Так хай сама спече, дитяче домашнє, і пригощає, велике діло, купити готове і дати втіхаря Надіслано від мого SM-J700H, використовуючи Tapatalk
А я недавно пожила із свекрухою декілька днів, то чуть не зірвала свого терпіння: перше, що вона видала " А ви вдома тоже кожного вечора дітей миєте, вони ж чисті, бо я своїх раз в тиждень мила"- от я і зразу уявила своїх дітей немитих тиждень Друге це коли я пішла по справах, а перед цим сказала їй піти з дітьми гуляти. Приходжу і питаю де ви гуляли: " А ми не гуляли, бо діти сказали, що не хочуть гуляти, вони хочуть дивитись мультики". Як можна дозволити дивитись мультики 6 годин підряд. А от сьогодні моя кнопа захотіла поритись у бабиній сумці, а баба так зразу :- " Ой сонечко в сумку не лізь, на таблетками побався" - я їй кажу: -Шо ви робите? -Та хай побавиться, вона їх і так не витягне. Ну думаю подивлюсь шо буде, бац мала таблетку витягує і до рота. Я культурно сказала свекрусі шо так робити не можна, але я чуть не вибухнула. За тиждень я чуть не посивіла. А на прощання сказала, "я з такими дітьми не можу жити, бо вони дуже крикливі, а я люблю тишину". Після цих слів я навіть не хочу в гості іти не то щоб діти з нею залишити.
О та, вона ще й любить поспати поки вони бавляться, а я на роботі. Але прикол в тому, що вона ще й сама розказує як вона спить, а вони бавляться. Коли вона у нас вдома з ними сидить, то по хаті ніби торнадо пройшовся. Ну а на людях як вона внуків любить словами не передати ( вони у неї єдині внуки).
молодшій 1,11? мій в той час найшкоднішим був. я не уявляю що би з хати лишилось при такому догляді)))
Та я сама це не вірила, поки не прийшла, а бабуся двері не відкриває, ну думаю щось сталося, стукала, дзвонила, десь за 10хв відкриває двері і каже ой я трошки заснула. В хаті усе дргори дригом. Добре що діти цілі. Одного разу навіть сказала: "Та то в тебе в хаті, хай роблять що хочуть аби не плакали", але після таких візитів я просто плачу. А з вигляду нормальна баба, а таке творить.
Мала нині конфлікт з мамою Ходили разом на закупи, після того як мама прийшла з роботи і повечеряла, як завжди мала в мене в слінгу. Мама вічно з пропозицією щоб я малу розмотала і дала їй на руки, я кажу що вона гарно сидить, закупимося то зайдемо до мене і побавляться собі. А причина закупів непланових, бо чоловікова бабуся в гості приїде, Отже, йдемо до мене, і тут мама починає, що йде до мене щоб мені допомогти, бо мені тре приготуватися, пляцок спекти і т д ( хоч я і на думці того не мала спочатку). Я кажу, йдемо, побавишся. Мама починає ображатися, бо це вона йде мені помагати. Моя думка, що допомагати мені - це не бавитися з дитиною, я й сама бавитися можу, допомагати - це зробити замість мене частину хатньої роботи, але я того не потребую. Мама образилася, наговорила мені купу всього, аж я вдома сплаклася. Бо виходить що вона приходить побавитися з малявкою не в своє задоволення, як я думала, а мені таким чином допомогти і заодно повтикувати яка я погана господиня ( в новобудові майже без меблів і піврічним немовлям на руках) Сумно мені від того стало То все таки - бавлення внучкм-це допомога мамі, чи власна потреба бабусі?
Власна потреба, а хіба інакше може бути? Попросіть про допомогу, отак прямо і відверто. Ми часто хочемо, щоб рідні самі здогадались, а потім самі ж ображаємось, а треба ж просто попросити! А так, то звичайно бабуся хоче прочто побавитись з малям. То ж її внучатко --- дописи об"єднано, 12 Липень 2016 --- Хм... Може ви ще пізніше то оцінете, але побути з дитиною, то таки допомога. Дарма ви так
саме так, у такому віці то бавлінка, а коли дитина буде старша (в слінгу сидіти не захоче, а спатиме на добу не дуже більше за дорослих) то буде вже допоомоога але старше покоління того не розуміє звісно, тому можна тілкьи пояснювати, а найгостріших і найболючіших обговорень уникати
Як до нас мають прийти гості, то мені мама завжди те саме говорить. Напередодні гостей дзвонить, може я прийду бо щось може тобі треба помогти. А у нас теж усе в стилі мінімалізму прибирання забирає мінімум часу, і я особливо не парюсь, якщо щось десь буде не ідеально. Я відмовляюсь, бо мама привносить в ті підготування такий кіпіш, що він передається мені. Якщо вона прийде помагати - то якщо я сяду і буду сидіти, коли "он гості ж скоро прийдуть, треба щось робити", буде злоститись і т д. А я і на стіл нічого не видумую, особливо якщо буде людей 10+, ставлю перед фактом, що буде "ти-тайм" файф о клок, солодке фрукти і все. Ну не хочу я стояти весь день коло плити. --- дописи об"єднано, 12 Липень 2016 --- Бажання побавитись звичайно є, але з того, що ви розказуєте це, переконання самої себе що вона потрібна, небажання відпустити вже дорослу дитину у самостійне плавання. Важко змиритись з тим, що допомога вже непотрібна, що дитина самостійна. Допомога деколи необхідна, але коли її не просять і нав"язують, це принижує. (ну мене особисто, і це звичайно не признак зрілої людини, але шо є то є)
А чого б не поєднати приємне з корисним, для чого вибирати якщо то може бути і потреба бабусі і допомога мамі. Дуже добре що ви навчились з усім сама справлятися, але якщо пропонують допомогу, для чого відмовлятися. Використайте зекономлений час для себе.
