І туда тоже можна (с)"Служебний роман" Але я більше до того, що буває ще ревність, коли у твого партнера велике коло спілкування (принаймні порівняно з твоїм). Тобто я, наприклад, сиджу з дня в день в одному і тому невеличкому офісі, одні і ті ж обличчя з 9 до 18. А чоловік постійно десь їздить, на різних виставках, зустрічах, має купу знайомих у міру своєї діяльності, має гарно виглядати щодня... От така робота в нього, чи він екстраверт, а дружина інтраверт. Так склалося коротше. І тоді ревність може бути присутньою. Тоді варто подумати і розширити і своє коло спілкування. І тоді, може бути, о, чудо! І про чоловіка менше переживаєш, і самій цікаво, і такі люди цікаві зустрінуться, і в тонусі завжди, і чоловік щось почав до тебе приглядатися, що в тебе нові знайомства...
Ритися в телефоні, це вже є ненормально, має бути свій простір, хоча всі ми люди, і цікависть бере своє.
Хай ліпше втамує свій страх, заспокоїться і спить спокійно, ніж має собі нерви гризти. Не думаю, що то часте явище.
Краще поритися ніж ходити крутити кіно в голові. Зараз бачу актуальна ця тема , вже кілька знайомих розказувало що в жінки / чоловіка все запаролино і подивитись не дають . Але отак думаєш що можна такого мати в тих телефонах/ планшетах що не можеш показати чоловіку/жінці ? І що би там не говорили про нормальність чи ні але ховати то явно не нормально.
Одне діло, коли то параноя і тотальна недовіра, а зовсім інше, коли то миттєве "помутніння" і взагалі-то так не робить. То ще можна постібатись
Ну дівчата спокійно.все не так серйозно.то була одноразова акція .йому було цікаво що я читаю в неті,чим цікавлюся ,з ким спілкуюся.я це так серйозно не сприйняла,мені навіть було приємно,що він мене трохи "приревнував ". Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Дівчата, я таки сюди до вас, як-то кажуть "за порадою страших товаришів по партії" як полагодити стосунки після тріщини.
Дівчата поможіть порадою чи розрадою...бо вже сил немаю((. З чоловіком 8 років разом зараз маємо донечку 1.5р. Раніше все було нормально і добре, перший рік разом всюди ходили любов)) потім якось почалася робота зайнятість...я втомлювалася...а чоловік почав працювати вдома відповідно я з роботи до дому втомлена а він навпаки з дому( коли кудись разом їздили то він душа компанії всіх розважає а мене постійно покине і сама по собі(((( з часом я просто якось перестала з ним кудись ходити... а він не наполягав...ні то ні. Я давала повну волю...довіряла повністю... можливо це неправильно було... бувало часто через втому або якісь жіночі болячки відмовлялася від інтимної блиськості... булирізні ситуації аналізую зараз і багато в чому не права була але із його сторони також не все гараз було... і зараз ми в повному ступорі. Останній рік це тяжчий бо ж мале дитя....допомоги нема ні від кого я все сама...відповідно уявляєте що дома робиться куча стірки...безлад...бо я невстигаю вибрала позицію краще з дитиною на вулиці і час дитині приділити....чоловік як мав можливість помагав...але в нього цілі дні розписані :спортлайф, заняття по єдиноборсствах,басейн,сауна...футбол...і т.п. це поміж роботою яку він робить дома. Я просто хочу викласти все як я це бачу і відчуваю... Зараз чоловік сказав що він нехоче мене живе в окремій кімнаті вже більше ніж пів року бо йому дитина мішає ( плаче) хоча він малу дуже любить і завжди з радістю проводить з нею час. Сказав що незнає чи ще любить і нехоче ніякої блиськості... не обнімає не цілує при зустрічі і коли йде кудись....(( я просто горю з середини мене душа болить( я вже тиждень спати неможу( поговорила з ним виговорилися один одному повибачалися...я можу все відпустити і забути ... готова працювати над своїми помилками бо вони є як в кожної людини....але я небачу з його сторони ніяких змін він повністю байдужий ... Я останній тиждень кожного дня старалася говрила вгоджувала в усьому... розумію що це мало часу але він їде куди хоче і навіть не скаже куди і коли приїде.... ввечері піде на пиво чи футбол дивитися і відповідь:"я Вам ітак нетреба ви спати будите". Скажіть як можна було 8 років любити і за якись маленький проміжок часу сказа щось зламалося... і він незнає що і незнає що робити. Як мені ідяти і чи взагалі є якись вихід. Я спитала може до якого сьпеціаліста звернемося щоб нам помогли він категорично проти( Розрадьте будь-ласка.
