Зорянка, ти класна! І знайдеш того хто буде цінувати і боротися за тебе. Придивлятися треба, але і піддатися почуттям теж треба вміти, бо починати стосунки без тої хімії не варто зовсім. Подивися собі, там не все, але багато корисного Сатья дас – официальный сайт. Ведический философ и семейный психолог
@Tequila, як спєц по розходженню скажу вам таке: забийте і ні про що не думайте. Кілька днів не спілкуйтесь і не обдумуйте розмови, бо все піде шкереберть, так як його відповіді на ваші фрази непередбачувані. Просто заспокойтесь, звикніться з думкою, що хоч і одна, але у вас все попереду. А опосля нехай забирає речіі тоді ви самі відчуєте, чи варто розходитись чи ні. Бо чомусь мені думається, що мине деякий час і ви з полегшенням зітхнете, що розійшлися. Як хтось мене хоче підколоти: то нє, я ще не планую розходитись . По графіку ще час не прийшов
Бачились вчора, він не забрав жодної речі. Але сказав що краще буде розійтись, і що я його знаю тільки з хорошої сторони, і колись ще подякую йому за це рішення. Казав що коли вперше мене побачив, то думав, що така дівчина як я навіть не захоче з ним розмовляти, а я навпаки виявилась хорошою і адекватною людиною. Це все було очікувано, але коли він йшов додому і ми прощались, я заплакала, і що мене вразило до глибини душі - він теж. Я дуже мало знаюсь на психології напевно, бо не розумію чому він не захотів забрати речей, хоча я їх збирала при ньому, його сльози при прощанні. Він взяв тільки цукерки які я привезла з Відня для його мами. Вона недавно дізналась що має рак, хочу її підтримати і принести трохи позитиву. Я з себе в шоці але я далі думаю про те що через деякий час ми зустрінемся і почнем все спочатку... Sent from my iPhone using Tapatalk
*ловлю тапки* бо емоційний маніпулятор. Сльози у них гарно виходять. І довести до сліз теж. І не один раз - того й речі не забрав, ще пригодятьтся розвести на ще одні (?) сльози. Ще може "прощальний секс" запропонувати. Не раджу вестись. --- дописи об"єднано, Jun 28, 2016 --- а взагалі вся історія така підліткова. А учасники не підлітки. Як страшно жити.
Коли я зустрічалась із хлопцем четвертий рік поспіль і усе було не так, а мужності розійтись не було, я теж мріяла, що ми таки розійдемось (він якраз до мами в Крим мав їхати на 2 місяці), він зрозуміє, як без мене зле і стане таким, як я хочу і все буде так. У результаті він поїхав, а я тут (ще офіційно вважаючись його дівчиною) зустріла хлопця із тими всіма якостями, які чекала від тамтого хлопця.
Ох, мене завжди лякали чоловіки, які багато і гарно говорять на емоційні теми...Тим паче при розходженні. Дорослі і емоційно зрілі чоловіки мало говорять, але чітко діють. Ну чесно, хай би вже забрав ті речі і не морочив вам голову.
Він не вміє говорити на емоційні теми і каже, що ставлення/емоції проявляє у вчинках. Я вчора все таки знову задала питання що йому в мені подобається, і те що я написала вище було його відповіддю. Про речі він сказав, що вони йому не потрібні кожного дня та й взагалі і коли в мене зникне потреба в них то тоді і віддам. Коли я обняла його перед прощанням і заплакала, він заплакав теж. А потім перед тим як піти я бачила як в нього течуть сльози, і він старався щоб я їх не бачила. Не відчуваю що це були фальшиві сльози. Sent from my iPhone using Tapatalk
чого речі не забрав? вчинки дуже промовисті - речі не забрав, зате поплакав, але і з вами не є. Гойдалка емоційна натуральна. в мене не їдуть лижі. Яка у ВАС потреба в його речах. У вас камера схову? погано старався а так то бачу що вам все подобається. Слізні прощання - це так солодко. Але може пора дорослішати. І чоловік такий же дорослий підтягнеться. *та, я стара і цинічна*
Речі не забрав слізно попрощався і всьо... нє ну мені здається то якось не альо. Ну шото таке. Хоче ш бути з дівчиною будь і не плач на прощання , не хочеш забрав речі і прощай . Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Ви себе "запаскою" не відчуваєте? А так взагалі, імхо(тіко не бийте) хочеться вам драми і всякого такого, а не зрілих стосунків. Впевнена в собі жінка не дає питань: " А ти мене любиш?", "А що тобі в мені подобається?". Складається враження, що ви його постійно виправдовуєте і в ролі жертви непогано почуваєтеся. Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
А Вам хочеться робити висновки не знаючи мене ні секунди і спотворюючи факти. Мене покинув мужчина, який був для мене найближчою людиною і крім нього нікого в чужому місті не маю, кілька знайомих в кожного з яких своє життя і проблеми і нема з ким поговорити. Я ще не до кінця усвідомила що сталось. Я в шоці. Я його не виправдовую і моє бажання бути з ним це наслідок почуттів а не здорового глузду. І я як і раніше буду питати всіх чия думка мені цікава що їм в мені подобається, не вважаю це ознакою невпевненості. Sent from my iPhone using Tapatalk
