Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

а ми вдома... мали йти гуляти в парк, але досі маємо неполадки з животиком у К після ентеровіруски. ех... так шкода... і дитину шкода, бо животик турбує

(може хтось знає як їй налагодити травлення після тої бяки)

, і себе шкода, бо так хотілося вийти в люди
а тому я вся у вареннях. ще доробила абрикосового, а зараз беруся до вишневого. ще баночок 10 і все-сезон варення закриваю. маємо: полуничне, смородинове, абрикосове і вишневе. ще наморозила тих всіх ягід + порічки і малину. взимку будемо вітамінізуватися!
великою врочистістю є прохолода вдома. кайфуємо

 

Найбільше не люблю як хтось мені допікає вказуванням що робити...бррр...але нічо потерплю ...характер людині не зміниш...Розлука з чоловіком на екваторі.сьогодні рівно місяць ще місяць лишився . трохи вже звикла , але скучаю всеодно шалено. Ще місяць ... Купила собі босоніжки ,то моя врочистість . ..

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Oхохо яка противна погода. Змокла як курка по дорозі на роботу, xоч є позитив від роботи з текстилем, в офісі купка зразків, можна вдягнути шось тепленьке. Добре що у нас завтра вихідний, бо після відпустки так складно втягнутися в роботу...
Вип'ю зараз кави і буду себе налаштовувати на продуктивну працю, враховуючи те, що за моєї відсутності назбиралося проблем, відпочити не вдасться.
Всім гарного дня з добрими новинами!

 

Де то той дощ падає? В нас спека неймовірна. Хочу дощу і вже. Як то важко працювати. Мало того що умови такі, так ще й й робота не клеїться. Зліпити до купи величезний файл, який складається з файлів окремих людей. То все відредагувати, виправити помилки. Кошмар просто. В порівнянні з цим перспектива лежання в лікарні вже не здається мені такою сумною. Мушу налаштовуватися на позитив, але така втомлена останні дні, що навіть немає сил думати.

 

не каркайте, до кінця тижня має бути і ще на наступний може затягнутися(

 

ой, трошки далеченько від Львова. Ми б поділилися, бо так лиє від ранку, що страшне.

 

відро смородини дивиться на мене, а я - на нього. Зараз діти лягають спати - і почнеться двобій... робіть ваші ставки

в природи нема поганої погоди. Вся справа у настрої і здорових дітях.
В холодильнику пляшка мінералки, вода з медом і лимоном і пляшка білого напівсолодкого. План боротьби зі спекою розписаний
я - молодець, багато встигаю, ще більше планую. Щоразу як все заплановане получається зробити, в мене врочистість.

 

Йой і де та врочистість ... сама проза ... В хаті обстановка ще та... Я геть розклеілась і спека шалена. Як то далі має бути ,Бог його знає. .. Як себе заспокоїти і спокійно все стерпіти. Не можу промовчати там де це варто було б. Ну нічого ... Якось минеться.

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Сумно нині.. в голові якісь такі питання риторичні і неоднозначні відповіді на них. Як навичтися жити далі з тими проблемами що є, бо вони нікуди не дінуться і ставатимуть все більші? Як всім усміхатись при тому що всередині повна жо..а? Як жити з вічною сокирою занесеною над твоєю головою? Постійно питати себе чому, чому я, чому саме на мою долю? Отак інколи забуваєш про все і на секундочку здається що щастя є! Ось воно, подивись! Простягни руки, воно поруч. Йомо можна обняти і поцілувати. А потім.. а потім сум.. бо то все наче ілюзія, як оазиз в пустелі, для спраглого мандрівника. Отак мандруєш життям, мандруєш, шукаєш все чогось, шукаєш..

 

Слово в слово написали про мене.
Ще й новину маю образливу. Мали ми йти наступного тижня на весілля. Але фігушки - батьків нареченої не пускають з Луганська до Львова. Подробиць не знаю і не хочу знати.
Ех, а я ж вже сукню купила, на манік-пєдік записалась..... І тепер в тій сукні, і з маніком-пєдіком йти кудись .... не хочеться взагалі, якось тупо буде, бо той марафет мав бути саме на ту забаву.
Образливо і сумно.
Сьогодні трохи лазила по Львову. Те, що обіцяла купити - не купила, бо не було, а покупляла якоїсь всілякої лєвої фігні. Воно ніби все гарне, але.... не те, на що я розраховувала.

