В Україні діє програма Україно-швейцарська "Здоров"я матері і дитини". Луцький пологовий і Житомирський ніби їх партнери. Я тему колись заводила де викладала, усі статті про ПП після КР, які могла знайти, зараз туди зайшла, багато посилань стали неактивними (( Але ось одна. І тема. Я думаю в Луцьку можуть зробити КР після початку пологів, якщо ви хочете спінальний наркоз, то у Львові тільки планово, мені здається, роблять. Я вже тут писала раніше, що загальний і спінальний це небо і земля. Я з другою мала спінальний наркоз, у Києві на Червоному Хуторі в процесі пологів на майже повному відкритті (планувалались ПП після КР). З загальним не порівняти і відхідняк і все, і малу побачила зразу, дали поцьомати, а потім віддали татові. По цій програмі може і інші діють пологові зараз - не цікавилась. Але теж чула, що Рівне прогресивне досить.
Я тут приведу статтю повністю, яку колись постила в Стіну плачу, але вона вже неактивна. По цитаті вдалось знайти статтю. Еще в 2002 году Европейское бюро ВОЗ, обеспокоенное высокими показателями детской и материнской смертности, поставило цель к 2015 году снизить ее на 75% за счет внедрения новых технологий в роддомах. Для этого и был создан проект «Здоровье матери и ребенка». Украина стала одной из первых на постсоветском пространстве, где проект заработал. Сейчас он охватывает половину украинских роддомов, и в них смертность детей и матерей снизилась вдвое. Чтобы дети рождались здоровыми, а роды проходили без осложнений, оказывается, надо просто создать человеческие условия. Уютные семейные родзалы, с обыкновенными кроватями. Оснастить их гимнастическими стенками, мячами - все это действует как обезболивающее во время схваток. Дать возможность женщине самой выбирать удобное положение для родов, а будущему папе участвовать в процессе. Ограничить применение лекарств (только в экстренных случаях) и не разлучать малыша с мамой после рождения. Все это и есть новые технологии. Директор проекта говорит, отдельно каждая технология не даст таких результатов, только их комплекс способен привести к снижению смертности и заболеваний новорожденных. - Элен, неужели наша система здравоохранения была так плоха? - Когда в 2003 году впервые попала в украинский роддом, создалось впечатление, что вернулась лет эдак на пятьдесят назад. Все потому, что почти 70 лет советские медики были изолированы от мировой науки. А то, что увидела в роддомах, не было научно доказано, а порой и вовсе не поддавалось здравому смыслу. - И что же в наших роддомах делали не так? - Практически все украинские женщины рожали лежа на спине. Хотя давно доказано, что это положение наиболее опасно для плода и роженицы. Есть масса других способов: сейчас рожают и сидя на специальном стуле в виде подковы, и опираясь на большой резиновый мяч, и лежа в ванне с водой, кому как удобно. Каждой второй женщине во время родов, либо после них, ставили капельницу, но зачастую в этом не было необходимости. Да и вообще, в Украине злоупотребляют медикаментами - там, где достаточно одного препарата, назначают два-три. Мне было непонятно, почему маму и ребенка после родов разлучают. Ведь так важно положить только что родившегося малыша маме на живот в контакт «кожа к коже». Это исключает возможность гипотермии, ребенок обогревается естественным путем. И потом, когда малыш находится все время с мамой - это снижает риск передачи госпитальных инфекций в роддоме, да и питание всегда под рукой. Ведь грудное молоко - оптимальная пища для новорожденного и источник антиинфекционных веществ. Никакая наука не в силах объяснить, зачем грудничков закутывают, как мумий, в пеленки так, что они не могут пошевелить ни ручками, ни ножками. Как, впрочем, и то, что родной отец может увидеть своего ребенка только при выписке. Ведь он так необходим малышу и маме еще во время родов. Рожающие папы, по словам Злен, это не дань моде, а медицинская необходимость. Годами практики было доказано, что присутствие партнера вдвое снижает количество медицинских вмешательств во время родов и на 90 минут сокращает их продолжительность. - Когда мы начинали внедрять проект, доводилось слышать немало нелепых отговорок. Меня уверяли, что