Та просто всі ми в тій чи іншій мірі одинакові, особливо, коли то "закоханість". Я вас не образити хочу, А показати інший кут зору. Не знаю наскільки ви освічені в плані чоловічої і жіночої психології і чи є у вас якийсь досвід попередніх стосунків. Але тут лише два варіанти, або пройшла його закоханість, або на нього впливають друзі. Я вважаю, що жінка може врятувати і зліпити будь-які стосунки. Питання, чи не пожаліє потім, що втратила на то час. Бо у вашому випадку, він надто швидко здався. Люди, які хочуть прожити життя разом, сідають і вирішують проблему. На одній закоханості далеко не поїдеш. В будь-якому разі, маєте вийти з тих стосунків гідно, а не як жертва. Бо навіть, якщо він повернеться, а ймовірність цього висока, то поважатиме вас і не маніпулювати сходженням-розходженням. Зараз не час шукати мінуси в собі, бо ще більше себе загнобите(то будете робити, коли емоції вщухнуть), а от тверезіше глянути на свого хлопця варто би. Розумію, що ви ще залежні від нього, але в розвалах завжди винні обоє. Ну і просто питання, як у вас не було друзів, то чи давали ви своєму мужчині трохи віддалятися? Відпочити від вас, скучити за вами? Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
Я от що думаю. Кинув мужчина? Кинути може або хлопець (навіть якщо йому 50 і ви зустрічаєтесь -- то це хлопець (бой-френд) або чоловік (той, що законний) Все інше -- то самі винуваті. Винуваті у першу чергу тим, що пускаєте додому жити мужиків. Ну хоч не знаю, що зі мною робіть -- але не розумію я оцього життя без штампу в паспорті (вже коли розлучені, старші, із дітьми -- то нехай, але молода дівчина?) Коли чоловік любить -- він жениться. Не готовий? Тьху ти -- шо то за мужик. Не буду цитувати тут різких московських (чи російських) блогерш -- але вони чітко пояснюють чому мужик не жениться. Чесно кажучи, я не знаю жодної пари, коли б люди разом жили, а потім одного прекрасного ранку чоловік прорсто так прокинувся і сказав: виходь за мене. Він канєшно може женитись, бо -- залетіли -- бо батьки наполягли -- бо якісь там оставини вимагають штамп в паспорті Але просто так -- то рідкість. А нафіга, коли ітак все є. А коли чоловіек любить -- він власник. Чоловіки насправді хочуть женитись ще більшще, ніж жінки заміж. Вони вже хочуть пошвидше помітити територію: моє -- штамп у паспорті, обручка, спільне проживання, давання дружині грошей... Але коли люблять. Коли ні -- то починається оте жування соплей.
У мене було і є дуже багато знайомих, причому з'явились вони відразу після переїзду в шаленій кількості, завжди отримую багато запрошень кудись піти, поїхати чи щось робити разом. Але близьких друзів не появилось, не так це просто ще й за короткий час. Він, так як і я, час від часу мали свої окремі плани, але він завжди говорив мені коли був десь окремо - шкода що я зараз не з тобою, або що він хотів би щоб я була там де він. Його свободи я не сковувала, скучали обоє і мали досить багато спільних планів. Жили ми окремо, крім місяця коли я не могла знайти квартиру. Напевно наклалося багато факторів, але ще ніколи я так тяжко на відчувала стрес на собі. Інакше і не написала б на форум, мабуть. Стараюсь вийти з цього стану всіма силами. Sent from my iPhone using Tapatalk
@jassystay нє, відсутність штампу є гарантією вірності, кохання і щастя. Ні те, ні те не є. Мене чисто як Кандю обурює спільне проживання чоловіка і жінки без шлюбу, бо жінка думає, що вона заміжня, а так не є, а чоловік думає, що вільний, хоча теж не зовсім правда. Любиш - женись, не любиш - нема чо жити разом. Ок, можна жити, тоді не треба жінці себе обманювати статусом. @Tequila не знати, що на хлопця вплинуло, то лише час покаже, боляче, то пройде, все буде добре.
Tequila, ну й козел. Пошвидше йому речі віддайте і закресліть сторінку свого життя з ним. Це він не забирає речей в надії, що у вас ніхто не з'явиться? Ніби й сам не хоче з вами бути, але й стосунки нормально завершити не може. Вам такий чоловік точно не потрібен.
Ну от від таких постулатів і починає в багатьох дах зносити ("чого не женишся? не любиш, да?"). А як вже винесли мозок (деякі) і оженили, то зявляється іллюзія, що то вже всьо - любов до гроба, ібо ж "женився, значить любить". А потім - бац! - і не любить, або зрадив, або б'є/п'є/хамить... і той штапм вже як пастка і знущання.
Страшно просто --- дописи об"єднано, Jun 30, 2016 --- І та ілюзія триває рівно до першої сварки Як інтересно: "оженили", а в першому варіанті "не шмагла" чи шо? Дурна розмова, пішла я спати
