Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Погоджуюся з Вами, пане Романюк. Я захоплююся особливо безмежною довірою дітей. Кілька днів тому ходила з похресником їсти морозиво (йому вже 5 рочків) і він такими великими ложками ковтав ці холодні ласощі, що прийшлось мені розпочати йому розповідати вигадану казку про льодового королевича в горлі, який утворюється з великих шматків і т.д. Ніколи б не подумала, що дитина так легко стовідсотково повірить і погодиться! Вдома потім мамі розповідав, як уникнув шкідливого льодового царевича . Мені навіть він у довірі добрий урок подав!
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? дітей дурити негарно. Але, зазвичай - зручно. По темі - казки - це не спосіб навчати дітей - це сутність мислення дорослих. "Всьо вакруг калхозноє - всьо вакруг майо" Колгоспи - скінчилися. Світогляд залишився... -- Питання - а звідки взялося принесене на хабар майно? - дал актуальне і водночас несуттєве... -- Колись одна кобіта гарно пояснювала: Чому єврейські діти таки мідрі? - бо їм з дитинства (пальці загинаючи) - "один, два, три..." - а українські чому такі твердолобі? - бо їм з дитинства "баран-баран - буць!"
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Депресивне? Залежить від позиції читача. Вважаю казки Андересена світлими, добрими, очищаючими, герої випробовуються, прагнуть до щастя і врешті-решт, знаходять його на землі, чи у якомусь иншому світі. До речі, останню казку, що ми читали зі ученицею називалася "Den Lille Pige med Svovlstikkerne" (Дівчинка з сірниками). "...the grandmother took the happy girl in her arms and they flew higher and higher to a place where there's no cold, no hunger, no fear." "Вона взяла щасливу дівчинку на руки, і вони полетіли разом високо-високо, туди, де немає холоду, ні голоду, ні страху"
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Я не вважаю, що, розповідаючи казку про вигадану істоту, дурю дитину! Я розфарбовую, так би мовити, її уявний світ. Якщо йти за Вашим ходом думки, то можна зробити висновок, що більшість казок нічого не варті, бо в них маса нереальних персонажів та істот, які обманюють дітей і відводять їх убік від реалій життєвих.
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Я, на таких казках виросла, і не маю ніяких порушень з психікою чи моралью, друге діло, це мультфільми, те що з"являється на наших "голубих екрах", то просто жах...
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? так, дійсно - дівчинка, що змушена була продавати сірники - бо інакше голодна смерть - померла від холоду... Щастя - в галюцинаціях, що виникають від холодної смерті (замерзання) Додано через 19 хвилин надаючи заодно варіант тлумачення майнових спорів... "ніхто не бачив - знаця не злодій!" -- хоча дійсно - казки - то казки. Діти на таку суєту суєт як майно - просто не звертають уваги. Для них то така сама абстракція, як для дорослих шляхетність чи порядність -- хоча якраз шляхетність та порядність для дітей - першооснова... -- що так міняє між 6-ма та 16-ма роками? школа?
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Цікава дискусія виникла. Лиш одне додам, чого тут не зауважили. У моєму повідомленні є цитата. І цю тему почала саме через слова пана миха. Уже котрий раз виникає дискусія про Гаррі Поттера і про те, що то погана книжка. Але кожну казку можна інтерпретувати двояко. І не кожна казка є про Бога. Але в кожній казці є добро. Яке би те добро не було.
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Звісно ж все можна звести до хімії, до викидiв серотоніну і бета-ендорфіну... но "Как скучно жить без светлой сказки, С одним лишь холодом в груди".
