Свекруха-бабуся (2)

Я чому питаю, бо в нас працює жінка, яка теж є бабусею-свекрунею в квадраті) Їй привозять на літо київську внучку десь з трьох рочків. То до наступного літа ми слухаємо всякі прикольчики малої, бабуся просто помішана на ній, бере відпустку, потім правдами-неправдами ще на В1 чи А йде, повторюючи:-а хай навіть звільняють, до мене дитина раз в рік приїжджає. То вони теж в село вибираються на пів літа, на всю свою зеленину.
Я розумію, що кожен випадок індивідуальний.Але так сиджу і думаю, а якби їй внуку не давали...Чесно,вона,мабуть, би тронулась.Але,повторюю, її любов до внуки ну така...така...сильна дуже. Я відчувала завжди теж, що мене бабці-дідусі обожнювали, поки не повмирали, тішусь, що ще змогли ту любов дати правнучці, яка це теж добре пам'ятає.
Якщо стати на місце чоловіка, то можна зрозуміти-що з хлопця можна взяти, він же не вникає, що ми боремось за стерильність, відповідне харчування і виховання, яке відповідає нашій точці зору. Тим більше він там виріс, ці люди його виростили і виховали, він і впевнений, що може довірити ТЕ, що і для нього є рідним, знову ж таки, своїм рідним.Але! Однозначно думка і бажання матері має враховуватись з розумінням, спокійно, без тиску і, головне, напряму, ну бо це якийсь дитячий садок)) Чому вони до Вас не дзвонять?))Цирк...Може, беріть машину і поїдьте всі разом туди на пару днів, бо ,хтозна, як там ті прабабці далі будуть.

Писала вчора, але заснула, не відправивши)) Проте підписуюсь під кожним словом @Тетянка

 

Страшно відпустити перший раз.Сину було 6,5,доньці ще не було 3-х.І відвезла я їх до своїх батьків за 900 км. від Львова.Мама дуже просила.Стрес був і для мене,я плакала цілу дорогу назад,все мені здавалося,що всі на мене пальцями показують і кажуть,яка я мама погана.Втрачений був для мене цілий світ.Дуже була здивована,коли днів за 10 по приїзді чоловік мене запитав,чи збираюсь я щось їсти варити.Я щиро запитала:"Кому?"Діти весело провели літо,у них були самі чудові спогади про фрукти-овочі,про бабину кухню,про рибалку з дідом на ставку з рюкзаками,канапками і всією атрибутикою.Перебування там для них перетворилося на незабутнє свято.Потім вже я (!)чекала канікул,щоб ощасливити бабцю внуками.)))В силу обставин наважилась віддати до мами доньку в 6-ти річному віці майже на рік.Дитина хворіла,треба було дієту,треба було пильнувати.Працюючи в три зміни,при всьому бажанні не змогла би припильнувати так,як цього хотілось би.Баба з дідом віддавали їй всю душу і час,але деякі перегини в вихованні були))).І на всі мої "ні" дитина казала,що бабця позволяла.Але то робочі моменти.Кожен вирішує сам,як йому краще.І не забувайте,що бабця і дід беруть на себе відповідальність в рази більшу,чим ви,які би внуки не були рідні,але то не їхні діти.Так що не бійтесь свекрух також,вони ж теж з невісток )))))))))))))))

 

Спеціально перечитала ваші пости ще раз і не побачила турботи про дитину Ну, окрім "ніхто не бажає зла маленькій дитинці".

Вони поїхали удвох. А це суттєва різниця. Підтримка і всяке таке.

 

Можливо так вона виявляє заздрість. Особливо зараз коли є братик. Вона ж себе позбавила можливості бути мамою двох діток.