украинские мужчины ни за что не пойдут на роды, мол, не переживут подобных испытаний, - вспоминает директор проекта. - А они пошли, и еще никто не умер, даже наоборот, говорят, что стали внимательнее относиться к своим женам и детям. Элен говорит, что тяжелее всего обучению поддавались столичные акушер-гинекологи. Киевские врачи никак не могли понять, зачем что-то менять, да и в сказочные результаты новых технологий не верили. - Украинские медики думают, что увеличение финансирования или новое оборудование решит все проблемы. Но это заблуждение, проблемы будут до тех пор, пока не изменится отношение к работе и пациенту. В Киеве врачи слишком уверены в себе, поэтому к нашим рекомендациям отнеслись спустя рукава. Мы ведь постоянно отслеживаем, насколько активно применяют новые технологии, разработали свою систему оценивания. Оцениваем роддома по 9-ти показателям: насколько активно используются партнерские роды, поддерживаестя ли грудное вскармливание, применяется ли свободное положение при родах... По этим показателям ни один из столичных родильных домов, участвующих в проекте, в лидеры не попал. Но, когда ехала в Украину, я не питала иллюзий. Понимала, что за 8 лет (на столько рассчитан проект) людей по-другому думать не научишь. Но нам удалось сдвинуть систему с мертвой точки, и это уже успех. Лучшие 1 Житомирский областной центр охраны здоровья матери и ребенка 2 Луцкий клинический роддом З Старожинецкий районный роддом (Черновицкая область) Из 4-х киевских роддомов, которые участвуют в проекте, только один - роддом №7 - получил сертификат качества оказания медицинской помощи. Остальные даже этого не были удостоены.(с)ГПК Там написано таке: Лучшие 1 Житомирский областной центр охраны здоровья матери и ребенка 2 Луцкий клинический роддом З Старожинецкий районный роддом (Черновицкая область) Из 4-х киевских роддомов, которые участвуют в проекте, только один - роддом №7 - получил сертификат качества оказания медицинской помощи. Остальные даже этого не были удостоены.(с)ГПК
як я вас розумію.. в мене, на превеликий жаль нічго з того всього так і не було, а щодо других пологів - я навіть не знаю, чи наважилась би на ПП, бо мені здається, що під час них мені в голові щось клацне і просто припиниться пологова діяльність. В перші роди пустили в ПП, а треба було робити КР (дитина дуже велика, перша). І навіть якщо друга була б 2.5-3 кг - звідки я знаю, чи все пройде добре?? Залишиться обирати між двома злами. Я всіма руками за ПП, але страшно за дитину - капець як..
Якби КР був такий зовсім безпечний - питань не було би взагалі. Колись, коли вже ваша дитинка народиться і все буде добре, подивіться відео операції (вагітним краще не дивитись). просто зараз дискредитація ПП через ті "допомоги", які ми в них отримуємо в лікарні... я все одно не думаю, що розмір дитини був вирішальним. З Ваших же уривків розповідей я зрозуміла, що саме ведення пологів було травматичним.
У мене був плановий КР через сідничне передлежання. Дуже хотіла народити сама, але ліуар категорично не дозволив ніби через те, що це перші пологи, таз у мене трішки вузький і я невеликого росту. Тоді страшно було за дитинку і я погодилася. Але відразу після операції виникло відчуття незавершеності, що я щось не зробила до кінця, що моя дитина не така як всі, що я не жінка, і не така мама, якою мала б бути. А ще як прочитала, що багато хто народжує діток у сідничному передлежанні, то зовсім "впала" у депресію. Шкодую, що я навіть не спробувала. Тепер живу звеликою надією, що колись народжу другу дитинку сама і відчую ті радощі і моменти, котрі повинна пережити кожна жінка. Дуже не хочу КР, бо від цього я до сьогодні не відійшла. Тим більше ми з чоловіком хочемо ще не одну дитинку. Тому якщо все буде добре, то я б хотіла лише природні пологи. Від КР приємного мало (( Сподіваюся тут буде появлятися інформація від мамусь, яким вдалося народити самим після кесаревого.
В мене було те саме і ті самі відчуття, єдине що це друга вагітність. Але головне,що з дитинкою все добре. Бо в мене козак 3700 і сумніваюсь,що з сідничним положенням при ПП було б все добре. Перші пологи 3600 і головне положення і мали купу неврологічних проблем.