 

"Старость" підкралась не замітно. Сьогодні отримала подарунок на ДН, голосно не ржіть - річ потрібна і хороша...Але це - тонометр, друзі довго ржали з мене, питались коли вставну щелепу буду ставити, але шо? таке життя! Але я в душі завжди юна і прекрасна, недавно забрала дуже гарно розмальовочку і 36 кольорових олівців, ще досі натішитись не можу тою красою! Мама на мене дивиться і каже, що бідні мої діти будуть, всі іграшки повідбираю

Ну на тому вся врочистість закінчилась. Погода зводить з розуму. Вчора вночі вирішила бухнуть, бо навіть з ліжка встати не могла, випила пару ложок - всьо, життя налагодилось!
Як то кажуть - душею на морі, а ж..ою на кріслі Поставила перед собою купу ракушок і балдю!

 

@iriwa,

Вам треба до психолога, не ображайтесь.
Насправді багато сімей і жінок зокрема, живуть так як ви. Це залежить від Вашого сприйняття.
Насправді у Вас все є - і житло, і чоловік, який насправді підтримує і любить дітей, інакше вже б давно втік.
Проблема у вашому погляді на все - "как всьо плохо",
думаю треба перестати себе жаліти, починати речення не з "я" і "мені", а як мінімум "ми", "моя сім'я",
жити тим що є зараз і абстрагуватись від дрібниць, які дратують, вони є всюди і у всіх.
ЗІ: перша Ваша реакція буде заперечення, "якби ви знали як насправді" і т.д., але це Ваша мушля, куди ви ховаєтесь від гарного настрою і діалогу з рідними.
ЗІ2: Почитайте книжку "Мишка" Дорота Тераковська.
ІМХО.

 

Суботній ранок почався дивно.. Переживати чи ні? Я ніби не забобонна, але недавно голуб мостився на вікно, а сьогодні стриж залетів..

 

Не переймайтеся. Я на лоджії тричі пташок знаходила (раз мертвий дятел був, раз кицька якусь зловила, а раз голуб-підліток приземлився і не міг вилетіти). Всі живі-здорові, все добре, дурниці то.

 

@iriwa пташка в домі - до новини, але не завжди поганою чи ще чогось там. Один раз, мені цілий тиждень у вікно стукала пташка, найстрашніше було коли з самого ранку тупо билась у вікно. І в той день я дізналась що виграла стипендію на 9 місяців у Австрії Так що вище носа і все буде добре!

 

Усім привіт.
Ми приїхали з відпустки - це врочистість. Навідпочивалися так, що вночі, прокидаючись за покликом природи, не можемо згадати, у який бік до дверей іти.

Я не жартую! Вчора вкладала малу (вдома) і відключилася на кілька хвилин, то довго не могла зрозуміти де я: в Карпатах, в Товпижині, чи ще в якомусь місці...

Взагалі відпустка вийшла трохи сумбурною і з абсолютно непередбачуваним фіналом, але не хочу вдаватися в подробиці. Коротко: у вівторок о 18 ми ще каталися в Яблуниці на квадроциклах, а у середу о 12 вже купалися у Хрінницькому водосховищі (Рівненська область).
Проза: жахлива погода і відсутність авто

(ні, наша ластівочка на ходу, але вона катає не мою дупцю, а чоловікову по області)

. Роботи було - хоч греблю гати, дощ шкварить, повні руки коробок на відправку, парасолька, Аня - мій незмінний супутник... Ну, але нічого, прорвалися.
Усім гарного погожого дня і трудових подвигів, а я пішла прасувати гору білизни.

--- дописи об"єднано, Jul 18, 2016 ---

Ой, зовсім забула. В нас із чоловіком 6 річниця сімейного життя. Врочистість!