 

Тут я з вами погоджуюсь, моя свекруха теж вийшла на роботу 56 днів після пологів, в той час декрету не було, з дітьми була баба з дідом. Донька її також швидко пішла працювати і старша внучка була в неї аж до школи і зараз приїжджає на всі вихідні і шкільні канікули. Тому вона щиро здивувалась, що я збираюся до 3х років сидіти в декреті, вона надіється, що хоч в садок в них в селі віддамо.
І моя бабця завжди каже, що в ті часи люди тому і жили разом по 3-4 покоління в одній хаті, старші доглядали малих, а молоді працювали. Чоловік теж маму оправдовує, що своїх дітей не встигла поняньчити, тепер хоче на внуках "відірватись".

 

Дівчата,рано чи пізно треба від себе відривати.Я не кажу давати-не давати,в кожного свої обставини.Тут ще 100-відсоткова мамська залежність.По собі знаю,хоч діти дорослі ,живуть окремо,але вечером всім передзвоню,як курка ,курчат позбирати мушу.

 

@Валентина Соболь, ну звичайно треба. Я свою до свекрухи віддала на місяць в 5,5. Як я це переживала то таке, але пам"ятаю, як мала чекала вихідних, і ще з п"ятниці видзвонювала, коли приїдемо. А в суботу сиділа практично весь час на дорозі, виглядала. І це їй було не 2,7 і не 1000 км відстані.

 

Ви поясніть, що не час наразі. Дитина підросте і обов'язково буде залишатись в бабусі.
Є різні обставини/люди/відстані/умови і т.п., тому кожен виходить з того, що має і історій можна написати ще на надцять сторінок але той факт, що повинні враховані всі за і проти, готовність абсолютна до такого кроку всіх(не тільки бабусь, вони то- всєгда гатов). І відповідальність за таке беруть на себе батьки найперше.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Мені здається, що то якось поступово має відбуватися. Спочатку залишити переночувати, потім на кілька днів. Ну і звичайно бажання має бути взаємне: бабусі, мами і дитини.
В даній ситуації то складно, далеко, дитина маленька, мама не готова.

 

100%
А виходячи з цього:

я б була категорична і не відпустила дитину саму. Поїхати з татом чи всім разом - так. Свекруха в гості - велкам.
Тато і свекруха думають, що роблять як краще, дивлячись зі своєї дзвіниці, але вони не враховують почуттів і переживань мами і дитини. Головне, треба думати про стан дитини, а не про те, що свекруха побавитись хоче чи прабабусь потішити. Дитині в чужій хаті з практично чужими людьми буде явно не комфортно.
Всі свої стосунки пишуть, я теж черкану. Я свою малу з трьох років лишаю в свекрухи на тиждень-два. Цього року залишу вже обох. Але свекри живуть за 150 км. від нас, а це всього 2 год. по трасі. Плюс ми бачимось десь раз в місяць, постійно спілкуємось по телефону чи скайпу. Діти обожнюють бабусю і дідуся і чекають зустрічі з ними. Я можу довірити дітей свекрусі. Вона дослухається до моїх побажань, щодо догляду за дітьми. Моя свекруха, як @Vinnytska писала:

 

дівчата, тут не в довірі навіть справа. В @lyanysya в сім'ї величезні зміни, і зараз робити різкі рухи не треба. І точно старшу дитину віддавати не треба. І за місяць-два звикання не станеться, скорше за чотири. В мене старша дитина була старша ))) і їй багато чого можна було пояснити, і то процес переходу від єдиної дитини до старшої не був легкий.

 

Це вже в ході обгорення всі нюанси зачепили)). Першочергово, звичайно тут є питання окрім бабусь внутрісімейні, так би мовити.Тому, відривати зараз дитину на забаганки чиїсь, тим більше не добре може аукнутись.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Дівчата, не налаштовуйте ту бідну форумлянку. В неї й так не простий вибір, бо чоловік не на її стороні.
Ну які заздрощі? Це діти її сина, і бабця хоче побавити дитину. Може вона щиро вірить що таким чином допоможе, оскільки тепер є ще одне малятко в сім'ї. І чоловіка переконала що то всім на користь.
Ви спокійно їй поясніть, подякуйте за турботу! Та будьте хитрішою, поговоріть по душах, вона Вам не ворог.
Але разом з тим стійте на своєму. Це Ваші діти, і Ви знаєте як для них краще.

