Повністю з вами погоджуюсь, мене теж коли в стосунках щось мусить, я беру і роблю те, від чого мені б мало стати легше. І ні разу про це не пожаліла, завжди це було правильним кроком. Який сенс ще кілька днів(а то й довше) доводити свою нервову систему гадаючи як там в що там... Може не всі погоджуються, але для людей емоційних нема гіршої ситуації ніж та, що зараз склалась в автора. Я б подзвонила і яка різниця що буде далі...
@Secret Lady я би подзвонила просто запитати, чи з ним все добре. Сказала б, що хвилювалася, що він пропав, чи чогось не сталося. Якщо у нього все добре і він не почне розмови, то просто спокійно попрощалася. Знаючи мене, то я б з цього зробила собі висновки і таки поставила крапку з повідомленням його чи швидше без. Ну бо про які такі стосунки може йти мова, коли він навіть не подзвонить чи хоча б смс не напише? Але тільки Ви знаєте добре цього хлопця, можливо він інтроверт і йому важко йти на такого типу розмови. Тоді беріть в свої руки ініцвативу, якщо Вам звісно таке підходить. Бо не всі жінки здатні спокійно бути ініціатором протягом усіх стосунків. Надіслано від мого Redmi Note 3, використовуючи Tapatalk
І я би подзвонила. Дзвоніть вже!!! І розповідайте нам, таким цікавим, що там із ним? Може телефон поламався? А у ньому ваш номер? Ви собі уявляєте, соцмережно-активна людина без нету? Якби вже в селі інтернету не було, то він би вже десь на опушку пішов би, чи ровером у райцентр би доїхав, але нет би знайшов. Тому я схиляюсь до поломаного або вкраденого телефону --- дописи об"єднано, Aug 13, 2016 --- Наберіть його, і якщо немає зв"язку -- можете бути на 1000% впевненими, що то проблеми із телефоном. Не хочете із свого номеру -- із якогось іншого наберіть.... А далі треба діяти. Якщо зв"язку немає. Шукати село -- і їхати!!! Вам скільки років?
Він сьогодні написав... "Привіт, зіронько, я завис в бабці в селі, відсиджуюсь практично без інтернету і телефону. Я так втомився від всього шуму, роботи і вічного бігу вперед, що, здається, тут зараз я перезавантажуюсь. Думаю, свіже повітря на мене добре вплине". Мабуть, це не дуже добре, що згадав про мене лише сьогодні і не каже про наступні свої кроки. Але знаючи його, мегаамбітного, але разом з тим якогось такого дуже вразливого і емоційно-чутливого - то я навіть не дивуюся. В нього було вже таке кілька разів... Він приїхав, але не зустрівся ні зі мною, ні з друзями, ні з обожнюваним похресником і кумами, а сидить в глуші якійсь в бабці. Мабуть, в нього справді останній період був дуже складний... І я своїми істериками і довела наші стосунки до критичного стану. Як їх рятувати? Хай віддихується і набирається сил, мабуть. Я не знаю іншого варіанту. --- дописи об"єднано, Aug 13, 2016 --- Так, я багато аналізувала, і мені він підходить. Я згідна миритися з такою цікавинкою його характеру, бо є багато рис, які це перекривають. Просто є 2 моменти: 1) З однієї сторони, він приїхав і не подзвонив досі, лише написав кілька слів аж сьогодні, через 5 днів. 2) З іншої сторони, я знаю, що він такий є. Що через його роботу не склались його попередні тривалі стосунки. Що він жене за ціллю, поки не відкидає копита повністю і вже лише тоді бере паузу, зазвичай має депресивні настрої в такі періоди. Плюс він чесно признавався, що він ну от лише таким чином вміє будувати стосунки, точніше не вміє... І від його друзів я знаю, що то насправді так і є. І він боїться зараз до когось прив"язуватись. Тому так дивно себе часом і поводить... Я дуже емоційно на все реагую, мені потрібно знати все негайно. А в нього все розплановано мало не на роки наперед, все правильно і послідовно. Але він мені потрібен,я такого його люблю. І дуже хочу зробити все можливе і неможливе, щоб все в нас вийшло.
Так, для мене нема гіршого, ніж мучитись в очікуванні... Але я боюся перетиснути раптом, бо виглядає, що в нього справді не солодкий час зараз.. І як правильно зробити, щоб то все налагодилось в нас...
Захоплююсь жінками, які можуть терпіти складні стосунки. Для мене то нонсенс (не гуглю значення цього слова, просто сприймаю його добуквенно). Для мене стосунки, які мають майбутнє -- то щось просте, душевне, навіть примітивне. Бо ото все високе -- то хіба в юності побавитись. Для життя воно ніяк
А я не можу їх терпіти. Я просто його дуже сильно люблю. Так, зараз воно складно, але зазвичай легко і просто... лише на відстані, але відстань не вічна ж... І то не зовсім вже в нас юність, мені 27, йому 29 І він, і я маємо в підпорядкуванні команду людей на роботі. Але в особистому житті лад навести не можем
Ну дайте відповідь на кілька запитань: скільки вам років? скільки йому? скільки зусрічаєтесь? скільки в реалі, скільки в неті? Знаєте скільки я раз говорила фразу "ну я дуже його люблю"? Не менше 10 починаючи з 12 років до 25...
