Ви ж хочете переїхати до мами. А мама мусить розлучитись і вигнати його до сестри (може там прийде до нього просвітлення і він візьметься за голову). Тому мама буде захищена, і Ви з нею під боком, чоловіку не треба буде кожного дня ні з ким воювати.
Повірте, я вас розумію. Я завжди готова допомогти чужим, не говорячи вже про рідних. Але мала цією весною урок, який хочу до вас донести. Поки мама сама не попросить порятунку і не зробить сама першого кроку - не лізьте.
згідна, мамі потрібно самій просто обрати рішення з тим покінчити.а як згодиться ,то як треба і поможете.
В сім'ї чоловіків більше немає.. Є родичі - але вони всі татові брати і сестри.. Вони всі такі самі.. Спочатку намовляють його проти нас, а потім сміються з того, що в нас в сімї робиться.. Тому залишаюсь я і мій чоловік. Бо мій брат боягуз, і як я писала раніше, мами він не захистить
Приєднаються, що мамі потрібно самій вирішити. Кожна сім'я в ідеалі має жити окремо. У вас найкращий варіант, забрати маму до себе (і просто подарувати хату татові і брату, на даному етапі життя). Хоча б на трішки хай відпочинку і подивитися з боку на своє життя. Або домовитись з мамою, що будете орендувати більше житло з нею в складчену. І тоді хай живе з вами. Сама маю немовля 3,5 місяці і перших 2 місяці мені хотілось тиші і спокою, не хотіла б, щоб моє дитя жило в не здорові атмосфері. Думаю, що якщо для чоловіка така ситуація в сім'ї незрозуміла, то краще взагалі його туди не пхати. Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka
Вона не хоче тікати з села до нас, бо боїться що потім вже не буде куди вертатись.. Він ж п'є, ще попродає все, чи не дай Бог спалить хату.. Та й тому мусить вона сидіти і за тим всім дивитись.. Є ж ще брат - хто буде йому їсти носити в ліжко? Мама не проти, щоб я з чоловіком переїхала до них, бо мій чоловік зможе поставити тата на місце, та й я не дозволю робити йому все що завгодно.. А мене, думаю він в 100 разів більше буде боятись чіпати, бо знатиме що йому після того світить
От це робити якраз категорично не можна! Правильно робить А мама впринципі не розглядає варіант розлучення?
Та яке вже розлучення - обом 60 років. Тільки тяганина буде... Я просто вже собі думала - якщо я буду там і якщо буде якась сильна бійка, або щось таке, - просто виженем його з дому - і хай собі йде до тих хто його споює. Мама сама то не зробить - боїться.. І виганяти його з дому треба тільки в тому випадку якщо я з чоловіком там проживатимемо, щоб ми троє - я, чоловік і мама тримались купки і тато не міг вернутись назад і мстити.. Бо чекати від нього можна все що завгодно
Тю, мої в 52 розлучились. Але мама ж може хату і зараз продати, оскільки вона єдина спадкоємиця? Таким чином тата виселить, а син вже дорослий, працює. Нехай зніме собі житло і влаштовує своє життя сам. Досить під маминою спідницею сидіти.
@Bize я розумію, як вам шкода маму, але думайте про свою дитину, ви росли в не дуже сприятливій атмосфері, невже цього бажаєте своїй дитині??? Тим більше ото виганяння може тривати й місяцями, як на мене вам потрібно по трішки мамі врушати, що самі з немовлям вам не справитиеся, що вам потрібна її допомога(от такі ви "безрукі", що з немовлям не справитися.) @Siania ні одна хата і гроші не вартість зїджених нервів. Тим більше дописувача писала, що то мале село, думаю, що там земля більше коштує ніж та будівля. Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka
Я як підкинула мамі таку ідею, то вона зі мною день не говорила - бо ж як можна те дітьо (маю на увазі свого брата) з дому вигнати? що ж він сам робитиме?)) Ми з чоловіком плануємо будувати власний будинок тут у місті , але так як на це треба дуже багато коштів і часу, прийдеться весь цей час жити або на зйомній квартирі, або в селі.. Я дуже добре розумію, що Ви маєте на увазі, просто маму силою ніхто звідти не забере, вона сама не хоче все кидати.. Хата нова, не якась там розвалюха, і я сама не хочу подарувати йому це все. Якась в мене ненависть до нього, хочу щоб він залишився сам і без нічого (напевно я грішу, думаючи так, але не можу інакше, надто багато страждань було через нього)..
