@basia, має бути золота середина і тверезе ставлення до ситуації. Т.с. треба подивитися на ситуацію в перспективі. В даному випадку в перспективі я бачу шалений стрес для дитини.
Кожна людина має свій характер, і по тв чи тут на форумі ніхто не може визначити чи то любов чи володіння. Як мінімум, треба вислухати дві сторони. І жоден грамотний психолог не дає чіткі відповіді на проблемні стосунки, а тільки підштовхує людей до гармонії. Дівчата, а от Ви собі уявіть, ростите Ви свого любого синочка, вкладаєте душу, а він виросте, матиме своїх діточок, Ви їх будете любити, може не ідеально, по-своєму. Поставте себе на місце бабці, вона теж мама. І не треба казати: "Я такою не буду")))) Ми не знаємо якими будемо. Але Ви своїм діткам показуєте ставлення до бабці, а діти це все впитують. Тим не менше я не кажу віддавати дитину, бо бабуся собі так придумала, просто менше драми. Скажіть їй лагідно що в дитини зараз період адаптації в ролі сестрички, вкінці літа постараєтесь приїхати всі разом. Це вирішено і не обговорюється. Все)
Тут йшла мова не про те, що дитину в принципі не хочуть залишати у бабусі чи з бабусею, а про те, що маму ставлять перед фактом - "я заберу дитину", +додаткові фактори - дорога далека, яка важко дорослому переноситься, не те що дитині, + зараз такий час, що не вартує дитину віддавати, оскільки це може стати сильним стресом для дитини. Думаю, мама завжди краще знає, що потрібно ЇЇ дитині в даний момент і в даний час. Особисто я, не віддавала би зараз тої мацьопи, бо бабця хочуть. Хоче, хай приїжджає і тут допомагає, дитина не забавка, а як не дай Бог захворіє малеча? Писати детальні інструктажі, як поводтися при різних ситуаціях?
Та і я б не віддала) Почитайте мій допис до кінця. Просто з ситуації роздувають велику проблему, замість того щоб її спростити.
просто ніхто до кінця не знає всієї ситауції, але судячи з тої інформації , якою ми володіємо з дописів форумлянки, свекруха просто хоче поставити на місце невістку.
Та вже стопісят раз спростили. Просто приходять нові читачки і пишуть свою думку - так складається діалог, або й суперечка. А в суперечці, як то кажуть, народжується істина. --- дописи об"єднано, 15 Червень 2016 --- при чому навіть з нею не розмовляючи. --- дописи об"єднано, 15 Червень 2016 --- А варіант "тебе ніхто не буде питати" взагалі повний аут.
після таких слів, мене би точно ніхто нічого не питав, бо не мав би в кого питати)) говорили би до стіни.
для того щоб діти нормально лишалися в бабусь, без отих важких наслідків, про які розказуєте, в них немає бути чіткої привязаності, так переважно росло наше покоління і попереднє, хоч і винятки були в моїй родині часто дітей доглядали по черзі, бабці. сестри, тьоті, бо мама то вчиться, то працює, то десь має їхати, часом і не нагально, просто стрельнуло в голову, а дитина тоді не була перешкодою, просто собі росла не може бути так, що дитина біля мами, а тут давайте як колись, закинем її кудись до родини, тут або одне або друге @lyanysya моя скромна думка, народження другої дитина чудова нагода і причина формувати характер, встановити пріоритети і тверді принципи я думаю для багатьох дівчат тут ваша ситуація немислима, бо їм ніхто не має права ставити якісь ультиматуми так, ви така ніжна, йдете на компроміси, дбаєте про почуття близьких, але має бути межа, не можна давати собою маніпулювати ваші діти ростимуть, прийде підлітковий вік і юність, там буде багато непростих моментів, спокуси, вибір на кожному кроці - добре чи погане, орієнтиром для поведінки можуть стати не батьки, а хтось випадковий, друзі, або й взагалі імпульс (тому вам треба сформвати тверду життєву позицію, щоб діти мали той орієнтир в житті) якщо не хочете відпускати дитину саму то не відпускаєте і все. Все!
Знаєте, от є дійсно любов, а є егоїзм. Отак взяти дитину, щоб побавитись. Там ж думка мами до уваги не береться. Значить і до дитини дуже прислухатись ніхто не буде. Теж мені, придумали, "психологічний комфорт"! Поначитуються інтернетів... а ви потім будете на на своїх внуках "відриватись" а ваші діти на своїх... і так до безмежності?
Ото власне, хотіла написати, що переважною більшістю покоління наших батьків поняття "період адаптації", "стрес для дитини" тощо взагалі не розглядаються і до уваги не беруться.
