Дівчата, невже у вас не було такого? Я коли першого малюка народила - сама хотіла робити все, було відчуття, що ніхто краще мене його не відчуває. А коли свекруха його носила на руках,не даючи мені, а він кричав - сама майже плакала... потім пройшло з донечкою було ще легше, а зараз... тільки запропонуйте погуляти/забрати - я обома руками за! Це просто синдром першої дитини і мами, яка не може нею натішитись. До того ж якщо критикуються методи MissO, виникає недовіра. Потрібен час, усім... Надіслано від мого SM-G361H, використовуючи Tapatalk
Я теж перші дні після виписки з роддому нікому дитини не довіряла .свекруха через це навіть ображалася на мене. Перші місяці жили самі окремо,то ітак ніхто особливо не втручався. Зараз вже попустило і критика і поради сприймаються мною менш бурхливо.щось беру на озброєння, щось ігнорую. Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Ви попали прямо в точку))) Я сама - це мій девіз))) Я дуже довго виборювала незалежність моєі сім'і від свекрухи. Але якби я була слухняною невісткою, то не знала б горя. І дитину б погляділи, і прибрати б допомогли, і на городі, і т. д. Але я не хочу! Може я якась неправильна, але я краще сама буду мучитись, ніж жити під теплою свекрушиною спідницею))))
Уявляєте, ви не одна така дивно навітб про таке писати, тут нічого особливого нема, ми всі тут своїх дітей любимо і з радістю за ними доглядаємо, але відмовляти рідним дідцсям бабусям побцти з дитиною якось дивно. Їм ж то теж потрібно, як і вам. А у вас просто гормони скачуть, без образ, я просто по собі знаю, мені часто так мозги закривало, що я бачила і чула те, що хотіла бачити. Але розслабтесь просто, ітак всі знають, що з мамою малечі найкраще , хай і говорять різне, така натура людська , радити.
ну ті що критикують якраз дуже небайдужі до твоєї дитини) досить часте явище тут питання не в словах чи помочі, ви хочете що вас поважали і ваш вибір, рішення бо перша дитина, а коли друга, третя, то буває всяко)
@Vittoriya, а хто сказав, що я не даю ім дитину. Вони приходять, граються і я, якщо маю потребу, то щось роблю в той момент, коли бабуся з донею. Да, після тих свекрових слів відмовила йому, але то я в поривє чувств. Але то одноразова акція)))) Я не приношу ім дитину додому, а сама йду собі геть, хоча вони так хочуть. Принеси, лиши і йди. Я вважаю, що рано ще. Підросте, тоді піде. А в мене дома велкам. Да, я присутня при цих відвідинах і вважаю це нормальним. А то Ви мене змальовуєте якимось монстром, який закрився зі своєю дитиною і виглядає з буди))) Без образ))))
Я погоджуюсь з Вами. Я маю одну дитину, тому потребую менше допомоги, ніж мами з двома і більше дітьми. Можливо ситуація колись зміниться, тут на все Божа воля)))
А до мене під час празнику(ну в нас була купа люду і 7 дітисьок дробних) прийшло просвітління!!! Я аж слізку пустила, чесслово, ---наша бабуся не внука не любить, вона хлопчиків не любить. Тобто маленьких дівчаток --мімімі і утіпуті! А якщо вони сидять і тихенько граються, то вона просто пливе, як морозиво на сонці! Дівки, я реально щаслива! Це ж тре , майже 4 роки мучитись і все стало ясно в одну хвилину! Фуух. І я легенько сказала, що хочу малого до них привезти на тиждень... бабуся ніц не відповіла, але не дуже зраділа.. А племінниці чоловікові(21 і 19років) зраділи. І малюк підстрибував. Тому поїздці бути.
та який монстр, ви дуже миленька багато хто так каже, поки дитина маленька, напевно думають що материнство завжди однакове, таке собі ванільне) ну мені малий джазу давав завжди, може перший місяць такий був дійсно спокійний але серед знайомих мамочок часто картина класична - не треба мені помочі, не пхайтеся, я хочу все сама, а десь поближче до року щось типу "йопрст, що це таке????))) я нічого не встигаю, дитина всюди лізе, все поперевертала, вредність, капризи ще пізніше ну але це теж не всі пізнають, є і тихі чемні діти))
так може варто "їсти слона по шматочках" - як хочеться самій, то чому б не дозволити і не пхатися? Я, коли народився мій син, собі закцентувала на тому, що коли народяться мої внуки, постаратись не забути, які це "гормональні" відчуття, і таки дати (в сенсі непроханого доглядання дитини) щойно-мамам вповні в тій ролі освоїтись, і дати можливість плавно, як буде комфортно мамі, давати її під опіку комусь іншому з родичів, але це теж вже залежить від довіри у стосунках між ними і мамою дитини. Всьому свій час, і в бабусь і дідусів також.