Мені 27, йому 29. Дружили ми до початку стосунків - практично 1,5 роки. Стосунки на відстані у нас вже рік, почалось все у нас, коли він звільнявся з компанії, де ми разом працювали, бо отримав кращу пропозицію в Варшаві, а має правило не заводити романів на роботі... Тому вийшло так, як вийшло. Знаю його дуже добре. І ще, фразу, що я когось люблю, говорила лише 2-м зі своїх хлопців, один з них - він, і вперше, напевно, років у 20. Всі люди різні
Я - твоя звізда? А для чого мучитись? Стосунки, які несуть муки - не стосунки. Єслі шо - то я вийняток. Мене стосунки не мучать, я від того кайфую. Але при найгірших "розкладах" я дзвоню, приходжу, говорю тоді, коли я хочу. Очікувати на дзвінок, а потім слухати отой словесний понос вібачьте - найгірше як на мене. І коли хтось вважає, що це приниження: дівчина дзвонить перша фу-фу-фу, ти сильна і не роби цього... Мені накласти велику купу: я дівчина жінка - і маю право бути слабкою; я ціную свої стосунки хоча для когось - це фігня, фарс і т.д. - і буду дзвонити; я маю право бути слабкою бо я жінка!!! - і буду плакати. Я заводжу істерики, я кричу, я плачу - але мене то не мучить. І Рудого теж. Ми жити без напрягу не можемо. І ми ніколи не обговорюємо те, що минуло. Сікрет Леді, ви молода. Тому подумайте, чи то ваше і чи воно варте Ваших нервів Соє варте моїх нервів, інакше зав'яну. --- дописи об"єднано, Aug 13, 2016 --- Не смішіь. Говорити - не мішки носити. Мені Рудий за 5 років два рази признався в кохання. А в більшості випадків ричить, що мене не кохає. Я постійно говорю такі слова Рудому, а воно рже, як коняра на вигоні... Ще й пригадує мені колишніх він того не знає, але фантазія - велика сила, можна придумати
Моє варте теж, бо теж зав'яну. Лише в мене вбито в голову, що дзвонити фуфу першою, писати фуфу, плакати фуфу, кричати фуфу, бо ти ж леді, дівчино, маєш бути горда і незворушна. Тому тримаю все в собі і мучусь. Видно, треба почати з себе. Він недавно вже закидав мені фразу, що має відчуття, що мені все одно на ті стосунки, бо я ніколи з ним не сварюсь От я і почала сваритись через ту дурну відпустку, але видно не вмію я то правильно робити, бо так сварилась, що стосунки на волосинці висять
Дівчино, якщо ви леді - то повинні водитися з лордом. А жінка "гребе" з чоловіком. Вчіться сваритись і направду добре подумайте, чи то ваші стосунки. Не ображайтесь, але я у 25 не будувала ніяких ілюзій. А тепер - і годі. Ви не діти і тільки вам обом розгрібатись. Але я би казала спробувати лишитись того ровера, бо кардинально різні
Ні, не лишу, бо мої то стосунки)) Будем пробувати розгрібатись, ми дуже схожі, якщо насправді Принаймі спільні друзі кажуть, що не може бути, що ми не будем разом, бо ми ідеально підходимо одне одному. Але час все покаже... Мені підходить його трудоголізм, бо я сама така: жену-жену, а потім відхекуюсь пару днів в якомусь тихому місці. Тому я його добре розумію. Тільки нам треба навчитись то поєднувати - і особисте, і кар'єру. Бо схоже, що ні він, ні я то не вміємо...
Поговоріть з ним, спокійно без істерик, поясніть що Ви хвилюєтесь, переживаєте за нього, бо він Вам не байдужий, а якщо він хоче сховатись від всього світу то Ви його сховаєте)))повторюйте йому це постійно, що б він був впевнений що Ви його розумієме і сприймаєте таким який він є.
Супер, що Ви маєте спільні риси) Можите йому так і сказати, що коли наступного разу він захоче сховатись нехай бере Вас з собою) --- дописи об"єднано, Aug 13, 2016 --- Ми з чоловіком дуже різні, я як і Ви завжди маю бути в курсі всього що з ним відбувається, а він скритний.Спочатку це було проблемою, я вирішила що криком і істериками нічого недобюсь, тому спокійно постійно йому пояснювала що він потрібен мені такий, що може зі мною говорити про все і я не буду осуджувати чи злитись ,деколи було важко стримуватись, но результат супер!!! Ми най най кращі друзі, він розповідає мені все, що думає що планує, все все.
Мій теж дуже сритний.. І найгірше, що він ніколи не розказує про свої переживання чи невдачі, допоки аж дах отак зносить. Наскільки я в силу свого характеру намагаюся тримати в собі свої якісь дівочі нерви, настільки ж він не показує, що в нього щось іде не так... А потім - депресивний настрій і зникання в бабці... Отаке...
Де хом'як, котрий валяється?А вам з друзями жити? Не потрібно вчитися, бо "ваш" чоловік сам побачить і відчує. Прибийте мене, але потрібно залишатись собою. І якщо мужчина "свій" - він і залишиться своїм грубо кажучи, я спокійно перу шкарпетки, але вбираю його труси і проваджу інтелектуальну бесіду на унітазі . Якщо ви готові до такого - дєрзайте. Я це мала на увазі, а не соплі-воплі, типу "я принцеса, а він казьол"
Готова, тому я в темі "Як полагодити/врятувати стосунки". І дуже хочу поради зі сторони, як їх таки полагодити, а не розірвати
Коротше кажучи бачу я що дівчина як в тій пісенці "Я его слепила из того что было, а потом что было, то и полюбила". Такі пари існують, але не думаю, що вони щасливі. Мені більше подобається коли є рух назустріч одне одному, а не він втікає, а вона доганяє...
