Стосунки з родичами((

от власне. Свекруха у мене дуже хороша, нічого поганого про неї сказати не можу. І вона теж дуже переживає через ту ситуацію. Ну, але її слово проти його зовсім не має ваги.
І таки так, один прости всіх. Бо знаю точно, що крім мого чоловіка (їхнього сина) з ним говорили ще 2 інших сини, і ще хтось з родини (їхньої).

--- дописи об"єднано, 7 Липень 2016 ---

так, мені це дуже прикро. Та й чоловікові теж.

 

то хай так і живе, рано чи пізно одумається. Певне хоче щоб просили , чи шо...або уваги типу більше хоче.

--- дописи об"єднано, 8 Липень 2016 ---

видать якраз звик, щоб робили так як він хоче.

 

свекруха теж ніколи перша не дзвонить до моєї мами.... напевно тому, що вона сина годувала і треба бути їй за це дуже вдячними і мені і мамі моїй дзвонити вітати її з святами першими і т.д. і т.п.))))

 

яка різниця хто кого першим привітає, ніби від того поваги добавиться.

 

Привіт! Довго думала, чи писати сюди про проблеми у моїй сім'ї, але все ж вирішила спитати поради.. Я з чоловіком одружені вже більше 1,5 року, після весілля живемо в невеликому місті на квартирі окремо від батьків. Моя сім'я залишилась жити у селі - мама, батько і старший брат. Моя мама дуріє там з ними - ніякого розуміння, злагоди і миру. І тато, і брат живуть самі по собі. Тато покинув роботу, вживає алкоголь, цілими днями нічого не робить, тільки ходить до своєї сестрички, яка його постійно намовляє проти нас, ще й підпоює. Потім він приходить додому і деколи навіть б'є маму (хоч йому вже 60 років, ще відчуває себе молодим - він, скільки памятаю, завжди мою маму бив і ображав). Мало того, що нічого вдома не зробить - він навіть як йде собі, то хати не закриває, йому пофіг. А ще з ніким не порадиться і продає зерно, картоплю, все що завгодно і забирає собі гроші, які потім пропиває. Моя мама сама оплачує всі послуги, купує продукти додому і т.д (працює на роботі і отримує пенсію), але жодного слова про гроші йому сказати не може, бо буде біда вдома.
А брат видно в тата вдався - недавно тато знов "скакав" до мами, то брат все бачив, і навіть нічого не сказав, а встав і пішов собі. Хоч йому 26 років - це ж молодий сильний мужик.. Хоч мужик то певно не про нього сказано - боягуз ще той. Приходить до мами тільки тоді, коли йому треба гроші. Він працює на роботі, приїжджає додому завжди вночі (3-4-5 година), бо десь видно гуляє до всяких дівок, і ще й вночі в нього видно "вистачає" совісті щоб розбудити маму і сказати щоб вона йому їсти загріла (бо, як бачите, він сам не буде гріти). А мама встає і гріє, бо це ж її дитина.. І приносить йому в ліжко, під ніс. Він навіть "дякую" за то не скаже. Недавно мама понапозичала грошей, набрала кредитів, бо синочку треба було купити чергову машину. І коли тепер мама заводить розмову, що потрібно помалу віддавати гроші, то він мовчить, і навіть не думає віддавати. Це ж справа не тільки в грошах - можна ж хоча б деколи хліба додому купити!!! Ти ж на роботі! Де ти діваєш свою зарплату??!! Я вже мамі говорила, щоб не дозволяла йому лізти собі на голову, йому ж 26 років, хай вчиться бути дорослим і самостійним.. Але ж мама завжди відповідає, "як будеш мати свої діти, ти мене зрозумієш". Та все рівно я не зовсім її розумію.. невже мій брат якийсь каліка, що не може сам їсти собі загріти вночі, і чи обовязково йому кожних 2 роки міняти машину (в нас дороги погані, а він ганяє як дурний, зовсім не береже машину - це ж не його гроші, та й він впевнений, що як знову піде до мами і попросить гроші, мама буде зі шкіри лізти, але знайде гроші і купить йому чергову машину).. + до того всього, коли маршрутки немає з тих чи інших причин і потрібно з роботи чимось добратись в село додому, мама викликає таксі, бо синочок ніколи не має часу або не відповідає на її дзвінки.
Ось такий стан речей.. А я зараз вагітна, і ми з чоловіком шукаємо іншу квартиру, бо в тій квартирі, що зараз живемо, проблеми з опаленням.. А як буде дитинка, потрібно щоб було тепло, бо виходить народжувати в грудні. І я не знаю, що робити - з однієї сторони мені дуже хочеться переїхати до мами в село, щоб вона там не залишалась більше сама серед тих тварюк, бо їй дуже тяжко + з фінансової сторони нам з чоловіком це буде вигідніше - все-таки не будуть витрачатись шалені гроші на зйомну квартиру. А з іншої сторони - я не хочу щоб моя дитина переживала таке дитинство, яке було в мене. Це будуть постійні крики, розборки і нерви. Тим більше мій чоловік до такого не звик, і скоріш за все, йому буде теж тяжко.
Дуже хочу Ваших порад, хоч яких небудь, бо чоловік каже що як я вирішу, так і зробимо.. А я заплуталась у тому всьому, хочу зробити як буде краще для всіх, але ситуація дуже складна(((

 

"благими намірами дорога в пекло"
а вам самій чого хочеться?

