Дівки, а з чого ви взяли, що колишня від нього пішла, бо не хотів одружуватися? Це ж лише припущення Стокротки. Як на мене, це не так. Швидше всього, він їй просто набрид, бо, раз він ці два роки за нею шкодував, то цілком міг вернутися, впасти на коліна і одружитися. Та, видно, не прийняли.
Худшее из того, что может предложить мужчина — неопределённость. Лучшее из того, что может сделать женщина — не тратить на это время.
Приклад форумлянки - це ще один приклад того, що є принципові питання, які треба вирішувати до одруження, а не жити в надії, що "якось буде" - бо не буде. Ставити діагнози і грамотно допомогти розібратися у почуттях - це справа фахівців - до яких я б і радила звернутися форумлянці з її чоловіком. І зробити то варто до появи дітей - аби потім ще їх не калічити. Від самої історії залишився неприємний осад - мабуть зачепила якась спекуляція поняттям кохання. Певна річ, що шлюб потребує компромісів. Але є речі, що є невід'ємною частиною комфортного шлюбу. Кохання має підкріплюватися вчинками чоловіка, а не відмазкою/самонавіюванням в дусі "заради нього я все проковтну", а в результаті виходить, що "стало в горлі". І кохати - не означає нехтувати власними почуттями.
Я от не знаю, що робити коли бачу її, останнім часом надто часто,бо працює недалеко від нашої з чоловіком роботи...інколи коли бачу ,що йде по вулиці, хочеться взяти шось важкеньке і запустити їй в голову... Але я роблю вигляд, що її не знаю...
Ну це вже занадто, таке називають агресія...Що вона вам таке зробила? Якщо нічого, то підіть до психолога, він вам допоможе розібратися в собі. Бо агресія на пустому місці або надумана, то ненормально...І в першу чергу це шкодить вам. Відпустіть негатив, цінуйте себе і працюйте над свою самооцінкою, тоді питання колишніх вас не хвилюватимуть.
Колишня на то і колишня, навіщо переживати? Чи є підстави? Краще працювати над своєю самооцінкою ніж порівнювати себе з колишньою чи коханкою.
Ніколи себе не порівнюю з колишніми, але апріорі вони для мене не є приємні люди. Агресії немає, інколи дивуюся з свого чоловіка, як він міг з таким г... мати справу колись=)))
Ну якщо це не агресія, тоді мені навіть важко уявити, що таке агресія для вас... Може на вас так спека впливає І заспокойтесь, ви ще така молода, нащо вам стільки злості в душі...
Ой, та то все таке! Живіть для себе в першу чергу і показуйте що любите його, а після того і чоловік буде жити для вас.
"Г..." - це гімно? Ну, це ваша суб"єктивна думка. Бо для вас вона така, для когось - цілий світ. Отаке зневажливе ставлення до людини лише через те, що була з вашим до вас, то якось не гарно, як мінімум. Може вона як раз з вашим того і розійшлася, що далеко не "г...". Чи він її покинув, бо не дотягував до її рівня. Коротше, не вішали б ви ярликів, особливо в присутності вашого чоловіка, бо тим самим ви сумніваєтесь в його адекватності при виборі жінок. А вас він теж вибрав...
чому?? Вони винуваті (іронія)лише в тому, що знали вашого чоловіка раніше за вас. Крім того, я собі завджи думаю так - я вдячна тобі, незнайомко, що досвід спілкування з тобою допоміг моєму чоловіку зробити правильний вибір у житті)) так, я знаю, самостверджуюсь за її рахунок)) Іншими словами, що власне я є дружиною такого хорошого чоловіка. А якщо серйозно, то все те, що було з ним до мене, таким чи іншим чином зробили його найкращим для мене.