в них є поняття,слухається чи ні, чемна чи нечемна, вихована чи невихована, і то незалежно чи дитині 2 роки чи 5
Я так почитаю часом цю тему, і думаю, що треба свекрусі на вихідні привезти дітей, квіти і велику чукуляду. Їй 70, виховала тільки одного мого чоловіка, теж не мала декрету і можливості набутися з дитиною, але дуже розуміє і дитячий стрес, і адаптацію, і те, що її внукам треба здорову спокійну маму, а вже біля мами і всіх решта по-трохи. Золота людина, 10 років маю ще одну маму. Похвалилася трохи кажу їй часом, як добре, що ми живемо окремо і побут не псує добрі стосунки
Моїй малій було 3.5 роки, коли я загриміла в лікарню, з нею залишилась моя мама, яка і до того часто з нею залишалась, доцік її дуже любить, ну і чоловік після роботи. Моя ідеальна доця, яка приблизно з 1.5 років просилась на горшок, просто почала пісятись виключно в штани весь тиждень, що мене не було, а як я повернулась з лікарні, то тижнів два вона спала майже на мені, а вдень або була в мене колінах, або ходила всюди, тримаючи мене за руку. Таке-то Тому до майже незнайомих їй людей я б дитину не пустила однозначно. Але мені тут проблема більше виглядає не в невістці-свекрусі, а чоловікові. Були б чоловік-жінка по одну сторону барикад, свекруха не керувала б у їх сім"ї Я щось собі смутно уявляю, як то мій чоловік вирішує щось у вихованні-навчанні доньки всупереч моїй волі і ставить мене перед фактом, я б йому мозок винесла чайною ложечкою Так що треба говорити-домовлятись-шукати компроміси, але виключно з чоловіком. Найкращий, як на мене варіант, їхати всією сім"єю восени (чи коли там у чоловіка відпустка): і малюк більший буде, і старша донька під опікою батьків, і всі баби-діди-цьотки внуків побачать, і чоловік буде щасливий, що його родину *уважили*
Не давно якраз почула такий прикол: "- А ти знаєш чого про тещ є повно анекдотів і приколів, а про свекрух ні? То тому що про про свекрух історії взагалі не смішні"
Ага @basia, таки має. (і це моє болюче місце). Коли мені тре було на Гашека лягти "відкапатись" я просила її : "мамо, приїдьте, бо малого нема з ким залишати(чоловік на роботі і не всі дні міг з ним бути)...." Думаєте приїхала? НІ! Ми викрутились . Як все. Але я собі тоді дала слово, що як ляжу на операцію, то навіть не подзвоню! Так, я гнівалась, мені було боляче.. Але все обійшлось, наразі. А "асдочєк" то астался. Про решту трафунків давніших писати не хочу.
В мене із мамою чоловіка досить дипломатичні стосунки без особливих сентиментів, я її поважаю, як маму свого чоловіка, ми багато спілкуємось і вона зі мною більше ділиться, ніж з рідними доньками але, коли я їй кажу те саме, то вона не розуміє(або прикидається, чому б стосунки мали зіпсуватись в спільному побуті, якщо ми вже стільки років і ніяких поки ексцесів не було. Я їй все кажу, що це від того, що вона не живе ні з невісткою, ні з зятем тому й не поніма)). От, буде зять з нею, тоді побачимо, бо ще не формально зять є і вже щось тай не влаштовує по дрібницях, а що далі?
То всі добрі поки на відстані , а коли починаєш жити, то вилазить всяке. Найкраще жити окремо,але не завжди так виходить. Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
А мудро ж як! Свекруха хотіла взяти малу в Закарпання, і лікувати в соляних кімнатах. Їй було 4(ще не було, вірніше). Чоловік теж не розумів чого я не хочу відпустити. Аргумент був - ніколи не ночували разом, а тут 2 тижні разом і ще лікувати? А як алергія почнеться (тоді були напади бронхозпазму), а як температура, а як, банально, почне проситися до дому? Питання - ви зберетесь і поїдете у Львів? Відповідь не була ствердна, тому дитина залишилась дома. В неповних 5 років, Мія ніби хотіла їхати (бо вже дитину питались) я їй пояснила, що вона поїде туди, а я залишаюсь тут, і я не їду, тому мене не буде з нею. Думка в дитина змінилась. Зараз думала її з мамою на море відправити - вже чуть не валізку пакувала, і тут вона запиталась, а хто буде з Софійкою? Відповідь - я буду, ти поїдеш тільки з бабцею її не дуже то влаштувала, бо вона собі уявляє поїздку з бабцею так - мама мусить бути поряд, хоча вона дуже самостійна, комунікабельна і буває, що дома я їй зовсім не потрібна, вона просить залишитися на ніч в моєї мами, але коли я тиждень хворіла і вона цей час була в мами, то згадує мені - а ти пам'ятаєш,ти так довго хворіла, і я тебе не бачила цілий тиждень. А народження довгоочікуваної сестрички - та це суцільний стрес. Я після КС, як тільки змогла ходити - то мусіла спускатись до Мії, бо ж їй треба було побачити маму (це їй 6 років виповнилось). А як я годую Софію - вона ж не пропустить, щоб в той же час мостититись на краєчку коліна, як чоловік чи хтось інший дома, то її в той час обнімають. Ревнощі то така досить не проста штука. Думку - коли народиться сестричка і Мія поживе не дома - на корню відрізала.
