Прийшлось після декрету виходити на державну роботу. Не можу ніяк до неї звикнути, бо не люблю її, ЗП маленька, робота не для мене. Хочу написати заяву на звільнення, але шукаю якусь іншу роботу щоб на біржу не йти. Єдині плюси моєї державної роботи це те що можу взяти лікарняний і ніхто мене за то не буде пиляти, бо якщо приватна робота то начальник не буде терпіти мої "лікарняні" і ще йде стаж в трудову.
Отже, і для мене відкрилась ця "болюча" тема. Хочу виходити на роботу, маю кілька пропозицій і море роздумів. На яку годину ви водите діток в садок? Мені доведеться вести на 8, якщо піду працювати і чомусь здається що це занадто рано. Шкода їх трохи ) от така я дивна А ще страшно, здається я за ці роки забула все( Ой... Надіслано від мого SM-G361H, використовуючи Tapatalk
Чоловік водить дитину на 8 ранку, але не щодня. Це не занадто рано. Якраз добре. Вранці чистіше повітря і мозок краще працює
Я знаю одно, що вдруге на роботу так швидко (у 6 міс. дитини) не виходила б. Навіть якщо мене підміняли родичі і навіть на неповну ставку. І так, державна робота в наш час то ще той "фрукт"))) В мене навіть на лікарняний піти то ціла епопея була, ще й дьоргали по телефону щодня коли я з температурою була (ага, кому то цікаво). Але якщо гроші додаткові потрібні (а часи зараз непрості), нема нічого поки кращого, то може варто не кидати. Ну і в недержавних організаціях теж жодних поблажок немає, там в тому плані ще "жостче", наскільки чула.
і наш на 8-му ходить. Минулого року було, що й на 7:30 йшов, рідко, але інколи треба було, бо у нас купа роботи. І це не є рано. О 8-й годині у нас в групі вже як мінімум 5-6 діток.
На 8 в нас в групі водили діток. Зранку купа енергії, дитині це не є важко. Набагато гірше, коли дитина довго сидить в садку. В мене чоловік ввечері зможе забирати дитину десь 19.30. Я, якщо вийду на роботу, зможу бути в садку теж не швидше ніж 19-19.30. Бабусь-дідусів на підхваті нема. Для себе схиляюсь до думки на стару роботу не виходити. Шукаю якісь інші варіанти.
Я дітей зможу забирати досить швидко ) робота в школі, просто страшно не справитись з усім. Надіслано від мого SM-G361H, використовуючи Tapatalk
Насправді, коли жінка працює, вона стає набагато організованішою. Ну і як це не справитись? Побачите, коли втягнетесь в процес, ходіння на роботу, забрати/відвезти дитину в садок стане рутиною. Тим більше, що робота не до 6 вечора.
маю дві пропозицію роботи. дві класні і дуже мені цікаві. але є одне "але"-діти К йде в садок з вересня, а от Кві-10місяців було б на час виходу на роботу(( і дуже шкода втрачати такі можливості, з іншого боку вже відчула всі "прЄлЄсті" працюючої мами з двома маленькими дітками - безлад в хаті, замученість постійна, поки я вдома-діти в прямому значення-висіли на мені Кві на циці, К на ручках)) . дуже дуже боюся довірити дитину(чи при потребі і 2х дітей) комусь чужому, няні... та й таке...
Ну тут багато залежить від робочого графіку а також від того, чи є надійний тил на кого залишити дітей. В мене другого пункту нема(((, а перший досить нормальний, тому я вирішила теж повертатись на роботу з вересня. Але страшноооо От сьогодні пройшов нпш перший день в садку, поки ніби все нормально. Але я всеодно на нього дуже не розраховую, бо хвороби дуже часті будуть 100%
один варіант-до обіду, але потребує ще підготовки після роботи. другий - пообіді-ввечері + лише 1-2 ді в тиждень. другий варіант-більш реально, бо і по часу менше, і чоловік зможе з дітьми підстрахувати. "і хочеться, і колеться". от думаю-як випала така нагода в житті, значить це не просто так. лиш треба зробити правильний вибір, бо всього таки не потягну. та й знаю, що садок, то часті хвороби(=лікарняні), і не хочу на новому місці нікого підводити і собі заробляти нехорошу репутацію одразу.