ой, то якби всі так думали, ще й почали так робити, то мало би людей взагалі на світі залишилося мені аж шкода ту колишню стало з ваших дописів. якби вона зараз влізала в ваші стосунки, намагалася розлучити, чи ше шось таке, то може й можна було б злитися. а якщо вона просто колишня, то бажати їй зла, тільки тому, що вона зустрічалася з вашим чоловіком - не дуже гарно й добре. краще побажайте їй зустріти свого коханого, тоді й думати про неї не будете, як вона буде в парі) якщо ваш чоловік з ними зустрічався, значить бачив у них шось хороше.) і знову повторюся, що якщо б всі дотримувалися такої думки як ви, то б всі один одного вважали неприємними, "г.." і кидалися б один на одного. але так не є, бо майбутнє важливіше за минуле, люди вміють пробачати (й тим більше якщо колишня була до вас, то й нема що пробачати), і жити для себе, свого чоловіка, своєї сім'ї, і те, що вже пройшло просто відпускати. не бажайте зла тим, хто не робить зла вам, бо як кажуть "все повертається бумерангом".
. Думаю в вас теж були стосунки до вашого чоловіка. Цікаво чи приємно вам би було, якби про вас теж думали, як про г...? Колишня на то і колишня, чого на ній зациклюватися? Чоловік ж з вами? Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
А "наша" колишня трохи попсувала нам нерви. Головне, що до нашої з чоловіком зустрічі він вже рік як був розлучений (ініціатором був він), але ж вона коли взнала, що я у нього є, то зразу почала дзвонити у всі колокола. Родичам його дзвонила, вибачалася, плакала, казала, що думала що у них буде сім,я. Доречі він двічі на ній одружувався і двічі був ініціатором розлучення. А свекруха моя мені розповідала, що як він вперше з нею розлучився, то і вона і її мама чуть руки на себе не наложили. її мама дзвонила до його мамі переконувала, що треба їхати по бабках. Ото моя свекруха навіть і вчора мені говорила, що він другий раз женився з того мабуть результату їзди по тих бабках. Але це нічого. Вона побачила, що діла не буде, то зразу заборонила бачити сина (тоді йому було 2р). Як вже тільки чоловік з нею не намагався домовитися- все марно. Потім вона поставила ультиматум, що почне давати нам малого тоді, коли мій зі мною приїде до них, щоб вона на мене подивилася. Ну ми й поїхали. Малий зразу до мене потягнувся. А вона сиділа наче "здрасьтє". Зрештою малого ми зі скандалами, але забирали до себе на вихідні (але це під її настрій). Потім ми вирішили продати квартиру і купити будинок, малий був прописаний в квартирі і для куплі-продажу необхідно було його тимчасово виписати. І тут вона вперлася рогом, що не дає згоди на виписку. Вона потім прямо і заявляла - "Я не хочу і не дам згоди на виписку". Бо як мій чоловік з нею жив, то місця йому вистачало, а тут вже я з,явилася, то вже для мене будинок потрібен. Знову у нас пішло багато нервів, але я ніколи не вступала з нею в перепалку (хоч ви й не уявляєте, як сильно іноді хотілоя просто поставити її на місце), але я вважаю, що тільки чоловік повинен з нею розбиратися. А тим більше я не хотіла з нею сваритися, щоб вона знов не заборонила нам забирати дитину. Будинок ми все таки купили. Та тут знов проблема, вже вона мусить приїхати до нас- подивитися. Вона мене вже дістала. Я розумію, що заради дитини ми це терпимо, але ж вона так звикне маніпулювати. А ось скоро в малого день народження, вирішили відмічати у нас (бо той рік їздили до них, хоч я сама все приготувала вдома і привезли з собою). Чесно, я не хочу щоб вона була у мене в дворі, але можу й подивитися на це з другої сторони - їй цікаво, то нехай вже подивиться. Аби тільки нам це не зашкодило. Все-таки заздрість потім дуже негативно виливається. А заздрити вона буде, бо у нас все добре, а вона одна, живе з батьками... Словом, незнаю, потерплю. Головне не подавати вигляду, що вона мене бісить. Я тепер про інше думаю, треба купити іконки якісь для захисту. Бо я дуже боюся отих ворожінь і т.д. Просто з цим раніше зіштовхувалася.
образи не пошкодять, але дім добре захищають закриті двері. Колишня жодного стосунку до вашого дому не має. Мало що кому цікаво.
Подавайте в суд і висуджуйте в неї право на спілкування з дитиною. Звичайно, потім те право ще буде потрібно реалізувати, бо мамашка буде впиратися. Дитині, на жаль, то не накористь отаке шарпання. Але так само не накористь бачити, що людьми можна маніпулювати і тобі ніц за то не буде.