дитину витискали. неврологи коли бачили малюка ще тоді, казали, що гіпоксія була більше 5 хв. І всі питали, чому не робили КР. А я знаю хіба чому? Я не знаю, що конкретно сталося і коли то сталось.. Можливо, дитина застрягла в родових шляхах? Казав лікар, що сама полог.діяльність була слабка. А стимулювати він почав не одразу, а вже десь через добрих 12 год постійних схваток, при повному відкритті. Стимулював 3 години. Серцебиття слухав постійно. Потім був надріз і витискання. Потім тишина. Тому що саме призвело до трагедії - я не знаю і до сьогодні. Але зараз по МРТ дитини, по заключеннях - висновок лікарів - пологова травма, гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС дитини.
я б радила Вам почитати багато позитивних історій пологів з тривалістю більше доби. Те визначення "слабкості пологової діяльності", яким розкидаються лікарі, не витримує жодної критики насправді. Те, що Ви пережили, я уявити не можу. За логікою розумію, чому КР виглядає для Вас спокійнішим виходом. Але я цілком можу уявити, як Вам зняти з себе відчуття "провини" за "якусь не таку пологову діяльність" тощо. Цифри, факти, багато інформації. Все буде інакше. Ви щось не те читали
Мене вже мучить, що я не змогла зробити те, що є нормальним для всіх жінок, що я - здорова, гарна, молода, успішна - не змогла народити здорову дитину. Я себе доїдаю, що через мене ( лікаря сама ж обирала, а значить і це через мене) але я нічого з тим не можу вже зробити. Дитину ми всі дуже любимо, доглядаємо. Але якщо КР - якщо це те, що допоможе мені побачити моїх дітей здоровими і живими - нехай буде так. Мені вже недобре від того, що ПП мені скоріш за все не світять. І напевно потім мені буде дуже важко і морально і фізично. Але шрами заживуть, діти - дай Бог, не одне - будуть здорові, а я якось колись переживу.
А якщо перед пологами роблять УЗД і вказують, що вага дитинки більш як 5 кг. (5100-5200) це є прямий показник до КР?
ні. Так сталось, і це той відсоток ймовірностей, коли трапляються аварії, стихійні лиха і падіння цегли на голову. Щодо лікаря - в мене був шок ,коли дізналась, хто він. Я б не подумала, я б теж його обирала собі. --- дописи об"єднано, Jun 14, 2016 --- ні (принаймні, нема інформації) Відносний показ - так. Тут ще залежить анамнез жінки, котрі пологи і яка вага старших дітей тощо. якщо жінка вже народжувала, скажімо, 4.500, а наступна 5 кг - то в принципі, які проблеми?
я стільки інформації перечитала під час вагітності.. всі форуми, книжки, журнали.. настрій, підготовка, оптимізм.. І що я отримала.. Наступного разу не хочу нічого знати.. Нашо мені то все, якщо нічого з того, що я знаю - я не використала? Буду читати худ.літературу, одяг буду дит.купувати як народиться дитина.. Прийде час на то - буду робити. Отак я собі придумала --- дописи об"єднано, Jun 14, 2016 --- нам лікар - узд-ст червоним кольором в 36 тижнів виділив "Вага дитини більше 4 кг".. Ніхто не заікнувся про КР, мій лікар сказав "Прорвемось"...
Ви придумали найкраще з усього можливого. І знаєте для себе і для своєї дитини краще від всіх. ну і насправді, спеціалісти з КР у нас значно кращі, ніж спеціалісти з ПП. Тому я розумію Ваші думки в сторону операції
Я цього разу була налаштована народжувати самій(навіть пробувала чоловіка на домашні пологи налаштувати). Читала, шукала інформацію, готувалась, але, але... Не так все склалось, як гадалось. Прееклампсія важкого ступеня і через це багато нюансів з плацентою, розвитком, ну і моїм здоровям. Лікар мене тримав до останнього, тому чесно, вже було все рівно, яким чином народиться синочок, лиш би був живий і здоровий. Я б хотіла ще третю дитинку, але боюся після пережитого, чоловік навряд захоче...Та й самій народжувати вже страшно...