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Не доводилося читати? А як вам бої з різного роду драконами, чудами-Юдами, і т.д. Билинні богатирі досить нетолерантно ставилися до представників інших "національностей". Ось ще одна цікава казочка із закарпаття: ПРО ПЕСИГОЛОВЦІВ Давно по лісах І по селах ходили песиголовці. Коли напали на самого чоловіка, вкрали його і з'їли. Не можна було лишити у хижі саму жінку. У Горінчеві була баба Головканя. Раз вона пекла хліб. ' Подивилася у вікно І бачить — їде на коні песиголовкиня і повернула в їх двір. Баба скоро прикрилася простиралом і лягла у постіль. Песиголовкиня зайшла до хижі і бачить: лежить жінка на постелі. Що ти там робиш? Лежу, бо хвора я з дитиною. У менЬ мала дитина. Песиголовкиня жінку не чіпала. Лише каже: Дай мені їсти! Іди та шукай собі. Чи є в тебе капуста? — Там стоїть, у сінях. Песиголовкиня пішла до сіней, розкрила бочку і забилася головою у бочку. А баба Головканя, як побачила, що песиголовкиня нагнулася, скоро взяла сокиру і пересікла їй поперек. Вбила песиголовкиню, посікла і склала у бочку. Вночі бочку поклала на віз і повезла у ріку. А кінь песиголовкині з бесагами грошей лишився бабі- Це була чиста правда. Якось горінчівський чоловік на прізвище Доро.мбей ніс дрова з хащі. Коло ріки стрічає його песиголовець. — Кидай геть дрова і дай постоли, — закричав песиголовець. І Доромбей кинув в'язанку і зняв постоли й передав песиголовцеві. А песиголовець бере постолці з правої ноги на ліву, не розуміється, як треба взувати. Доромбей дивиться на нього, а далі підняв сокиру і — бух по голові! І вбив песиголовця. Закарпатськi казки Андрiя Калина малюнки Л.Левицького
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? ТАК то ж не казка! То зашифрована інструкція "Як зустрічати песиголовців, які приперлися в твою хату "дай пажрать"..."
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Я читала ту казку в дитинстві і плакала над нею (в дорослому віці перечитувати бажання не виникло), настільки казка просякнута бідою і безвихіддю. Побачити в смерті світлий кінець і кращий світ (?) може хіба дорослий з дуже філософським підходом до життя, який знає що всім там будемо. Дитина сприймає це інакше. Зрештою як на мене то казки Андерсена не дитячі, зарано їх в школі проходять, такі казки в підлітковому віці вже варто читати і думати над ними, а не в дитячому віці коли все сприймається на рівні уяви і стоїть в дитини перед очима.
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? А ось іще казка на теми міжнаціональних відносин (трохи довга, але цікава): ЯК ІВАН ЖИДІВ ДУРИВ Був Іван, мав собі коняку. Став гнати її через місто, а коняка стала кидати себе, значить свій потреб робити. А він взяв та й гроші туди натикав. Іде жид, а Іван каже: - Але дивіться, люди, мій кінь грішми сипе! Прийшов жид до Івана: - Але Іваноньку, що вам дати за того коня? - Та що дати, двісті рублів давай. Дав жид ему двісті рублів. - Але, Іванку, що він їсть? - Та що ему даси, - каже, - на ніч коробку каміняк. Не приходь до него три дні, тобі стільки грошей насипе, що ти дверей не відчиниш. Жидяка завів коня, поставив дві коробки каміняк коневі на ніч. Щось не заглядав зо два дні до того коня. Той бідний коняка здох, аж ногами двері підпер. Жид до коня, дверей не може відчинити, бо там той кінь лежить. Він прийшов додому і каже жінці: - Біжи, давай мішки, будемо гроші збирати, біжи за людьми. Люди поприходили, вибили двері, а кінь лежить, аж ноги задер догори. Жид плаче пропало двісті рублів! Пішов Іван далі. Зварив він горня каші, взяв те горня каші виніс, на дорозі поставив, а та каша кипить ще від вогню. , : - Дивіться, жиди, моє горня само кипить, - каже, - без вогню! Жиди збіглися, рада в раду, треба купити горня. - Іванцю, що ви хочете за горня? Каже: - Сто рублів даси? От жид й купив. Йде в дорогу, бере зі собою горня. Налив води, поставив там на дорозі, хотів, аби воно ему варило. От налив він, стоїть годину, стоїть дві і три, і півдня вже - не кипить горня. Плаче, вже жиди їсти хотять, почала жидівка сваритися з жидом: - Що ти купив, ми хочемо їсти, твоє горня не хоче варити? Як тарахне тим горням об землю і розбив єго жид. Ну, поїхав жид, Іван