Не подумуйте, а вже шукайте. І паралельно юриста І будьте строгіша з чоловіком, ви рівноправні в шлюбі, а не рабиня. Вчіть його цінувати себе. Подумайте про сина - він бачить таку модель сімї і не знає, що може бути інша. То яку він створить коли виросте?
@Vukhastyk Ви ж заробляєте більше за нього! А в професора в Києві зарплата не найгірша. Він вже Вас так затюкав, що Ви виходу не бачите! --- дописи об"єднано, Aug 16, 2016 --- Нє, не тратьте сил. То марна справа. Вони Вам самій потрібні!
Підтримую. От якраз те що ви з ним спите, хоч Вас мучить образа - і є неповага до себе. Ви жінка, Ви людина, а не робот. Ніхто не каже про маніпуляції сексом, але є межа, якщо не хочеться, то для чого, в мене таке враження що Ви переступаєте через себе, лиш би йому було добре. А в нього, очевидно, такий характер, що це тільки підгодовує його ЕГО, і він стає все більшим нарцисом.
То, звісно, не в тему і не спосіб вирішення проблеми, так просто ремарка. То не той секс. Я раніше і сама не розуміла, а мені муж все талдичив і талдичив як ми сварилися що хоче нормального сексу. Хоче щоб я була з ним і мені було добре. Добре що казав, не мовчав і не переводив в злість на мене. Коли я зла чи ображена, але "дозволяю" (іноді можу навіть фізично отримати задоволення, а морально ні) то я все одно під час сексу "чужа", думками чи душею не з ним. Я спочатку ображалася що мене звинувачують в тому, що я лежу як колода (бо я ж не лежу - і цілую і глажу і т.д. але то машинально якось, без душі). А секс без душі то зворотно-поступальні рухи і фастфуд якийсь. І чоловіки це відчувають.Хтось скаже, а хтось тільки накопичуватиме в собі невдоволення (іноді навіть не розуміючи для себе до кінця що саме не так) Так зі сторони здається що Ваш чоловік просто незадоволений своїм життям і хоче самоствердитися ображаючи Вас. Або у нього зараз капець катастрофа якась в голові і в житті, або і до одруження мало щось таке "проскакувати". Ну і так, перш за все не дозволяйте себе ображати.
Так, я прекрасно розумію, щ син всеодно буде більше наслідувати батька, ніж мене. Він же хлопчик. --- дописи об"єднано, Aug 16, 2016 --- А чи зможу я когось змінити чи чомусь навчити в 44 р.? Навряд!!! Я не можу його навіть переконати в тому, що всі діти час від часу влаштовують істерики і я цьому не винна. А про те щоб НАВЧИТИ його чомусь навіть мови не йде.
За його словами катастрофа почалась 5 років. тому, коли він зі мною почав жити. Він перестав бути успішним науковцем, а погруз в домашній справах (хоча насправді мені здається, що він лінивий, з апатією і хандрою). А я просто собі в голові не можу поскладати його звичний стиль життя: людина зранку прокидається, має на збори 45 хв., і стоїть 15 хвилин перед телевізором, втикаючи; коли пообідає чи повечеряє - відразу лягає на диван, в порожній кімнаті, а ввечері ще із виключеним світлом, щакриває очі і лежить, а в хаті в той момент рух-шум-гам і т.д. Просто коли ми зустрічались він дійсно був для мене авторитетом, а тепер взагалі який нещасний виглядає, вічно сонний, скривлений, з нездоровою тягою до того, що все повинно лежати на своїх місцях і рівно під лінійку; притому, зламані дверцята в шафці чи незастелене ліжко йому не заважає. А мені каже, що я просто не привчена до порядку, от він і мусить після мене все доробляти.
@Vukhastyk, Вам тут правильно написали зверху, Ви дозволяєте таке ставлення до себе. і він до такого вже звик! зараз, коли ви намагаєтесь протирічити, він явно думає - "к чєму би ето", і "нікуда вона не дінеться." в житті ясно, що все гладко не буває, але всьому є якась адекватна межа. можна закритися в собі, поображатися там, поскандалити ще щось. всі ми люди. але якшо людина ОТАКЕ каже "Це ти зі мною постійно сваришся і ти хвора!!! Тобі постійно щось не подобається! Що мені ті психологи, якщо я і так всю літературу прочитав сам!" і він каже - ТИ і ТИ і ТИ винна, і сам ні разу ніколи не розуміє, що можливо це і ВІН винен у вашому емоційному стані, то сорі. це реальний егоїзм і з такою людиною важко у всіх сферах. все можна здолати, аби було бажання. я уявляю, у вас там явно накал страстєй, але згадайте чому ви його полюбили, чому одружилися, що відчуваєте? чому і коли він так змінився?... п.с. бо так збоку виглядає, що він тиран, почитайте про співзалежність (буває не лише від алкоголіків) , багато статей на тему, гугліть по-російськи - "созависимость".
вот, нехай в свої 44 їде по гранту в Америку, там його ждуть не дождуться не переживайте, то не Ваша вина, і 5 років тому він вже нікому там не був потрібний - застарий, ото і біситься, а Ви крайня але нерви Вам ніхто не компенсує ех, будь моя воля я б Вас прямо зараз вигнала до доброго психолога, який би допоміг все розкласти по поличках і почати діяти тут Вам тільки голову заморочать - витратите енергію, потенціал, виговоритеся, трохи заспокоїтеся і будете далі терпіти і тягнути того воза на своїх плечках
@Vukhastyk , написала, а потім почитала Ваше останнє повідомлення. виглядає, що він Вас реально дуже дістав і все дратує...не знаю чи є сенс щось ладнати і чи Вам того хочеться взагалі. буває таке - "точка невозврата".
