "не роби так", до опонента не доходить, то значить прийшов час дати здачу). А ось ходити і на когось скаржитись - то теж не є добре). Може так ще й тому, що вони у мене трохи старші за ваших). На все свій час. Менший у садочку був дуже "закритий", його ображали. Але через якийсь час він таки прийшов до себе, дав декілька раз здачу - і все стало добре), навіть пару закадичних друзів з попередніх ображаючих з'явилось). Якось так. І ще хочу додати, що у дітей все інакше). І є дуже багато таких, що поки здачі не отримають, доти до них не дійде, хоч щоб їм там батьки і вихователі не казали).
100% і то не тільки у садочку. Навіть у школі , ну нема управи ніякої : батьки, вчителі скільки не говорять не допомагає. та дитина реально стає проблемою для довколишніх і я розумію що потрібна допомога спеціаліста ну так нехай батьки тим займаються а не всі довкола мають потерпати від його поведінки. Отак наривається поки хтось не вріже йому добряче і тоді заспокоюється . @Rodionochka --- дописи об"єднано, 21 Серпень 2016 --- Я практично завжди поруч з меншою, старші на майданчику знають що мою дитину ображати не можна , моя знає що малюків не можна чіпати але як вони дістають і забирають іграшки то то іі справа як не хоче може не давати . Ну а з однолітками якось нема прецендентів , вона в мене досить мирна дівчинка , знаходить мову навіть з задираками.
А ви живете в Україні? Ваш підхід до виховання правильний на практиці(безконфліктне життя і т.п., але то лише теорія), але одиниці його сповідують у нас. Треба вчити дитину постояти за себе (не відразу з кулаками кидатись), а не втікати від проблем. Але це суто моя думка. В мене своїх дітей немає, але приглядаю за сусідськими, точніше як -вони собі бавляться на вулиці, а старші час від часу дивляться що там, і як тілький якийсь не зрозумілий шум біжать розбороняти. Так от приїхала одна дівчинка на літо до бабусі(діти на вулиці більш менш однолітки - 5-7 років). То оте втікання від образника ще більше спровокувало що на неї нападали, доходило до всякого, що і пробували вдарити і каміням кидали...лекції моралі читались щодня всім розбишакам, а толку ніякого. Конфлікт вирішився, коли батьки почали вчити ту дівчинку постояти за себе, за місяць її прийняли в колектив і більше нема такого, що вся вулиця летить розбороняти дітей.
це про що? я трохи не зрозуміла. невже нікого тут нема, хто вчить не давати здачі? щось воно мені на голову ніяк не налазить. я не уявляю, як такому вчити дитину. а потім як вирішувати конфлікти, як діти будуть лупитися? постійно бути суддею і визначати хто кого вдарив перший (ну бо після здачі послідує здача у відповідь).