Я би теж оцей пробувала Якщо 1-2 рази, то не мус і лікарняний брати, ну хіба вже щось дуже кепське... На крайній випадок якщо вже аж таааак буде важко ( особливо через те, що дитина грудна), то можна місяць-два попрацювати і звільнитись щоб нікого не підводити, правдиво пояснивши ситуацію з дітьми... якщо то приватна установа, то з тим ще менше проблем. Але я б в будь якому разі пробувала, мій девіз по житті "краще шкодувати про зроблене, ніж про не зроблене" --- дописи об"єднано, Aug 15, 2016 --- Оце для мене найгірше що присутнє і в моїй роботі
Хочу вам подякувати за дописи, поради і молитву (в сусідній темі). Вирішилось моє питання досить несподівано, таки йду я на роботу, але зовсім не туди, де планувала )) Матиму цього року першачків Хвилююсь, але сподіваюсь, що з Божою поміччю зможу Надіслано від мого SM-G361H, використовуючи Tapatalk
Маю коліжанок - керівників. І не раз чую від них, що мені як жінці дуже дивно що не візьмуть на роботу жінку з дитиною, бо це постійно будуть лікарняні і відпрошування. В одної з них є така працівниця (молода мама) і моя коліжанка задумується якби то її "випхати". Мене це обурює. Рано чи пізно вони теж матимуть сім"ї і дітей. Тож чекай на таке саме ставлення і до себе... Але пишу тут, щоб дізнатися чи справді мами після декрету відчувають невдоволення керівництва з приводу лікарняних та відпрошувань. Поділіться хто вже вийшов на роботу як вам працюється.
все відносно. Задача керівника - організація праці, дисципліна в колективі, виконання плану робіт. Якщо керівнику важливо, щоб працівник сидів на роботі з 9 до 18, або його посада вимагає присутності на робочому місці, тоді є зрозумілою позиція керівника. Якщо мама-працівник не вилазить з лікарняного чи цілий день висить на телефоні з чоловіком-мамою-дитиною, в голові лише сімейні питання, вона відпрошується через день і її необхідно кимось заміняти - це одне. А якщо працівник=мама має роботу, яку може виконати без присутності на роб.місці, то це зовсім інше..
Та загальна філософія зрозуміла. Я хочу почути реальні випадки. Зрозуміло, що якщо є можливість якоїсь підстраховки з боку бабусів і дідусів, то ніхто не буде зайвий раз іти відпрошуватися. Але іноді реальність така, що діти часто хворіють, тож не звільнятися з роботи щоб сидіти з ними, бо як мінімум лікувати їх на щось потрібно. І не завжди чоловік заробляє так, щоб жінка могла дозволити собі не працювати. От в одної моєї подруги був постійно невдоволений керівник, якому не подобалися її відпрошування, хоч робота не була грубо-кажучи "за станком". Зрештою (там було ще багато інших, важливіших факторів) вона звільнилася. В колеги по роботі дружина часто відпрошується і діти хворіють, але робота державна і нікому там дуже не мусолить очі її відсутність. Хоч робота від години до години. Не знаю, може я даремно підняла цю тему. Просто не вперше чую обурення тих своїх коліжанок-керівників, то складається враження, що мамі з дитиною треба сидіти вдома до повноліття дитини, щоб не дратувати керівництво. І це при тому що там в них така робота, що можна і з дому трохи робити.
є ще один фактор: керівник може спочатку до такого лояльно відноситися. Але завжди є співробітники. які будуть незадоволені тим, що хтось має особливі поблажки. Тому будуть робити усе, щоб цю ситуацію "виправити" і щоб керівник на це подивився уже не так лояльно . В результаті, керівник розуміє, що розбрат в колективі до добра не приводить, і якщо встановлювати особливі умови чи поблажки для одного, то потім і інші потягнуться. Людина ж фактично коли влаштовується на роботу, тоді на цьому етапі обумовлюються умови її праці. І якщо вона погодилася на "від" і "до, то зміна умов праці в процесі рано чи пізно приведе до розбрату і появі невдоволених . Ситуація на ринку праці зараз така, що бажаючих більше, ніж потребуючих. І реальних фахівців, за яких би керівних тримався руками і ногами- одиниці. Тому дійсно , одна справа, якщо ця мама -працівник -вузькопрофільний класний спеціаліст у якому зацікавлений керівник понад усе, і інша- коли вона просто черговий офісний клерк, якого можна, в принципі, замінити ( хай навіть і хороший клерк ( п.с. у нас була така гол. бухгалтер, що пила кров усім керівникам і працівникам. І фокуси показувала конкретні. Але її "позбутися" було нереально . Бо як фахівець була висококласна. І "розрулювала" любі ситуації на раз. ЇЇ перевіряючі боялися . Так само був досвід із технологом. Якого переманювали за великі кошти з іншого харчового підприємства. Вона могла диктувати керівнику любі умови, бо роботу виконувала ідеально і дійсно була хорошим профільником.)