 

я поставила на себе - і не програла
Тоді це речення про смородину було прозою, а нині - вже врочистість. Нині я офіційно закінчила виробництво ягідного желе цього року. Варення ще будуть - абрикосове, персикове, сливове. Але ягід з нас досить.
Крім того, доварився борщ, допікається вишневий пляцок, підлога вже помита, а залишки безладу в хаті ми з Вірусею приберемо вже удвох, бо маляточко прокинулось раніше, ніж я планувала.
проза - Дмитрові зуби. Пішли "всього один" пролікувати, а виявилось 7 треба робити. Думаю, будемо здавати якісь аналізи на засвоєння кальцію. Стільки попсулось за півроку, як? В мене може 7 пломб назбирається за все життя, а я ж на 20 років старше від нього. Ну але маємо хорошого лікаря з хорошими матеріалами, і Дмитрик дуже гарно дає лікувати зубки, найважче для нього - висидіти стільки часу. Сподіваюсь, зараз відходимо - і забудемо надовго про ті проблемки.
Вчора була врочистість особиста - ми цей день 11 років тому вважаємо датою, від якої ми - разом. Отак собі вирішили, що від того дня. дата шлюбу - то інше, то в серпні і буде всього 9. а хороших дат забагато не буває Дивились мультик всією сім'єю, дуріли, і аж не вірилось, що знов почнеться робочий тиждень
А він починається добре Чого і всім бажаю.

 

Вітаю!!! А я вчора теж згадувала спеку 6 років тому назад...

як я під ліф накладала купу паперових рушників щоб не сплавитись, а в мужа краватка мокра

Незнаю у кого було більше свято: в нас з чоловіком чи в чоловіка з донею...
Мала попала вперше в кінотеатр і відразу на 4DX. Потім її благополучно сплавили бабусі з дідусем, а ми з чоловіком сіли вдома тихенько відсвяткувати нашу 6ту річницю. Аж не віриться, скільки ми за ці роки всього зробити встигли!
А сьогодні в мене моторчик: зранку залізла під ліжко щоб знайти кульчик. В результаті кульчик не знайшла, зате зробила ревізію з взуттям (усім). Потім перебрала комод малої з майками-штанами і тд. І коли вона встигла вирости....???
А кульчик-таки бажано знайти

Трошки зробила закруток. Руки далі "чухаються". А здоровий глузд відмовляє . Подивимося, хто впертіший.

Мої дітиска сплять. В нас чомусь завжди замість обіднього - післяобідній сон.

А моя стоїть під хатою. Але з тою погодою навіть виходити не хочу. А так треба з дітьми в поліклініку на проф.огляд... може завтра... або післязавтра. Як карта ляже

Маю сьогодні "дриг" до роботи. Йду ще щось корисне зроблю.

 

І я згадувала, в мене на ту спеку припав перший місяць малої. То була жестьА сьогодні навпаки холод і дощ і діти не знають чого вчепитись в хаті, бо бабуся з дідусем їх вигулювали цілими днями. Проза - повертаюсь грунтовно до кухні, бо поки малих не було, то халявила. А тепер знов має бути перше, друге і кАмпотВрочистість - привезла дітей з канікул у бабусі. Нарешті ми знов повним складом

 

О, ну і погодка у Львові...Приїхала я з теплих країв, а тут така холодрига...Але мене гріють спогади про мою чудову відпустку, смачнюче капучіно та цукерочки. Ну і тішуся деякими покупками, про які мріяла певний час. Ну і своєю красивою засмагоюТак, що врочистість все таки переважає. Але як то тяжко повертатися після відпустки, до буденності...Щось ще відійти не можу, якась така в'яло-сонна. Ну але добре, що є час, щоб набратися сил перед роботою, чим і займаюсь. Бо я вже за роботою трохи скучила та й фінанси поют романси після відпустки. Ну але то таке. Головне маю незабутні спогади Пралка посилено працює, валізи вже майже розібрані, правда вдома трохи розгардіяш, але ще руки дійдуть. Це нікуди не втече, правда ж? Вернулась до своєї розмальовки-антистрес, маю зараз до цього час і натхненння, знімає негативні емоції на раз. А перед відпусткою була в Ашані, то тепер тих розмальовок для дорослих до кольору, до вибору, і в міні-форматі за доступнішою ціною теж є. Але в мене ще ця надовгоХочеться якогось двіжу, бо скучно, але до того двіжу треба і сил, і грошей. Тому прийдеться почекати