То треба періодично натякати, капати. Було б добре, щоб ще хтось з її оточення радив їй такі варіанти. Хтось, до чиєї думки вона прислухається. Як кажуть: "вода камінь точить". Поступово вона перестане на це ображатись, почне обдумувати і прийме.
І це напевно не тільки їй треба капати, ще треба брата настроювати, щоб він якнайшвидше когось шукав і женився.. Але, по-перше: він не хоче женитись; по-друге: хто його такого захоче? він скупа свиня з завищеною самооцінкою, що постійно хвалиться всякими дурницями. От не мужик просто. Навіщо комусь такий безвідповідальний і несерйозний чоловік?
Ви звідти втекли і хочете знову у то пекло? і чоловіка, який того не бачив, і майбутню дитину, яку, дай Боже, Вам дадуть спокійно доносити? Я дуже люблю себе, свого чоловіка і своїх дітей, тому хочу для них тільки найкращого. Нізащо б не поїхала, маму дуже жаліла б на відстані (вона у Вас ще той фрукт я бачу). Зняти квартиру/купити обігрівач хороший, і жити окремо. Ніхто Вашого геройства не оцінить. А Вас і чоловіка з`їдять.
Ви мене звичайно вибачте, але от куди-куди, а туди Вам точно пхатись не треба. Який варіант розвитку подій Ви бачите в тому, що брата вжените? Він подорослішає, зміниться і буде любити свою дружину а заодно і мамі помагати? Чи може знайде собі якусь тиху молоду дівчинку, буде пити, гуляти, лупити її і будити серед ночі, щоб їсти дала? Ви комусь такого побажаєте? Чи знайде собі подібну, приведе її до мами до хати жити і мама ще буде і її утримувати-обслуговувати?
Не треба йому ще женитись. Його треба вийняти з тепличних умов, створених мамою і відпустити в самостійне плавання. Щоб він відчув реалії життя. Що їжа сама на стіл не потрапляє, що комуналка сама не оплачується, що житло саме не прибирається і одяг сам теж не переться. До цього треба прикласти багато зусиль і грошей. От коли він це відчує і зрозуміє, тоді можливо зміниться, оцінить мамину працю і буде готовий до створення своєї сім'ї. А так - Ви його з-під маминої спідниці хочете переселити під спідницю майбутньої дружини, якщо така знайдеться. А ще якщо дитина народиться? Співчуваю я бідній дівчині. Мудра кине ту валізу без ручки, а не мудра буде тягнути ту лямку, бо ж наші жінки звикли все на собі тягнути. Та й ще пресловуте: "а що ж люди скажуть"! Йому спочатку мужчиною треба стати, а вже після того сім'ю заводити. Який з нього голова сім'ї буде як він собі ради дати не може?
Я дуже не хочу, щоб його майбутня жінка мучилась.. Тому й кажу, що якщо він і далі буде такий,як є, то нормальна дівчина, що себе поважає і не подивиться в його сторону.. У випадку, як він вжениться і приведе невістку до мами в село, мама віддасть йому хату і без всяких переживань за нього (типу чи він ситий чи голодний) переїде жити до нас з чоловіком. А як він буде любити жінку, то звісно і тата поставить на місце, якщо взагалі не вижене його.. Але це знову ж таки, в тому випадку, якщо брат зміниться, бо через свій характер нормальної постійної дівчини він взагалі ще не мав --- дописи об"єднано, Jul 29, 2016 --- Я повністю з Вами згодна, я постійно мамі кажу про те, щоб не догоджала йому у всьому, бо так він ніколи не подорослішає.. Але мама мені відповідає: "будеш мати свої діти - ти мене зрозумієш" . І що тут на це можна сказати? Видно, мама сама винна в тій ситуації, що зараз склалась.. І через те, що вона хотіла жити для когось,всім догоджати, вона мусить терпіти весь час. Просто хочу, щоб хоча б у старості вона пожила для себе, без будь-яких нервів чи страху