далі марширує, кого б ще ошукати (вже два жиди ошукав). Іде він, вступив до одного міста. - Але, Іваноньку, ви від Бога? - Так, - каже, - є я від Бога. - Ну, - каже, - може ви там виділи мого батька - у Бога? Каже: - Чого не видів, такі бідні, - каже, - воду носять до пекла, дрова носять, у терняках таких сплять... - Але, Іваноньку, немає він перини? Каже: - Нема. - Нате вам перину, Іваноньку, і подушки занесіть. - Ну я занесу. Він поназбирав, поназбирав того усього і заніс, продав і вертається назад. - Іванусю, ви були там у Бога? - Був, - каже, - та заніс. - Але, - каже, - Іваноньку, якщо б ми з вами пішли? - Чого би ні, ходіть за мною. Завів він їх там, де великий шум падав, коло шлюзу (вода велика лежить), і поставали вони усі на мосту. - Скакайте, - каже, - по одному в той шум, то дорога до неба. Котрий жидяка розлетиться, то гульк, у ту воду, та вода глибока, так єго несе, жидяка так вимахує руками й ногами. - Дивись, - каже Іван, - жиде, як тебе уже кличе на той світ. А він, бідака, вже топиться, кричить, кличе на поміч. А ті жиди думають, що то кличе їх, щоби вони скакали за ним у воду. І п'ятдесят жидів ускокло у воду, та, утопилися. Що робити, треба Івана арештувати за те все. Взяли Івана до арешту, привели став рабін єго судити, яку ему кару дати. - Треба зав'язати єго у міх і кинути єго у воду. Привезли єго до шлюзу, посадили у міх і вже хотіли кинути у воду, але забули спитати у рабіна, чим кидати, чи ногами, чи головою у воду. Пішли питатися. Лежить Іван на мості в міху і кричить: - Ні читати, ні писати не вмію, а мене хочуть за короля обрати. Якийсь пан їхав четвіркою, почув того, розв'язав міх і Івана випустив. А сам заліз у мішок, щоби єго обрали королем, бо він уміє і читати, і писати. Коли прийшли жиди, того пана упустили у той шум, і той пан втопився. А Іван сів на коней та й поїхав на бричці далі. Йде він, їде, приїхав знову до міста. Та й ті жиди обступили Івана. - Іванцю, де ти був? - Та де був, - на тамтім світі був. Завів Іван тих коней до пана та й поставив під хатою, під копій завів. А сам пішов в дорогу далі. Йде він дорогою і здибав жида. Жид питається: - Іванцю, де ви йдете? - Йду, - каже, - туди й туди, до того й до того села. Йдуть вони, йдуть, Іван вибрався уперед дорогою йде. Жид мав коло себе тлумок такий, що може вартував коло п'ятдесяти рублів - той жид не знав, що робити з тим. Іван під грушею, а жид на дорозі. Каже до жида: - Знаєш що, я тебе візьму з собою, бо ти не знаєш дороги, але тримай мені ту грушу, вона не впала. Жид став, грушку тримає, а Іван за той тлумок та й в ноги. І каже до жида: - Ти тримай, поки я не вернуся з тамтої гори назад, то будемо йти обидва. Вітер грушу похитне, то жидяка так її тримає, мало не трісне, щоб не впала. А Іван забрав той тлумок, пішов і не повернувся назад, а жид таки стоїть коло груші і тримає її, аби не впала. Ну, йде Іван, йде, приходить до одного міста. Прийшов до жидів, а там треба було вартівника у школі жидівській. І вони єго взяли і зачинили на цілу ніч, того Івана, у школі. А рано прийшли і питаються: - Іванцю, що ти видів у школі? - Видів три Боги, - каже. - А які, які ж ті Боги? - питаються. - Видів руського, польського і жидівського. - Ну, в чім вони вбрані? Каже: - Руський у полотнянці, польській у сюртуці, а жидівський бекешу мав. Але ваш (вони Івана зачинили на цілу ніч у школі, там він не мав куди піти, значить, свій потріб зробити, та й Іван взяв напоров купу там у школі), - каже, - але, жиди, ваш Бог напоров цілу купу. Жид руку запхав у ту купу, та й тим по голові мастить. Потім каже: - Наш Бог, наше помазання. А жидівки як поприлітали, жиди-но тільки ту середину вимастили, а по боках покидали, а жидівки то цілком, цілі голови пообмазували тим. А як Іван сказав, що не Бог жидівський то зробив, а він, то жиди давай голитися усі. Оголили вони І голови, а пейси покидали, бо вони не смарували коло вуха, а жидівки ж то цілі голе смарували, то й цілі голови пообголювали. То на ту пам'ятку жиди тепер голову голять а пейси кидають, а жидівки усі голови голять, бо вони цілком пообмазувалися. Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Юрка Соколовського в 1895 році. Стиль запису збережено.
