Як врятувати/полагодити стосунки?

Ті що терплять радять - я терплю і ти терпи, ті що не терплять радять - я не терплю і ти не терпи. Все просто. А вирішувати то не нам, звісно.

Вибачте за інтимне запитання, а є ще люди на білому світі крім чоловіка, які Вам кажуть, що Вас люблять? Батьки? Брати-сестри? Друзі? (Питання риторичне.)

Ох, так мило читати, що не перевелися на світі ще люди, які вірять що 44 річний хлоп може змінитися. От якби хоч хтось один приклад такий з власного житя описав.

на повідочку тримає

ну хто словам вірить?! на діла дивіться

 

Зверніть увагу на заголовок теми: Як врятувати/полагодити стосунки?
ВРЯТУВАТИ!
а не знищити, забути, тікати...

 

Цікаво так у вас все зводиться у сімейних стосунках до схеми "терпіти - не терпіти". Мені здається, що ви пропускаєте ще безліч гарних етапів.

 

Я думаю форумлянка вже пробувала по різному міняти ситуацію, але результату нема, то скільки можна чекати на позитивні зміни і лізти в дупу, терпіти таке ставлення. Він загав її в кут і гнобить її, бо сам невідомо чим незадоволений...

 

В даному випадку про "любить/не любить" я маю на увазі тільки чоловіка в різних його іпостасях, ну і звичайно в мене крім нього є близькі мені люди.
То як словам, що я ворог, що забрав 5 років життя, не вірити, бо він потім ввечері накриє на стіл і посуд помиє? А на слова не звертати увагу?

 

У Вас в житті була подібна ситуація? Чи Ви просто за чистоту тем виступаєте?

 

Згідна) таке враження, що йому просто ее вистачає дійсно якоїсь халепи, такої серйозної і страшної, щоб зачухатись і прокинутись від сплячки.

 

я за "мир во всем мире"в т.ч. в сімейному житті - бо то є надзвичайно важливе середовище для кожної людини

 

Ну кінець кінцем, влаштуйте таку халепу. Заберіть дитину і поїдьте на тиждень. Може він почне цінувати, те що може втратити. І перестане думати, що ви без нього ніц варта, і не зможете справитись.

 

@Vukhastyk

Підіть до психолога, га? Я Вашу ситуацію відчуваю, але деталі і нюанси лише Ви знаєте. Ви читали про психопатів? Якщо у Вас чоловік психопат, то справжню його суть довідаєтеся лише як спробуєту піти від нього. І з психопатами іншого виходу нема як втікати. Але тоді треба буде триматися і міцно, бо то неадекватні люди. А слова, ну що слова, їй Богу.

 

А

Та я вже їздила на місяці 2, коли не працювала, а зараз немає як їхати з міста, бо треба працювати.

 

Та звичайно, він іі у всьому звинувачує, рипить, дурниці меле, а ти його ще цілуй. Ви би цілували після такого постійного ставлення?


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

І як вас не було? Як він поводився ? Дзвонив? А коли приїхали? Змінився?


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Ми говорили з ним щодня, казав, що коли нас немає, не знає що йому робити і т.д., при чому, що книжок своїх не читав аж надто багато - швидше навпаки 2 години в день читав, а решту часу швендяв по хаті. Коли повертались - ніби все було більш-менш, а потім знову накривало, але якось рідше. А тепер, коли з малим треба возитись - то накрило і не відпускає. Людина замість того аби шукати вирішення проблем, постійно в голові винуватить мене і з ци живе і мені навіть здається, що він себе цими думками і ятрить, що це все вона, вона... А потім відповідно мені і віддає.
Ситуація ще й ускладнюється тим, що в логопедичний центр він малого возить ну і відповідно з ним цілий день сам до вечора. Я взяти відпустку поки що не має змоги, та й не розумію для чого, якщо він ще до вересня вдома. От така ситуація.

 

А то його точно криє. Ніц не робить, сидить вдрма, а жінка винна. Звичайно. Дитина вас двох і відповідальні за якісь проблеми двоє, а не тільки жінка.


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Ну спробуйте погратися з ним в дзеркалку - тільки щось у Вас не те- він винен. Суп пересолили - чоловік винен, дощ іде - чоловік винен. І т.д. Чим абсурдніші звинувачення тим краще. Колиь читала всяке психологи рядять. Або в кнута і пряника - він неадекватно поводиться - Ви холодні як лід, мовчите, і дивитися на ньго як на блаженного, він нормально поводиться і Ви нормально. Як не наздожену, то хоч зігріюся - може щось нове відкриється. Хоча я ніколи таких дресирувань не застосоувала, якось все і так ясно було.

 

Знаєте, описана і обговорювана вище ситуація, далеко не поодинока. Майже у всіх сім"ях виникають такі конфлікти, ну скажем + чи _, і дійсно важко з тої ситуації вийти, чи хоча б її вирівняти. Все залежить від дуже багатьох обставин, факторів, нюансів, які і проговорені тут, але тут головне зібратися з думками і для себе вирішити, що робити дальше. Зрозумійте, різниця у віці, вчений ступінь і його розвиток не дуже то і сумісні з буденним , сімейним життям. Тобто сумісні, але у випадку, коли дружина всі сімейні клопоти перебирає на себе і не забуває всіма способами підтримувати чоловіка, і не витикати нічим, і ні до чого не примушувати, якось так.

 

То йому не дружина потрібна а мама, або домогосподарка.

 

Я не заперечую що в хорошій дружині часто поєднуються риси і мами, і домогосподарки, і подруги, і коханки... Але до такої дружини і ставлення має бути відповідне, в першу чергу як до жінки, а не як до предмета на якого можна звалити все. А вона ще й має мовчки то все терпіти, бо він старший, мудріший, і профессор.