Я була неофіційним керівником маленького субколективу (не буду вдаватися в тонкощі, просто була найстарша за посадою і започаткувала і розвинула в лабі цей напрямок). Одна дівчинка була після декрету, вони з чоловіком у Львові самі, підстраховки нема. І я, і дівчата інші ставились із розумінням, бо працівник вона кваліфікований, старанний і відповідальний, тому проблем не виникало. Шеф теж розумів, бо робота виконувалась. Коли у когось з нас виникали якісь проблеми, ми завжди одна одну підстраховували і допомагали. На жаль, начальство змінилось, тому вона з другого декрету повертатись не дуже хоче. Тим більше, робота державна і зарплата копійки, а мозок їстимуть по повній. Як на мене, це все дуже залежить від керівника, характеру роботи і взаємовідносин в колективі.
На колишній роботі моя керівник, після чергового бебі-буму у відділі, вирішила набирати (і таки набирала) в відділ тільки чоловіків, бо ті не підуть в декрет. Правда на лікарняний жінок пускала і особливо не ущемляла. А загалом мала колись досвід роботи на керівній посаді, то таки погоджуюся, що І справді, якщо стабільно є великий об`єм роботи, з яким, впринципі, і весь відділ справитися не може (ну бо "оптимізація" вже дійшла до краю і штат скоротили до мінімуму), а хтось постійно на лікарняному-відпрошується-в робочий час без кінця вирішує домашні проблеми по телефону, то ця понаднормова робота лягає на плечі інших працівників і керівника. В такому випадку й справді задумаєшся, що можна підшукати іншого працівника, який не створюватиме проблем і роботу виконуватиме якісно. Готова ловити тапки, але дратували мене численні телефонні розмови з рідними-близькими про дріб`язкові побутові питання-проблеми, які починалися десь після 30-40 хв. після початку робочого дня і значно вповільнювали робочий процес. Ні, я розумію, що іноді дуже-дуже треба вирішити якесь питання, чи часто дзвонити до дому, якщо, приміром, дитина хвора. Але якщо це банальна "перекличка" і питання чи дитина встала, їла, що їла, що каже, що робить і куди йде, а роботи тьма і виконувати її мусиш замість працівника, то таки задумаєшся... Правда заміни не шукала, на певні поблажки йшла і роботу замість підлеглих виконувала. Власне на тій роботі нам досить часто доводилося працювати віддалено з дому навіть під час свого законного лікарняного і, зрозуміло, що ця робота не оплачувалася. Тому на 100% поділяю думку, що Ну і мова не тільки про лікарняні по догляду за дитиною, але й про власні лікарняні. Маючи певні проблеми з здоров`ям повністю усвідомлюю, що сама часто є проблемним і легко замінимим працівником.
Ну от я керівник. На роботу жінок з дітьми брала, але завжди перепитувала, чи мають вони на кого лишати дитину, якщо щось. Бо роботу все одно треба комусь робити, відпросилася чи ні. А за незроблене - підприємство має збитки. Тепер я сама мама. Дочка ще маленька, але я вже думаю, як далі буде. І розумію, що в моїй галузі такий працівник як я не потрібен. Бо я не маю тилу, ми у Львові самі. Я б сама таку працівницю не взяла на відповідальну посаду без чіткого розуміння що коли вона потрібна на роботі - вона буде, незважаючи на сімейні проблеми. Тому потроху думаю, що робитиму далі. Найняти класну няню, віддати їй півзарплати (і це в кращому випадку, може й більше), купляти на роботу відповідний одяг, витрати на дорогу, обіди...не впевнена, що мене таке влаштує. Вчора одна агенція відкопала моє резюме (два роки тому я шукала роботу) і пропонували взяти участь в конкурсі на цікаву посаду в хорошу компанію. Я відмовилася, хоча такі пропозиції не роблять щодня. І відмовилася б, швидше всього і через рік. Бо не потягну з малечею. І розумію, що така робота мені вже не світить, я б сама себе на таку роботу вже не взяла б. І взагалі - мене дивує обурення жінок, які ображаються, що хтось не входить в їхнє становище стосовно відпрошувань і т.п. На роботу беруть працівника щоб роботу робив, а не входити в чиєсь становище. В нас позвикали що спізнюватися, відпрошуватися, триндіти по телефону, сидіти в інеті, пити чаї тричі на день - нормально. А потім жаліються, що зарплата мала... Єслі шо - я брала на роботу маму п'ятьох дітей, вона через деякий час пішла сама і слава Богу. Бо бували відпрошування - ну ок, я розуміла що так буде. Я навіть якось з її дитиною в Єврошоп ходила, щоб дитина файно взуття поміряла. Але оте постійне висіння на телефоні, кому який йогурт давати і т.п. було в печінках, бо робота не робилася, або робилася абияк. А в нас робота, яка не зроблена вчасно чи зроблена погано, тягне за собою збитки. Коротше настрочила я тут...ну бо близька мені тема. Мій підсумок - жінка з дітьми може бути хорошим працівником і навіть робити кар'єру і я маю такі приклади. Але лише тоді, коли має хорошу підстраховку у вигляді бабусь і нянь.