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Харі Поттер це казка не для дітей, а фентезі для юнацтва (15-18 р.), тобто вже для зрілих умів, яки повинні розуміти, де проходить межа між добром та злом, між правдою і кривдою, між любов’ю та ненавистю, яка, на жаль, у названій книзі дуже розмита. Хоча зрілий розум на таку каламуть навряд буде вбивати час. Додано через 29 хвилин Казки Андерсена я прочитав старшим підлітком тобто у років 12. Я таку бурхливу реакцію не мав. Дитина, справді, сприймає смерть інакше: концепція смерті формується тільки з семи років, та й не трагічно, як дорослий. Це з віком починаєш ставитися до смерті з повагою, боятися, що ні встигнеш виконати місію тощо.
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? вчора почала дитині казки читати чи то занадто доросла чи ті казки, що я маю писали збоченці, але я ледве одну дочитала “Хлопчик-мізинчик” ну чого ж дурнувата казка! починається з того, що “невдовзі жінка завагітніла і через сім місяців народила хлопчика” а чого через сім? вже як писати через скільки часуу родяться діти, то писати, що через дев’ять далі хлопчик мав трохи пригод: опинився в шлунку корови і кричав звідти поки “добру, молочну” корову не зарізали, а потім опинився в череві вовка і його мама з татом сокирою і косою вовка зарізали. опис як зарізали майже детальний ну після таких казок не дивно, що діти відривають чи відрізають голови котам... якісь ті казки кровожерні, аж читати не хочеться пам’ятаю ще в універі викладачка розказувала як вона читала дочці казку в якій коза з козенятами розпороли вовкові живіт, набили туди каміння, зашили і кинули в криницю. тоді я про це не сильно задумувалась, а тепер почала читати дитині і щось мені не хочеться книжку до кінця читати я не дуже розбираюся в казках, але не можу читати таку дурню, подекуди з елементами садизму
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Ми казок не читаємо. Саме через схожі відчуття, як у вас, Гелено. Ми купуємо місцеві дитячі книжечки і читаємо їх. Про Вінні Пуха читаємо, про паровозика Томаса, книжки від а-ба-ба-га-ла-ма-ги. Думаю схожі можна купити у книгарнях і сьогодні. Там зазвичай одна книжечка - одна історія. Ще ми Біблію читаємо. Тепер адаптований для дітей варіянт, відколи у нас такий з'явився.
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Аналогічно... ми вже давненько пересіюємо деякі казки, як і мультики...
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Не памятаю вже казки про хлопчика-мізинчика, але з вашого переказу мені зрозуміло, що казка дуже навіть непогана: 1. Чому народився через 7 місяців? - Бо хлопчик-мізинчик, тобто був недоношений - все чесно, буває таке в житті. 2. І далі ситуації зрозумілі - потрапив в шлунок до корови, то що ж робити? хіба не кричати? почекати поки тебе перетравлять? а що було робити батькам? Пожаліти корову і не врятувати дитину? Те ж саме з вовком. Нормальна казка.
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? І ви б так спокійно, без усяких емоцій читали б таке дитині???
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? Моя порада - не починайте з авторських казок, надто там вже багато особистих фобій. Хай спочатку зайчик-побігайчик набридне
Відповідь: Казки для дітей чи не для дітей? раз як мізинчик то мав народитися через місяць оце точно повністю згідна з Ljolik яка писала про "Дівчинку з сірниками" - я теж підлітком читала і ревіла, то історія не для малої дитини