ну напр. до одної моєї знайомої і не пхалися, не було кому ,але багато хто агітував найняти няню одразу, так в оточенні прийнято) але мамочка відказувала, що вони з чоловіком самі справляються, і дійсно справлялися, вона десь до півроку вела дуже активний і майже довагітний спосіб життя, працювала на півставки, ходила на фітнес, але в один момент то все накрилося, подружечки дразнили "от тепер ти стала мамою" знаєте, іноді з родичами ,як і з чоловіком якщо одразу "не привчилися" до помочі, то потім дуже важко почати і вийти з зони комфорту без сварок і зі збереженням хороших стосунків --- дописи об"єднано, 29 Червень 2016 --- ну може вам не доведеться) але насправді коли бачу звоїх подруг і знайомих, які були серйозними карєристками, переробляли просто вагон роботи, все в руках горіло ,а з дитиною навіть поїсти не встигали, і то не в перші місяці ,а вже потім тобто то все-таки не від організованості залежить
Де домашнє господарство, а де робота Особливо якщо в додитячий період того домашнього господарства було - одяг в машинку закинути, та каву вранці заварити.
ну не у всіх робота папірчики переставляти і чаї ганяти а так, то можна і село з містом теж поділити, одне домашнє господарсто в квартирі ,а інше ще з господаркою, можна так ділити і ділити залежно від обставин) зрештою домашнє господарство не починається з народженням дитини))), це якраз дуже велика помилка сьогодення, що коли жінка йде в декрет (особливо живучи не лише з чоловіком, а й з іншими членами родини), то на неї скидають всю хату, ібо ітак "дома сидить" всі зранку по роботах ,а ти вигрібай за всіма, обслуговуй, і дитину гляди, розвивай, і ГВ на вимогу я мала на увазі, що навіть амбітні люди, які не витрачали ні хвилинки просто так (на противагу тим, що не особо напрягаються) можуть не все встигати з дитиною
О це точно! як згадаю скільки я колись всього встигала, то аж не віриться. А зараз то годую малу, то бавлюся, то гуляю і в результаті за цілу суботу тільки встигла двічі загрузити пральку і раз посудомийку... Роботи в хаті край непочатий, а малеча хоче циці, і весь світ зачекає А до теми бабусь, то колись я собі уявляла, що малій мине півроку, ну 9 міс максимум, залишу її з мамою, а сама працювати (якраз всю вагітність працювала над перекваліфікацією, та працювати ще не починала). І от малій пів року минуло, поки ГВ налагодилося, ремонт в хаті більш-менш зробився, і я не можу переключитися на роботу, так затягнуло мене материнство І розумію головою, що як 3 роки не працюватиму, то світить мені хіба моя стара робота на півтори тисячі грн або знов довгий процес навчання/вїжджання... Порадьте, з якого віку можна більш-менш безболісно для мами і малечі лишати дитя з бабусею хоча б на 4 години? чи все індивідуально? бабуся поруч з народження, до 5 міс малої жили разом, тепер окремо, але бабуся майже щодня заходить на годинку побавитися, чи ми до неї
Дівчата, моя свекруха вроді ніколи наперекір нічого не робила, а сьогодні видала коник! Купила дитині печиво Марію і так щоб я не бачила дала одне печенько синочку. Я їй казала, щоб вона не давала, бо він давиться (жувати ще невміє чи нехоче). Я як побачила чуть не впала, зірвалася трохи, а вона каже до Святослава : "дивись яка мама погана, печенько дитині зажала" Ну капець, а не свекруха!
@Kofeinka, я свого часу на такі тиради відповідала: " ага, і сина вашого я об*їдаю, тому і виглядаю собі нівроку"... Дурних закидонів після 2-3 повторювань не було. Ну але й бабусю малюк бачив не конче часто.
З старшою з 4 місяців на роботі, з меншою з 3 тижнів (правда в якийсь період думала, що клигну, тому звела до мінімуму свою роботу на місяць, трішки відпочила, ожила і можна далі). Але я на роботі не конче мушу буду безвилазно і офіс в мене дуже близько. Старша там багато часу провела