@shokoladochka, якщо він радо проводить час з донею, то й залишайте його частіше, а самі узгодьте з ним "години чергування" і додайте до цього ще якісь дом.справи. Спробуйте так тижні 3-4. Виведіть його з зони комфорту, а тоді побачите куди далі рухатись.
я вже 2 тижні просбую сходити на йогу( а в нього зараз купа роботи і зустрічей...і вони всі співпадають з моїми заняттями..я навіть на манікюр неможу піти...я дома просто неможу зробити бо дитина лізе і недає... Я попередньо прошу щоб він зважав що я хочу кудись піти але як завжди йому похвонять замовники і він поїде... я можливо замяка...таке враження що воно виходить спеціально хоча можливо просто збіг обставин який змушує мене себе знов накручувати(
@shokoladochka, тоді запишіться на 8.30 ранку. замовники в такий час не дзвонять. І в нього не буде свалу, бо ви вже домовились. І в такий час (незамовницький) можна багато чого собі планувати -- ба, навіть в парку посидіти... Та й на 20-21год можна також щось напланувати. Головне системність.
можливо і так) тоді прийдеться йому відмовитися від своїх вечірніх занять) і навчитися дитину вкладати спати(.... але тут не тільки в тому проблема він зімною час не хоче проводити( уникає мене не спілкується а якщо і говоримо то на загальні теми і про дитину. Мені тяжко бо я маю дуже мало друзів постійно з дитною...і коло спілкування моє це дит.майданчик і дітки(... я зла на себе як я дойшла до такого((( чесно мені зараз навітьз думками тяжко зібратися ...зараз візьму листок буду писати...дякую!)
Ось ці ваші "походи" додадуть вам тем для розмов. А не лиш-- "мала какала-їла-плакала"... Вам сподобається.
В вашої дитини такий вік, що по-іншому і бути не може. Е нє, так не піде. Ви маєте кому догоджати - вашому малькові. А з чоловіком має бути "дай за дай", партнерство. Гра в одні ворота швидко вас виснажить. У вас, можливо, криза в стосунках, яка буває в 7 років подружнього життя. Плюс маленька дитина. Треба заспокоїтися і пережити. Якщо чоловік відмазується від догляду за дитиною поки ви у салон/спортзал/шетамшо, шукайте когось, хто може посидіти - мама, коліжанка, свекруха. І пробуйте відновлювати стосунки з чоловіком без догоджань, дорікань і нав"язувань, малюсінькими кроками. В будь-якому випадку зараз ви обмежена в часі і просторі, але все так не буде. І, як би не було складно, не тримайте. Ваше повернеться, а не повернеться - не ваше. Як би не було від того сумно.
ви маєте рацію але мені складно ще налаштуватися( і проявити твердість...тут ще над собою треба попрацювати( а дитину немаю з ким залишити бо родичі далеко дуже( а коліжанка лиш одна і та зайнята дуже) ...тому надія тільки на чоловіка...він ж непроти бавити малу але тоді коли це йому виходить( а не мені...чи це я так навчила((((( я себе чомусь почуваю як загнана собака((( і це відчуття нікуди не йде... рятує мала дуже бо коли з нею то забуваюся..і відволікаюся...але як вкладаю спати її все починає накривати((( дякую за пораду!!)