ну просто э ще той фактор, що попередні покоління виприбирували, пекли, накривали важкі столи для гостей а теперішні вже того не хочуть якщо бабуся сама хоче прийти і розребти хату чи наготовлювати страв то прошу дуже, а якщо побути з дитиною щоб мама попахала, то не знаю чи багатьом треба така поміч ( в сенсі навязана) іноді маю сама настрій і бажання до генеральних прибирань чи щось виготовлювати, спекти і дуже бракує щоб хтось в той час побув з малим, але тут ініціатива моя взагалі суто мене починає трясти коли от хтось зі старшого покоління родичів мені вказує що і коли маю робити типу, я побуду з дитиною ,а ти йди попери, спечи, прибери при тому нагальні речі норм сприймаю, як нагадування, напр. зготувати щось малому, ну ітак це треба вже і зараз, бо має поїсти і вкладатися спати наприклад а от коли те, що я не планую робити зараз або взагалі то уууууу, важко тримати себе в руках але я розумію що це звична справа, з покоління в покоління старші командували молодшими, я геть відбилася від рук)))
Дякую всім за відповіді.. Отож, відбули ми гостей бутербродами і купованими кексиками, чоловік чудово вимив підлоги прки я вкладала малу, і взагалі він мені прекрасно допомагає, коли я з малою, а коли приходить мама, то звісно чом би не розслабитися з планшетом на балконі Звісно, я за взаємовигоду, бабуся бавиться з внучкою, я в той час роблю собі щось корисне і всі задоволені. Але питання стояло в тому, що мама хоче щоб я просила її, прийди побався з дитиною, а я кажу - хочеш бавитися, завжди раді бачити, навіть ключ від хати дала. Але мама ображається на таке формулювання і каже ні, я йду не бавитися, а тобі допомагати... і з того всього я вже така страшно невдячна дочка, бо мені он яке добро роблять, а я не дякую... Ще ситуації, перша: Неділя, вечір, ми з чоловіком повечеряли, я з малою хочу йти гуляти, пропоную чоловіку, він не дуже хоче бо сильно наївся, тоді я дзвоню мамі, ми живемо в 20 хв ходьби, мама з радістю йде з нами, потім каже що ой як добре, витягнула мене з хати, а то я тільки дурню в телику дивлюся. В понеділок ввечері то вже описувалося як велика послуга мені, що пішла гуляти з нами. Інша ситуація, я записуюся з малою до лікаря, мама пропонує, йди раненько, я піду з тобою, перед роботою. Кажу ок, думаю нехай, мамі приємно мабуть з лікарками поговорити, роль бабусі для неї нова. Того ж вечора то подається як така супер послуга мені, бо самій мені було б важко. Насправді самій мені часто легше, бо мама дуже кіпішлива. Навіть зі спільним сном, перші 5 місяців малої ми жили в мами, бо робили ремонт, так коли мала заснула на груді, мама мене будила і малу теж, бо я її придушу увісні... Відколи живемо окремо, мала спить між мною і чоловіком, безліміт циці, спимо цілу ніч всі ( мала з підсосами звісно )... Фух, виговорилася.... Питання в тому, як донести мамі, що те що вона сприймає як допоммога мені, зачасту мені зайве, і реально треба більше їй ніж мені... як от з тим походом до лікаря. Що буде далі, згідна, що коли я згодом працюватиму, то тут вже побути з малою, то буде допомога. Але зараз я реально ловлю кайф від материнства, того цицяння годинами, і мені все одно до того, чи є до чаю пиріг спечений, чи печиво магазинне, та й чоловік свариться щоб я лише малою займалася, а не брала собі дурного до голови... Мені потрібно від мами лише спілкування, балачки, а також бачити радість від того, як бабуся бавиться з єдиною внучкою, а виходить все не так... --- дописи об"єднано, 12 Липень 2016 --- оооо, то саме те про що я пишу... Оті постійні розмови, що я (мама моя) буду дитину бавити, а ти ( я тобто) мий підлоги, готуй, і т д... І взагалі, розповідати що я мушу. От в малої іменини скоро, а наступного дня ми їдемо в Шацьк. Для мене й так поїздка 300 км автобусом рейсовим ще те задоволення, але поїздом мала їхала норм, думаю і тут справимося. Мама розказує мені що я повинна обовязково запросити хресних, накрити стіл ( якого в мене ще навіть нема), кажу їй що я нічого нікому не повинна, якщо хресні захочуть прийти, то ми замовимо піцу чи підемо в кафе, бо мені треба час зібратися в дорогу... Я розумію що це з найкращих міркувань, але не збираюся слухати отого вказування що я маю робити, як і коли... От тільки проблема, як при цьому зберегти добрі стосунки чоловік каже, що якщо не слілкуватися щодня, тоді воно цінніше і позитивніше, розумію що мабуть він правий, на жаль
не пробували ,при першій же її спробі запропонувати вам свою допомогу, сказати ,що ні, дякую, потім ти мені тим притикнеш...?я краще сама,а то сваритися через таке не хочу...(навіть якщо та допомога не є дрібницею для вас). може так зрозуміє, що витикання таким - вам не є приємним.