 

@lyanysya молоко може пропасти і без сліз, лиш через стресову ситуацію для Вас. То ж попросіть чоловіка забезпечити Вам душевний спокій, якщо хоче, аби його дитина їла мамине молочко.

 

Я б теж не давала. Моі знайомі поіхали на море, а дитинку, значно старшу від донечки форумлчнки залишили на діда і бабу, які живуть з ними в одній квартирі. При чому баба дуже часто вдень залишалася з малою і все було гаразд. Дівчата, які вони мали істерики ввечері перед сном. Дитина ридала, годі було заспокоіти. Ніхто і припустити не міг що дитина так зреагує на відсутність мами. То я до того, що рема чого експерементувати. Дитя маленьке потребує мами і нема чого дитині психіку травмувати. Тим більше не відомо , як та баба буде з дитиною поводитися, я не в плані що вона монстр, а просто в кожного своі уявлення. От в мене свекруха вважає, що діти мусять плакати, от мусять і все, і іграшок ім теж не треба, тільки так по мінімуму. Виховала двох дітей. А от свого синочка, поки він не стане старшим і не зможе мені чітко і ясно розповідати все я ій не дам. Да, отака я перешугана мамаша

 

Я ще не мама, але читаючи Вас, пригадала собі недавню історію.
Приїжджали до мене в гості коліжанки з іншого міста. Суто на день - вранці приїхали, ввечері поїхали назад. Без діток, бо хотіли собі один день активного двіжу у Львові (екскурсії, прогулянки - мами теж мають право на час для себе).
В однієї дитині півтора року, в іншої - майже 4 р.
Залишали діток з бабусями, при тому, що 4-ри річного хлопчика - з мамою коліжанки, з якою вони живуть під одним дахом і дитина її добре знає і любить.
То півторарічка тиждень після поїздки мало не за мамину ногу чіплялася, так боялася, що мама знову кудись зникне, а хлопчик почав (з протесту, напевне) ходити в туалет в труси.
І це при тому, що всі сторони, включно з дітками, були "за". І дітей люблячі бабусі-дідусі цілий день розважали усіма доступними способами - парк, атракціони, морозиво і всьо шо хоч.

З іншого боку знаю інший випадок - де прабабуся жодного разу не бачила єдину правнучку (дитині 4 з копійками роки) виключно через небажання її мами їхати в село. А бабуся ходить погано і до дітей-внуків приїхати не може.
І там ніхто маму від дитини не відриває силоміць, всі впрошують приїхати хоча б на вихідні, всім разом, автомобілем, в разі чого - до Львова 30 км. Бо ж бабуся не вічна.
А жінка не їде, бо вона з міста, і не буде в туалет сільський ходити (сильно утрирую, але суть відмовок дійсно така, несерйозна).

Завжди в медалі є 2 сторони.

 

Може й так....

 

Та буває таке. То не в сенсі такі "злі" заздрощі, але якщо в жінки зі своїми дітьми так склалось, що не набулась коло них, бо треба було працювати, чи тоді не хотілось, віддала бабі (може і їй в свій час баби сказали "іди працюй, а дитину ми вибавимо"), то в неї склалось таке уявлення, що то функція бабусь внуків бавити і вона колись буде, а тут оп - і все не так, як очікувалось, і доньки-невістки самі зі своїми дітьми хочуть бути. Може бути таке.

 

Тіко відлізла від телевізора, де вбивала час на якусь передачу аля із жизні. Там свеку... свекруха теж дуже хтіла бавити дитину. Дуже сподобалася репліка психолога - це боротьба за право володіння дитиною, а не любов, бо любов домовляється, йде на компроміс і діє виключно в інтересах дитини.