 

Для мене тут очевидний вибір.
Вибирайте сім'ю. Бо як переїдете в ту "божевільню", то можете втратити набагато більше, ніж орендна плата за зйомну квартиру і ще й будете винні перед усіма. Повірте, знаю про що пишу (написала вам у карму).

 

Можна вибрати сім"ю і маму. Тобто під приводом того, що Вам потрібна буде допомога, попросити маму пожити з Вами на Вашій зйомній квартирі.
А брат і батько нехай собі самі дають раду.
От тільки чи мама на таке погодиться?

 

Я дуже хочу, щоб мама не мучилась з ними.. Ми зараз шукаємо квартиру, і якщо знайдемо, то хіба вихід - забрати маму до себе. Але тут знов буде проблема - чому мама має "тікати" зі свого дому? це ж її хата.. Вона як піде, тато не дозволить їй вернутися. Та й боюсь уявити, що там з тої хати буде

 

Мамі, звичайно, можна запропонувати такий варіант, але я майже впевнена, що мама не погодиться

 

от в тому й річ, мама не захоче залишати все на них.. Але й миз чоловіком не впевнені, що знайдемо 2-кімнатну квартиру, вже пів року випитуємо, але нема жодних варіантів

 

Тата з братом на зйомну хату. Нехай вони мастять собі голову де жити. Я так розумію це хата тільки мами, чи спільна з татом?

 

Для всіх краще не буде. Треба обирати пріорітети. Вам треба робити так, як Ви вважаєте буде добре Вашій сім'ї. Плюс поговорити з мамою і знайти вирішення її проблем.

А розлучитись, розміняти хату і роз'їхатись з ними? Чи це занадто кардинально для неї?

 

Це хата маминих батьків, які вже повмирали, і тому хата, хоч ще не переоформлена, але перейшла автоматично мамі.. Вона єдина дочка.. Мама сина точно з дому не вижене, та з братом сама дам раду, щоб не ліз мамі на голову. Проблема в татові.. Як мама щось слово заїкнеться що типу "йди собі живи деінде", я боюсь уявити яка то біда буде.. Тим більше вони у малому селі живуть, там він хіба може піти жити до своєї сестри. Та цього не буде, а інакше і я, і мама мусимо собі наймати цілодобову охорону.. Бо він неадекватний

 

ще одне питання - карамболь триває не перший рік, чому питання потало гостро саме зараз?

 

Я коли про це думаю - єдиний вихід це вженити старшого брата і най йде собі зятем кудись, продати хату в селі і забрати маму до себе на квартиру. Але що, якшо брат женитись не збирається. Мама його з дому не вижене, бо ж то син

--- дописи об"єднано, 29 Липень 2016 ---

питання гостро стоїть після того, як я переїхала жити в місто після весілля.. Бо до того часу я завжди захищала маму перед татом (хоч раз таки добре від "таточка" получила).. І він, коли бачив що я не боюся, і що я готова на все, щоб захистити маму, трохи боявся мене, бо не знав чого від мене чекати.. Та й останнім часом він став ще нестерпнішим - видно старечий маразм

 

В мене батько теж алкоголіком був. Не бійтесь його, він такий грозних тільки з слабкими, хай шурує до сестри. Візьміть амбалів, пригрозіть, і ніякої біди не буде.
Живе в хаті маминих батьків, нічого не робить, грошей не приносить, ще й продає те що мама важкою працею добивається! А в додачу ще й б'є і скандалить. Ну чому наші жінки таке терплять, чому жаліють?

 

Дайте відповідь самій собі чи ви хочете туди перевезти маленьку дитину. Після пологів вам буде і так бракувати часу на все, а тут ще доведеться захищати маму від тата, а може і себе з дитиною.
Тут, хіба надія на вашого чоловіка. Якщо батько буде його боятися, то лишить вас трохи в спокої, але я б не хотіла чоловіка ставити в таке становище

 

От я не знаю, чому мама ще колись його з дому не вигнала. Переживала, що діти не матимуть тата. А тепер діти мають голову морочити як його позбутись..
Я так вже думала, що можна налякати так добре, і побити, але це зробить тільки гірше - бо ж мама все одно потім залишиться сама, і незахищена. Тому я й думала, що можливо для неї краще буде, коли ми з чоловіком будемо жити з ними, і чоловік його кожен день ставитиме на місце

--- дописи об"єднано, 29 Липень 2016 ---

Звісно, чоловік дасть раду з ним. Але йому буде важко, бо в чоловіка сім'ї такого не було, і він до такого не привик. Але там моя мама, і вона мучиться.. І мені важко вибирати або щоб було добре мамі, або чоловікові..

 

Це менталітет такий. В мене мама теж 27 років терпіла, поки не розлучилась з татом. Тепер живуть собі окремо і спокійно.