Я через певні проблеми зараз часто по декілька днів в свекрухи. Багато нюансів є, ну але стараюся терпіти, бо більшість то вікове. Майже ніколи не прошу побути з малою, вона може і сама трохи полежати, хіба як не лежить, а мені помитися-поїсти чи щось таке треба. І все одно як їй треба може лишити малу і піти чи по телефону говорити чи подивитися в яку сторону старша з двору пішла...і мене то нервує, але якось потім проходить. Але вчорашній випадок мене взлив і тримає досі. Робимо в дворі шашлик, ну і дала свекрусі малу в карсіті повозити по двору, бо не хотіла малеча сама бути. Чоловік біля мангалу, в гараж періодично бігає, я на кухні і в вікно до них поглядаю інколи. І свекруха з чоловіком трохи погризлися, свекруха хвильку подумала, образилася на нього і пішла в хату, кинувши малу саму в дворі. Чоловік якраз знову пішов до гаража і не бачив того, я якось інтуїтивно вирішила глянути у вікно, коли свекруха в хату зайшла...а мала вже скривилася, зібралася плакати... Ну я мусила все кидати і бігти до малої. Хоча на словах малу любить, колупає он весь час коли ж нарешті похрестимо, може на руки взяти поносити трохи, поцілує там.... Ну але ж йоли-пали!!!! Образилася на сина, дитина тут до чого?! І от як тепер коли щось треба на неї дитину лишити??? Сама ж каже - та я побуду з малою, йди! А ти йдеш і думаєш - чи дійсно вона з малою... Чи я чокнута мамаша?
Так і казати, я справляюсь сама, якщо хочеш просто за компанію - ходи, а як маєш собі свої справи то нема потреби, якщо треба буде допомогти, я покличу
якби все було так просто )) це я з чоловіком так, з татом можу, а от мама- інша, вона собі сама придумає, сама й образиться, і не вгадаєш чому
Мені так виглядає що можливо вона просто хоче бути потрібною, щоб її цінували а головне хвалили за допомогу. Може не відмовлятися від допомоги, а підтримати таку її гру, типу "дякуємо, мамо, що б ми без Вас робили", а тоді плавно але впевнено направляти її бажання саме на потрібні для Вас речі. Бо якщо зараз різко відмовитеся від її допомоги, то потім за півроку-рік, коли правда вона потрібна буде (подивитися за дитиною, забрати звідкись і т.д) мама вже не захоче того робити бо Вам "не потрібна".
Мене то дуже часто нервує... От живем ми в селі зараз з бабою моєюі мамою. Бо городи помогти треба і дитині краще є з ким побавитись, та в баби проблеми з здоров'ям. Але бабуся мені закидає постійно що вона мені сильно помагає з дитиною . хоч по факту то більше розмов ніж допомоги І ще говорить що їй не помагали, а вона от мені допомагає ,а я така не вдячна і ніц не вмію,не розумію,не знаю ,прям живу її розумом . знаю що найкращий вибір не жити з нею,ну але як її лишити ,як мама іде за кордон. Не знаю як я ті сварки терпітиму далі. Добре що хоч свекрухою налагодилось стосунки ,можна з нею дитину лишити як треба буде . Вона хоч не діймає докорами , мовчки робить те що кажу. А то як тіки доня народилась вона сварилась чого ми з нею не живем,зараз вже змирилась. А по факту хочу нарешті вернутись додому на квартиру і жити як мені пасує без допомоги і постійних докорів. Хоч розумію що в тих умовах що є зараз це буде ще не скоро. Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