Він просто шукає мільон причин щоб бути недовольним. Не вірю що зміниться, звик бути холостяком , робота приносила самоствердження і успіх . Не має сімейних цінностей, не має потреби піклуватись за когось . Він завуальовано говорить про те що шкодує за своїм холостяцьким життям. З таким чоловіком не рослабишся, немаєш права на помилку. А ви не пропонували йому поїхати в америку?
Я йому пропоную і їхати кудись в Америку чи будь-куди, і кажу: 2 рази в тиждень іди собі гуляти з ким хочеш і хоч на цілу ніч - нічого питати не буду. А на америку ще й гроші дам - а він ні кроку. Бог з нею. з поїздкою, але він навіть не хоче десь піти розважитись!!! --- дописи об"єднано, Aug 16, 2016 --- Почуття в мене по-трохи зникають, боляче звісно від того, потім подумаю, не таукий вже він і поганий ніби - і з малим повозиться, і не стримує мене в професійному зростанні, і щось смачне вміє приготувати, але потім знову скандал, і знову звинувачення і купа нервів. --- дописи об"єднано, Aug 16, 2016 --- Дістав тому, що не розумію чим заслужила таке ставлення. Так, зриваюсь інколи, так я роблю помилки, але потім, коли нагримаю на нього, то дзвоню перша і прошу щоб не ображався. Спільних планів?... не знаю, навряд, хіба якось життя крутане різко, чи вні хоч трохи одумається. А так мені здається, що син підросте, і ми кожен будемо жити окремим життям, але це ж надзвичайно важко!!!! Не знаю, чи я так зможу. Дістав, бо коли приходжу додому ніхто тебе не цілує, крім дитини, не питає як день минув і т.д. Дуже рідко... Дістав, бо коли стою на кухні 3 години - то він або незадоволений, що я на кухні і готую і все брудне, чи те, що забагато наготувала, а він не знає, що їсти. Дістало, бо коли кажу, що хочу поїхати десь у відпустку спільну - він мені відповідає, що від чого мені відпочивати, я ж і так нічого не роблю, немає від чого втомлюватись. Все, що у нас було цього літа - це спільна поїздка у Львів до його батьків, після якої і почалися ці всі "качелі" Ну можу ще довго перелічувати що йому не подобається, але то вже клініка.
@Vukhastyk я чесно кажучи, злегка в шоці, як тут легко радять вам "кидайте його, тікайте, добра не буде..." і т.д. Я б не взяла на себе сміливість давати такі доленосні поради. А вам скажу таке...нічого катастрофічного у вашій ситуації я не бачу. Ну так - непростий характер у вашого коханого. Як і в ще декількох мільярдів чоловіків на планеті))) Але колись саме він обрав вас собі до пари, а ви відповіли взаємністю. Ну ви ж пам'ятаєте як все було гарно, так? А потім почався побут, дитина, дрібязкові речі, взаємні образи і докори, сварки. Ну те саме, що й у всіх. І на фоні того всього починають вилазити "демони" в кожного з нас. І я чогось думаю, що у нас, жінок, теж іноді "рильце в пушку"(то я не про вашу ситуацію, а загалом). От у вашого чоловіка його демон проявляється отак як ви написали. То спробуйте не давати поживи тому демону. Сконцентруйтесь дуже-дуже сильно на собі коханій - додайте у своє життя речі, які роблять вас радісною і щасливою. Хай чоловік побачить, що вам на ньому не залежить(на мого то діє моментально). А там може демон притихне і стане ручним))) Буря вщухне і почнеться новий етап. Ой, та то нічого нового я не написала. Думала стерти, але нехай буде. Он @Siania вище вже написала дуже гарно і правильно.
@Vukhastyk, я не знаю вас, ні ваших колишніх дописів на форумі(дівчата , певно, більше в курсі), але мені видається, що це банальна його заздрість до вас- ваших успіхів, вашого руху, ваших можливостей і бажань. В кінці-кінців до молодості. Він вам банально заздрить! Тупо, ліниво і "всєпаглащающє".
Колись намагалась і цілувати, і обнімати, і в обіймах засипати - скільки можна першій це все робити? ще й після криків і матів((( --- дописи об"єднано, Aug 16, 2016 --- Теж мені так інколи здається) Коли я на роботі, життя вирує, якісь справи, організації, корпоративи, а він вдома з малим(((( І я вся така жива приходжу, втомлена, але щаслива, розповідаю про події, а потім питаю - а в тебе що? - НІЧОГО((((
Ну як сказати. Так вcі наші чоловіки не ідеальні. Але я свого (хоч він далекий від ідеалу) дуже люблю, а @Vukhastyk сама пише, що почуття вже згасають. Погоджуюсь, що не варто "рубати з плеча", але підготувати сокиру все таки треба. Бо терпіти образи і звинувачення, тільки через дитину, точно не варто. Якщо він не хоче зробити жодного кроку на зустріч (а так з дописів виглядає), то вирішити цю проблему самотужки не реально.
Хотілося б вірити, що так і буде! --- дописи об"єднано, Aug 16, 2016 --- Нічого робити він точно не хоче, бо він ідеальний, а я - хвора((( Але коли все добре, то каже постійно, що не уявляє свого життя без нас з малим, і по-інакшому не вміє жити. Кому вірити - тому, що ненавидить, чи тому, що любить?
Ну найважче "поставити правильний діагноз", тобто знайти руйнівну причину. А тоді вже залишається- "рецепт", тобто направленні дії, емоції, ну і важливо- не просто бажання все змінити, а власне , бажання ПРАцювати, щоб все змінилося. Якщо ці 3 складові задіяти на повну силу, то можна досягнути результату бажаного.
